Постанова
Іменем України
11 вересня 2019 року
м. Київ
справа № 401/1855/16-ц
провадження № 61-32875св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є. (суддя-доповідач),
суддів: Бурлакова С. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М., Курило В. П.,
учасники справи:
позивач - акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк»,
представники позивача: Сафір Федір Олегович, Міщенко Наталія Вікторівна , Тригубенко Володимир Ілліч , Демченко Анастасія Михайлівна , Кирдан Андрій Васильович , Бистров Сергій Анатолійович , Сокуренко Євген Сергійович ,
відповідач - ОСОБА_7 ,
представник відповідача - ОСОБА_8,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_7 на рішення апеляційного суду Кіровоградської області в складі колегії суддів: Чельник О. І., Авраменко Т. М., Суровицької Л. В. від 13 липня 2017 року,
Підпунктом 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України у редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
1.Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У червні 2016 року публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк», яке змінило найменування на акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі - АТ КБ «ПриватБанк»), звернулося до суду з позовом до ОСОБА_7 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позовна заява мотивована тим, що 30 січня 2012 року між АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_7 було укладено кредитний договір б/н, згідно умов якого відповідач отримала кредит у розмірі 25 000 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 27,60% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом, з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.
Відповідач підтвердила свою згоду на те, що підписана заява-анкета разом з Умовами та правилами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою та тарифами банку складає між нею та банком договір, що підтверджується підписом у заяві.
У порушення умов кредитного договору, а також статей 509, 526, 1054 ЦК України, відповідач зобов'язання за вказаним договором належним чином не виконала, чим порушила умови кредитного договору. Станом на 31 березня 2016 року утворилась заборгованість, яка з урахуванням процентів за користування кредитом, пені, комісії та штрафів, становить 48 129,54 грн, яку позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 18 травня 2017 року у задоволенні позову АТ КБ «ПриватБанк» відмовлено.
Судове рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами, що за договором від 30 січня 2012 року кредитну платіжну картку № НОМЕР_1 видано ОСОБА_7 і що саме відповідачем з указаної картки протягом 05-07 листопада 2014 року отримано в кредит грошові кошти в обумовленому позивачем розмірі.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Рішенням апеляційного суду Кіровоградської області від 13 липня 2017 року апеляційну скаргу АТ КБ «ПриватБанк» задоволено. Рішення Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 18 травня 2017 року скасовано та ухвалено нове рішення про часткове задоволення позову.
Стягнуто з ОСОБА_7 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором б/н від 30 січня 2012 року у сумі 45 361,47 грн, яка складається із заборгованості за тілом кредиту в сумі 28 410,11 грн, заборгованості за процентами за користування кредитом у сумі 16 257,99 грн, пені у сумі 693,37 грн.
Вирішено питання про розподіл судових витрат. У задоволенні іншої частини позову відмовлено.
Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд апеляційної інстанції виходив із доведеності факту укладення кредитного договору з відповідачем та отримання останньою обумовлених кредитним договором грошових коштів. Оскільки позичальник належним чином не виконувала умови кредитного договору, то у неї виникла заборгованість зі сплати тіла кредиту, процентів та пені за користування кредитом у розмірі заявленому в позові.
Узагальнені доводи касаційної скарги
У серпні 2017 року ОСОБА_7 подала до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції не врахував, що зняття коштів з картки № НОМЕР_1 , якою відповідач не користувалася та не здійснювала за її допомогою будь-яких фінансових операцій, відбулося внаслідок шахрайських дій невстановленими особами, про що відповідач повідомила позивача. Крім того, банком на погашення спірної заборгованості, яка станом на 06 листопада 2014 року складала 14 126,41 грн, було примусово зняти кошти з пенсійної картки відповідача на суму більше 15 000 грн.
Узагальнені доводи заперечення на касаційну скаргу
У листопаді 2017 року АТ КБ «ПриватБанк» подало до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ заперечення на касаційну скаргу, у яких зазначило, що з боку ОСОБА_7 були допущені порушення, передбачені Умовами та правилами надання банківських послуг, щодо збереження контрольної інформації клієнта, внаслідок яких невідомим особам стало відомо номер картки відповідача і здійснено шайхрайський переказ грошей. За такі дії відповідальність покладається на відповідача.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 14 серпня 2017 року відкрито касаційне провадження в указаній справі і витребувано цивільну справу № 401/1855/16-ц з Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області. Зупинено виконання рішення апеляційного суду Кіровоградської області від 13 липня 2017 року до закінчення виконавчого провадження у справі.
Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Указана справа передана до Верховного Суду.
Ухвалою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 29 серпня 2019 року вказану справу призначено до судового розгляду.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
Суд установив, що 30 січня 2012 року між АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_7 було укладено кредитний договір б/н, згідно умов якого відповідач отримала кредитну картку із встановленим кредитним лімітом, який у подальшому було збільшено до 25 000 грн, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 27,60% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом, з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки - листопад 2015 року.
У заяві зазначено, що відповідач згодна з тим, що ця заява разом із Пам'яткою клієнта, Умовами та правилами надання банківських послуг і Тарифами становить між нею та банком договір про надання банківських послуг, а також, що вона ознайомилася та погодилася з Умовами та правилами надання банківських послуг і Тарифами банку, які були надані їй для ознайомлення в письмовому вигляді.
До кредитного договору банк додав витяг з Тарифів обслуговування престижних кредитних карт «Універсальна Gold» та витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті https://privatbank.ua/terms/.
Згідно з наданим банком розрахунком, заборгованість ОСОБА_7 за вказаним кредитним договором станом на 31 березня 2016 року становить 48 129,54 грн і складається із: заборгованості за тілом кредиту - 28 410,11 грн, заборгованості за процентами за користування кредитними коштами - 16 257,99 грн, нарахованої пені за несвоєчасне виконання умов договору та комісії - 693,37 грн, а також штрафу (фіксована частина) - 500 грн, та штрафу (процентна складова) - 2 268,07 грн.
2.Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»).
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частинами першою, другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).
У заяві позичальника від 30 січня 2012 року процентна ставка не зазначена.
Крім того, у цій заяві, підписаній сторонами, відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов'язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру.
Банк, пред'являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути складові його повної вартості, зокрема заборгованість за відсотками на поточну і прострочену заборгованість за користування кредитними коштами, а також пеню, комісію і штрафи за несвоєчасну сплату кредиту і процентів за користування кредитними коштами.
Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором від 30 січня 2012 року, посилався на витяг з Тарифів обслуговування престижних кредитних карт «Універсальна Gold» та витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/ як невід'ємні частини спірного договору.
При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці витяг з Тарифів та витяг з Умов розуміла відповідач та ознайомилася і погодилася з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (пені, штрафів), комісії та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування.
Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в Умови та правила споживчого кредитування. До такого висновку дійшов і Верховний Суд України у постанові від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15).
Колегія суддів вважає, що в даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПприватБанк» у період - з часу виникнення спірних правовідносин (30 січня 2012 року) до моменту звернення до суду з указаним позовом (09 червня 2016 року), тобто кредитор міг додати до позовної заяви витяг з Умов і правил надання банківських послуг у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.
За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та комісії за несвоєчасне погашення кредиту, штрафів наданий банком витяг з Умов та правил надання банківських послуг не може розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджує вказаних обставин.
Обґрунтовуючи позов, позивач посилався й на Тарифи банку, однак таких до позову не додав та матеріали справи не містять, а надана банком довідка про умови кредитування з використанням престижної кредитної картки «УніверсальнаGold» також відповідачем не підписана.
При цьому, згідно з частиною четвертою статті 60 ЦПК України 2004 року доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Надані позивачем Умови та правила надання банківських послуг, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов'язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останнім і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.
Колегія суддів вважає, що витяг з Тарифів обслуговування престижних кредитних карт «Універсальна Gold» та витяг з Умов та правил надання банківських послуг, які містяться в матеріалах даної справи, не визнаються відповідачем та не містять її підпису, тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 30 січня 2012 року шляхом підписання заяви-анкети, а тому відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді пені за порушення термінів виконання договірних зобов'язань.
Вказане не враховано судом апеляційної інстанції під час вирішення питання щодо наявності правових підстав для стягнення з відповідача на користь АТ КБ «ПриватБанк» відсотків за користування кредитом у розмірі 16 257,99 грн та пені у розмірі 693,37 грн, що призвело до неправильного застосування норм матеріального права. Зазначені вимоги позову не можуть бути задоволені у зв'язку з їх безпідставністю через відсутність передбаченого обов'язку відповідача по їх сплаті позивачу у анкеті-заяві від 30 січня 2012 року, оскільки витяг з Умов та правил надання банківських послуг, який викладений на банківському сайті: https://privatbank.ua/terms/pages/70/ не може вважатися складовою частиною спірного кредитного договору.
З наведених підстав, Верховний Суд дійшов висновку про те, що банк не довів, що саме надані ним Умови є складовою кредитного договору і що саме ці Умови відповідач мала на увазі, підписуючи анкету-заяву позичальника, та відповідно брала на себе зобов'язання зі сплати винагороди та неустойки в разі порушення зобов'язання з повернення кредиту.
Такі висновки відповідають правовій позиції, викладеній у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17, провадження № 14-131цс19.
З урахуванням наведеного, рішення суду апеляційної інстанції необхідно скасувати в частині стягнення з відповідача накористь позивача процентів за користування кредитними коштами - 16 257,99 грн та пені - 693,37 грн, за невиконання умов кредитного договору, відмовивши в задоволенні позовних вимог у цій частині.
Суд установив строк дії картки - листопад 2015 року.
Колегія суддів погоджується із висновком суду апеляційної інстанції, що позивач вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов'язання виконати боржником обов'язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.
У той же час, визначена судом апеляційної інстанції сума непогашеного кредиту - 28 410,11 грн не узгоджується з матеріалами справи, оскільки перевищує суму виданого кредитного ліміту, який становить 25 000 грн.
Із наданого позивачем розрахунку кредитної заборгованості вбачається, що поточна заборгованість за кредитом становить 24 675,05 грн, яка і підлягає стягненню з відповідача.
Відповідно до частин першої та четвертої статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.
Зважаючи на те, що у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки чи оцінки доказів, обставини справи встановлені судом повно, але допущено неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції з підстав, передбачених статтею 412 ЦПК України, підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення позову АТ КБ «ПриватБанк».
Доводи заявника про те, що кредитна заборгованість виникла внаслідок списання коштів з її особового рахунку у результаті шахрайських дій третіх осіб за відсутності в цьому сприяння самого відповідача не підтверджені належними та допустимими доказами.
Щодо судових витрат
Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Ураховуючи наведене, судові витрати сплачені сторонами у цій справі підлягають перерозподілу.
Оскільки позовні вимоги АТ КБ «ПриватБанк» підлягають задоволенню частково, то розмір сплаченого ним судового збору при зверненні до суду з цим позовом підлягає стягненню з відповідача на його користь пропорційно задоволеним вимогам, а саме в розмірі 706,50 грн (розмір заявлених вимог - 48 129,54 грн (100 %), розмір вимог, що підлягають задоволенню - 24 675,05 грн (51,27 %), розмір судового збору, що підлягав сплаті при звернення до суду з цим позовом - 1 378 грн (1 378 х 51,27 % : 100 % = 706,50).
Касаційна скарга ОСОБА_7 підлягає частковому задоволенню, а тому сплачений банком судовий збір у сумі 1 515,80 грн за подання апеляційної скарги підлягає стягненню з відповідача на його користь також пропорційно в розмірі 777,15 грн, сплачений відповідачем судовий збір у розмірі 1 653,60 грн за подання касаційної скарги підлягає стягненню з банку на користь відповідача у розмірі 805,80 грн.
Керуючись статтями 400, 409, 410, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу ОСОБА_7 задовольнити частково.
Рішення апеляційного суду Кіровоградської області від 13 липня 2017 року скасувати.
Позов акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_7 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_7 на користь акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» кредитну заборгованість за договором від 30 січня 2012 року в розмірі 24 675,05 грн (двадцять чотири тисячі шістсот сімдесят п'ять гривень 05 коп.).
У задоволенні позову акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_7 про стягнення 16 257,99 грн заборгованості за процентами за користування кредитом, 693,37 грн заборгованості з пені та комісії, 500 грн штрафу (фіксованої частини), 2 268,07 грн штрафу (процентної складової) за невиконання умов кредитного договору від 30 січня 2012 року відмовити.
Стягнути з ОСОБА_7 на користь акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» 706,50 грн (сімсот шість гривень 50 коп.) судового збору за подання позову та 1 515,80 грн (одна тисяча п'ятсот п'ятнадцять гривень 80 коп.) за подання апеляційної скарги.
Стягнути з акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» на користь ОСОБА_7 805,80 грн (вісімсот п'ять гривень 80 коп.) витрат зі сплати судового збору за подання касаційної скарги.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення.
Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.
ГоловуючийМ. Є. Червинська
Судді C. Ю. Бурлаков
Є. В. Коротенко
В. М. Коротун
В. П. Курило