Справа № 640/19123/18
16 вересня 2019 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі судді-доповідача Літвіної Н.М., суддів Сорочка Є.О., Федотова І.В., перевіривши матеріали апеляційної скарги Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 квітня 2019 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «С К С» до Державної фіскальної служби України та Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправними та скасування рішень, зобозв'язання вчинити дії,-
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 квітня 2019 року адміністративний позов задоволено повністю.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 червня 2019 року повернуто Головному управлінню ДФС у м. Києві вперше подану апеляційну скаргу у зв'язку з тим, що остання була підписана особою, яка не має відповідних повноважень.
Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, 22 липня 2019 року відповідач - Головне управління Державної фіскальної служби у м. Києві вдруге подав апеляційну скаргу.
Перевіривши апеляційну скаргу, Шостий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 31 липня 2019 року залишив її без руху, оскільки вона не відповідала вимогам ст. 295 КАС України. При цьому невідповідність наведеним положенням КАС України виявилася в тому, що Апелянтом пропущено встановлений ч. 1 ст. 295 КАС України процесуальний строк оскарження рішення суду першої інстанції, а викладені у заяві про поновлення строку причини поважними визнані не були.
Як вбачається за матеріалів справи, копію ухвали про залишення апеляційної скарги без руху Головне управління ДФС у м. Києві отримало 27 червня 2019 року, що підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення.
На виконання вимог даної ухвали Відповідачем до суду 19 серпня 2019 року направлено до суду заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження, яку обґрунтовано посиланням на норми чинного законодавства щодо можливості поновлення строку на апеляційне оскарження.
Надаючи оцінку викладеним у заяві доводам, суд вважає за необхідне зазначити таке.
Як було встановлено в ухвалі Шостого апеляційного адміністративного судувід 31 липня 2019 року про залишення апеляційної скарги без руху, повний текст оскаржуваного рішення було отримано Відповідачем 07 травня 2019 року, про що свідчить розписка на зворотній стороні останнього аркушу рішення суду першої інстанції (а.с. 176). Отже, останнім днем подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції було 06 червня 2019 року. Проте апеляційну скаргу подано до відділення поштового зв'язку 22 липня 2019 року, тобто поза межами встановленого приписами КАС України процесуального строку.
Посилання ДФС України на гарантоване чинним законодавством право останньої на апеляційне оскарження судового рішення суд вважає помилковим у контексті спірних правовідносин з огляду на таке.
Європейський суд з прав людини у пунктах 46, 47 рішення від 29.01.2016 року у справі «Устименко проти України» зазначив, що одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який передбачає дотримання принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатись перегляду остаточного і обов'язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами. Якщо звичайний строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності.
При цьому, судом також враховуються висновки Європейського Суду з прав людини, викладені в рішенні по справі «Лелас проти Хорватії», відповідно до яких держава, чиї органи влади не дотримувалися своїх власних внутрішніх правил та процедур, не повинна отримувати вигоду від своїх правопорушень та уникати виконання своїх обов'язків. Ризик будь-якої помилки, зробленої органами державної влади, повинна нести держава, а помилки не повинні виправлятися за рахунок зацікавленої особи, особливо якщо при цьому немає жодного іншого приватного інтересу.
У справі «Рисовський проти України» Європейський Суд з прав людини підкреслив особливу важливість принципу «належного урядування», який передбачає, що в разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб.
Таким чином, виходячи з принципу «належного урядування», державні органи загалом, і орган доходів і зборів зокрема, зобов'язані діяти в належний спосіб, а держава не повинна отримувати вигоду у вигляді поновлення судами строку на оскарження судових рішень та виправляти допущені органами державної влади помилки за рахунок приватної особи, яка діяла добросовісно.
Крім того, суд наголошує, що копію ухвали від 18 червня 2019 року було отримано Апелянтом 22 червня 2019 року, що підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення. При цьому, Відповідачем не зазначено причин, з яких вдруге апеляційну скаргу було подано через місяць після отримання ухвали про повернення вперше поданої апеляційної скарги.
З урахуванням наведеного суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для можливості визнання поважними причин пропуску Головного управління ДФС у м. Києві строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції. Інших доводів поважності причин пропуску строку Апелянтом не зазначено.
У контексті наведеного суд вважає за необхідне зауважити, що законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.
Практика Європейського суду з прав людини також свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа «Стаббігс на інші проти Великобританії», справа «Девеер проти Бельгії»).
Отже, встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Таким чином, зважаючи на викладене та з огляду на відхилення доводів Апелянта щодо поважності причин пропуску процесуального строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, суд приходить до висновку про необхідність відмови у відкритті апеляційного провадження.
Згідно п. 4 ч. 1 ст. 299 КАС України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.
Приписи ч. 3 ст. 299 КАС України визначають, що питання про відмову у відкритті апеляційного провадження суд апеляційної інстанції вирішує протягом п'яти днів після надходження апеляційної скарги або з дня закінчення строку на усунення недоліків.
Підсумовуючи наведене та керуючись приписами Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне у відкритті апеляційного провадження відмовити та повернути апеляційну скаргу Апелянту.
Керуючись ст.ст. 248, 299, 321, 325 КАС України, суд, -
У задоволенні клопотання Головного управління ДФС у м. Києві про поновлення строків на апеляційне оскарження судового рішення - відмовити.
У відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 квітня 2019 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «С К С» до Державної фіскальної служби України та Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправними та скасування рішень, зобов'язання вчинити дії - відмовити.
Повернути Апелянту апеляційну скаргу та додані до неї матеріали.
Ухвала набирає законної сили з моменту підписання та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст. ст. 328-331 КАС України.
Суддя-доповідач Н.М. Літвіна
Судді Є.О. Сорочко
І.В. Федотов