13 вересня 2019 року м. Миколаїв
Миколаївський апеляційний суд у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3
за участю секретаря ОСОБА_4
розглянув у відкритому судовому в рамках кримінального провадження №12013160080000077 апеляційну скаргу захисника ОСОБА_5 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_6 на ухвалу Корабельного районного суду м. Миколаєва від 1 серпня 2019 року, стосовно
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Миколаєва, українця, громадянина України, не працюючого, в силу ст. 89 КК України раніше не судимого, обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених п. 1, 7, 12, ч.2 ст. 115 КК України,
якою задоволено клопотання прокурора про продовження строків тримання під вартою ОСОБА_6 . Продовжено строк тримання обвинуваченого ОСОБА_6 , під вартою до 30.09.2019 року (включно).
Учасники судового провадження:
прокурор ОСОБА_7
обвинувачений ОСОБА_6
захисник ОСОБА_5
встановив:
Короткий зміст вимог апеляційної скарги.
В апеляційній скарзі захисник просить ухвалу суду змінити та змінити запобіжний захід ОСОБА_6 з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт з можливістю відвідувати лікарські установи.
Короткий зміст ухвали.
Ухвалою суду задоволено клопотання прокурора про продовження строків тримання під вартою ОСОБА_6 .
Продовжено строк тримання обвинуваченого ОСОБА_6 під вартою до 30.09.2019 року (включно).
У клопотанні захисників обвинувачених адвокатів ОСОБА_5 , ОСОБА_8 та обвинувачених ОСОБА_6 , ОСОБА_9 про зміну запобіжного заходу обвинуваченим на домашній арешт та у клопотанні адвоката ОСОБА_5 про зменшення розміру застави - відмовлено.
Узагальнені доводи апеляційної скарги.
В апеляційній скарзі захисник вважає, що оскаржувана ухвала винесена з порушенням ст. 17 КПК України та ст. 62 Конституції України, оскільки порушує презумпцію невинуватості.
Зауважує, що та обставина, що на момент затримання ОСОБА_6 не мав офіційного місця роботи жодним чином не може свідчити, що з плином тривалого часу, більше 6 років, виправдовує подальше позбавлення свободи ОСОБА_6 .
Вказує, що судом не враховано наявність у ОСОБА_6 родини, трьох неповнолітніх дітей, яких потрібно утримувати, загрозливий стан здоров'я, який викликаний хронічними інфекційними захворюваннями.
Вважає невмотивованим висновок суду про те, що захисник не обґрунтував клопотання про зменшення розміру застави ОСОБА_6 , оскільки він є непомірно великим для його родини та пояснює, що в судовому засіданні суду була надана довідка про розмір пенсії отриманої матір'ю обвинуваченого ОСОБА_6 , яка менше півтори тисячі гривень.
Крім того на підтвердження доводів про наявність у ОСОБА_6 умов для проживання, захисник зауважує, що суду першої інстанції матір ОСОБА_6 - ОСОБА_10 надала копію договору купівлі-продажу квартири у АДРЕСА_1 , що на думку сторони захисту, надає апеляційному суду можливість змінити обвинуваченому ОСОБА_6 запобіжний захід з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт.
Обставини встановлені судом першої інстанції.
В провадженні колегії суддів Корабельного районного суду м. Миколаєва знаходиться кримінальне провадження №12013160080000077 за обвинуваченням ОСОБА_6 , ОСОБА_11 , ОСОБА_9 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого п.п. 1,7,12 ч.2 ст. 115 КК України, та ОСОБА_12 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 396 КК України.
08.05.2013 року ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва ОСОБА_6 та ОСОБА_9 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, який неодноразово продовжувався.
Ухвалою Корабельного районного суду м. Миколаєва від 4 червня 2019 року обвинуваченому ОСОБА_6 було продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 3 серпня 2019 року включно.
1 серпня 2019 року прокурором заявлене клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_6 дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, мотивуючи наявністю обґрунтованих підстав вважати, що обвинувачений може переховуватися від органу досудового розслідування і суду.
Суд першої інстанції, прийшовши до висновку про необхідність продовження ОСОБА_6 дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, мотивував це рішення тим, що на теперішній час обставини, враховані при застосуванні запобіжного заходу відносно ОСОБА_6 не зникли, а тому подальше тримання під вартою є виправданим, оскільки не можливо запобігти зазначеному прокурором ризику, застосувавши до обвинуваченого будь-який більш м'який запобіжний захід.
Обставини встановлені судом апеляційної інстанції.
Заслухавши доповідача, доводи, викладені в апеляційній скарзі, пояснення обвинуваченого ОСОБА_6 та його захисника ОСОБА_5 на підтримку апеляційної скарги, думку прокурора, який заперечував проти її задоволення, вивчивши матеріали кримінального провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги в їх межах, суд визнає апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судом першої інстанції під час судового розгляду кримінального провадження №12013160080000077 за обвинуваченням ОСОБА_6 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого п.п. 1,7,12 ч.2 ст. 115 КК України, постановлено ухвалу про продовження строку тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_6 .
Рішенням Конституційного суду України від 13 червня 2019 року визнано неконституційним закріплене у статтею 392 КПК України обмеження права учасників кримінального провадження окремого апеляційного оскарження ухвали суду про продовження строку тримання під вартою, постановленої під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті.
Таким чином, суд апеляційної інстанції вважає, що відповідно до ухвали суду про продовження строку тримання під вартою, постановлені судом першої інстанції на стадії судового розгляду, до ухвалення судового рішення по суті, підлягають перегляду в апеляційному порядку.
Разом з тим, на даний час, нормативне регулювання положень кримінального процесуального закону ще не здійснено і порядку розгляду таких скарг не передбачено.
За таких обставин, апеляційний суд вважає за необхідне при вирішення питання щодо строків та порядку розгляду цих справ, керуватись загальними засадами кримінального провадження.
Відповідно до частини 3 статті 331 КПК України, незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
До спливу продовженого строку суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
Вказані вимоги закону судом першої інстанції дотримані.
Для забезпечення своєчасної та оперативної перевірки законності та обґрунтованості тримання ОСОБА_6 під вартою, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне провести апеляційний розгляд даного провадження у скороченому порядку, передбаченому для оскарження ухвали слідчого судді про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою під час досудового розслідування.
Суд першої інстанції дійшов висновку про неможливість завершення судового розгляду з ухвалення судового рішення по суті у вказаному кримінальному провадженні до закінчення строку дії обраного ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, який спливає 3 серпня 2019 року.
Виходячи з даних матеріалів кримінального провадження, є вірним висновок суду першої інстанції відносно того, що ризик, передбачений п. 1 ч. 1 статті 177 КПК України, а саме: переховування обвинуваченого від органів досудового розслідування та/або суду з метою уникнення від кримінальної відповідальності, не зник та продовжує існувати.
Так, як слідує із матеріалів кримінального провадження, ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого кримінального правопорушення, який характеризується великою суспільною небезпекою, бо вчинений стосовно трьох осіб, яким було заподіяно смерть, з хуліганських мотивів та за попередньою змовою групою осіб; санкція інкримінованого обвинуваченому правопорушення передбачає покарання у виді позбавлення волі строком від десяти до п'ятнадцяти років або довічного позбавлення волі, до затримання офіційно не працював, постійного та стабільного джерела прибутку не мав.
Крім того, апеляційний суд погоджується із переконанням суду першої інстанції про доведеність обґрунтованого ризику, а саме переховування обвинуваченого від органів досудового розслідування та/або суду з метою уникнення від кримінальної відповідальності, так як переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання
Враховуючи наведене, є безпідставним доводи апелянта відносно необґрунтованості висновку суду першої інстанції щодо наявності достатніх підстав вважати про існування ризику, передбаченого п. 1 ч.1 ст. 177 КПК України.
З урахуванням тяжкості злочину, з метою запобігання перешкоджанню кримінальному провадженню, апеляційний суд погоджується із висновком суду першої інстанції про продовження строку тримання під вартою для забезпечення виконання ОСОБА_6 процесуальних обов'язків, а інший, більш м'який запобіжний захід зокрема й той, що просить захисник в апеляційній скарзі, не зможе запобігти вказаним ризикам.
На посилання захисника обвинуваченого ОСОБА_6 про те, що він хворіє на ряд хронічних інфекційних хвороб, а тому потребує догляду лікаря апеляційний суд зауважує, що медична допомога ув'язненим надається медичною частиною філії ДУ «Центр охорони здоров'я ДКВС України в Миколаївській області». Вона включає консультацію лікаря, діагностику і лікування основних найпоширеніших захворювань, травм та отруєнь, профілактичні заходи, направлення хворого ув'язненого чи засудженого для надання спеціалізованої та високоспеціалізованої допомоги.
Надання ув'язненим і засудженим невідкладної медичної допомоги, здійснюється відповідно до Порядку взаємодії закладів охорони здоров'я Державної кримінально-виконавчої служби України із закладами охорони здоров'я з питань надання медичної допомоги особам, узятим під варту, затвердженого наказом Міністерства юстиції України та Міністерства охорони здоров'я України від 10 лютого 2012 року № 239/5/104, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 10 лютого 2012 року за № 212/20525.
Будь яких доказів того, що працівники ДУ «Миколаївський слідчий ізолятор» відмовляють ОСОБА_6 у наданні медичної допомоги, матеріали кримінального провадження не містять.
Беручи до уваги доведеність обґрунтованість підозри, ризику, передбаченого ч. 1 статті 177 КПК України, а також серйозність обвинувачення та тяжкість покарання, що йому загрожує у разі визнання винним у вчиненні кримінального правопорушення, апеляційний суд не знаходить підстав для зміни запобіжного заходу ОСОБА_6 з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт, про що просить апелянт.
Що стосується посилання захисника про непомірний розмір застави, апеляційний суд наголошує, що суд першої інстанції визначив ОСОБА_6 розмір застави наближений до мінімального порогу, встановленого абзацом 3 ч.5 ст. 182 КПК України у розмірі 100 прожиткових мінімумів для працездатних осіб у сумі 192 100грн.
Наявність міцних соціальних зв'язків, на які посилається захисник в апеляційній скарзі, зокрема те, що обвинувачений має малолітніх дітей на утриманні, не є визначальними обставинами, які давали б можливість обрати обвинуваченому запобіжний захід, не пов'язаний з триманням під вартою.
Апеляційним судом не встановлено істотних порушень положень КПК України, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод при розгляді судом першої інстанції питання щодо продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_6 , які б були безумовною підставою для скасування оскаржуваної ухвали.
З урахуванням викладеного, апеляційний суд не вбачає підстав для скасування ухвали суду першої інстанції, а від так, і для задоволення апеляційної скарги.
Керуючись статтями 7, 376, 405, 407, 418, 419, 424, 532 КПК України,
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_5 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_6 - залишити без задоволення.
Ухвалу Корабельного районного суду м. Миколаєва від 1 серпня 2019 року, якою задоволено клопотання прокурора про продовження строків тримання під вартою ОСОБА_6 . Продовжено строк тримання обвинуваченого ОСОБА_6 під вартою до 30.09.2019 року (включно), - залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий:
Судді: