18 вересня 2019 року
Київ
справа №9901/818/18, провадження №Зі/9901/325/19
Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Коваленко Н.В., розглянувши у письмовому провадженні заяву представника позивача про відвід судді Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду Гончарової І.А. у справі за позовом ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Вищої ради правосуддя про визнання протиправними та скасування рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України №1257/ко-18 від 20.07.2018 та рішення Вищої ради правосуддя №2982/0/15-18 від 25.09.2018,
На розгляді Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду перебуває справа за позовом ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Вищої ради правосуддя про визнання протиправними та скасування рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України №1257/ко-18 від 20.07.2018 та рішення Вищої ради правосуддя №2982/0/15-18 від 25.09.2018.
11.09.2019 представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Кравець Ростислав Юрійович шляхом поштового відправлення подав заяви про відвід суддів - Олендера І.Я., Бившевої Л.І., Гончарової І.А., Ханової Р.Ф., Хохуляка В.В., визначених для розгляду справи, з підстави, передбаченої пунктом 4 частини першої статті 36 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Відвід суддям Верховного Суду обґрунтовує, з урахуванням уточнень заявлених в судовому засіданні, покликаючись на пункт 4 частини першої статті 36 КАС України та на практику Європейського суду з прав людини, в якій висвітлено поняття "неупередженості" та "суду, встановленого законом", а також на положення пункту 3 частини десятої статті 94 Закону України "Про судоустрій і статус суддів". Вказує, що станом на момент вирішення питання про призначення кваліфікаційного оцінювання, проведення кваліфікаційного оцінювання та надання рекомендацій щодо призначення на посади суддів Верховного Суду у прийнятті відповідних рішень брав участь член Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, який не відповідав вимогам закону, а саме: Козлов Андрій Георгійович , який не підтвердив стаж адвокатської діяльності. Оскільки склад Вищої кваліфікаційної комісії суддів України було сформовано із порушенням закону, прийняті нею як колегіальним органом рішення не можна вважати легітимними. У зв'язку з зазначеним представник позивача вважає, що судді Верховного Суду не можуть відповідати принципам неупередженості, зокрема за об'єктивним критерієм, та принципам справедливості, оскільки призначення суддів відбулось за участі члена Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, який не відповідав вимогам Закону.
Вищевикладене на думку представника позивача є підставою для відводу усій колегії суддів, визначеній для розгляду даної справи.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Олендера І.Я., суддів: Бившевої Л.І., Гончарової І.А., Ханової Р.Ф., Хохуляка В.В., ухвалою від 16 вересня 2019 року визнав заявлені відводи необґрунтованими. Зупинив провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Вищої ради правосуддя про визнання протиправними та скасування рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України №1257/ко-18 від 20.07.2018 та рішення Вищої ради правосуддя №2982/0/15-18 від 25.09.2018. Заяви про відвід суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду Олендера І.Я., Бившевої Л.І., Гончарової І.А., Ханової Р.Ф., Хохуляка В.В. передав для визначення суддів у порядку встановленому частиною першої статті 31 Кодексу адміністративного судочинства України, для їх вирішення..
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17 вересня 2019 року для вирішення питання про відвід судді Гончарової І.А. у справі № 9901/818/18 визначено головуючого суддю Коваленко Н.В.
Перевіривши доводи заяви суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення відводу судді з огляду на наступне.
Положення частин першої, другої статті 36 КАС України передбачають випадки, коли суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу), а саме: 1) якщо він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав правничу допомогу стороні чи іншим учасникам справи в цій чи іншій справі; 2) якщо він прямо чи опосередковано заінтересований в результаті розгляду справи; 3) якщо він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді; 5) у разі порушення порядку визначення судді для розгляду справи, встановленого статтею 31 цього Кодексу.
Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 37 цього Кодексу, яка встановлює недопустимість повторної участі суддів в розгляді адміністративної справи.
Суд наголошує, що надаючи оцінку об'єктивності судді під час вчинення ним процесуальних дій, необхідно виходити з таких критеріїв: чи вільний суддя під час виконання ним своїх обов'язків від будь-яких заходів впливу; чи сприяє його поведінка у судовому процесі та за стінами суду підтримці та зростанню довіри суспільства, представників юридичної професії та сторін у справі; чи вчинялись суддею дії, які можуть стати приводом для позбавлення його права брати участь у судовому засіданні та приймати рішення у справах.
Перед розглядом справи суддя повинен утриматись від будь-яких коментарів, які можуть вплинути на перебіг цієї справи чи поставити під сумнів справедливе ведення процесу. Суддя утримується від публічних та інших коментарів, оскільки це може перешкодити неупередженому розгляду справи стосовно певної особи чи питання.
При об'єктивному підході до встановлення наявності/відсутності упередженості суду (суддів) повинно бути визначено чи існують очевидні факти, що можуть поставити під сумнів його безсторонність, зважаючи на безпосередню поведінку судді.
У вирішенні питання щодо існування легітимних причин сумнівів у неупередженості конкретного судді ("Морель проти Франції", пункти 45-50; "Пескадор Валеро проти Іспанії", пункт 23) або органу, що засідає у вигляді суду присяжних ("Лука проти Румунії", пункт 40), позиція зацікавленої сторони є важливою, але не вирішальною. Вирішальним є наявність обґрунтованості сумніву в неупередженості суду ("Ветштайн проти Швейцарії", пункт 44; "Пабла Кю проти Фінляндії", пункт 30; "Мікалефф проти Мальти", пункт 96).
Верховний Суд зазначає, що суб'єктивний критерій вимагає оцінки реальних дій окремого судді під час розгляду конкретної справи і лише після встановлення фактів у поведінці судді, які можна кваліфікувати як прояв упередженості, можливо поставити під сумнів його безсторонність.
Наведені у заяві доводи, за яких, на думку представника позивача, є сумнів у неупередженості або об'єктивності судді мають суб'єктивний характер, оскільки жодного прикладу вчинення суддею Гончаровою І.А. дій, які б свідчили про її упередженість чи ставили б під сумнів безсторонність судді не наведено. Доводи заяви не дають підстав для висновку про існування причинно-наслідкового зв'язку між дотриманням Лукашем Т.В. та Козловим А.Г. вимог законодавства та професійною діяльністю судді Гончарової І.А.
Таким чином викладені у заяві доводи про те, що суддя Верховного Суду Гончарова І.А. не може відповідати принципам неупередженості, зокрема, за об'єктивним критерієм, суд вважає необґрунтованими.
Отже, посилання заявника на упередженість судді Гончарової І.А. з тих підстав, що при вирішенні питання про призначення кваліфікаційного оцінювання, проведення кваліфікаційного оцінювання та надання рекомендацій на призначення на посади суддів Верховного Суду у прийнятті відповідних рішень приймали участь члени Вищої кваліфікаційної комісії суддів України - Лукаш Т.В., який, на думку заявника, на час виконання таких повноважень не зупинив адвокатську діяльність, а також Козлов А.Г. , який згідно з доводами заявника не підтвердив належним чином необхідний стаж професійної діяльності, не є об'єктивно обґрунтованими, оскільки такі доводи ґрунтуються на припущеннях та суб'єктивній оцінці заявником обставин.
Інші підстави, передбачені статтями 36, 37 КАС України, які б унеможливлювали участь у розгляді справи судді Гончарової І.А. і викликали необхідність її відводу, у заяві відсутні.
З урахуванням зазначеного, вважаю, що обґрунтованих підстав для задоволення заяви про відвід немає, а отже в її задоволенні слід відмовити.
Керуючись статтями 36, 37, 39-41 Кодексу адміністративного судочинства України,
Відмовити у задоволенні заяви представника позивача про відвід судді Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду Гончарової І.А. у справі за позовом ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Вищої ради правосуддя про визнання протиправними та скасування рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України №1257/ко-18 від 20.07.2018 та рішення Вищої ради правосуддя №2982/0/15-18 від 25.09.2018.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач Н.В.Коваленко