Справа № 757/23840/19-ц Головуючий у суді першої інстанції: Матійчук Г.О.
апеляційне провадження № 22-ц/824/11570/2019 Доповідач - Гаращенко Д.Р.
11 вересня 2019 року м. Київ
Київський апеляційний суд. Колегія суддів судової палати в цивільних справах Київського апеляційного суду в складі:
головуючого - судді Гаращенка Д.Р.
суддів Невідома Т.О., Пікуль А.А.
при секретарі Гавриленко М.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою адвоката Дев'ятка О.Г. в інтересах ОСОБА_1 на ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 18 червня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Укрсоцбанк» про визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права власності на предмет іпотеки,
У травні 2019 року адвокат Дев'ятка О.Г. який діє в інтересах ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Акціонерного товариства «Укрсоцбанк»., про визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права власності на предмет іпотеки та запису у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
13.06.2019 р. адвокат Дев'ятка О.Г. звернувся до суду з заявою про забезпечення позову в якій просив заборонити АТ "Укрсоцбанк", а також будь яким іншим особам, які діють в інтересах АТ "Укрсоцбанк" вчиняти будь які дії пов'язані з обмеженням доступу ОСОБА_1 до квартири АДРЕСА_1 .
Зобов'язати АТ "Укрсоцбанк" надати ОСОБА_1 вільний доступ до квартири, в тому числі зняти квартиру з охорони та передати ключі від встановленого замка.
Заяву мотивував тим, що на підставі іпотечного договору 02-10/1541 від 02.06.2006 року, укладеного між ОСОБА_1 та АТ «Укрсоцбанк», останній звернув стягнення на предмет іпотеки, шляхом набуття права власності на предмет іпотеки: квартири АДРЕСА_1 , внаслідок чого 03.10.2018 року право власності на квартиру було зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності за відповідачем.
Необхідність вжиття заходів забезпечення позову представник позивача обґрунтовує тим, що відповідачем може бути змінено стан квартири за час розгляду справи, що в свою чергу може ускладнити або взагалі унеможливити виконання рішення суду.
Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 18 червня 2019 року у задоволенні заяви представника ОСОБА_1 про забезпечення позову було відмовлено.
Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції ОСОБА_1 26 червня 2019 року, подав апеляційну скаргу в якій посилається на її незаконність та необґрунтованість оскільки винесена з порушенням норм процесуального права та неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, що як наслідок призвело до неправильного застосування норм матеріального права, та ухвалення незаконної по суті ухвали, просив скасувати ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 18 червня 2019 року.
Апелянт не погоджується з висновком суду, який відмовляючи у задоволенні заяви виходив з того, що предметом позову є вимоги немайнового характеру, зокрема, про визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права власності на предмет іпотеки, що на думку суду свідчить про відсутність підстав вважати, що не забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду у даній справі.
Крім того, суд вважав, що з огляду на зміст позовних вимог, заява позивача про забезпечення позову грунтується на припущеннях, а ініційований позивачем вид забезпечення позову не є співмірним із заявленими позовними вимогами і суперечить змісту заходів забезпечення та меті їх застосування, що полягає у захисті інтересів учасників процесу, а не в позбавленні (порушенні) прав інших осіб.
Проте до таких висновків суд дійшов без мотивованого відхилення аргументів позивача, наведених ним на підтвердження своєї заяви про забезпечення позову.
Апелянт зазначає, що на підставі іпотечного договору № 02-10/1541, що посвідчений 02.06.2006р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кравченко І.В. та зареєстрований в реєстрі за № 2011, укладеного між позивачем та відповідачем, останній звернув стягнення на предмет іпотеки шляхом набуття права власності на предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_1 , що на думку позивача, відбулося з порушенням встановленого законом порядку.
На момент реєстрації в квартирі були зареєстровані її власники - позивач та його дружина - ОСОБА_2
Право власності подружжя на спірну квартиру підтверджується Свідоцтвом про право власності на квартиру від 30.03.2001 p., виданого на підставі наказу Головного управління житлового забезпечення Київської міської державної адміністрації від 22 березня 2001 року № 278-С/КІ та реєстраційним написом на правовстановлюючому документі КП «Київське міське бюро технічної інвентаризації» від 04 квітня 2001 року, записаним у реєстрову книгу за реєстровим № 41853.
Спірна квартира була набута подружжям у період шлюбу, укладеного 19 січня 2000 року, тому відповідно до ст. 60 СК України, належала дружині та чоловіку (позивачу) на праві спільної сумісної власності.
03.01.2019р. за заявою відповідача було здійснено примусове зняття реєстрації місця проживання у спірній квартирі ОСОБА_1
ОСОБА_2 на даний час залишається бути зареєстрованою за адресою спірної квартири.
Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 30.01.2019р. відкрите провадження у справі № 757/1877/19-ц за позовом Акціонерного товариства "Укрсоцбанк" до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про усунення перешкод у здійснені права власності шляхом виселення з квартири АДРЕСА_1 , розгляд справи призначений на 15.08.2019р.
10 квітня 2019р. відповідач самовільно, не очікуючи рішення суду у справі про виселення, застосувавши морально-психологічний та фізичний тиск повністю позбавив можливості доступу попередніх власників до квартири і з цього часу заборонив ОСОБА_1 користуватися квартирою.
Відповідно до ч. 2 ст. 40 Закону України «Про іпотеку» після прийняття рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення шляхом позасудового врегулювання на підставі договору всі мешканці зобов'язані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги. Якщо мешканці не звільняють житловий будинок або житлове приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.
Тобто, законом передбачено виселення мешканців переданого в іпотеку житлового приміщення тільки на підставі рішення суду.
Отже, дії відповідача, якими заборонено користуватися спірною квартирою позивачу та його дружині, що фактично можна прирівняти до виселення, свідчать про їх виселення у позасудовому порядку, що порушує права позивача, у тому числі, його право користування житловим приміщенням, а також усім майном, що знаходиться в квартирі до моменту вирішення питання про його примусове виселення.
Виконання рішення суду про виселення боржника у порядку передбаченого ст. 66 Закону України «Про виконавче провадження» встановлює ряд гарантій до боржника, як то здійснення виселення у присутності понятих за участю працівників поліції, опис майна, за відсутності боржника, тощо, які не можуть бути забезпечені у позасудовому порядку внаслідок дій особи, яка не уповноважена на здійснення таких дій.
Згідно до ч. 2 ст. 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист.
Як вище зазначено, суд дійшов до висновку про відсутність підстав вважати, що не забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду у даній справі.
Проте, питання чи може невжиття заходу забезпечення позову істотно ускладнити ефективний захист прав позивача, на що він посилався у своїй заяві, суд залишив не розглянутим.
Таким чином, передчасне позбавлення відповідачем права ОСОБА_1 користування спірним приміщенням свідчить про прояв неповаги до його житла та може істотно ускладнити ефективний захист його прав у разі задоволення даного позову, оскільки є ризики погіршення відповідачем технічного та зовнішнього стану належного позивачу обладнання квартири за час розгляду даної справи, наприклад, у разі його неправильної експлуатації, протиправної заміни на більш дешевше, ненавмисного пошкодження, тощо, які з огляду на захват квартири відповідачем справедливо віднести до категорії як обґрунтовано передбачуваних, а не як припущення, про що помилково зазначив суд.
Зазначені обставини є підставою для задоволення заяви позивача про забезпечення позову.
Відповідно до ст. 150 ЦПК України, позов забезпечується зокрема, шляхом заборони вчиняти певні дії, встановленням обов'язку вчинити певні дії.
Отже, з урахуванням конкретних обставин, в даному випадку видом забезпечення позову може бути заборона відповідачу, а також будь-якім іншим особам, які діють в його інтересах, вчиняти будь-які дії, пов'язані з обмеженням доступу ОСОБА_1 до квартири, а також зобов'язати відповідача надати ОСОБА_1 вільний доступ до спірної квартири, в тому числі, зняти квартиру з охорони та передати ключі від встановленого замка.
Запропонований заявником вид забезпечення позову не обмежує відповідача у праві володіння квартирою, отже, не несе потенційних збитків та інших ризиків відповідача, пов'язаних із забезпеченням позову, що спростовує протилежний та безпідставний висновок суду.
В судовому засіданні адвокат Дев'ятка О.Г. апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити.
Представник АТ "Укрсоцбанку" заперечував проти апеляційної скарги, просив її відхилити. Ухвалу суду першої інстанції залишити без змін.
Вислухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів прийшла до наступного.
Відмовляючи у задоволені заяви про забезпечення позову суд першої інстанції зазначив що предметом позову є вимоги немайнового характеру, зокрема про визнання рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав протиправним та скасування запису про право власності на спірну квартиру, а тому відсутні підстави вважати, що не забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду у даній справі
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції враховуючи наступне.
Згідно зі ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно зі ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.
При ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог.
Колегія суддів вважає, що рішення суду відповідає зазначеній нормі процесуального закону.
Суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову (ч. 1 ст. 149 ЦПК України).
Згідно з ч. 2 ст. 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Відповідно до ч. 3 ст. 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Згідно з п.п. 1, 2, 10 ч. 1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії; іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини
Підставою забезпечення позову є обґрунтоване припущення заявника, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Згідно із вимогами викладеними в заяві про забезпечення позову, у разі її задоволення суд першої інстанції фактично вирішить спір та висловить свою думку на предмет спору.
Враховуючи викладене колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції без змін.
Керуючись ст.ст. 268, 367, 368, 375, 381, 383, 384 ЦПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу адвоката Дев'ятка О.Г. в інтересах ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 18 червня 2019 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду.
Повний текст постанови складено 13 вересня 2019 року.
Головуючий Д.Р. Гаращенко
Судді Т.О. Невідома
А.А. Пікуль