18 вересня 2019 року№ 857/6558/19
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:
головуючого судді - Качмара В.Я.,
суддів - Курильця А.Р., Мікули О.І.
розглянувши у порядку письмового провадження в м.Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 22 квітня 2019 року у справі №140/491/19 (суддя Мачульський В.В., м.Луцьк) за її позовом до Департаменту соціального захисту населення Волинської обласної державної адміністрації про зобов'язання вчинити дії, -
У лютому 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Департаменту соціального захисту населення Волинської обласної державної адміністрації (далі - Департамент) в якому просила зобов'язати відповідача здійснити заходи щодо передачі позивачу автомобіля марки ЗАЗ-11028, 2008 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , кузов НОМЕР_2 (далі - Автомобіль) на праві приватної власності.
Рішення Волинського окружного адміністративного суду від 22 квітня 2019 року у задоволенні позову відмовлено.
Не погодившись із ухваленим рішення, його оскаржила позивач, яка із покликанням на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
В доводах апеляційної скарги вказує на те, що вона є онукою померлого власника Автомобіля, особи з інвалідністю ОСОБА_2 , Враховуючи, що висновком Луцького районного відділу поліції Головного управління Національної поліції у Волинській області про результати розгляду звернення ОСОБА_1 від 07.11.2018 (далі - Висновок, РВП відповідно) підтверджується фактичне проживання позивача із померлою ОСОБА_3 та їх родинний зв'язок, скаржник вважає безпідставною відмову Департаменту із посиланням на пункт 16 «Порядку забезпечення осіб з інвалідністю автомобілями» затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19.07.2006 №999 (далі - Порядок) у проведенні перереєстрації Автомобіля у власність позивача.
Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу заперечує вимоги такої, вважає судове рішення законним та обґрунтованим, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
У відповідності до пункту 3 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС), суд апеляційної інстанції вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, оскільки апеляційна скарга подана на рішення суду першої інстанції, яке ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що, ОСОБА_1 - онука померлої ОСОБА_2 , на час її смерті, не була зареєстрована за місцем реєстрації останньої, тому не мала права на безоплатне отримання у власність Автомобіля. Також, суд звернув увагу на те, що наданий ОСОБА_2 Автомобіль перебував у неї в експлуатації менше 10 років.
Такі висновки суду першої інстанції відповідають встановленим обставинам справи, зроблені з додержанням норм процесуального права з огляду на таке.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи те, що ОСОБА_2 (бабуся позивачки), як особа з інвалідністю ІІ групи з дитинства, 21.08.2008 отримала Автомобіль через Департамент, що підтверджується актом прийому-передачі транспортного засобу від 21.08.2008№411356 (а.с.35).
Відповідно до свідоцтва про смерть від 17.08.2018 серії НОМЕР_3 ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.21).
ОСОБА_1 звернулася до Департаменту з клопотанням про передачу їй у власність, як члену сім'ї інваліда, Автомобіля.
14.01.2019 відповідач листом №163/05/2-19 відмовив позивачу у безоплатній передачі Автомобіля, посилаючись на пункт 16 Порядку, оскільки ОСОБА_1 на день смерті ОСОБА_2 не була зареєстрована за місцем її реєстрації, у зв'язку із чим відсутні підстави для безоплатної передачі Автомобіля (а.с.23).
Спірні правовідносини регулюються положеннями Закону України «Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні» (далі - Закон №2961-IV) та Порядком.
Статтею 1 Закону №2961-IV передбачено, що особа з інвалідністю - це особа зі стійким розладом функцій організму, що при взаємодії із зовнішнім середовищем може призводити до обмеження її життєдіяльності, внаслідок чого держава зобов'язана створити умови для реалізації нею прав нарівні з іншими громадянами та забезпечити її соціальний захист.
Згідно статтею 26 Закону №2961-IV держава гарантує розробку, виробництво технічних та інших засобів реабілітації та закупівлю спеціального автотранспорту, виробів медичного призначення та забезпечення ними осіб з інвалідністю, дітей з інвалідністю для соціальної адаптації, полегшення умов праці і побуту, спілкування осіб з інвалідністю, дітей з інвалідністю, поширює інформацію про таку продукцію.
Відповідно частини третьої статті 38 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» після смерті особи з інвалідністю, дитини з інвалідністю автомобіль, виданий безоплатно чи на пільгових умовах, у тому числі визнаний гуманітарною допомогою, за бажанням членів її сім'ї може бути переданий у їх власність безоплатно у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Технічні та інші засоби реабілітації можуть бути залишені у власності членів сім'ї померлої особи з інвалідністю, дитини з інвалідністю в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Механізм забезпечення легковими автомобілями, зазначеними в абзаці шостому статті 1 Закону України «Про автомобільний транспорт», осіб з інвалідністю, зокрема дітей з інвалідністю, які мають право на їх отримання безоплатно або на пільгових умовах, є громадянами України і місце проживання яких зареєстровано (далі - місце реєстрації) в Україні в установленому законодавством порядку визначає Порядок.
Пунктом 16 Порядку визначено, що особі з інвалідністю, законному представнику недієздатної особи з інвалідністю чи дитини з інвалідністю автомобіль, виданий безоплатно чи на пільгових умовах, за її (його) бажанням може бути безоплатно переданий у власність після закінчення 10-річного строку експлуатації. Після смерті особи з інвалідністю, дитини з інвалідністю такий автомобіль може бути безоплатно переданий у власність члену її сім'ї (за бажанням такого члена сім'ї), який на час смерті особи з інвалідністю були зареєстровані за місцем реєстрації особи з інвалідністю, дитини з інвалідністю.
Автомобіль, строк експлуатації якого від 5 до 10 років, залишається безоплатно члену сім'ї, який на час смерті особи з інвалідністю був зареєстрований за місцем реєстрації особи з інвалідністю і середньомісячний сукупний дохід сім'ї якого за шість місяців, що передують дню смерті особи з інвалідністю, не перевищує прожиткового мінімуму для сім'ї. Середньомісячний сукупний дохід визначається відповідно до Методики обчислення сукупного доходу сім'ї для всіх видів соціальної допомоги, затвердженої Мінсоцполітики.
Автомобіль, строк експлуатації якого менше ніж 10 років (крім випадку, зазначеного в абзаці другому цього пункту), після смерті особи з інвалідністю залишається у користуванні її сім'ї, якщо в ній є особа з інвалідністю, яка:
мала підстави для забезпечення автомобілем на час смерті особи з інвалідністю або протягом не більше 6 місяців з дня її смерті;
зареєстрована на час смерті особи з інвалідністю за місцем її реєстрації;
не має іншого автомобіля, у тому числі отриманого через структурний підрозділ з питань соціального захисту населення або управління виконавчої дирекції Фонду.
Перереєстрація автомобіля на ім'я особи з інвалідністю з числа членів сім'ї, законного представника недієздатної особи з інвалідністю, дитини з інвалідністю проводиться територіальним органом з надання сервісних послуг МВС протягом 10 діб з моменту визначення особи, що буде експлуатувати автомобіль на законних підставах, шляхом видачі письмової довідки, форма якої затверджується Мінсоцполітики. До визначення такої особи автомобіль перебуває на зберіганні у членів сім'ї померлої особи з інвалідністю, а у разі їх відсутності повертається структурному підрозділу з питань соціального захисту населення або управлінню виконавчої дирекції Фонду. Довідка видається особі з інвалідністю, законному представнику недієздатної особи з інвалідністю, дитини з інвалідністю структурним підрозділом з питань соціального захисту населення, в якому особа з інвалідністю перебувала на обліку, а особі з інвалідністю внаслідок трудового каліцтва - відповідним управлінням виконавчої дирекції Фонду.
Член сім'ї померлої особи з інвалідністю, який є також особою з інвалідністю, має право повторно стати на облік, але не раніше закінчення строку експлуатації автомобіля, отриманого за життя особою з інвалідністю чи законним представником недієздатної особи з інвалідністю, дитини з інвалідністю.
Іншому члену сім'ї померлої особи з інвалідністю, який зареєстрований за місцем реєстрації особи з інвалідністю на час смерті, автомобіль, строк експлуатації якого менше ніж 10 років, залишається у разі сплати ним протягом шести місяців з дня смерті особи з інвалідністю до державного бюджету на рахунки, відкриті в органах Казначейства, а членом сім'ї померлої особи з інвалідністю внаслідок трудового каліцтва - на рахунки відповідних управлінь виконавчої дирекції Фонду вартості автомобіля з урахуванням розрахункової вартості автомобіля та суми, сплаченої за нього особою з інвалідністю.
Розрахункова вартість автомобіля визначається структурним підрозділом з питань соціального захисту населення або управлінням виконавчої дирекції Фонду з урахуванням зносу автомобіля 0,84 відсотка за кожний повний календарний місяць, або 10 відсотків за кожний повний рік. Під час розрахунку неповний календарний місяць користування автомобілем (незалежно від кількості днів) зараховується як повний календарний місяць. За результатами розрахунку складається довідка-рахунок за формою, що затверджується Мінсоцполітики.
В іншому разі автомобіль, строк експлуатації якого менше ніж 10 років, вилучається або повертається структурному підрозділу з питань соціального захисту населення чи органу соціального захисту населення або управлінню виконавчої дирекції Фонду у повному комплекті.
Відтак, положенням Порядку чітко визначено, що після смерті особи з інвалідністю, дитини з інвалідністю автомобіль може бути безоплатно переданий у власність члену її сім'ї (за бажанням такого члена сім'ї), який на час смерті особи з інвалідністю був зареєстрований за місцем реєстрації особи з інвалідністю, дитини з інвалідністю.
Отже, як вірно вказано, судом першої інстанції, єдиною умовою безоплатної передачі у власність автомобіля після закінчення 10-річного строку його експлуатації, у разі смерті інваліда, якому він надавався, члену його сім'ї є саме місце реєстрації члена сім'ї, який виявив бажання його безоплатно отримати.
Тобто, член сім'ї інваліда, який виявив бажання безоплатно отримати цей автомобіль, повинен був, на час смерті особи з інвалідністю, бути зареєстрованим за місцем реєстрації особи з інвалідністю.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 на момент смерті була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , в той час як позивач - ОСОБА_1 була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 (а.с.33-34).
На підтвердження факту свого проживання у період з липня 2017 року по час смерті ОСОБА_2 позивач надала Висновок РВП, з якого слідує що останнім в ході проведення перевірки встановлено що ОСОБА_1 дійсно проживала без реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.25).
Проте, враховуючи те, що ОСОБА_1 - онука померлої ОСОБА_2 , на час її смерті, не була зареєстрована за місцем реєстрації останньої, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку що позивач не мала права на безоплатне отримання у власність Автомобіля, який видавався ОСОБА_2 , а відтак у відповідача були відсутні правові підстави для задоволення заяви позивача щодо безоплатної передачі у власність Автомобіля.
Відповідно до статті 316 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Підсумовуючи, враховуючи вимоги наведених матеріальних норм, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що при ухваленні оскаржуваного судового рішення суд першої інстанції, правильно встановив обставини справи, не допустив порушень норм процесуального права, які могли б бути підставою для його скасування, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.
Керуючись статтями 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС, суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 22 квітня 2019 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини п'ятої статті 328 КАС.
Головуючий суддя В. Я. Качмар
судді А. Р. Курилець
О. І. Мікула
Повне судове рішення складено 18 вересня 2019 року.