Справа № 135/276/19
Провадження № 2/135/169/19
іменем України
09.09.2019 м. Ладижин Вінницької області
Ладижинський міський суд Вінницької області у складі:
головуючого судді Волошиної Т.В.,
за участі секретаря судового засідання Басараб О.Д.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ладижин Вінницької області в порядку загального позовного провадження в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа без самостійних вимог Служба у справах дітей Тульчинської районної державної адміністрації, міський відділ у справах дітей Ладижинської міської ради про позбавлення батьківських прав,
26.02.2019 ОСОБА_1 звернувся до Ладижинського міського суду Вінницької області з позовом до ОСОБА_2 , третя особа без самостійних вимог Служба у справах дітей Тульчинської районної державної адміністрації, міський відділ у справах дітей Ладижинської міської ради про позбавлення батьківських прав.
Позовні вимоги мотивовані тим, що з 2010 року по 2013 рік, ОСОБА_1 проживав однією сім'єю без реєстрації шлюбу з громадянкою ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від їхнього спільного проживання однією сім'єю народився син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який перебуває на утриманні позивача та останні чотири роки проживає з ним за адресою: АДРЕСА_1 .
З 26.12.2016, згідно з рішенням Ладижинського міського суду Вінницької області, відповідач повинна сплачувати аліменти на утримання сина у твердій грошовій сумі в розмірі по 500 грн щомісячно і до досягнення дитиною повноліття, проте, жодного разу аліменти не сплачувалися.
Відповідач не цікавилася життям свого сина, вона не піклується про фізичний і духовний розвиток дитини, його навчанням, підготовкою до самостійного життя, зокрема: не забезпечує необхідним достатнім харчуванням, медичними оглядами, що негативно впливає на його фізичний розвиток як складову виховання; не спілкується з сином в обсязі, необхідному для його нормального самоусвідомлення; не надає дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяє засвоєнню ним загальновизнаних норм моралі; не виявляє інтересу до його внутрішнього світу; не створює умови для отримання ним освіти. Відповідач зловживає спиртними напоями, веде аморальний спосіб життя, притягалася до адміністративної та кримінальної відповідальності, що не може позитивним чином впливати на виховання неповнолітнього сина.
Вказані обставини, на думку позивача, свідчать про невиконання відповідачем своїх материнських обов'язків, передбачених у ст.150 СК України.
Відповідач не була позбавлена інформації стосовно місця проживання його та дитини, ним не створювалися перешкоди у спілкуванні відповідача з дитиною, у прийманні відповідачем участі у вихованні, що, на думку позивача, свідчить про фактичну можливість, але вольове небажання виконувати відносно дитини батьківські обов'язки, і є підставою, відповідно до вимог ст.165 ЦПК України, для позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав.
Враховуючи зазначене, позивач просить суд позбавити ОСОБА_2 батьківських прав відносно малолітньої дитини ОСОБА_3 .
Відповідач ОСОБА_2 відзив на позов із викладенням своїх заперечень до суду не подала.
Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, просить розгляд справи проводити у його відсутності, позовні вимоги підтримує, просить позов задовольнити та позбавити ОСОБА_2 батьківських прав.
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання повторно не з'явилася, хоча належним чином повідомлялася про час та місце розгляду справи шляхом направлення повісток на адресу зареєстрованого у встановленому порядку місцем проживання відповідача.
Отже, оскільки відповідач не повідомила суду іншої адреси, то на підставі пункту 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України суд вважає, що судова повістка йому вручена, а тому відповідач є таким, що повідомлений належним чином про дату, час та місце розгляду справи.
Також, виклик відповідача здійснювався через оголошення на офіційному веб-порталі Судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою https://court.gov.ua/sud0211//.
Представник Служби у справах дітей Тульчинської районної державної адміністрації в судове засідання не з'явився, хоча належним чином повідомлявся про час та місце розгляду справи шляхом направлення повісток.
Представник міського відділу у справах дітей Ладижинської міської ради подали до суду заяву, у якій цивільний позов за заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав відносно малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 підтримує та просить розглянути дану справу без участі представника міського відділу у справах дітей Ладижинської міської ради.
Згідно з ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Враховуючи викладене, суд вважає, що оскільки відповідач, будучи належним чином повідомленим про дату, час і місце судового засідання, не з'явився у судове засідання та про причини неявки суд не повідомив, відзив на позовну заяву не подав, слід провести заочний розгляд справи з ухваленням заочного рішення на підставі наявних у справі доказів.
Судом встановлено наступні фактичні обставини, що підтверджуються доказами.
Вирішуючи спір суд встановив, що позивач ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_2 проживали однією сім'ю без реєстрації шлюбу з 2010 року по 2013 рік (а.с.2-4).
Позивач та відповідач мають малолітню дитину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Так, відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 вбачається, що батьком дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 записаний ОСОБА_1 , а матір'ю записана ОСОБА_2 (а.с.8).
Судом встановлено, що малолітній ОСОБА_3 зареєстрований та проживає зі своїм батьком - ОСОБА_1 у АДРЕСА_1 , що підтверджується довідкою виконкому Заозернянської сільської ради Тульчинського району Вінницької області. (а.с.22).
Відповідно до акту обстеження матеріально-побутових умов проживання сім'ї позивача від 06 лютого 2019 року встановлено, що позивач ОСОБА_1 проживає у будинку загальною площею 63,7 кв. м, разом з ним проживають ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка є матір'ю позивача, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , син позивача та зареєстрований брат - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , однак, останній в будинку не проживає. (а.с.23).
Позивач дитину виховує самостійно, оскільки відповідач спільно із позивачем та сином не проживає, участі у вихованні не бере, що вбачається із довідки виданої виконкомом Заозернянської сільської ради Тульчинського району Вінницької області (а.с.20).
Відповідно до рішення Ладижинського міського суду Вінницької області від 26.12.2016 з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача ОСОБА_1 на утримання сина ОСОБА_3 стягнуто аліменти у твердій грошовій сумі в розмірі 500 грн щомісячно до досягнення дитиною повноліття (а.с.10-11).
Відповідно, Ладижинським міським судом Вінницької області видано виконавчий лист про стягнення аліментів з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання сина ОСОБА_3 (а.с.12).
За вказаним рішенням суду Ладижинським міським відділом ДВС ГТУЮ у Вінницькій області відкрито виконавче провадження №53346990 (а.с.13).
З розрахунку заборгованості за аліментами вбачається, що наявна заборгованість відповідача за аліментами станом на 01.02.2019 в сумі 13500 грн. (а.с.14).
При цьому, з розрахунку заборгованості вбачається, що відповідачем жодного разу не здійснювалися проплати аліментів на утримання дитини.
Згідно з відповіддю на заяву щодо надання інформації стосовно малолітнього ОСОБА_3 , наданої міським відділом у справах дітей Ладижинської міської ради від 11.02.2019, малолітній ОСОБА_3 перебував на обліку міського відділу у справах дітей з 18.02.2014 з причин ухилення від виконання батьківських обов'язків матері, ОСОБА_2 . Однак, наказом міського відділу у справах дітей №9 від 10.03.2016 малолітнього ОСОБА_3 знято з обліку у зв'язку зі зміною місця проживання (а.с.9).
Згідно довідки-характеристики, виданої виконкомом Заозернянської сільської ради Тульчинського району Вінницької області від 06.02.2019 відносно громадянина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , останній проживає з сином та своєю матір'ю, неодружений. У вихованні сина бере активну участь. Працьовитий, урівноважений. Не схильний до вживання алкогольних напоїв. З сусідами перебуває в доброзичливих відносинах. Громадський порядок не порушує. До кримінальної та адміністративної відповідальності не притягувався. Депутатом сільської ради не являється. Компрометуючими матеріалами сільська рада не володіє (а.с. 21).
Разом з тим, суд дослідив довідку, видану адміністрацією Заозернянської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів від 11 лютого 2019 року, з якої вбачається, що ОСОБА_3 , 2012 року народження дійсно навчається в 1 класі даної школи. Його батько, ОСОБА_1 , відповідально ставиться до виховання сина, щоденно приводить і забирає його зі школи, цікавиться його навчанням і успіхами в школі, відвідує батьківські збори. Хлопчик завжди охайний, доглянутий. Мати, ОСОБА_2 , життям і навчанням сина не цікавиться. Ніякої участі у його вихованні і навчанні не бере (а.с.18).
Також, суду надано довідку про доходи, видану ОСОБА_1 , з якої вбачається, що останній працює у філії «Птахокомплекс» ТОВ «Вінницька птахофабрика» робітником з благоустрою. Загальна сума доходу за період з серпня 2018 по січень 2019 без урахування аліментів становить 5790 грн 55 коп.(а.с.16).
Отже, дослідивши докази судом встановлено, що відповідач ОСОБА_2 проживає окремо від своєї дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , свідомо нехтує батьківськими обов'язками стосовно дитини, матір'ю якого записана в актовому записі та у свідоцтві про народження дитини, зокрема, свідомо не цікавиться щоденним життям сина, його вихованням, не піклується про фізичний і духовний розвиток дитини, не займається його матеріальним забезпеченням, що підтверджено розрахунком про наявність заборгованості по аліментах (а.с. 14).
Також, судом встановлено з довідки, виданої виконкомом Заозернянської сільської ради, довідки, виданої адміністрацією Заозернянської загальноосвітньої школи, актів обстеження матеріально-побутових умов проживання позивача з дитиною та відповідача, що протягом тривалого часу відповідач не проявляє щодо дитини батьківської турботи та піклування, тому на переконання суду, свідомо ухиляється від виконання своїх обов'язків по вихованню та утриманню сина, що виявилося у тому, що вона проживає окремо від дитини, взагалі не спілкується з сином, не здійснюють належного догляду за дитиною, не турбується про його фізичний і духовний розвиток, здоров'я та побут, навчання у навчальному закладі та підготовку до самостійного життя.
Таким чином, суд вважає, що ОСОБА_2 не спроможна забезпечити дитині - ОСОБА_3 належного піклування, утримання та виховання, оскільки, маючи можливість та час виправити свою поведінку, яка б відповідала належному розвитку та вихованню дитини, створенню належних умов проживання та догляду за сином, не виправляє та не бажає виправлення поведінки, не бажає виконувати батьківські обов'язки стосовно дитини, що є підставою для позбавлення його батьківських прав.
Відтак, з огляду на викладене вище, судом встановлено факт винної поведінки відповідача, тобто факт свідомого ухилення матері малолітнього ОСОБА_3 - ОСОБА_2 від виконання своїх батьківських обов'язків, свідомого нехтування своїми батьківськими обов'язками, оскільки вона не піклується про фізичний та духовний розвиток дитини, його здоров'я, навчання у шкільному навчальному закладі, підготовку до самостійного життя, зокрема, не забезпечує необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, не спілкується з дитиною в обсязі, необхідному для його нормального самоусвідомлення, не надає дитині доступу до культурних та інших цінностей; не сприяє засвоєнню дитиною загальновизнаних норм моралі, не виявляє інтересу до його внутрішнього світу; не створює умов для отримання ним освіти, оскільки не бажає виконувати своїх батьківських обов'язків, що негативно впливає на його фізичний та духовний розвиток як складову виховання, суперечить інтересам дитини, його гармонійному та всебічному розвитку.
До вказаного висновку суд прийшов, проаналізувавши наведені вище докази на відповідність їх критеріям належності, допустимості, достовірності та достатності.
Разом з тим, суд констатує факт, що відповідач ОСОБА_2 не скористалася правом заперечити щодо позову та подати відзив на позовну заяву про позбавлення її батьківських прав, що свідчить про його свідоме небажання виправити свою поведінку щодо виховання дитини, тобто про факт винної поведінки відповідача.
Вказаний висновок суду ґрунтується також на висновках, що викладені в постановах Верховного Суду, які суд враховує відповідно до ч.4 ст.263 ЦПК України.
Так, у постановах Верховного Суду від 14.02.2018 року у справі №209/2821/15-ц (провадження №61-2357св18), від 21.11.2018 року у справі №201/6232/17 (провадження №61-41214св18) визначено поняття ухилення батьків від виконання своїх обов'язків та зазначено про необхідність встановлення судом доведеності факту винної поведінки відповідача у спорі вказаної категорії.
Верховним Судом роз'яснено, що ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Така поведінка відповідача ОСОБА_2 не змінилася і за час судового розгляду справи про позбавлення її батьківських прав, про який вона була обізнана, тобто вказана обставина свідчить про те, що поведінку матері у кращу сторону змінити неможливо, і у її діях наявна вина.
Позбавлення батьківських прав, які надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків.
Верховним Судом роз'яснено, що оскільки позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка має серйозні правові наслідки як для батьків, так і для дитини, встановлені статтею 166 СК України, то позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків в кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини в діях батьків.
Таким чином, суд прийшов до переконання, що права малолітнього ОСОБА_3 на належне піклування з боку матері ОСОБА_2 про фізичний і духовний розвиток, навчання, підготовку до самостійного життя - порушені.
Встановленим судом фактам відповідають сімейні правовідносини, зокрема, щодо невиконання батьком обов'язків щодо належного піклування про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, які регулюються Конституцією України, Сімейним кодексом України, Конвенцією про права дитини від 20.11.1989 року, що ратифікована Постановою ВР України №789-ХІІ від 27.02.1991 року, і є частиною національного законодавства України.
Так, відповідно до ст.ст.51, 52 Конституції України, сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Батьки зобов'язані утримувати дітей до їх повноліття. Діти рівні у своїх правах незалежно від походження, а також від того, народжені вони у шлюбі чи поза ним. Будь-яке насильство над дитиною та її експлуатація переслідуються за законом.
Статтею 3 Конвенції про права дитини встановлено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці Конвенції зобов'язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки батьків…, які відповідають за неї за законом…
Держави-учасниці Конвенції забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї… (ст.9 Конвенції про права дитини).
Статтями 18, 27 Конвенції про права дитини встановлено, що батьки несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Кожна дитина має право на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку. Батьки, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Дитина належить до сім'ї своїх батьків і тоді, коли спільно з ними не проживає (ч.2 ст.3 СК України).
Батьки зобов'язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов'язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. Батьки зобов'язані поважати дитину (ч.ч.1, 2, 3, 4 ст.150 СК України).
Здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Відмова батьків від дитини є неправозгідною, суперечить моральним засадам суспільства. Ухилення батьків від виконання батьківських обов'язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом (ст.155 СК України).
Статтею 164 СК України передбачений вичерпний перелік підстав для позбавлення батьківських прав.
Так, мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він, зокрема, ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини (п.2 ч.1 ст.164 СК України).
Відповідно до роз'яснень, що містяться в п.п.15, 16 постанови Пленуму Верховного Суду України за №3 від 30.03.2007 року (з наступними змінами) «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав», позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та інше), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема, ставлення батьків до дітей. Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один із батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім'ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров'я або навчальний заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років (ст.165 СК України).
Дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (ч.7 ст.7 СК України).
Дитина має право на те, щоб бути вислуханою батьками, іншими членами сім'ї, посадовими особами з питань, що стосуються її особисто, а також з питань сім'ї. Дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками, іншими особами спору щодо її виховання, місця проживання, у тому числі при вирішенні спору про позбавлення батьківських прав, поновлення батьківських прав, а також спору щодо управління її майном. Суд має право постановити рішення всупереч думці дитини, якщо цього вимагають її інтереси (ст.171 СК України).
Аналогічні положення закріплені у ст.12 Конвенції про права дитини, якою передбачено, що держави-учасниці Конвенції забезпечують дитині, здатній сформулювати свої власні погляди, право вільно висловлювати ці погляди з усіх питань, що торкаються дитини, причому поглядам дитини приділяється належна увага згідно з її віком і зрілістю. З цією метою дитині, зокрема, надається можливість бути заслуханою в ході будь-якого судового чи адміністративного розгляду, що торкається дитини, безпосередньо або через представника чи відповідний орган у порядку, передбаченому процесуальними нормами національного законодавства.
Відповідно до ст.6 Європейської конвенції про здійснення прав дітей від 25.01.1996 року, під час розгляду справи, що стосується дитини, перед прийняттям рішення судовий орган надає можливість дитині висловлювати її думки і приділяє їм належну увагу.
Закріплення цього права підкреслює, що дитина є особистістю, з думкою якої потрібно рахуватися, особливо при вирішенні питань, які безпосередньо її стосуються.
Разом з тим, враховуючи малолітство ОСОБА_3 , судом не встановлено підстав для допиту дитини в судовому засіданні.
Враховуючи перевірені у судовому засіданні докази, дослідивши висновки органів опіки та піклування в частині визначення умов проживання батька та дитини, участі відповідача в утриманні та вихованні дитини, суд приходить до висновку, що позбавлення відповідача батьківських прав є в інтересах дитини, виходячи із того, що судом встановлено, що ОСОБА_2 не спілкується і не бажає спілкуватися із сином ОСОБА_3 , не приймає участі в його вихованні, утриманні, не цікавиться життям, здоров'ям, навчанням, тривалий час проживає окремо від дитини, що суперечить інтересам дитини.
З наведених підстав суд приходить до переконання, що позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа без самостійних вимог Служба у справах дітей Тульчинської районної державної адміністрації, міський відділ у справах дітей Ладижинської міської ради про позбавлення батьківських прав є обґрунтованим та підлягає задоволенню.
Відповідно до п.1 ч.2 ст.141 ЦПК України судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються, у разі задоволення позову, на відповідача. Керуючись ст.ст.4, 5, 7, 8, 10, 11, 12, 13, 81, 83, 89, 141, 197-198, 200, 258, 259, 263, 264, 265, 268, 273 ЦПК України, на підставі ст.ст.150, 164, 165, 166, 167, 171, 180-183, 191 СК України, суд,
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа без самостійних вимог Служба у справах дітей Тульчинської районної державної адміністрації, міський відділ у справах дітей Ладижинської міської ради про позбавлення батьківських прав - задовольнити.
Позбавити ОСОБА_2 батьківських прав відносно її малолітньої дитини - сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 сплачений ним судовий збір у розмірі 768 грн 40 коп.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Вінницького апеляційного суду через Ладижинський міський суд Вінницької області.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Ім'я (найменування) сторін:
- позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 , паспорт громадянина України серії НОМЕР_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_3 ;
- відповідач - ОСОБА_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 ;
Рішення складено та підписано суддею 18.09.2019.
Суддя