Іменем України
18 вересня 2019 року
Київ
справа №451/1551/14-а
адміністративне провадження №К/9901/7491/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Олендера І.Я.,
суддів: Гончарової І.А., Ханової Р.Ф.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Львівської митниці ДФС на постанову Радехівського районного суду Львівської області від 04 липня 2016 року (суддя Мулявка О.В.) та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 28 листопада 2016 року (судді: Ільчишин Н.В.(головуючий), Пліша М.А., Шинкар Т.І.) у справі № 451/1551/14-а за позовом ОСОБА_1 до Львівської митниці ДФС, ОСОБА_2 про визнання протиправною та скасування постанови про порушення митних правил,
Короткий зміст позовних вимог
1. ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернулась до суду з позовом до Львівської митниці ДФС, ОСОБА_2 (далі - відповідачі, контролюючий орган) про визнання протиправною та скасування постанови в справі про порушення митних правил №2021/20915/14 від 08.10.2014.
2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач в розумінні Митного кодексу України не є декларантом товару, а лише є агентом митного оформлення та виконував функції щодо подання вантажної митної декларації, оскільки перебував у трудових відносинах із ПП «Концепт- Брокер» з яким власник товару ОСОБА_3 уклали договір про надання послуг по декларуванню товару.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
3. Постановою Радехівського районного суду Львівської області від 04 липня 2016 року залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 28 листопада 2016 року позов задоволено визнано протиправною та скасовано постанову у справі про порушення митних правил №2021/20915/14 від 08 жовтня 2014 року.
4. Задовольняючи позовні вимоги суд першої та апеляційної інстанції, виходили з того, що враховуючи положення статей 4, 418 Митного кодексу України позивач не може бути декларантом вказаного товару, тому не є суб'єктом правопорушення передбаченого статтею 485 Митного кодексу України.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
5. Не погодившись із рішенням суду першої та апеляційної інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Радехівського районного суду Львівської області від 04 липня 2016 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 28 листопада 2016 року та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
6. Касаційний розгляд справи проведено в порядку письмового провадження, відповідно до статті 345 Кодексу адміністративного судочинства України.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
7. Судами попередніх інстанцій встановлено, що згідно протоколу про порушення митних правил від 11.09.2014 №2021/20915/14, в зону митного контролю м/п «Скнилів» Львівської митниці Міндоходів 03.09.2014 на адресу одержувача ОСОБА_3 надійшов товар «Вантажний автомобіль, бувший у використанні марки PEUGEOT, модель PARTNER, номер кузова - НОМЕР_1 календарний рік виготовлення-2009, модельний рік виготовлення-2009...», що переміщувався за ДКД типу ІМ 40 ЕЕ від 27.08.2014 209150000/2014/008276 та товаросупровідними документами. Декларантом ПП «Концепт-Брокер» ОСОБА_1, було заявлено в електронній митній декларації типу ІМ 40 ДЕ №209150000/2014/008748 неправдиві відомості щодо коду товару, що призвело до зменшення розміру сплати митних платежів в розмірі 69720,20 грн.
Не погодившись із викладеними у протоколі обставинами, позивач щодо таких виклала свої письмові зауваження, у яких зазначила, що ним не взято до уваги Акт про проведення огляду №209150000/2014/8276 та додатковий аркуш до нього і Сертифікат відповідності №UA.022.0089296-14 на автомобіль, виданий ДП «Вінницястандартметрологія».
Постановою у справі про порушення митних правил №2021/20915/14 від 08 жовтня 2014 року ОСОБА_1 визнано винною у порушенні митних правил та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу розміром 300 відсотків несплаченої суми митних платежів.
8. У доводах касаційної скарги відповідач цитує норми матеріального та процесуального права, вказує на те, що відповідно до вантажної митної декларації декларантом вказаного товару є ПП «Концепт-Брокер», а особою уповноваженою на декларування товарів від імені декларанта зазначено ОСОБА_1 - агента з митного оформлення, яка крім того подавала попередню митну декларацію в якій здійснила опис товару та власноруч зазначила код товару згідно УКТЗЕД 8704219900, разом з тим під час митного оформлення позивач не скористалась правами наданими чинним законодавством, а саме в разі виникнення сумнівів щодо правильності визначення коду товару, не було оглянуто товар перед його декларуванням, не звернулася за отриманням попереднього рішення про класифікацію товару, отже проявила недбале ставлення до своїх службових обов'язків.
9. Позивач не реалізував своє процесуальне право щодо подання відзиву на касаційну скаргу відповідача.
10. Митний кодекс України (у редакції на час виникнення спірних правовідносин).
10.1 Пункт 8 частини першої статті 4
Декларант - особа, яка самостійно здійснює декларування або від імені якої здійснюється декларування;
10.2 Пункт 63 частини першої статті 4
Уповноважена особа (представник) - особа, яка на підставі договору або належно оформленого доручення, виданого декларантом, наділена правом вчиняти дії, пов'язані з проведенням митних формальностей, щодо товарів, транспортних засобів комерційного призначення від імені декларанта;
10.3 Частина перша статті 257
Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії.
10.4 Частина шоста статті 259
При ввезенні на митну територію України підакцизних товарів подання попередньої митної декларації, доставка та пред'явлення цих товарів органу доходів і зборів, яким оформлена така попередня митна декларація, є обов'язковими.
10.5 Частина восьма статті 264
З моменту прийняття органом доходів і зборів митної декларації вона є документом, що засвідчує факти, які мають юридичне значення, а декларант або уповноважена ним особа несе відповідальність за подання недостовірних відомостей, наведених у цій декларації.
10.6 Пункт перший частина перша стаття 266
Декларант зобов'язаний здійснити декларування товарів, транспортних засобів комерційного призначення відповідно до порядку, встановленого цим Кодексом;
10.7 Частина п'ята статті 266
Особа, уповноважена на декларування товарів, транспортних засобів комерційного призначення від імені декларанта, має такі самі обов'язки, права і несе таку саму відповідальність, що й декларант.
10.8 Стаття 417
Взаємовідносини митного брокера з особою, яку він представляє, визначаються відповідним договором.
10.9 Стаття 485
Заявлення в митній декларації з метою неправомірного звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру неправдивих відомостей щодо істотних умов зовнішньоекономічного договору (контракту), ваги (з урахуванням допустимих втрат за належних умов зберігання і транспортування) або кількості, країни походження, відправника та/або одержувача товару, неправдивих відомостей, необхідних для визначення коду товару згідно з УКТ ЗЕД та його митної вартості, та/або надання з цією ж метою органу доходів і зборів документів, що містять такі відомості, або несплата митних платежів у строк, встановлений законом, або інші протиправні дії, спрямовані на ухилення від сплати митних платежів, а так само використання товарів, стосовно яких надано пільги щодо сплати митних платежів, в інших цілях, ніж ті, у зв'язку з якими було надано такі пільги, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 300 відсотків несплаченої суми митних платежів.
11. Податковий кодекс України (у редакції на час виникнення спірних правовідносин).
11.1 Пункт 215.1 статті 215
До підакцизних товарів належать: автомобілі легкові, кузови до них, причепи та напівпричепи, мотоцикли.
12. За змістом статті 485 Митного кодексу України склад вказаного вище правопорушення обумовлює наявність у діях декларанта особливої мети - ухилення від сплати податків та зборів, або зменшення їх розміру, та вини у формі прямого умислу. Диспозиція цієї статті передбачає спеціальну протиправну мету дій декларанта щодо заявлення неправдивих відомостей - неправомірне звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру. Наявність спеціальної протиправної мети однозначно вказує на те, що це правопорушення може бути вчинено тільки з умисною формою вини, оскільки на момент подачі митної декларації декларант повинен усвідомлювати факт заявлення неправдивих відомостей та умисно бажати, щоб заявлені ним неправдиві дані вплинули на розмір митних платежів, які йому доведеться сплатити за митне оформлення задекларованого ним товару.
13. Колегія суддів критично ставиться до твердження судів попередніх інстанцій про те що позивач не могла бути декларантом, а лише перебувала в трудових відносинах з підприємством яке взяло на себе зобов'язання здійснити декларування вказаного автомобіля та його митне оформлення, оскільки як встановлено приписами Митного кодексу України декларант - особа, яка самостійно здійснює декларування або від імені якої здійснюється декларування. Взаємовідносини митного брокера з особою, яку він представляє, визначаються відповідним договором.
14. Як встановлено судами попередніх інстанцій, позивач під час подання митної декларації від 03 вересня 2014 року № ІМ 40 ДЕ №209150000/2014/008748 діяла як агент митного оформлення, тобто відповідно до статті 418 Митного кодексу України як фізична особа-резидент, що перебуває в трудових відносинах з митним брокером і безпосередньо виконує в інтересах особи, яку представляє митний брокер, дії, пов'язані з пред'явленням органу доходів і зборів товарів, транспортних засобів комерційного призначення, а також документів, потрібних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.
15. Таким чином, колегія суддів вважає передчасними висновки судів попередніх інстанцій що позивач не є декларантом або уповноваженою ним особою та вказує на неповне з'ясування обставин справи та дослідження доказів, а саме не досліджено та не надано відповідну правову оцінку інформації, що внесена до вантажної митної декларації від 03 вересня 2014 року № ІМ 40 ДЕ №209150000/2014/008748 та до попередньої митної декларації типу ІМ 40 ЕЕ від 27 серпня 2014 року №209150000/2014/008276, інформацію до яких внесено саме позивачем, не з'ясовано наявність або відсутність спеціальної протиправної мети та умислу в заявленні неправдивих відомостей.
Оцінка доводів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанції
16. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина перша ст. 341 Кодексу адміністративного судочинства України).
17. У ході розгляду справи суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку про наявність достатніх підстав для вирішення спору по суті заявлених позовних вимог. Проте колегія суддів вважає такий висновок передчасним з огляду на не встановлення судами в повній мірі фактичних обставин справи, що мають значення для правильного її вирішення.
18. У справі, що розглядається, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що ОСОБА_1 - позивач у справі в силу статей 4 та 418 Митного кодексу України, не була і не могла бути декларантом. Виходячи з цього висновку не дослідили наявність або відсутність спеціальної протиправної мети та умислу в заявленні неправдивих відомостей також не було з'ясовано, враховуючи твердження позивача про складність у визначенні коду товару причину неотримання попереднього рішення митного органу про класифікацію товару згідно УКТЗЕД, оскільки аналізуючи положення пункту п'ятого статті 266 Митного кодексу України, особа, уповноважена на декларування товарів, транспортних засобів комерційного призначення від імені декларанта, має такі саме обов'язки, права і несе таку саму відповідальність, що й декларант.
Таким чином судами попередніх інстанцій не встановлено фактичних обставин справи, що мають значення для правильного її вирішення.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
19. За змістом частини 4 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд повинен: визначити характер спірних правовідносин та зміст правової вимоги, а також факти, що підлягають встановленню і лежать в основі позовних вимог та заперечень; з'ясувати, які є докази на підтвердження зазначених фактів, і вжити заходів для виявлення та витребування доказів.
20. Принцип всебічного, повного та об'єктивного дослідження доказів судом при розгляді адміністративної справи закріплений частиною першою ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України. Зазначений принцип передбачає, зокрема, всебічну перевірку доводів сторін, на які вони посилаються в підтвердження своїх позовних вимог чи заперечень на позов.
21. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частина 2 ст. 73 Кодексу адміністративного судочинства України).
22. Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими та електронними доказами; висновками експертів, показаннями свідків (ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України).
23. Докази суду надають учасники справи. Суд може пропонувати сторонам надати докази та збирати з власної ініціативи (частина третя ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України).
24. Вказані вище обставини справи досліджені в неповному обсязі, тому для повного, об'єктивного та всебічного з'ясування обставин справи суду необхідно надати належну правову оцінку кожному окремому доказу та їх сукупності, які міститься в матеріалах справи або витребовується, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, з посиланням на це в мотивувальній частині свого рішення, враховуючи при цьому відповідні норми матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
25. Згідно ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим, тобто таким, що ухвалене відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
26. Оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій вказаним вимогам не відповідають, оскільки судами не з'ясовано всі обставини справи, що мають значення для правильного її вирішення.
27. Відповідно до п. 2 частини першої ст. 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.
28. За правилами ст. 353 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.
29. Колегія суддів дійшла висновку про те, що судами першої та апеляційної інстанцій порушено принцип офіційного з'ясування обставин справи в частині спірних правовідносин, що призвело до ухвалення рішень, які не відповідають вимогам щодо законності і обґрунтованості, а тому такі рішення підлягають скасуванню, а справа відповідно до правил ст. 353 Кодексу адміністративного судочинства України - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.
Керуючись статтями 345, 349, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд,
Касаційну скаргу Львівської митниці ДФС задовольнити частково.
Постанову Радехівського районного суду Львівської області від 04 липня 2016 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 28 листопада 2016 року у справі № 451/1551/14-а скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
...........................
...........................
...........................
І.Я.Олендер
І.А. Гончарова
Р.Ф. Ханова,
Судді Верховного Суду