Справа № 352/159/19
Провадження № 22-з/4808/72/19
Головуючий у 1 інстанції Струтинський Р.Р.
Суддя-доповідач Максюта
16 вересня 2019 року м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський апеляційний суд в складі:
судді-доповідача Максюти І.О.,
суддів Василишин Л.В., Горейко М.Д..,
розглянувши заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про збільшення розміру аліментів, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Тисменицького районного суду Івано-Франківської області, ухвалене суддею Струтинським Р.Р. 20 червня 2019 року в м. Івано-Франківськ Івано-Франківської області, повний текст якого складено 25 червня 2019 року,
Постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 30 серпня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Рішення Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 20 червня 2019 року скасоване, ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про збільшення розміру аліментів відмовлено(а.с.107-111).
05 вересня 2019 року ОСОБА_1 подав заяву про ухвалення додаткового рішення.
Заявник зазначив, що апеляційним судом не вирішено питання про судові витрати при ухваленні постанови від 30.08.2019 року, тому, відповідно п.3 ч.1 ст.270 ЦПК України, просив прийняти додаткове судове рішення, яким здійснити розподіл судових витрат, а саме вирішити питання про компенсацію судових витрат (судового збору в розмірі 1152,60 грн згідно з квитанцією № ПН152246С1 від 23 липня 2019 року), понесених ним у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Заява ОСОБА_1 призначена до розгляду Івано-Франківським апеляційним судом без виклику сторін відповідно до п.13 ст. 7 ЦПК України, ч.1 ст. 369 ЦПК України.
Перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку про задоволення заяви про ухвалення додаткового рішення з огляду на таке.
Відповідно до ст.270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати; судом не вирішено питання про судові витрати; суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених статтею 430 цього Кодексу.
Встановлено, що за результатом розгляду справи в апеляційному порядку та ухваленні постанови про задоволення апеляційної скарги, апеляційним судом не було вирішено питання розподілу судових витрат, пов'язаних з розглядом скарги.
Згідно ч.1-2, 6 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові на позивача. Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 30 серпня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Рішення Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 20 червня 2019 року скасоване, ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про збільшення розміру аліментів відмовлено(а.с.107-111).
Під час постановлення постанови, відповідно до вимог ст.ст. 141, 382 ЦПК України, апеляційний суд в постанові повинен розподілити судові витрати, розмір яких повинен бути доведений заінтересованою особою згідно з вимогами ч.3 ст.12 ЦПК України.
Згідно п.3 ч.1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів чи зміну способу їх стягнення, а також заявники у разі подання заяви щодо видачі судового наказу про стягнення аліментів.
Так, матеріалами справи встановлено, що під час оскарження рішення Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 20 червня 2019 року апелянтом (відповідачем) за подачу апеляційної скарги було сплачено судовий збір в сумі 1152,60 грн (квитанція № ПН152246С1 від 23 липня 2019 року), який зараховано до спеціального фонду державного бюджету України (а.с. 72).
Враховуючи встановлені обставини, з урахуванням вимог Закону України «Про судовий збір» та ст. 141 ЦПК України, на ОСОБА_2 , звільнену від сплати судового збору, не може бути покладений обов'язок щодо відшкодування судових витрат, понесених ОСОБА_1 , а такі витрати мають компенсуватися за рахунок держави в розмірі, сплаченому апелянтом.
Керуючись ст.270 ЦПК України, апеляційний суд
Заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення задовольнити.
Компенсувати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючому за адресою АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , сплачений за подачу апеляційної скарги судовий збір у сумі 1152,60 грн (одна тисяча сто п'ятдесят дві гривні шістдесят копійок) за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Додаткова постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.
Повний текст додаткової постанови складено 16 вересня 2019 року.
Головуючий І.О. Максюта
Судді: Л.В. Василишин
М.Д. Горейко