П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
03 вересня 2019 р.м.ОдесаСправа № 420/861/19
Головуючий в 1 інстанції: Бжассо Н. В.
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Потапчука В.О.
суддів: Семенюка Г.В. , Шляхтицького О.І.
при секретарі Алексєєва Н.М.
за участю представника скаржника Глиняної Г.В.
представника відповідача Поліщук М.О.
представника третьої особи Клименко Є.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРЕЙД ЛАЙНС" на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 24 квітня 2019 року прийнятого у відкритому судовому засіданні о 16:07 год. (суддя:Бжассо Н.В.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРЕЙД ЛАЙНС" до Головного управління ДФС в Одеській області, за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Національного антикорупційного бюро України про визнання протиправним та скасування наказу № 1081 від 13 лютого 2019 року
Короткий зміст позовних вимог.
У лютому 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю "ТРЕЙД ЛАЙНС" (далі за текстом - ТОВ "ТРЕЙД ЛАЙНС", позивач/скаржник) звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС в Одеській області, за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Національного антикорупційного бюро України, за результатом розгляду якого, позивач просить суд: визнати протиправним та скасувати наказ № 1081 від 13.02.2019 року, виданий Головним управлінням ДФС в Одеській області.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 13 лютого 2019 року начальником ГУ ДФС в Одеській області прийнято наказ № 1081 про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "ТРЕЙД ЛАЙНС" на підставі п. 2 ч. 7 ст. 346 Митного кодексу України та на підставі доповідної записки заступника начальника ГУ ДФС в Одеській області Бондаренка А.Б. від 30 січня 2019 року № 65/11/15-32-14-10-05. Проведення вказаної перевірки наказано провести за період з 01 січня 2017 року по 31 грудня 2017 року. Позивач не допустив посадових осіб контролюючого органу до перевірки, що було оформлено актом про відмову в допуску до проведення документальної позапланової виїзної перевірки дотримання вимог законодавства України з питань державної митної справи від 14 лютого 2019 року №137/15-32-14-10-11/40545329. На думку позивача, вказаний наказ № 1081 від 13 лютого 2019 року є таким, що не відповідає встановленому порядку проведення такого роду перевірок, зокрема, є безпідставним, протиправним і таким, що порушує права ТОВ "ТРЕЙД ЛАЙНС", а тому належить до скасування. Так, представник позивача зазначає, що оскаржуваний наказ не містить чітких підстав для проведення перевірки. Запит, що надісланий ГУ ДФС в Одеській області на адресу позивача, не містить конкретних підстав для його надіслання, у запиті не вказано, які саме факти свідчать про недостовірність відомостей щодо вартості товару та його класифікації. Копії митних декларацій разом з документами надавались при митному оформленні, а тому повторне витребування вказаних документів є безпідставним. Також, у оскаржуваному наказі, як на підставу для проведення перевірки, ГУ ДФС в Одеській області посилається на доповідну записку начальника ГУ ДФС в Одеській області Бондаренко А.Б. від 30 січня 2019 року №65/11/15-32-14-10-05, однак, такої підстави, як наявність доповідної записки, ані Податковий, ані Митний кодекси не містять.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 24 квітня 2019 року у задоволенні адміністративного позову ТОВ "ТРЕЙД ЛАЙНС" відмовлено.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги.
Не погоджуючись з вказаним рішенням ТОВ "ТРЕЙД ЛАЙНС" звернулося до суду з апеляційною скаргою, у якій зазначено, що рішення винесено з порушенням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим скаржник просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким адміністративний позов задовольнити повністю.
Скаржник зазначив, що нормативною підставою для проведення спірної перевірки було визначено п.2 ч.7 ст.346 МК України, але судом не враховано, що відповідно до ч.10 ст.346 МК України встановлені цією статтею строки, підстави та порядок проведення документальних виїзних перевірок підприємств не поширюється на перевірки, що проводяться відповідно до кримінального процесуального закону.
Крім того, скаржник зазначає, що підставою для винесення оскаржуваного наказу вказано доповідну записку заступника начальника ГУ ДФС в Одеській області, яка згідно Податкового та Митного кодексів не є підставою для проведення документальної позапланової перевірки.
Ухвалою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 09 липня 2019 року відкрито апеляційне провадження у справі.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до приписів ст. 310 КАС України справу розглянуто у відкритому судовому засіданні.
Обставини справи.
14 січня 2019 року ДФС України надіслало на адресу ГУ ДФС в Одеській області лист № 1101/7/99-99-14-04-02-17, з огляду на який, ДФС отримано копії окремих матеріалів досудових розслідувань у кримінальних провадженнях від 11 жовтня 2017 року № 52017000000000682 та від 09 липня 2018 року № 520180000000679 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 Кримінального кодексу України. За даними НАБУ, рядом українських підприємств, діяльність яких пов'язана з ОСОБА_1 , в 2016-2017 роках здійснювалося декларування імпортованих товарів із заниженням їх митної вартості, у тому числі, й ТОВ "ТРЕЙД ЛАЙНС". На думку НАБУ, матеріали досудових розслідувань вказують на контроль ОСОБА_1 над вказаними покупцями і продавцями та, як наслідок, на пов'язаність сторін та неправильність декларування митної вартості імпортованих товарів. У зв'язку із наведеним, ДФС України доручила ГУ ДФС в Одеській області, з метою повноти нарахування та сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), які відповідно до законодавства справляються при переміщенні товарів через митний кордон, вжити відповідні контрольно-перевірочні заходи, у порядку, визначеному статтями 345-354 Митного кодексу України.
15 січня 2019 року заступник начальника ГУ ДФС в Одеській області звернувся до ТОВ "ТРЕЙД ЛАЙНС" із запитом про надання інформації та копій документів № 606/10/15-32-14-10-07.
В запиті вказано, що його направлено у відповідності до вимог п. 5 ст. 334 МК України.
З огляду на зміст запиту від 15 січня 2019 року, ТОВ "ТРЕЙД ЛАЙНС" протягом 2017 року здійснено митне оформлення товарів у митному режимі імпорт за 39 митними деклараціями. За результатами аналізу зазначених митних оформлень виявлено факти можливого порушення митного законодавства України при ввезенні товарів на митну територію України. У зв'язку із викладеним, ГУ ДФС в Одеській області, просило позивача надати до ГУ ДФС в Одеській області належним чином завірені копії митних декларацій та документи, що стали підставою для митного оформлення товару, ввезеного в режимі імпорту на митну територію України, у тому числі: зовнішньоекономічні договори (контракти), специфікації, додатки до них, тощо, які стосуються поставки вказаних товарів та інші товаротранспортні та комерційні документи; документи, які підтверджують вартість товару, що заявлена у митних деклараціях ( утому числі митні декларації країн відправлення); договори на страхування вантажів, що імпортувались; договори на перевезення вантажів; платіжні, банківські та бухгалтерські документи, що підтверджують факт оплати поставки імпортованих товарів; статутні документи.
22 січня 2019 року ТОВ "ТРЕЙД ЛАЙНС" надано відповідь № 22-01-19 на запит ГУ ДФС в Одеській області від 15 січня 2019 року.
З огляду на вказану відповідь, позивач зазначив, що отриманий запит ГУ ДФС в Одеській області, оформлений з порушенням вимог чинного законодавства України, оскільки не відповідає п. 10 Постанови КМУ № 1245 від 27 грудня 2010 року та п. 73.3 ст. 73 ПКУ, у саме, в запиті не зазначено конкретні підстави для його надсилання, не вказано, які саме факти свідчать про недостовірність відомостей щодо вартості товару та його класифікації. До того ж, копії митних декларацій разом з документами вже надавались при митному оформленні товарів та містяться в інформаційних базах територіальних органів ДФС, а тому повторне витребування вказаних вище документів є незаконним.
30 січня 2019 року заступник начальника ГУ ДФС в Одеській області Бондаренко А. Б . звернувся до начальника ГУ ДФС в Одеській області Мілютіна Г. із доповідною запискою № 65/11/158-32-14-10-05, відповідно до якої, у зв'язку із ненаданням ТОВ "ТРЕЙД ЛАЙНС" на запит № 606/10/15-32-14-10-07 від 15 січня 2019 року інформації та копій документів, просив призначити документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "ТРЕЙД ЛАЙНС" дотримання вимог законодавства України з питань державної митної справи за період з 01 січня 2017 року по 31 грудня 2017 року відповідно до п. 2 ч. 7 ст. 346 Митного кодексу України.
13 лютого 2019 року начальник ГУ ДФС в Одеській області Г. Мілютін, у відповідності до вимог п. 2 ч. 7 ст. 346 Митного кодексу України, та на підставі доповідної записки заступника начальника ГУ ДФС в Одеській області Бондаренка А.Б. від 30 січня 2019 року № 65/11/158-32-14-10-05, прийняв наказ № 1081 про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "ТРЕЙД ЛАЙНС" щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування а сплати митних платежів при переміщенні через митий кордон України товарів ТОВ "ТРЕЙД ЛАЙНС" за митними деклараціями за період з 01 січня 2017 року по 31 грудня 2017 року з 14 лютого 2019 року тривалістю 30 робочих днів.
14 лютого 2019 року посадовими особами ГУ ДФС в Одеській області складено акт № 137/15-32-14-10-11/40545329 від 14 лютого 2019 року про відмову ТОВ "ТРЕЙД ЛАЙНС" у допуску посадових осіб ГУ ДФС в Одеській області до проведення документальної позапланової виїзної перевірки дотримання вимог законодавства України з питань державної митної справи. Причини відмови у допуску: "Незаконний наказ".
Не погоджуючись з викладеним позивач звернувся до суду з позовом.
Висновок суду першої інстанції.
Відмовляючи у задоволені адміністративного позову суд першої інстанції виходив з того, що оскаржуваний наказ ГУ ДФС в Одеській області відповідає вимогам абз.3 п.81.1 ст.81 Податкового кодексу України, а саме: в наказі зазначено дату його видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб'єкта, який перевіряється, адресу об'єкта, перевірка якого проводиться, мету, вид, підстави для проведення перевірки (п. 2 ч. 7 ст. 346 Митного кодексу України), дату початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ підписаний начальником ГУ ДФС в Одеській області Г. Мілютіним та містить печатку контролюючого органу. При цьому, посилання в наказі на доповідну записку не свідчить про протиправність оскаржуваного наказу.
Колегія суддів вважає такий висновок суду першої інстанції правильним та таким, що відповідає вимогам Конституції України, Кодексу адміністративного судочинства України (надалі по тексту - КАС України), Податкового кодексу України (надалі по тексту - ПК України), Митного кодексу України (надалі по тексту - МК України).
Джерела права й акти їх застосування.
За змістом частин 4-5 статті 334 Митного кодексу України, правоохоронні органи, фінансові установи та інші контролюючі органи України відповідно до законодавства на письмові запити органів доходів і зборів або з власної ініціативи інформують органи доходів і зборів про наявні відомості, необхідні для здійснення митного контролю.
З метою здійснення митного контролю після випуску товарів органи доходів і зборів мають право направляти письмові запити та отримувати документи або їх засвідчені копії, інформацію (у тому числі в електронній формі), що стосуються переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, випуску товарів та їх використання на митній території України або за її межами.
Згідно пункту 7 частини 1 статті 336 Митного кодексу України, митний контроль здійснюється безпосередньо посадовими особами органів доходів і зборів шляхом проведення документальних перевірок дотримання вимог законодавства України з питань державної митної справи, у тому числі своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів.
На підставі частин 1-3 статті 345 Митного кодексу України, документальна перевірка - це сукупність заходів, за допомогою яких органи доходів і зборів переконуються у правильності заповнення митних декларацій, декларацій митної вартості та в достовірності зазначених у них даних, законності ввезення (пересилання) товарів на митну територію України або на територію вільної митної зони, вивезення (пересилання) товарів за межі митної території України або за межі території вільної митної зони, а також своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів.
Документальні перевірки дотримання вимог законодавства України з питань державної митної справи, у тому числі своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів, проводяться органами доходів і зборів з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 Податкового кодексу України.
Органи доходів і зборів мають право здійснювати митний контроль шляхом проведення документальних виїзних (планових або позапланових) та документальних невиїзних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи щодо:
1) правильності визначення бази оподаткування, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів;
2) обґрунтованості та законності надання (отримання) пільг і звільнення від оподаткування;
3) правильності класифікації згідно з УКТ ЗЕД товарів, щодо яких проведено митне оформлення;
4) відповідності фактичного використання переміщених через митний кордон України товарів заявленій меті такого переміщення та/або відповідності фінансових і бухгалтерських документів, звітів, договорів (контрактів), калькуляцій, інших документів підприємства, що перевіряється, інформації, зазначеній у митній декларації, декларації митної вартості, за якими проведено митне оформлення товарів у відповідному митному режимі;
5) законності переміщення товарів через митний кордон України, у тому числі ввезення товарів на територію вільної митної зони або їх вивезення з цієї території.
За правилами пункту 2 частини 7 статті 346 Митного кодексу України, документальною позаплановою виїзною перевіркою вважається перевірка підприємства, яка не передбачена планами роботи органу доходів і зборів і може проводитися якщо виявлено факти або отримано документальну інформацію, які свідчать про порушення підприємством вимог законодавства з питань державної митної справи, якщо підприємство не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу доходів і зборів протягом 10 робочих днів з дня отримання такого запиту.
Отже, обов'язковою передумовою здійснення документальної позапланової перевірки є, зокрема, направлення запиту про надання пояснень та їх документального підтвердження.
Водночас порядок складання та оформлення запитів органами доходів і зборів врегульовано Податковим кодексом України від 02 грудня 2010 року №2755-VІ та Порядком №1245 від 27 грудня 2010 року.
Згідно приписів пункту 73.3 статті 73 Податкового кодексу України, контролюючі органи мають право звернутися до платників податків та інших суб'єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про подання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій, завдань, та її документального підтвердження. Такий запит підписується керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу і повинен містити:
1) підстави для надіслання запиту відповідно до цього пункту, із зазначенням інформації, яка це підтверджує;
2) перелік інформації, яка запитується, та перелік документів, які пропонується надати;
3) печатку контролюючого органу.
Письмовий запит про подання інформації надсилається платнику податків або іншим суб'єктам інформаційних відносин за наявності хоча б однієї з таких підстав:
1) за результатами аналізу податкової інформації, отриманої в установленому законом порядку, виявлено факти, які свідчать про порушення платником податків податкового, валютного законодавства, законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи;
2) для визначення відповідності умов контрольованої операції принципу "витягнутої руки" під час здійснення податкового контролю за трансфертним ціноутворенням відповідно до статті 39 цього Кодексу та/або для визначення рівня звичайних цін у випадках, визначених цим Кодексом;
3) виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків;
4) щодо платника податків подано скаргу про ненадання таким платником податків:
податкової накладної покупцю або про допущення продавцем товарів/послуг помилок при зазначенні обов'язкових реквізитів податкової накладної, передбачених пунктом 201.1 статті 201 цього Кодексу, та/або порушення продавцем/покупцем граничних термінів реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної та/або розрахунку коригування;
акцизної накладної покупцю або про порушення порядку заповнення та/або порядку реєстрації акцизної накладної;
5) у разі проведення зустрічної звірки;
6) в інших випадках, визначених цим Кодексом.
Платники податків та інші суб'єкти інформаційних відносин зобов'язані подавати інформацію, визначену в запиті контролюючого органу, та її документальне підтвердження (крім проведення зустрічної звірки) протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту (якщо інше не передбачено цим Кодексом).
Пунктами 9, 10 Порядку №1245 визначено, що органи державної податкової служби мають право звернутися до суб'єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про подання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на органи державної податкової служби функцій, завдань, та документального підтвердження такої інформації. В окремих випадках зазначений запит може надсилатися з використанням засобів телекомунікаційного зв'язку з накладенням електронного цифрового підпису органу державної податкової служби.
Запит щодо отримання податкової інформації від платників податків та інших суб'єктів інформаційних відносин оформляється на бланку органу державної податкової служби та підписується керівником (заступником керівника) зазначеного органу. У запиті зазначаються: посилання на норми закону, відповідно до яких орган державної податкової служби має право на отримання такої інформації; підстави для надіслання запиту; опис інформації, що запитується, та в разі потреби перелік документів, що її підтверджують (п.10 Порядку №1245).
Відповідно до пункту 12 вказаного Порядку письмовий запит про подання інформації надсилається суб'єкту інформаційних відносин за наявності хоча б однієї з таких підстав: виявлення за результатами аналізу податкової інформації, отриманої в установленому законом порядку, фактів, які свідчать про порушення платником податків податкового, валютного законодавства, законодавства у сфері протидії легалізації (відмиванню) доходів, отриманих злочинним шляхом, та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, виникнення потреби у визначенні рівня звичайних цін на товари (роботи, послуги) під час проведення перевірок; виявлення недостовірності даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків; подання щодо платника податків скарги про ненадання таким платником податків податкової накладної покупцю або про порушення правил заповнення податкової накладної; проведення зустрічної звірки; в інших випадках, визначених Податковим кодексом України.
За змістом пункту 16 вказаного Порядку у разі коли запит складено з порушенням вимог, визначених у пунктах 9 і 10 цього Порядку, суб'єкт інформаційних відносин звільняється від обов'язку надавати відповідь на такий запит.
На підставі підпункту 16.1.5 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України, платник податків зобов'язаний подавати на належним чином оформлену письмову вимогу контролюючих органів (у випадках, визначених законодавством) документи з обліку доходів, витрат та інших показників, пов'язаних із визначенням об'єктів оподаткування (податкових зобов'язань), первинні документи, регістри бухгалтерського обліку, фінансову звітність, інші документи, пов'язані з обчисленням та сплатою податків та зборів. У письмовій вимозі обов'язково зазначаються конкретний перелік документів, які повинен надати платник податків, та підстави для їх надання.
За правилами пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України, контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Згідно підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 73 Податкового кодексу України, документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.
Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з підстав, визначених цим Кодексом.
Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.
Відповідно до пункту 78.4 статті 78 Податкового кодексу України, про проведення документальної позапланової перевірки керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом.
За змістом частини 1 статті 349 Митного кодексу України, посадові особи органу доходів і зборів мають право приступити до проведення документальної (планової чи позапланової) виїзної перевірки декларанта чи зустрічної звірки на підприємстві за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення керівнику відповідного підприємства або уповноваженій ним особі під розписку посвідчення на право проведення перевірки, в якому зазначаються дата його видачі, назва органу доходів і зборів, мета проведення перевірки, вид (планова чи позапланова) та підстави її проведення, дати початку та закінчення перевірки, посади, спеціальні звання та прізвища посадових осіб органу доходів і зборів, які проводитимуть перевірку, пред'явлення службових посвідчень зазначених осіб, а також надання копії наказу органу доходів і зборів про проведення перевірки.
Водночас, вимоги щодо змісту наказу врегульовано абзацом 3 пунктом 81.1 статті 81 Податкового кодексу України, відповідно до якого в наказі зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу.
Оцінка суду.
Дослідивши матеріали справи колегією суддів встановлено, що оскаржуваний наказ ГУ ДФС в Одеській області № 1081 від 13 лютого 2019 року відповідає вимогам абз.3 п.81.1 ст.81 Податкового кодексу України, а саме: в наказі зазначено дату його видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб'єкта, який перевіряється, адресу об'єкта, перевірка якого проводиться, мету, вид, підстави для проведення перевірки (п. 2 ч. 7 ст. 346 Митного кодексу України), дату початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися.
Наказ підписаний начальником ГУ ДФС в Одеській області Г. Мілютіним та містить печатку контролюючого органу.
Підставою для проведення перевірки, в даному випадку зазначено пункт 2 частини 7 статті 346 Митного кодексу України, тобто не надання пояснень та їх документальне підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу доходів і зборів протягом 10 робочих днів з дня отримання такого запиту.
Запит Головного управління ДФС в Одеській області від 15 січня 2019 №610/10/15-32-14-10-07 відповідав положенням пункту 73.3 статті 73 Податкового кодексу України та пункту 10 Порядку №1245 від 27 грудня 2010 року.
При цьому, колегія суддів вважає, що посилання позивача на той факт, що при митному оформленні товарів декларантом були подані до митниці ДФС усі необхідні документи не звільняє його від обов'язку надавати відповідь на запит контролюючого органу.
В основу оскаржуваного наказу про проведення перевірки покладені підстави та умови для прийняття, а саме: ненадання позивачем пояснень та документів на письмовий запит контролюючого органу.
Варто зазначити, що окремі дефекти запиту про надання інформації не впливають на обов'язок позивача надати всю необхідну інформацію за запитом, оскільки відсутність або неповнота посилань на конкретні джерела отримання податкової інформації не повинні розглядатися як підстава для визнання запиту таким, що не відповідає вимогам пункту 73.3 Податкового кодексу України, та, як наслідок, бути підставою для визнання наказу про проведення податкової перевірки протиправним.
Водночас окремі дефекти оформлення наказу про призначення перевірки не повинні розглядатися як підстава для визнання наказу протиправним, якщо зі змісту такого наказу можна ідентифікувати передбачену законодавством фактичну підставу для призначення відповідної перевірки. Податковим кодексом України та Митним кодексом України не передбачено необхідності зазначати в наказі про проведення перевірки інформації, що свідчить про можливі порушення з боку позивача вимог законодавства, натомість наказ про проведення перевірки містить вказівку на підставу проведення перевірки - пункт 2 частини 7 статті 346 Митного кодексу України.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 05 березня 2019 року по справі №813/4376/17.
Окрім того, колегія суддів зазначає, що згідно п.1.22 оскаржуваного Наказу при організації проведення документальної позапланової (крім перевірок, визначених у підпункті 1.2.3 цього пункту) або фактичної перевірки обґрунтовані пропозиції щодо необхідності її проведення оформлюються доповідною запискою (висновком) за підписом керівника відповідного структурного підрозділу, який має інформацію, що може слугувати підставою для проведення документальної позапланової або фактичної перевірки відповідно до чинного законодавства.
Доповідна записка (висновок) надається на розгляд керівника (його заступника або уповноваженої особи) органу ДФС, який приймає рішення про доцільність проведення такої перевірки та визначає підрозділ, який буде здійснювати (очолювати) цю перевірку, відповідати за її організацію, у тому числі направлення повідомлення до Інформаційно-аналітичної групи, координацію дій залучених до перевірки працівників інших структурних підрозділів та органів ДФС, а також реалізацію матеріалів перевірки.
Доводи скаржника про те, що однією із підстав перевірки є доповідна записка, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки підставою для проведення перевірки зазначеної в наказі від 13 лютого 2019 року № 1081 є п. 2 ч. 7 ст. 346 Митного кодексу України, таким чином, вимоги ч.10 ст.346 МК України згідно яких, строки, підстави та порядок проведення документальних виїзних перевірок підприємств, не поширюється на перевірки, що проводяться відповідно до кримінального процесуального закону, також залишені судом поза увагою.
Таким чином, посилання в наказі на доповідну записку не свідчить про протиправність оскаржуваного наказу.
Правомірність оскаржуваного наказу не спростовує також постанова Одеського окружного адміністративного суду від 02 червня 2017 року у справі № 815/2628/17, оскільки вказане рішення стосується спору між підприємством позивача та Київською міською митницею ДФС за результатами процедури митного оформлення. Висновки суду щодо правомірності дій позивача та протиправності рішень про коригування митної вартості товарів, на думку суду, не позбавляють права контролюючого органу проводити перевірки платника податків, у тому числі, і щодо вказаних питань.
На підставі викладеного та з огляду на те, що наказ про проведення перевірки було прийнято у зв'язку з ненаданням позивачем інформації та документів на запит Головного управління ДФС в Одеській області, що у відповідності до пункту 2 частини 7 статті 346 Митного кодексу України є підставою для проведення документальної позапланової виїзної перевірки, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскаржуваний наказ про проведення документальної позапланової виїзної перевірки позивача є обґрунтованим та законним, тобто прийнятим відповідачем у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.
Інші доводи апеляційної скарги колегія суддів до уваги не приймає, оскільки вони не спростовують висновків суду першої інстанції з якими погоджується колегія суддів.
Статтею 316 КАС України встановлено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скаргах доводи правильність висновків суду не спростовують, відповідно, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Розподіл судових витрат згідно вимог ст.139 КАС України не передбачено.
Керуючись ст.ст. 316, 322, 325 КАС України, суд
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРЕЙД ЛАЙНС" - залишити без задоволення.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 24 квітня 2019 року прийнятого у відкритому судовому засіданні о 16:07 год. (суддя:Бжассо Н.В.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРЕЙД ЛАЙНС" до Головного управління ДФС в Одеській області, за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Національного антикорупційного бюро України про визнання протиправним та скасування наказу № 1081 від 13 лютого 2019 року - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повний текст судового рішення складений та підписаний 04 вересня 2019 року.
Головуючий суддя Потапчук В.О.
Судді Семенюк Г.В. Шляхтицький О.І.