Справа № 580/1450/19 Суддя (судді) першої інстанції: П.Г. Паламар
Суддя-доповідач: Л.В. Губська
16 вересня 2019 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді: Губської Л.В.,
суддів: Карпушової О.В., Степанюка А.Г.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 01 липня 2019 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про перерахунок пенсії,-
ОСОБА_1 звернулась до суду з даним позовом, в якому просила визнати неправомірними дії Звенигородського відділу обслуговування громадян управління обслуговування громадян Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області щодо відмови їй, в перерахунку пенсії та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірах, передбачених ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» № 796-ХІІ, як інваліду 2-ї групи, захворювання якого пов'язане з дією іонізуючого випромінювання та інших шкідливих чинників внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС, за період з 01.01.2014 по 02.08.2014 з врахуванням виплачених за цей період сум; зобов'язати відповідача здійснити такий перерахунок та стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області понесені нею витрати, пов'язані із оплатою за надану правничу допомогу в сумі 3 000, 00 грн.
Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 01 липня 2019 року адміністративний позов задоволено частково, при цьому, відмовлено у відшкодуванні витрат на правову допомогу.
Відмовляючи в прийнятті рішення про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, суд першої інстанції виходив з того, що відсутні усі необхідні докази на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу, а також відсутні докази надання адвокатом ОСОБА_2 правничої допомоги, оскільки адміністративний позов підписаний позивачем особисто.
Не погодившись з таким рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, вказуючи на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушенням норм матеріального права, просить рішення суду змінити в частині відмови в стягненні з відповідача понесених витрат на правничу допомогу.
Свої доводи обґрунтовує тим, що відповідно до ст. 134 КАС України має право на відшкодування витрат на правничу допомогу, адже витрати на професійну правничу допомогу є частиною судових витрат. Вважає, що договір про надання правової допомоги, розрахунок затраченого часу адвокатом та квитанція є достатніми доказами, що підтверджують виконання робіт та розмір витрат на правову допомогу.
Згідно п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України справу розглянуто в порядку письмового провадження.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Так, положеннями ст. 59 Конституції України, передбачено, що кожен має право на правову допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав. Для забезпечення права на захист від обвинувачення та надання правової допомоги при вирішенні справ у судах та інших державних органах в Україні діє адвокатура.
Відповідно до приписів ч. ч. 1-5 ст. 134 КАС України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи, витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Частиною 7 ст. 139 КАС України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Отже, з аналізу наведених правових норм убачається, що документально підтверджені судові витрати підлягають компенсації стороні, яка не є суб'єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень.
При цьому, варто зазначити, що склад та розміри витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.
Також, на підтвердження цих обставин, суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги, документи, що свідчать про оплату обґрунтованого гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку.
Даний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 21.03.2018 у справі № 815/4300/17 та від 11.04.2018 у справі № 814/698/16.
Зі змісту вказаних норм вбачається, що від учасника справи вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою, але не доказів обґрунтування часу, витраченого фахівцем в галузі права, як зазначив суд попередньої інстанції. Що стосується часу, витраченого фахівцем в галузі права, то зі змісту вказаних норм процесуального права можна зробити висновок, що достатнім є підтвердження лише кількості такого часу, але не обґрунтування, яка саме кількість часу витрачена на відповідні дії.
Аналогічний висновок викладений в постанові Верховного Суду від 13.12.2018 у справі № 816/2096/17.
При цьому, обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. У відзиві на позовну заяву відповідач заперечував проти стягнення з нього витрат на правову допомогу через відсутність документального підтвердження фактично понесених витрат.
Разом з тим, на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу у розмірі 3000,00 грн, під час розгляду справи у суді першої інстанції, позивачем надані наступні докази: договір про представництво в адміністративному процесі від 12.04.2019 та додаткова угода до нього; розрахунок затраченого часу адвокатом від 24.04.2019; квитанція до прибуткового касового ордера № 25 від 12.04.2019 та ордер серії ЧК № 108471 від 24.04.2019.
Так, відповідно до пункту 1 договору від 12.04.2019, представник, керуючись статтями 16, 57 КАС України, бере на себе зобов'язання по участі в судовому процесі як представник позивача ОСОБА_1 , з процесуальними правами та обов'язками, передбаченими статтями 44, 47 КАС України і може вчиняти від імені особи, яку він представляє, усі процесуальні дії, що їх має право вчиняти особа, яку він представляє без обмеження процесуальних повноважень при розгляді адміністративної справив Черкаському окружному адміністративному суді за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про перерахунок та виплату пенсії, а клієнт зобов'язується сплатити представникові гонорар за надану адвокатом правничу допомогу.
Слід зазначити, що відповідно до пункту 3.3 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України 15.12.2004 № 637 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13 січня 2005 року за № 40/10320, приймання готівки в каси проводиться за прибутковими касовими ордерами (додаток 2), підписаними головним бухгалтером або особою, уповноваженою керівником підприємства. Про приймання підприємствами готівки в касу за прибутковими касовими ордерами видається засвідчена відбитком печатки цього підприємства квитанція (що є відривною частиною прибуткового касового ордера) за підписами головного бухгалтера або працівника підприємства, який на це уповноважений керівником.
Під час роботи з готівкою касири (особи, що виконують їх функції) керуються правилами визначення платіжності банкнот і монет Національного банку України.
Аналогічний порядок оформлення касових операцій визначено і у Положенні про ведення касових операцій у національній валюті в Україні затвердженому постановою Правління Національного банку України 29.12.2017 № 148.
Відтак, квитанція до прибуткового касового ордера є належним і достатнім доказом, що підтверджує фактичну сплату грошових коштів.
Що ж стосується акту виконаних робіт, то його складення не передбачено умовами договору, а підпис клієнта на розрахунку затраченого часу адвокатом та його оплата свідчать про їх прийняття.
Також розрахунок затраченого часу від 24.04.2019 містить інформацію про час, витрачений на вчинення необхідних дій, конкретизовано обсяг наданих послуг (укладення договору, підготовка заяв, підготовка адміністративного позову), вартість кожної з них окремо.
Відповідно до частини першої статті 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05.07.2012 № 5076-VI (далі - Закон № 5076-VI) адвокатом може бути фізична особа, яка має повну вищу юридичну освіту, володіє державною мовою, має стаж роботи в галузі права не менше двох років, склала кваліфікаційний іспит, пройшла стажування (крім випадків, встановлених цим Законом), склала присягу адвоката України та отримала свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю.
Згідно з пунктом 4 частини першої статті першої Закону № 5076-VI договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Статтею 19 цього ж Закону визначено такі види адвокатської діяльності як надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні (пункт 9 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI).
Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI).
Відповідно до статті 30 Закону № 5076-VI гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
У відповідності до статті 1 Закону України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах» від 20.12.2011 № 4191-VI розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, іншою стороною, а в адміністративних справах - суб'єктом владних повноважень, не може перевищувати 40 відсотків прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року, за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні.
Враховуючи те, що дана справа є справою незначної складності та була розглянута в порядку спрощеного позовного провадження, заявлені витрати на правничу допомогу адвоката у розмірі 3 000, 00 грн є співмірними зі складністю справи та виконаними адвокатом роботами (наданими послугами).
Велика Палата Верховного Суду вказала, що витрати на правову допомогу стягуються не лише за участь у судовому засіданні, а й у разі вчинення інших дій за його межами. Такий висновок висвітлений у постанові від 17.10.2018 у справі № 301/1894/17.
Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Так, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «East/West Alliance Limited» проти України»», оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10% від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «Ботацці проти Італії» (Bottazzi v. Italy), № 34884/97).
Суд також зазначив, що підприємство-заявник уклало договір з юридичною фірмою щодо її гонорару, який можна порівняти з угодою про умовний адвокатський гонорар. Така угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов'язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов'язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (рішення у справі «Ятрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece), № 31107/96).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Відтак, зважаючи на правову позицію, висловлену Верховним Судом в постановах від 22 травня 2018 року у справі № 826/8107/16 та від 28 травня 2019 року у справі № 826/850/18 та враховуючи достатність та допустимість усіх наданих доказів на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу, колегія судів дійшла висновку про наявність підстав для задоволення вимог про стягнення витрат на правничу допомогу у розмірі 3 000, 00 грн за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області на користь позивача.
З огляду на викладене, судом першої інстанції при вирішенні питання щодо розподілу судових витрат невірно застосовано норми матеріального права, що має наслідком скасування судового рішення у відповідній частині і ухвалення нового про задоволення заявлених вимог.
Відповідно до ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно із п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Згідно ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, а також неповне з'ясування усіх обставин, що мають значення для справи.
Крім того, в апеляційній скарзі позивач просить стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області витрати на правничу допомогу у розмірі 1 000, 00 грн під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції.
Так, на підтвердження здійснених витрат надано: договір про представництво в адміністративному процесі від 16.07.2019 та додаткова угода до нього; розрахунок затраченого часу адвокатом від 16.07.2019; квитанція до прибуткового касового ордера № 36 від 16.07.2019 та ордер серії ЧК № 108493 від 16.07.2019.
Враховуючи відсутність клопотання відповідача про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката та жодних інших пояснень з цього приводу, колегія суддів вважає заявлені вимоги цілком обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Керуючись ст. ст. 134, 139, 243, 250, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 01 липня 2019 року - скасувати в частині розподілу судових витрат та прийняти в цій частині нове рішення, яким стягнути за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (18000, Черкаська обл., місто Черкаси, вулиця Смілянська, будинок 23; ідентифікаційний код 21366538) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4 000, 00 грн (чотири тисячі гривень 00 коп).
В іншій частині рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 01 липня 2019 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги до Верховного Суду.
Головуючий-суддя: Л.В. Губська
Судді: О.В. Карпушова
А.Г.Степанюк