№ справи: 757/15954/14-ц
№ апеляційного провадження: 22-ц/824/1552/2019
Головуючий у суді першої інстанції: Мельник А.В.
Доповідач у суді апеляційної інстанції: Немировська О.В.
12 вересня 2019 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів:
головуючого - Немировської О.В.
суддів - Чобіток А.О., Оніщука М.І.
при секретарі - Шепель К.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Райффайзен Лізинг Аваль» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «День печати» про стягнення заборгованості,
за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на заочне рішення Печерського районного суду м. Києва від 27 березня 2015 року,
встановив:
у червні 2014 року позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив стягнути з відповідачів солідарно заборгованість у розмірі 1 060 009 грн. 38 коп. за Договором фінансового лізингу, укладеним між ним та ТОВ «День печати» 25.12.2007 №L1579/12/07, на забезпечення виконання якого були укладені Договори поруки з ОСОБА_1 і ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , а також з ОСОБА_5 та ОСОБА_6 .
Заочним рішенням Печерського районного м. Києва від 27 березня 2015 року позов було задоволено, стягнуто з відповідачів солідарно заборгованість. Вирішено питання про судові витрати
Не погоджуючись із рішенням, ОСОБА_6 подала апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати в частині вимог до неї та ухвалити у справі нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи.
У відзиві на апеляційну скаргу представник ТОВ «Райффайзен Лізинг Аваль» - Семеняка М.В. просить відмовити в задоволенні клопотання про призначення почеркознавчої експертизи, апеляційну скаргу ОСОБА_6 залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Заслухавши доповідь судді Немировської О.В., пояснення представника позивача - ОСОБА_7 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та їх представника ОСОБА_8 , дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Звертаючись до суду з даним позовом, позивач посилався на те, що між ним та ТОВ «День печати» 25.12.2007 було укладено Договір фінансового лізингу №L1579/12/07, за умовами якого він, як лізингодавець зобов'язувався придбати та передати на умовах фінансового лізингу товариству, яке є лізингоодержувачем, майно, вартість якого становить 4 037 234 грн. 25 коп., а лізингоодержувач мав сплачувати лізингові платежі згідно графіку, який містився Додатку №1 до договору. На забезпечення виконання основного договору того ж дня було укладено Договір поруки з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , з ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , з ОСОБА_3 та ОСОБА_4
13.11.2009 було внесено зміни до Договору фінансового лізингу №L1579/12/07 та того ж дня укладено договори поруки з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , а також з ОСОБА_5 та ОСОБА_6 В наступному до договору також вносились зміни 01.06.2010, 30.08.2011, 01.10.2012.
Оскільки лізингоодержувач не виконував належним чином взяті на себе зобов'язання, за актом від 17.12.2013 предмет лізингу було повернуто лізингодавцю, однак заборгованість за лізинговими не погасив, утворилась заборгованість в сумі 1 060 009 грн. 38 коп. Вказану суму заборгованість позивач просив стягнути солідарно з поручителів.
Заочним рішенням Печерського районного м. Києва від 27 березня 2015 року позов було задоволено, стягнуто з відповідачів солідарно заборгованість. Вирішено питання про судові витрати - стягнуто з кожного з поручителів судовий збір в сумі 1 239 грн.
Задовольняючи позовні вимоги в повному обсязі, суд першої інстанції виходив з того, що за Договором фінансового лізингу між позивачем та ТОВ «День печати» утворилась заборгованість, яка була встановлена в рішенні Господарського суду м. Києва від 08 квітня 2014 року, яка до цього часу не погашена. Оскільки на забезпечення виконання основного зобов'язання з поручителями було укладено Договори поруки, з них має бути стягнуто солідарно суму заборгованості.
Рішення суду першої інстанції щодо стягнення заборгованості в солідарному порядку з поручителів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 апелянтом на оскаржується та судом апеляційної інстанції не перевіряється.
Суд першої інстанції правильно застосував норми матеріального права та послався на положення Закону України «Про фінансовий лізинг» та стст. 11, 525, 526, 530, 553, 554, 610, 626, 629 ЦК України.
Однак погодитись з висновком суду першої інстанції щодо відповідача ОСОБА_6 неможливо, оскільки судом першої інстанції не було повно з'ясовано обставини, що мають значення для справи.
В заяві про перегляд заочного рішення Печерського районного суду м. Києва від 27 березня 2015 року ОСОБА_6 вказувала, що вона не була належним чином повідомлена про час і місце судового засідання, оскільки не проживає за адресою, за якою були направлені судові повістки, що позбавило її можливості брати участь в судових засіданнях та надавати свої заперечення щодо підписання Договору поруки від 13.11.2009, а також вважала, що позивачем було пропущено строк для пред'явлення вимоги до неї за договором поруки.
Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 06 грудня 2017 року в задоволенні заяви ОСОБА_6 про перегляд заочного рішення суду було відмовлено.
Відмовляючи в перегляді заочного рішення, суд першої інстанції вказав, що ОСОБА_6 не навела доказів, які мають істотне значення для правильного вирішення справи та не були враховані судом, а про час та місце розгляду справи вона була повідомлена через оголошення в пресі.
При цьому суд першої інстанції послався на положення ч. 1 ст. 232 ЦПК України (в редакції до внесення змін на підставі Закону України №2147-VIII від 03.10.2017), однак зробив висновок щодо відсутності підстав для скасування заочного рішення з порушенням вказаної норми процесуального права.
У своїй апеляційній скарзі ОСОБА_6 посилається на те, що судом першої інстанції не було враховано те, що вона не підписувала вказаний Договір поруки, а тому не може нести відповідальність як солідарний боржник за невиконання умов Договору фінансового лізингу від 25.12.2007, що є підставою для скасування рішення суду.
Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 03 квітня 2018 року було задоволено клопотання ОСОБА_6 та призначено по справі судово-почеркознавчу експертизу. Однак у Висновку експерта за результатами проведення судово-почеркознавчої експертизи №7970+7972/18-32 від 30.10.2018 було зазначено, що встановити, чи виконаний підпис від імені ОСОБА_6 в графі «Поручитель» в Договорі поруки від 30.11.2009, ОСОБА_6 чи іншою особою, не виявилось можливим.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 21 лютого 2019 року за клопотанням ОСОБА_6 було призначено по справі додаткову комісійну судово-почеркознавчу експертизу, на вирішення якої поставлено питання чи виконаний ОСОБА_6 підпис в Договорі поруки від 13.11.2009.
Відповідно до Висновку додаткової комісійної судово-почеркознавчої експертизи №6513+6515/19-32 від 05.07.2019 підпис від імені ОСОБА_6 , що міститься в графі «Поручитель» Договору поруки від 13.11.2009, укладеного від імені ОСОБА_5 , та ОСОБА_6 та ТОВ «Райффайзен Лізинг Аваль» виконано не ОСОБА_6 , а іншою особою (а/с 192 т. 3).
Відповідно до ч. 1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з положеннями ч. 1-3, 5 та 6 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Частиною 3 цієї статті передбачено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна зі сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Згідно із ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків.
За таких підстав Договір поруки, укладений 13.11.2009 між ТОВ «Райффайзен Лізинг Аваль» та ОСОБА_5 і ОСОБА_6 в частині ОСОБА_6 не можна вважати дійсним, і на неї не може бути покладено відповідальність за невиконання Договору фінансового лізингу як на солідарного боржника.
Таким чином, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням по справі нового судового рішення, яким в задоволенні вимог ТОВ «Райффайзен Лізинг Аваль» до ОСОБА_6 про стягнення заборгованості як солідарного боржника слід відмовити.
Судові витрати по справі суд розподіляє відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України та стягує з позивача на користь ОСОБА_6 суму судового збору в розмірі 4 019 грн. 40 коп.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 376, 382 ЦПК України, суд
постановив:
апеляційну скаргу ОСОБА_6 задовольнити.
Заочне рішення Печерського районного суду м. Києва від 27 березня 2015 року скасувати в частині вирішення позовних вимог до ОСОБА_6 та ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким в задоволенні вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Райффайзен Лізинг Аваль» до ОСОБА_6 про стягнення заборгованості та стягнення судового збору відмовити.
В іншій частині заочне рішення Печерського районного суду м. Києва від 27 березня 2015 року залишити без змін.
Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Райффайзен Лізинг Аваль» на користь ОСОБА_6 судові витрати в сумі 4 019 грн. 40 коп.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду в касаційному порядку протягом тридцяти днів.
Повний текст постанови виготовлено 17 вересня 2019 року.
Головуючий
Судді