справа № 756/11048/15-ц Головуючий у 1 інстанції: Ул'яновська О.В.
провадження № 22-ц/824/7648/2019 Суддя-доповідач: Олійник В.І.
Іменем України
11 вересня 2019 року м. Київ
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів:
Судді-доповідача: Олійника В.І.,
суддів: Ігнатченко Н.В., Кулікової С.В.,
при секретарі Бондаренко І.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського апеляційного суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Святошинського районного суду м. Києва від 19 листопада 2018 року у складі судді Ульяновської О.В. у справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Фінанс» про стягнення грошових коштів за придбане майно, -
У серпні 2015 року позивачі звернулися до суду із зазначеними позовом, який уточнили в ході розгляду справи та просили стягнути з відповідача 748 540 грн. 08 коп. та судові витрати.
Свої вимоги обґрунтовували тим, що на підставі рішення Апеляційного суду м. Києва від 06.02.2014 року в рахунок погашення заборгованості у розмірі 551 506 грн. 40 коп. за кредитним договором №78 від 03.04.2008 року, укладеним між ВАТ «Універсальний банк розвитку та партнерства», правонаступником якого є ТОВ «Вердикт Фінанс», та ОСОБА_1 , звернено стягнення на квартиру, яка на праві сумісної власності належить позивачам.
Зазначали, що заборгованість щодо сплати за кредитним договором позивачами погашена. Разом з тим, при ухваленні рішення суду від 06.02.2014 року не враховано вартості предмету іпотеки, що суперечить вимогам ст.37 Закону України «Про іпотеку», оскільки відповідно до звіту про оцінку майна вартість квартири станом на 06.02.2014 року становила 779 000 грн., з яких різниця вартості іпотеки, з урахуванням курсу НБУ, станом на 19.12.2016 року, становила 748 540 грн. 08 коп., яку позивачі просили стягнути.
Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 19 листопада 2018 року відмовлено у задоволенні позовних вимог.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 з підстав порушення судом норм матеріального і процесуального права ставиться питання про скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення, яким позов задовольнити.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з наступних підстав.
Відповідно до вимог ч.ч.1, 2, 5 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відмовляючи в позовних вимогах, суд першої інстанції виходив з того, що сторонами не надано доказів належності іпотекодержателю ТОВ «Вердикт Фінанс» права власності на квартиру АДРЕСА_1 , вказана квартира на праві сумісної власності в рівних частинах належать позивачам, предмет іпотеки реалізовано не було, а позивачі продовжують проживати за вказаною адресою.
Проте, рішення суду першої інстанції зазначеним вище вимогам закону відповідає не в повній мірі.
Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
За ч.2 ст.12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч.1 ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Згідно з ч.ч.1, 2 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
За п.2 ч.1 ст.374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право: скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Судом першої інстанції було встановлено, що ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 на праві спільної сумісної власності належить по ј частині кожному квартира, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , що підтверджується свідоцтвом про право власності на житло від 25.02.2008 року. Свідоцтво видане згідно розпорядження Святошинської районної у м. Києві ради від 25.02.2008 року №306 (а.с.16).
03.04.2008 року ВАТ «Універсальний банк розвитку та Партнерства» (далі - Іпотекодержатель), ОСОБА_1 (Боржник), ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 (Іпотекодавці) уклали договір іпотеки, який посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, зареєстровано в реєстрі за №1916 (а.с.9-11). Відповідно до п.1.1 договору іпотекодавці передають, а іпотекодержатель приймає в заставу (іпотеку) належне іпотекодавцям на праві власності нерухоме майно, а саме: трикімнатну квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 71,34 кв.м., житловою площею - 40,1 кв.м., в якості забезпечення виконання в повному обсязі зобов'язань боржника за кредитним договором №78 від 03.04.2008 року, зі всіма можливими змінами та доповненнями до нього, укладеним між іпотекодержателем та боржником. За згодою сторін вартість іпотеки становила1008800 грн. 00 коп. (п.1.4).
Рішенням Апеляційного суду міста Києва від 06.02.2014 року в рахунок виконання основного зобов'язання щодо оплати заборгованості у розмірі 551506 грн. 40 коп. за кредитним договором №78 від 03.04.2008 року, укладеним між ВАТ «Універсальний Банк розвитку та Партнерства» (правонаступник ТОВ «Вердикт Фінанс») та ОСОБА_1 , звернуто стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки від 03.04.2008 року, укладеного між ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ВАТ «Універсальний Банк розвитку та Партнерства» (правонаступником якого є ВАТ «БГ «Банк», яке відповідно договору відступлення права вимоги відступило свої права ТОВ «Вердикт Фінанс»), а саме: на трикімнатну квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 71,34 кв.м., яка на праві сумісної власності в рівних частинах належить ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , шляхом визнання за іпотекодержателем ТОВ «Вердикт Фінанс» права власності на предмет іпотеки, початкова ціна предмету іпотеки встановлюється на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна. Припинено право власності іпотекодавців на предмет іпотеки, а саме: право власності (право володіння, користування та розпорядження) на квартиру (а.с. 6-8).
З метою визначення дійсної ринкової вартості спірної квартири станом на 06.02.2014 року за клопотанням представника позивача ухвалою суду від 25.04.2016 року у справі було призначено експертизу (а.с.125-126).
Відповідно до висновку експерта за результатами проведення судової оціночно-будівельної експертизи від 11.11.2016 року №8524/16-42 дійсна ринкова вартість квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 71,34 кв.м., житловою площею 40,1 кв.м., станом на 06.02.2014 року становила 779000 грн. 00 коп. (а.с.132-142).
Позивачі просили стягнути різницю вартості іпотеки, з урахуванням курсу НБУ, що станом на 19.12.2016 року становило 748540 грн. 08 коп.
Пунктом 1.4 договору іпотеки визначено, що іпотекодержатель зобов'язаний при зверненні стягнення на предмет іпотеки, в разі, якщо сума, виручена від реалізації предмету іпотеки перевищує розмір фактично задоволених вимог іпотекодержателя, повернути різницю іпотекодавцям. Вартість предмету іпотеки визначається у розмірі, зазначеному в п.1.4 договору, або за вимогою іпотекодержателя шляхом проведення незалежної оцінки суб'єктом оціночної діяльності та зазначається у звіті про оцінку майна (п.4.2.2.4). У разі перевищення вартості предмету іпотеки над сумою майнових вимог іпотекодержателя, він зобов'язується задовольнити вимоги інших осіб, що зареєстровані у встановленому законом порядку у межах перевищення вартості предмету іпотеки над майновими вимогами іпотекодержателя, решту різниці сплатити іпотекодавцям протягом 10 днів з дня передачі іпотекодавцями іпотекодержателю предмету іпотеки за умови отримання від іпотекодавців письмового повідомлення з зазначенням рахунку одного з іпотекодавців, на який будуть повернені такі грошові кошти (п.4.2.2.5).
Статтею 1 Закону України «Про іпотеку» визначено, що іпотекою є вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмету іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.
Згідно з ч.1 ст.37 Закону України «Про іпотеку» іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки.
За ч.1 ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Виходячи з положень частини другої ст.16 ЦК України, частини третьої ст.33, ст.36, ч.1 ст.37 Закону України «Про іпотеку» суд вважав, що не виключається можливість звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання забезпечених іпотекою зобов'язань за рішенням суду, оскільки цими нормами передбачено задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, яке ототожнюється зі способом звернення стягнення, якщо такий спосіб передбачено іпотечним договором і вказана правова позиція узгоджується з правовими висновками, викладеними у Постанові Верховного суду України від 11.12.2013 №6-124цс13.
Відповідно до ч.3 ст.37 Закону України «Про іпотеку» іпотекодержатель набуває предмет іпотеки у власність за вартістю, визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки предмету іпотеки суб'єктом оціночної діяльності. У разі набуття права власності на предмет іпотеки іпотекодержатель зобов'язаний відшкодувати іпотекодавцю перевищення 90 відсотків вартості предмета іпотеки над розміром забезпечених іпотекою вимог іпотекодержателя.
Аналіз зазначеної норми права свідчить про те, що іпотекодержатель зобов'язаний відшкодувати іпотекодавцю перевищення 90 відсотків вартості предмета іпотеки над розміром забезпечених іпотекою вимог іпотекодержателя лише у разі набуття права власності.
Згідно з ч.4 ст.334 ЦК України права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.
Отже, якщо права на нерухоме майно підлягають державній реєстрації, то право власності у набувача виникає з дня такої реєстрації відповідно до закону.
Суд вважав не встановленим і те, що сторонами у судовому засіданні не надано доказів належності іпотекодержателю ТОВ «Вердикт Фінанс» права власності на квартиру АДРЕСА_1 , та що вказана квартира на праві сумісної власності в рівних частинах належать позивачам, що предмет іпотеки не було реалізовано і позивачі продовжують проживати за вказаною адресою.
Саме на підставі наведеного суд вважав, що заявлені вимоги відшкодування різниці вартості іпотеки над розміром забезпечених іпотекою вимог іпотекодержателя є передчасними, оскільки відповідно до вимог ч.3 ст.37 Закону України «Про іпотеку» таке відшкодування здійснюється лише у разі набуття права власності на предмет іпотеки, а само по собі рішення суду про визнання права власності на предмет іпотеки не свідчить про набуття ТОВ «Вердикт Фінанс» права власності на предмет іпотеки.
Проте, таке твердження відповідача щодо відсутності у нього права власності на звернене майно відповідає дійсності лише у тій частині, що квартира ним реалізована ще в 2016 році, що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (додається), тобто, зразу ж після примусового виселення сім'ї апелянта.
Виселення відбувалося за участю представників відповідача та судового виконавця на підставі виконавчого листа Святошинського районного суду міста Києва №2/759/1537/15, виданого 22.04.2016 року. Даний факт наразі підтверджується Постановою про закінчення виконавчого провадження від 28.07.2016 року, яку додано до апеляційної скарги.
Отже, на останньому судовому засіданні представниками відповідача були надані неправдиві пояснення з метою ввести суд в оману і при цьому судом не були належним чином досліджені ці обставини, позивачів належним чином про ці пояснення не було повідомлено і у них не було можливості їх спростувати або підтвердити, і саме ці пояснення відповідача були покладені в обґрунтування прийнятого рішення.
У зв'язку з вищенаведеним рішення суду було прийняте з порушеннями норм матеріального та норм процесуального права; при прийнятті рішення мало місце неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; були недоведені обставини, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими.
Відповідно до ст.ст.77-81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Згідно зі ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Зокрема, законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно зі ст.376 підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:
1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;
2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;
3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;
4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає за необхідне рішення Святошинського районного суду м. Києва від 19 листопада 2018 року скасувати і прийняти постанову, якою позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 до ТОВ «Вердикт Фінанс» про стягнення грошових коштів за придбане майно задовольнити і стягнути з ТОВ «Вердикт Фінанс» на користь ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 грошові кошти у розмірі 748 540 грн. 08 коп. та судовий збір у розмірі 9 135 грн., відповідно до вимог ст.141 ЦПК України.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.367, 374, 376, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Святошинського районного суду м. Києва від 19 листопада 2018 року скасувати і прийняти постанову.
Позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Фінанс» про стягнення грошових коштів за придбане майно задовольнити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Фінанс» (код ЄДРПОУ 36698193) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ), ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ), ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 ) та ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 ) грошові кошти у розмірі 748 540 (сімсот сорок вісім тисяч п'ятсот сорок) грн. 08 коп.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Фінанс» (код ЄДРПОУ 36698193) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ), ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ), ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 ) та ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 ) судовий збір у розмірі 9 135 (дев'ять тисяч сто тридцять п'ять) грн.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Повний текст постанови складено 16 вересня 2019 року.
Суддя-доповідач:
Судді: