Справа № 758/8100/17
№ апеляційного провадження: 22-ц/824/6802/2019
Головуючий у суді першої інстанції: Васильченко О.В.
Доповідач у суді апеляційної інстанції: Крижанівська Г.В.
10 вересня 2019 року Київським апеляційним судом в складі колегії суддів:
судді-доповідача Крижанівської Г.В.,
суддів Оніщука М.І., Шебуєвої В.А.,
при секретарі Кибукевич О.Є.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Подільського районного суду м. Києва від 04 лютого 2019 року, ухваленого в складі судді Васильченка О.В., у справі № 758/8100/17 за позовом ОСОБА_1 до Київської міської ради, третя особа: Подільська районна в місті Києві державна адміністрація, про визнання набуття права власності за набувальною давністю на частину квартири,-
У червні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Київської міської ради про визнання набуття права власності за набувальною давністю на частину квартири.
Свої вимоги обґрунтувала тим, що вона є власником 45/100 частин квартири АДРЕСА_1 на підставі договору дарування від 01 листопада 2002 року. Щодо інших 55/100 частин квартири відомості про приватизацію відсутні. Зазначає, що вона та її сини - ОСОБА_2 та ОСОБА_2 зареєстровані та проживають у вказаній квартирі. Враховуючи, що з 2002 року вона володіє та користується даною квартирою, а також оплачує комунальні послуги, просила визнати за нею право власності за набувальною давністю на 55/100 частин квартир АДРЕСА_1 .
В судовому засіданні, яке відбулося 01 березня 2018 року, судом залучено до участі у справі Подільську районну в місті Києві державну адміністрацію як третю особу.
Рішенням Подільського районного суду м. Києва від 04 лютого 2019 року відмовлено в задоволені позову ОСОБА_1 .
Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу. Просила рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити її позовні вимоги в повному обсязі. Посилалася на те, що судом першої інстанції було порушено норми процесуального права та неправильно застосовано норми матеріального права, рішення суду ухвалене без повного з'ясування обставин, що мають значення для справи. Зазначала, що вона з 2002 року відкрито володіє та користується квартирою АДРЕСА_1 , проводить її ремонт та сплачує інші платежі, пов'язані з утриманням квартири. Звертає увагу суду на те, що у відділі з питань майна комунальної власності Подільської РДА відсутні приватизаційні документи та будь-які відомості щодо приватизації спірних 55/100 частин квартири. Також звертає увагу на те, що з повідомлення КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Подільського району міста Києва» № 10663/С-963-761 від 12 березня 2019 року вбачається, що будинок АДРЕСА_2 це одна і та ж житлова будівля. Вважала, що надала суду достатньо доказів на підтвердження відкритого, безперервного та добросовісного володіння квартирою. А відтак, суд першої інстанції дійшов необґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.
В судовому засіданні ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_3 апеляційну скаргу підтримали, просили її задовольнити з наведених у ній підстав.
Представники Київської міської ради та Подільської районної в місті Києві державної адміністрації в судове засідання не з'явилися, про час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином, про що свідчать рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення, а тому, колегія суддів відповідно до вимог ч. 2 ст. 372 ЦПК України вважала за можливе слухати справу за їх відсутності.
Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення, заслухавши пояснення осіб, які з'явилися в судове засідання, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 є власницею 45/100 частин квартири АДРЕСА_1 на підставі договору дарування 45/100 частин квартири від 01 листопада 2002 року, укладеного із ОСОБА_4 , посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гавловською І.О. за реєстровим № 7327 (а.с. 6).
Згідно відповіді Комунального підприємства Київської міської ради «Київське міське Бюро технічної інвентаризації» на запит суду першої інстанції про надання інформації вбачається, що первинна реєстрація права власності на 45/100 частин спірної квартири була здійснена за ОСОБА_4 на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого Відділом приватизації житла Подільської райдержадміністрації 31 жовтня 1997 року. В подальшому ОСОБА_4 за договором дарування відчужив належні йому 45/100 частин квартири ОСОБА_1 . Також з вказаної відповіді вбачається, що в Бюро відсутня інформація щодо інших співвласників за вказаною адресою (а.с. 124).
ОСОБА_1 та її сини - ОСОБА_2 , ОСОБА_2 зареєстровані у спірній квартирі відповідно до довідки Форма-3 від 11 листопада 2016 року (а.с. 78).
З'ясувавши обставини справи, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про визнання за нею права власності на 55/100 частин квартир АДРЕСА_1 за набувальною давністю.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції.
Відповідно до ч. 1 ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.
Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Відповідно до ст. 344 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п'яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом.
Право власності на нерухоме майно, що підлягає державній реєстрації, виникає за набувальною давністю з моменту державної реєстрації.
Право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається за рішенням суду.
Відповідно роз'яснень, що містяться в п.13 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» від 07.02.2014 року №5 можливість пред'явлення до суду позову про визнання права власності за набувальною давністю випливає з положень статей 15,16 ЦК України, а також частини 4 ст.344 ЦК України, згідно з якими захист цивільних прав здійснюється судом шляхом визнання права.
При вирішенні спорів, пов'язаних із набуттям права власності за набувальною давністю, доказуванню підлягають, зокрема, такі обставини:
- володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності;
- володіння визнається відкритим, якщо особа не приховувала факт знаходження майна в її володінні. Вжиття звичайних заходів щодо забезпечення охорони майна не свідчить про приховування цього майна;
- володіння визнається безперервним, якщо воно не переривалось протягом всього строку набувальної давності.
Відповідно до постанови Верховного Суду від 03 грудня 2018 року у справі № 153/608/17 за набувальною давністю може бути набуто право власності на нерухоме майно, яке не має власника, або власник якого невідомий, або власник відмовився від права власності на належне йому нерухоме майно та майно, що придбане добросовісним набувачем і у витребуванні якого його власнику було відмовлено.
Заявляючи вимоги про визнання за ОСОБА_1 права власності на 55/100 частин квартир АДРЕСА_1 за набувальною давністю, позивачка посилалася на те, що вона є власником 45/100 частин квартири на підставі договору дарування від 01 листопада 2002 року, укладеного із чоловіком її матері ОСОБА_4 , який приватизував вказану частку, дані щодо приватизації іншої частини квартири у неї відсутні.
Разом з тим, в матеріалах справи наявні два свідоцтва про право власності на житло, видані 31 жовтня 1997 року відділом приватизації житла Подільської райдержадміністрації на ім'я ОСОБА_4 - на 45/100 частин квартири, на підставі якого він в подальшому подарував вказану частку ОСОБА_1 , та на 52/100 частин квартири (а.с. 125, 126).
В суді було з'ясовано, що ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 помер. Його майно успадкувала його дружина та мати позивачки ОСОБА_1 - ОСОБА_5 , яка у встановленому законом порядку звернулася до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини. Таким чином, право власності на іншу частину квартири АДРЕСА_1 належить ОСОБА_5 , що виключає можливіть задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до Київської міської ради про визнання за нею права власності на 55/100 частин квартир АДРЕСА_1 за набувальною давністю відповідно до ст. 344 ЦК України.
В апеляційній інстанції ОСОБА_1 не спростувала вказаних обставин.
Відтак, суд першої інстанції дійшов законного та обгрунтованого висновку про відмову в позові ОСОБА_1 .
Доводи апеляційної скарги не впливають на правильність прийнятого судом рішення і, з огляду на вимоги ст. 375 ЦПК України, не можуть бути визнані підставою для його скасування, тому підлягають відхиленню.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За вказаних обставин, колегія суддів приходить до висновку про залишення рішення суду без змін, а апеляційної скарги без задоволення.
Керуючись ст.ст. 268, 367, 374, 375, 381-383 ЦПК України, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Подільського районного суду м. Києва від 04 лютого 2019 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Повне судове рішення складено 16 вересня 2019 року
Суддя-доповідач
Судді