Справа № 675/2015/19
Провадження № 1-кс/675/643/2019
"13" вересня 2019 р. м. Ізяслав
Слідчий суддя Ізяславського районного суду Хмельницької області ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , слідчого ОСОБА_4 , розглянувши у судовому засіданні клопотання слідчого СВ Ізяславського відділення поліції Славутського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Хмельницькій області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_5 по матеріалах кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за №12019240150000301 від 12.09.2019 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України про арешт тимчасово вилученого майна,-
На розгляд слідчого судді Ізяславського районного суду Хмельницької області передано клопотання слідчого СВ Ізяславського відділення поліції Славутського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Хмельницькій області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_5 по матеріалах кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за №12019240150000301 про накладення арешту на автомобіль марки «ЗИЛ», моделі «131», д.н.з. НОМЕР_1 , який перебуває у власності ОСОБА_6 та наявний на ньому вантаж у виді 13 колод кругляку дерев породи «Дуб звичайний» та ТТН №42 від 11.09.2019 року, виданої КП «Нове Село».
Обґрунтовуючи внесене клопотання, слідчий вказує, що 11.09.2019 року працівниками Ізяславського відділення поліції Славутського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Хмельницькій області зупинено автомобіль марки «ЗИЛ», моделі «131», д.н.з. НОМЕР_1 , обладнаного маніпулятором і завантаженого 13 колодами кругляку дерев породи «Дуб звичайний». Вказує, що при перевірці документів виявлено факт невідповідності вантажу ТТН, виданої КП «Нове Село».
Як вважає слідчий у даному діянні вбачаються ознаки злочину, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України, у зв'язку з чим вказане вище майно було оглянуто та вилучено, і відповідно визнано речовими доказами.
Слідчий також вказує і те, що вилучений автомобіль є знаряддям злочину, а наявний на ньому вантаж являється безпосереднім об'єктом вчинення злочину. При цьому на переконання органу досудового розслідування товарно-транспортна накладна зберегла на собі сліди злочину і містить відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час досудового розслідування.
На думку слідчого, на вказане вище майно слід накласти арешт у вигляді заборони володіння, користування та розпорядження.
Прокурор та слідчий клопотання у судовому засіданні підтримали у повному обсязі та просили його задовольнити.
Перевіривши надані матеріали клопотання, заслухавши пояснення слідчого та прокурора, слідчий суддя дійшов висновку, що клопотання не підлягає до задоволенню з огляду на таке.
Слідчим суддею встановлено, що уповноваженими особами СВ Ізяславського відділення поліції Славутського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Хмельницькій області здійснюється досудове розслідування кримінального провадження №12019240150000301 від 12.09.2019 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України.
Як вбачається з витягу з ЄРДР 11.09.2019 року працівниками Ізяславського відділення поліції Славутського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Хмельницькій зупинено автомобіль марки «ЗИЛ», моделі «131», д.н.з. НОМЕР_1 , обладнаного маніпулятором і завантаженого 13 колодами кругляку дерев породи «Дуб звичайний» під керуванням ОСОБА_7 , і, при перевірці документів якого виявлено факт невідповідності вантажу товарно-транспортній накладній, виданої КП «Нове Село».
Слідчий суддя вважає доведеною обставину, на яку, в тому числі, і покликається слідчий про те, що ще до внесення відомостей в ЄРДР, а саме 11.09.2019 року, було оглянуто та вподальшому тимчасово вилучено автомобіль марки «ЗИЛ», моделі «131», д.н.з. НОМЕР_1 , обладнаний маніпулятором і завантажений 13 колодами кругляку дерев породи «Дуб звичайний» та товарно-транспортну накладну №42 від 11.09.2019 року, видану КП «Нове Село» вантажоодержувачу ФОП ОСОБА_8 .
Слідчим суддею враховано і ту обставину, що вилучений автомобіль за даними ІАБ «НАІС Авто» належний ОСОБА_6 .
Як вбачається з матеріалів клопотання обставина щодо визнання вказаного майна речовим доказом не є підтвердженою відповідною постановою слідчого.
Виходячи зі встановлених вище обставин слідчий суддя констатує наступне.
Відповідно до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Відповідно до частини першої статті 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
Згідно ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
У відповідності до ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Так, згідно ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддями вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально-протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально-протиправним шляхом.
Відповідно до вимог ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу), можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт накладється у випадку, передбаченому п. 2 ч. 2 ст. 170 КПК України), розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вимоги, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому п. 4 ч. 2 ст. 170 цього кодексу), розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Відповідно до ст. 173 КПК України, слідчий суддя відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.
При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб; умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
На етапі вирішення питання про накладення арешту на майно, слідчий суддя не має повноважень вирішувати питання та оцінювати докази щодо того, чи знав (міг знати) законний власник автомобіля та одержувач лісоматеріалів про їх незаконне використання, більше того самими матеріалами клопотання неможливо чітко встановити тих обставин, яка частина майна є викраденою і в кого саме, а яка має відношення до розслідування злочину, передбаченого саме ч. 1 ст. 185 КК України.
При розгляді клопотання не встановлено, що вилучений вантаж у виді 13 колод кругляку дерев породи «Дуб звичайний» є предметом злочинного посягання, що був викрадений у потерпілих, а отже слідчим не обгрунтовано, яке доказове значення можуть мати вилучені речі для встановлення обставин , які є предметом розслідування у даному кримінальному провадженні.
Діючим законодавством передбачений обов'язок, а не право слідчого надання доказів та доведення перед судом їх переконливості.
У ході розгляду клопотання слідчого про накладення арешту тимчасово вилученого майна у кримінальному провадженні не доведено необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 КПК України.
Вказана позиція узгоджується зі ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, відповідно до якої будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження повинен обґрунтувати свою ініціативу в контексті норм закону.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 07.06.2007 р. у справі «Смирнов проти Росії» було висловлено правову позицію про те, що при вирішенні питання про можливість утримання державою речових доказів належить забезпечувати справедливу рівновагу між, з одного боку, суспільним інтересом та правомірною метою, а з іншого боку вимогами охорони фундаментальних прав особи. Для утримання речей державою у кожному випадку має існувати очевидна істотна причина.
Слідчим та прокурором жодним чином не доведено, що майно, на яке просить накласти арешт, має важливе доказове значення для доведення будь-якої з наведених вище обов'язкових ознак даного злочину, було знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегло на собі його сліди або містить інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.
Додатково слід звернути увагу і на те, що саме посилання тільки на той факт, що майно може бути речовим доказом та визнано таким, без будь-якого підтвердження, що воно визнано речовим доказом не є достатньою підставою для застосування відповідного заходу забезпечення кримінального провадження.
Слідчий суддя, виходячи із завдань кримінального провадження та з самої сутті здійснення досудового розслідування, вважає, що в задоволенні клопотання про накладення арешту необхідно відмовити.
Керуючись ст.ст. 132, 170-173, 175, 309 КПК України, слідчий суддя,-
У задоволення клопотання слідчого СВ Ізяславського відділення поліції Славутського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Хмельницькій області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_5 по матеріалах кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за №12019240150000301 від 12.09.2019 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України про арешт тимчасово вилученого майна, - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена до Хмельницького апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1