Справа № 136/655/19
провадження № 2/136/226/19
іменем України
"09" вересня 2019 р. м. Липовець
Липовецький районний суд Вінницької області в складі:
головуючого судді Кривенко Д.Т.,
за участі секретаря судового засідання Марчук Н.А.,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду м. Липовець цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Щасливської сільської ради Липовецького району Вінницької області про визнання права власності на житловий будинок в порядку спадкування, -
Представник позивача звернувся до суду із вищевказаним позовом до відповідача, підставність якого обґрунтував тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2 . Після її смерті відкрилась спадщина, до складу якої увійшов житловий будинок, що розташований по АДРЕСА_1 . Позивач спадщину прийняла шляхом звернення до нотаріуса в межах шестимісячного строку, інші спадкоємці таке своє право не використали, утім реалізувати свої спадкові права в нотаріальному порядку на вищевказаний об'єкт нерухомого майна позбавлена можливості, оскільки він належить до суспільної групи колгоспний двір, отож належить його членам на праві спільної сумісної власності, однак визначити, яка частка належала спадкодавцеві нотаріусу не представляється за можливе, що стало підставою звернення до суду із даним позовом.
У визначений судом строк відповідач не подав до суду відзиву на позов, утім сільським головою подано заяву про визнання позову, відповідно до якої він не заперечував обставини викладені позивачем у позові, просив про розгляд справи за відсутності представника сільської ради.
Позивач та його представник у підготовче судове засідання не з'явились, представник надав суду заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримує, просить суд їх задовольнити.
За клопотанням представника позивача ухвалою суду від 08.04.2019 було витребувано матеріали спадкової справи до майна померлого ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
З огляду на викладене, суд вважає, що за результатами підготовчого провадження можливо ухвалити рішення, тому розгляд справи суд проводить в даному судовому засіданні, на підставі наявних у справі доказів, за відсутності сторін, не здійснюючи при цьому фіксування судового засідання технічними засобами.
Суд, вивчивши та дослідивши матеріали цивільної справи, повно з'ясувавши обставини справи та перевіривши їх зібраним у справі доказами, встановив, що житловий будинок із господарськими будівлями і спорудами, що розташований по АДРЕСА_1 , мав статус колгоспного двору, а станом на 15.04.1991 його членами були: ОСОБА_3 , який був головою колгоспного двору, членами - ОСОБА_2 , ОСОБА_4 .
Згідно ст. 120 Цивільного кодексу Української PCP 1964 р., майно колгоспного двору належить його членам на праві сумісної власності.
На підставі ст.ст. 121, 123 Цивільного кодексу Української PCP 1964 р. володіння, користування і розпорядження майном колгоспного двору здійснюється за згодою всіх членів двору. Розмір частки члена двору встановлюється виходячи з рівності часток усіх членів двору, включаючи неповнолітніх і непрацездатних.
У п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2005 року N 20 "Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності" (зі змінами та доповненнями) роз'яснено, що спори щодо майна колишнього колгоспного двору, яке було придбане до 15 квітня 1991 року, мають вирішуватися за нормами, що регулювали власність цього двору.
Відповідно до п.п. "а" п. 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України, право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 15 квітня 1991 року не втратили права на частку в його майні.
Згідно з абз. 3 ч. 2 ст. 331 ЦК України, якщо право власності на новостворене нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.
За змістом п. 62 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій державними нотаріальними конторами Української РСР підтвердженням приналежності будинку, який знаходиться в сільському населеному пункті, можуть бути відповідні довідки виконавчого комітету сільської Ради депутатів трудящих, які видавалися в тому числі і на підставі записів у погосподарських книгах.
Додатками N 32 та N 33 до Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій виконавчими комітетами міських, селищних, сільських Рад депутатів трудящих було затверджено зразки довідок про право власності колгоспного (селянського) двору на жилий будинок та про право власності робітника чи службовця на жилий будинок.
За змістом зазначених нормативних актів виникнення права власності на житлові будинки, споруди не залежало від державної реєстрації цього права.
До компетенції виконкомів місцевих Рад відносилось також питання узаконення цих будівель та внесення записів про право власності на будинки за громадянами у погосподарські книги місцевих Рад.
Погосподарські книги є особливою формою статистичного обліку, що здійснюється в Україні (УРСР) із 1979 року. В погосподарських книгах при визначенні року побудування зазначається рік введення в експлуатацію будинку.
На виконання постанови Ради Міністрів УРСР від 11 березня 1985 року N 105 у 1985 - 1988 роках сільськими, селищними, районними Радами народних депутатів ухвалювалось рішення щодо оформлення права власності та реєстрації будинків у бюро технічної інвентаризації за даними погосподарських книг сільських, селищних Рад із додатками списків громадян, яким ці будинки належали.
Інструкція про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затверджена заступником Міністра комунального господарства Української РСР 31 січня 1966 року, яка втратила чинність на підставі наказу Держжитлокомунгоспу України від 13 грудня 1995 року N 56, передбачала обов'язкову реєстрацію (інвентаризацію) будинків і домоволодінь у межах міст і селищ (п. 4 Інструкції), в тому числі й на підставі записів у погосподарських книгах (п. 20 Інструкції).
Тобто записи у погосподарських книгах визнавались в якості актів органів влади (публічних актів), що підтверджують право приватної власності (Лист, Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ, від 16.05.2013, № 24-753/0/4-13 "Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування").
Аналізуючи зібрані у справі докази судом встановлено, що житловий будинок по АДРЕСА_1 на праві спільної сумісної власності трьом особам: ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , тобто по 1/3 частці кожному із них, так як станом на 15.04.1991 вони не втратили такого права.
Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_3 (свідоцтво про смерть серія НОМЕР_1 ). Після його смерті відкрилась спадщина.
Із інформації витребуваної судом із нотаріальних установ судом встановлено, що спадкова справа після смерті ОСОБА_3 не заведена.
Згідно довідки виданої виконавчим комітетом Щасливської сільської ради після смерті ОСОБА_3 спадщину прийняла його дружина ОСОБА_2 шляхом фактичного вступу у володіння та управління спадковим майном, в силу діючого законодавства на час відкриття спадщин.
Факт родинних відносин між подружжям підтверджено Витягом з Держаного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу (а.с.12).
Наведене свідчить, що ОСОБА_2 є єдиним спадкоємцем після смерті ОСОБА_3 , яка спадщину прийняла, відтак в силу приписів ст.548, 549 ЦК УРСР вона їй належить, у тому числі 1/3 частки об'єкта нерухомості, який є предметом спору.
Також судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_4 помер ОСОБА_4 , на що вказує свідоцтво про смерть серія НОМЕР_2 , який був іншим членом колгоспного двору. Після його смерті відкрилась спадщина.
Із матеріалів спадкової справи до майна померлого ОСОБА_4 встановлено, що спадщина відкрилась за законом. Своїм правом на спадкування скористалась позивач, будучи рідною сестрою спадкодавця, відтак спадкоємцем другої черги спадкування за законом, подавши нотаріусу заяву в межах шестимісячного строку про прийняття спадщини. Інші спадкоємці подали заяви про відмову від спадщини, у тому числі мати спадкодавця ОСОБА_2 , яка постійно з ним проживала на час смерті, отож позивач є єдиним спадкоємцем після смерті брата ОСОБА_4 , спадщину прийняла, відтак вона їй належить.
До складу спадщини після смерті ОСОБА_4 увійшла 1/3 частка житлового будинку, що розташований по АДРЕСА_1 , що мав статус колгоспного двору.
ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2 (свідоцтво про смерть серія НОМЕР_3 ). Після її смерті відкрилась спадщина за заповітом вчиненим спадкодавцем ІНФОРМАЦІЯ_5 , відповідно до якого вона заповіла позивачеві земельну частку (пай) розміром 3,05 га. Вказаний заповіт не змінено не скасовано. Особи, які мають право на обов'язкову частку у спадщині за наявності заповіту від них відмовились подавши заяви відповідного змісту нотаріусу.
Судом встановлено, що 2/3 частки житлового будинку, який розташований по АДРЕСА_1 , яка увійшла до складу спадкової маси після смерті ОСОБА_2 не була охоплена заповітом, отож спадщина відкрилась за законом, правом на спадкування якої скористалась лише позивач.
Встановлені судом обставини та перевірені зібраними у справі доказами підтверджують, що позивач набула права на спадкування цілого об'єкта нерухомого майна, що є предметом спору, а саме: 1/3 частки після смерті брата ОСОБА_4 та 2/3 частки після смерті матері ОСОБА_2 , належність майна спадкодавцям підтверджена належними доказами, об'єкт нерухомості конкретизовано, підтвердженням чого є довідки видані органом місцевого самоврядування, однак реалізувати свої спадкові права в нотаріальному порядку позивач позбавлена можливості.
Пунктом 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року №7 "Про судову практику у справі про спадкування" роз'яснено, що у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.
За таких обставин, суд дійшов висновку про наявність порушених прав позивача, що є очевидним, а обраний нею спосіб захисту порушених прав є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку, що було встановлено в ході судового розгляду, отож суд дійшов висновку, що позов обґрунтований.
Крім цього, представник відповідача надав суду заяву про визнання позову.
Ураховуючи те, що визнання відповідачем позову не суперечить закону та не порушує права, свободи та інтереси третіх осіб, суд приймає визнання відповідачем позову та виносить рішення про його задоволення.
Відповідно доч.1ст.142 ЦПК України, у разі визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого ним при поданні позову.
Зважаючи на викладене, суд вважає за доцільне повернути позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
Керуючись ст. 200, 206, 259, 263, 265 - 269 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_2 ; РНОКПП - НОМЕР_4 ) до Щасливської сільської ради Липовецького району Вінницької області (місце знаходження: с.Щаслива, Липовецький р-н, Вінницька обл., 22532; ЄДРПОУ - 04329305) про визнання права власності по спадщині за законом на житловий будинок, - задовольнити у повному обсязі.
Визнати за ОСОБА_1 право власності на цілий житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що розташований по АДРЕСА_1 у порядку спадкування після смерті ОСОБА_4 , який помер10.10.2015, та після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Повернути ОСОБА_1 з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого нею при пред'явленні позову згідно квитанції №0.0.1314139926.2 від 02.04.2019 в сумі 384, 20 грн.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів учасниками справи до Апеляційного суду Вінницької області через Липовецький районний суд Вінницької області.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Д.Т. Кривенко