17 вересня 2019 рокуЛьвів№ 857/9137/19
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:
головуючого судді Шавеля Р.М.,
суддів Кузьмича С.М. та Глушка І.В.,
з участю секретаря судового засідання - Луців І.І.,
а також сторін (їх представників):
від позивача - не з'явився;
від відповідача - не з'явився;
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Управління патрульної поліції в Івано-Франківській обл. Департаменту патрульної поліції на рішення Чортківського районного суду Тернопільської обл. від 01.08.2019р. в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Івано-Франківській обл. Департаменту патрульної поліції про визнання дій протиправними, скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі (суддя суду І інстанції: Коломієць Н.З.; час та місце ухвалення рішення суду І інстанції: 12 год. 00 хв. 01.08.2019р., м.Чортків Тернопільської обл.; дата складання повного тексту рішення суду І інстанції: не зазначена),-
26.04.2019р. позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив визнати неправомірними дії відповідача інспектора поліції в Івано-Франківській обл. Дерби Н .В . щодо складання протоколу та скасувати постанову серії ДП18 № 037971 від 22.04.2019р. по справі про адміністративне правопорушення за ч.2 ст.122 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 425 грн. (а.с.1 і на звороті).
Згідно заяви від 01.08.2019р. позивач просив суд виключити з числа відповідачів поліцейського взводу роти УПП в Івано-Франківській обл. Дербу Н.В. , залишивши відповідачем лише Управління патрульної поліції /УПП/ в Івано-Франківській обл. Департаменту патрульної поліції /ДПП/ (а.с.35).
Рішенням Чортківського районного суду Тернопільської обл. від 01.08.2019р. заявлений позов задоволено; скасовано постанову серії ДП18 № 037971 від 22.04.2019р. про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.122 КУпАП; справу про адміністративне правопорушення щодо нього закрито за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.122 КУпАП (а.с.37-38).
Не погодившись із винесеним судовим рішенням, його оскаржив УПП в Івано-Франківській обл. ДПП, який покликаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що у своїй сукупності призвело до невірного вирішення спору, просить рішення суду скасувати та прийняти нову постанову, якою у задоволенні заявленого позову відмовити (а.с.40-50).
Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що під час здійснення патрулювання м.Івано-Франківська ним 22.04.2019р. о 21 год. 05 хв. було зафіксовано факт проїзду керованим позивачем автомобілем регульованого перехрестя вулиць Тисменицька-Повстанців на забороняючий жовтий сигнал світлофора, що є порушенням п.8.7.3 «ґ» Правил дорожнього руху /ПДР/, за що передбачена відповідальність за ч.2 ст.122 КУпАП.
Факт вказаного порушення доводиться матеріалами відеофіксації, згідно яких позивач розпочав проїзд перехрестя на жовтий сигнал світлофора (а не завершував маневр), маючи можливість здійснити зупинку транспортного засобу згідно вимог світлофора.
Розгляд справи був проведений на місці правопорушення, заслухані пояснення позивача по факту вчинення порушення, досліджено наявні докази, на підставі чого винесено спірну постанову. Пояснення позивача жодним чином не спростовують факт вчинення порушення ПДР, при цьому проїзд перехрестя на забороняючий сигнал світлофора є доведеним.
Інший учасник справи не подав до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу в письмовій формі протягом строку, визначеного в ухвалі про відкриття апеляційного провадження, що не перешкоджає апеляційному розгляду справи.
У зв'язку з неявкою в судове засідання осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно до вимог ч.4 ст.229 КАС України не здійснювалося. Також в порядку ч.3 ст.268, ч.2 ст.313 КАС України неявка сторін, належним чином повідомлених про час та місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів приходить до переконання, що подана скарга підлягає до часткового задоволення, з наступних мотивів.
Відповідно до п.п.1, 4 ч.1 ст.317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є, зокрема, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Приймаючи рішення по справі та скасовуючи спірну постанову, суд першої інстанції виходив з того, що згідно пояснень ОСОБА_1 він виїхав на перехрестя на зелений сигнал світлофора, при фактичному перетині перехрестя загорівся жовтий сигнал світлофора, через що в силу приписів 16.8 ПДР він змушений був закінчити перетин перехрестя.
Будь-яких належних доказів на спростування такої позиції позивача відповідачем не представлено.
За таких обставин заявлений позов підлягає до задоволення в повному обсязі.
Між тим, такі висновки суду першої інстанції, на думку колегії суддів, не у повній мірі відповідають нормам матеріального права і фактичним обставинам справи, з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції, відповідно до постанови серії ДП18 № 037971 від 22.04.2019р., винесеної Поліцейським взводу № 1 роти № 1 батальйону УПП в Івано-Франківській обл. ДПП капралом поліції Дербою Н.В., о 21 год. 05 хв. 22.04.2019р., позивач, керуючи легковим автомобілем марки «ВАЗ21121», державний номерний знак НОМЕР_1 , проїхав перехрестя вулиць Тисменицька-Повстанців в м.Івано-Франківську на забороняючий жовтий сигнал світлофора, чим порушив вимоги п.8.7.3 «ґ» ПДР.
На підставі наведеного, відповідачем визнано позивача винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.2 ст.122 КУпАП, і накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 425 грн. (а.с.2).
До вказаної постанови долучені відеодокази з відеореєстратора (а.с.23).
Відповідно до норм ПДР, затв. постановою КМ України № 1306 від 10.10.2001р.:
п.8.7.3 «в» - зелений миготливий дозволяє рух, але інформує про те, що незабаром буде ввімкнено сигнал, який забороняє рух;
п.8.7.3 «ґ» - жовтий забороняє рух і попереджає про наступну зміну сигналів.
Згідно ч.2 ст.122 КУпАП порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз'їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв'язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або 50 штрафних балів.
В частині притягнення позивача до відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч.2 ст.122 КУпАП, спірна постанова серії ДП18 № 037971 від 22.04.2019р. про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, не відповідає вимогам ст.283 КУпАП.
Із змісту вказаної норми слідує, що обставини вчинення адміністративного правопорушення, які викладені у постанові, мають встановлюватись на підставі оцінених органом (посадовою особою) доказів, що є допустимими, тобто зібраними у встановленому КУпАП порядку.
Разом з тим, вказана постанова не містить посилання на жоден належний доказ вчинення позивачем згаданого адміністративного порушення.
Стосовно правильності оцінки наявних у справі доказів колегія суддів виходить з того, що відповідно до приписів КУпАП:
ст.222 - органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення громадського порядку, правил дорожнього руху, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту, правил, спрямованих на забезпечення схоронності вантажів на транспорті, а також про незаконний відпуск і незаконне придбання бензину або інших паливно-мастильних матеріалів (статті 80 і 81 (в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів), частина перша статті 44, стаття 441, частина друга статті 106-1, частини перша, друга, третя, четверта і шоста статті 109, стаття 110, частина третя статті 114, частина перша статті 115, стаття 116-2, частина друга статті 117, частини перша і друга статті 119, частини перша, друга, третя, п'ята і шоста статті 121, статті 121-1, 121-2, частини перша, друга і третя статті 122, частина перша статті 123, статті 124-1 - 126, частини перша, друга і третя статті 127, статті 128 - 129, стаття 132-1, частини перша, друга та п'ята статті 133, частини третя, шоста, восьма, дев'ята, десята і одинадцята статті 133-1, частина друга статті 135, стаття 136 (за винятком порушень на автомобільному транспорті), стаття 137, частини перша, друга і третя статті 140, статті 148, 151, статті 161, 164-4, статтею 175-1 (за винятком порушень, вчинених у місцях, заборонених рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради), статтями 176, 177, частини перша і друга статті 178, статті 180, 181-1, частина перша статті 182, статті 183, 184, 189-2, 192, 194, 195).
Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Уповноваженими працівниками підрозділів Національної поліції штраф може стягуватися на місці вчинення адміністративного правопорушення незалежно від розміру виключно за допомогою безготівкових платіжних пристроїв.
ст.251 - доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
ст.258 - протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі (ч.2).
У випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу (ч.4).
Якщо під час складання постанови у справі про адміністративне правопорушення особа оспорить допущене порушення і адміністративне стягнення, що на неї накладається, то уповноважена посадова особа зобов'язана скласти протокол про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 256 цього Кодексу, крім випадків притягнення особи до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 185-3 цього Кодексу та правопорушень у сфері забезпечення дорожнього руху, у тому числі зафіксованих в автоматичному режимі. Цей протокол є додатком до постанови у справі про адміністративне правопорушення (ч.5).
Відповідно до п.4 розділу І Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затв. наказом МВС України № 1395 від 07.11.2015р., у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу.
Постанова виноситься у разі виявлення адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, передбачених статтями 80 і 81 (в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів), частинами першою, другою, третьою, п'ятою і шостою статті 121, статтями 121-1, 121-2, частинами першою, другою і третьою статті 122, частиною першою статті 123, статтею 124-1, статтями 125, 126, частинами першою, другою і третьою статті 127, статтями 128, 129, статтею 132-1, частинами шостою і одинадцятою статті 133-1, частинами першою, другою і третьою статті 140 КУпАП.
Згідно п.10 розділу ІІІ вказаної Інструкції поліцейський оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Таким чином, нормами КУпАП передбачено спрощений порядок фіксування адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, за умов якого протокол про вчинення адміністративного правопорушення не складається, при цьому посадова особа має право винести безпосередньо постанову в справі про адміністративне правопорушення.
Разом з тим, пунктом 24 постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 23.12.2005р. «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» встановлено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим ст.ст.283, 284 КУпАП. В ній, зокрема, необхідно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
Посилання на жоден із цих доказів, окрім відеозапису із відеореєстратора, які передбачені ст.251 КУпАП, у винесеній постанові є відсутніми.
Візуальне спостереження за дотриманням правил дорожнього руху працівниками органу Національної поліції може бути доказом у справі у тому випадку, коли воно зафіксовано у встановленому законом порядку.
Статтею 254 КУпАП визначено, що така фіксація відбувається шляхом складання протоколу про адміністративне правопорушення, у якому відповідно до ст.256 КУпАП, крім іншого, зазначається місце час і суть адміністративного порушення, виявленого уповноваженою особою, прізвища адреси свідків і потерпілих, якщо вони є, пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Отже, системний аналіз положень КУпАП дає підстави для висновку, що якщо під час складання постанови у справі про адміністративне правопорушення особа оспорить допущене порушення і адміністративне стягнення, що на неї накладається, уповноважена посадова особа зобов'язана здобути докази винуватості особи у вчиненні правопорушення.
Такі ж вимоги містяться у відомчому нормативному акті - в Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, яка затверджена наказом МВС України № 1376 від 06.11.2015р. (остання не поширюється на правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, однак враховується судом в системному аналізі з іншими актами законодавства).
Зокрема, згідно п.3 розділу ІІ цієї Інструкції якщо під час винесення постанови по справі про адміністративне правопорушення особа оспорить допущене порушення й адміністративне стягнення, що на неї накладається, уповноважена посадова особа органу поліції зобов'язана скласти протокол про адміністративне правопорушення відповідно до ст.256 КУпАП, крім випадків притягнення особи до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 185-3 КУпАП.
В іншому випадку застосування адміністративного стягнення до особи за відсутності будь-яких доказів її протиправної дії чи бездіяльності не відповідатиме принципу верховенства права і міститиме ознаки свавільного застосування адміністративних повноважень. Така позиція суду ґрунтується на правових висновках, які зроблені Конституційним Судом України у своєму Рішенні у справі № 23-рп/2010 від 22.12.2010р.
Відповідно до матеріалів адміністративної справи протокол про вчинення адміністративного правопорушення не складався попри те, що позивач заперечував свою вину у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.122 КУпАП.
Будь-яких інших доказів вчинення розглядуваного правопорушення, окрім DVD-R диску з відеоматеріалами, відповідачем не представлено.
На підставі наведеного, відповідачем неправомірно притягнуто позивача до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.122 КУпАП; складену інспектором поліції постанову за наведених обставин не можна вважати належним і допустимим доказом по справі.
Стосовно представленого під час розгляду справи відеозапису (а.с.23) колегія суддів враховує наступне.
Пунктом 11 ч.1 ст.23 Закону України № 580-VIII від 02.07.2015р. «Про Національну поліцію» визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів.
Згідно з ст.31 цього Закону поліція може застосовувати превентивні заходи, серед яких: перевірка документів особи; опитування особи; зупинення транспортного засобу; застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, засобів фото - і кінозйомки, відеозапису.
Статтею 40 вказаного Закону встановлено, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою:
1) попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб;
2) забезпечення дотримання правил дорожнього руху.
Відповідно до ст.283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.
Постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.
Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.
Отже, належних доказів вчинення позивачем правопорушення, встановленого ч.2 ст.122 КУпАП, не представлено, оскільки відеозапис, поданий відповідачем на підтвердження факту порушення позивачем ПДР, не може вважатися належним доказом у зв'язку з тим, що оскаржувана постанова серії ДП18 № 037971 від 22.04.2019р. про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.122 КУпАП не містить посилань на технічний засіб, за допомогою якого здійснено даний відеозапис.
Сама лише вказівка на те, що до постанови додається «відеозапис з відеореєстратора» не розкриває дані щодо технічного засобу, яким здійснено фото або відеозапис.
При цьому, приписами ч.3 ст.283 КУпАП прямо передбачено, що постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості, зокрема про технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис.
Водночас, із змісту представлених відповідачем відеозаписів слідує, що на перехресті вулиць Тисменицька-Повстанців в м.Івано-Франківську знаходиться на одній опорі два світлофора, які регулюють рух в обох напрямках руху по вул.Тисменицькій. Оскільки патрульний автомобіль в момент фіксації порушення перебував на вул.Повстанців у м.Івано-Франківськ (перпендикулярно до руху автомобіля позивача), тому представлений відеозапис містить зображення лише світлофора, який регулював рух транспорту в протилежному напрямку щодо того, в якому рухався керований позивачем автомобіль. При цьому, зображення світлофора, який регулював рух автомобіля позивача на відеозаписів є відсутнім; такий об'єктивно перебував поза полем зору інспекторів поліції.
Таким чином, висновки відповідача про проїзд перехрестя на забороняючий жовтий сигнал світлофора ґрунтуються лише на сигналах світлофора, який позивач не міг бачити. При цьому, будь-яких доказів того, що обидва світлофори працюють в синхронному порядку (тобто, одночасно на них засвічуються одинакові сигнали) суду не представлено (а.с.18-20, 23, 42-43, 55).
Натомість, за наявності послідових та логічних пояснень позивача слідує, що останній в розглядуваній ситуації діяв вірно та у повній відповідності до ПДР.
Зокрема, відповідно до п.п.8.10 та 8.11 ПДР у разі подання світлофором (крім реверсивного) або регулювальником сигналу, що забороняє рух, водії повинні зупинитися перед дорожньою розміткою 1.12 (стоп-лінія), дорожнім знаком 5.62 «Місце зупинки», якщо їх немає - не ближче 10 м до найближчої рейки перед залізничним переїздом, перед світлофором, пішохідним переходом, а якщо і вони відсутні та в усіх інших випадках - перед перехрещуваною проїзною частиною, не створюючи перешкод для руху пішоходів.
Водіям, які в разі ввімкнення жовтого сигналу або підняття регулювальником руки вгору не можуть зупинити транспортний засіб у місці, передбаченому пунктом 8.10 цих Правил, не вдаючись до екстреного гальмування, дозволяється рухатися далі за умови забезпечення безпеки дорожнього руху.
Згідно п.16.8 ПДР водій, який виїхав на перехрещення проїзних частин згідно із сигналом світлофора, що дозволяє рух, повинен виїхати у наміченому напрямку незалежно від сигналів світлофора на виїзді. Проте, якщо на перехрестях перед світлофорами на шляху руху водія є дорожня розмітка 1.12 (стоп-лінія) або дорожній знак 5.62, він повинен керуватися сигналами кожного світлофора.
При вирішенні наведеного спору колегія суддів враховує правову позицію Верховного Суду по наведеній категорії справ, яка викладена в постанові від 15.11.2018р. у справі № 524/5536/17, яка в силу приписів ч.5 ст.242 КАС України та ч.6 ст.13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» є обов'язковою під час вирішення наведеного спору.
Отже, належних доказів вчинення позивачем правопорушення, встановленого ч.2 ст.122 КУпАП, не представлено, оскільки відеозапис, поданий відповідачем на підтвердження факту порушення позивачем ПДР, не може бути належним доказом вчинення порушення ПДР з вищевикладених причин.
При цьому, відповідно до ст.77 КАС України у справах про оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
На підставі наведеного, відповідачем неправомірно притягнуто позивача до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.122 КУпАП та помилково накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 425 грн.
Також складену інспектором поліції постанову за наведених обставин не можна вважати належним і допустимим доказом по справі.
Згідно вимог ч.3 ст.286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право:
1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення;
2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи);
3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення;
4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Звідси, вказаною нормою процесуального закону не передбачено повноважень суду щодо визнання дій суб'єкта владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності протиправними.
Водночас, вимога позивача щодо визнання неправомірними дій щодо складання протоколу про адміністративне правопорушення (який по справі не складався) фактично охоплюються вимогою про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення, а тому додаткового вирішення не потребує, через що в цій частині позивачем обраний невірний спосіб захисту своїх прав та інтересів.
Таким чином, колегія суддів дійшла до переконливого висновку про протиправність притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за порушення п.8.7.3 «ґ» ПДР, у зв'язку із відсутністю належних та допустимих доказів на підтвердження обставин, зазначених в оскаржуваній постанові серії ДП18 № 037971 від 22.04.2019р.
За таких обставин заявлений позов є підставним та обґрунтованим, через що підлягає до часткового задоволення, при цьому належить визнати протиправною і скасувати постанову серії ДП18 № 037971 від 22.04.2019р., складену Поліцейським взводу № 1 роти № 1 батальйону УПП в Івано-Франківській обл. ДПП капралом поліції Дербою Н.В., про визнання винним ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.2 ст.122 КУпАП, і накладення штрафу в розмірі 425 грн.; закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч.2 ст.122 КУпАП на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП (за відсутності події і складу адміністративного правопорушення); в задоволенні решти позовних вимог належить відмовити.
За правилами ст.139 КАС України підстав для розподілу судових витрат у цій справі немає.
З огляду на вищевикладене, доводи апеляційної скарги є суттєвими і складають підстави для висновку про неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права (незастосування закону, який підлягав застосуванню), що в своїй сукупності призвело до невірного вирішення спору, через що рішення суду підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про часткове задоволення заявленого позову, з вищевикладених мотивів.
При цьому, колегія суддів вважає за необхідне скасувати рішення суду повністю, оскільки його висновки в частині повного задоволення позову не у повній мірі відповідають вимогам закону, а також виходячи із процесуальної неможливості усунути такі недоліки судового рішення шляхом його часткового скасування або зміни.
Керуючись ст.139, ч.4 ст.229, ст.243, ч.3 ст.268, ст.ст.272, 286, 310, ч.2 ст.313, п.2 ч.1 ст.315, п.п.1, 4 ч.1 ст.317, ч.1 ст.321, ст.ст.322, 325, 329 КАС України, апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу Управління патрульної поліції в Івано-Франківській обл. Департаменту патрульної поліції задовольнити частково.
Рішення Чортківського районного суду Тернопільської обл. від 01.08.2019р. в адміністративній справі № 608/840/19 скасувати та прийняти нову постанову, якою позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
Визнати протиправною і скасувати постанову серії ДП18 № 037971 від 22.04.2019р., складену Поліцейським взводу № 1 роти № 1 батальйону Управління патрульної поліції в Івано-Франківській обл. Департаменту патрульної поліції капралом поліції Дербою Назаром Васильовичем, про визнання винним ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.2 ст.122 КУпАП, і накладення штрафу в розмірі 425 (чотириста двадцять п'ять) грн.
Закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч.2 ст.122 КУпАП на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП (за відсутності події і складу адміністративного правопорушення).
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і не може бути оскаржена у касаційному порядку.
Головуючий суддя Р. М. Шавель
судді С. М. Кузьмич
І. В. Глушко
Дата складення повного судового рішення: 18.09.2019р.