Провадження № 22-ц/803/4339/19 Справа № 205/3464/18 Головуючий у першій інстанції: Остапенко Н. Г. Суддя-доповідач: Красвітна Т. П.
16 липня 2019 року колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого - Красвітної Т.П.,
суддів: Свистунової О.В., Єлізаренко І.А,
при секретарі Сіленко Н.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу по апеляційній скарзі Акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" на заочне рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 15 листопада 2018 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" (Акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк") до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
У травні 2018 року Публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" (АТ КБ "ПриватБанк") звернулось до суду з даним позовом, посилаючись на те, що 23 липня 2010 року між ним та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір №б/н, згідно якого відповідач отримав кредит у розмірі 13000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. ОСОБА_1 належним чином свої зобов'язання не виконав, допустив прострочення повернення кредиту, внаслідок чого за ним, станом на 18.04.2018 року, утворилась заборгованість перед позивачем в розмірі 11995,90 грн., яка складається із заборгованості за кредитом в розмірі 496,88 грн., нарахованих відсотків за користування кредитом в розмірі 169,21 грн., заборгованість за пенею в розмірі 10282,39 грн., штрафу (фіксована частина) в розмірі 500,00 грн., штрафу (процентна складова) в розмірі 547,42 грн. Тому позивач просив стягнути на свою користь з відповідача вказану заборгованість в загальному розмірі 11995,90 грн. та судові витрати.
Заочним рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 15 листопада 2018 року позовні вимоги задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором №б/н від 23 липня 2010 року в розмірі 666,09 грн., яка складається із заборгованості за кредитом в розмірі 496,88 грн. та нарахованих відсотків за користування кредитом в розмірі 169,21 грн. В задоволенні позовних вимог в частині стягнення заборгованості за пенею в розмірі 10282,39 грн., штрафу (фіксована частина) в розмірі 500,00 грн., штрафу (процентна складова) в розмірі 547,42 грн.. відмовлено; стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» судові витрати в розмірі 97,84 грн.
В апеляційній скарзі АТ КБ "ПриватБанк", посилаючись на неповне з'ясування обставин справи, що мають значення для справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, ставить питання про скасування оскаржуваного заочного рішення в частині залишених без задоволення позовних вимог про стягнення пені та штрафів та ухвалення у цій частині нового судового рішення про задоволення даних позовних вимог у повному обсязі.
Колегія суддів звертає увагу, що про час та місце слухання даної справи апеляційним судом сторони повідомлені належним чином у відповідності до вимог ст. 128-130 ЦПК України, що підтверджується, зокрема, рекомендованим повідомленням про вручення судової повістки АТ КБ "ПриватБанк", яке долучене до матеріалів справи.
Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість заочного рішення суду, згідно вимог ч. 4 ст. 367 ЦПК України, та заявлених позовних вимог, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги, скасування оскаржуваного рішення з ухваленням нового судового рішення, виходячи з наступного.
Встановлено, що на підтвердження позовних вимог Акціонерним товариством комерційний банк "ПриватБанк" надано копію анкети-заявки ОСОБА_1 від 23 липня 2010 року про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку, за змістом якої відповідач виявляє бажання оформити на свої ім'я платіжну карту із встановленим кредитним лімітом 5000,00 грн. (а.с. 7).
Зазначена вище анкета-заявка не містить відомостей про строк дії кредитного договору; відсутня також інформація про розмір відсотків за користування кредитним коштами, комісії, неустойки.
Долучені до позовної заяви витяг з Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/, якими передбачено, зокрема, пільговий період користування коштами, процентна ставка, права та обов'язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, зокрема пеня за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов'язань та їх розміри і порядок нарахування, а також містяться додаткові положення, в яких зокрема визначено дію договору (12 місяців з моменту підписання), позовну давність щодо вимог банку - 50 років (пункт 1.1.7.31 згаданих Умов), та інші умови, - відповідачем не підписані (а.с. 9-23).
Анкета-заява містить текст про погодження споживача з Умовами та Правилами надання банківських послуг, але не конкретизовано яка саме редакція Умов та Правил надання банківських послуг погоджена споживачем.
На підтвердження свого позову банком представлено розрахунки заборгованості за кредитним договором №б/н від 23.07.2010 року за період з 23.07.2010 року по 31.12.2015 року та за період з 01.01.2016 року по 18.04.2018 року, згідно якого, станом на 18.04.2018 року банком нарахована заборгованість в загальному розмірі 11995,90 грн., яка складається із заборгованості за кредитом в розмірі 496,88 грн., нарахованих відсотків за користування кредитом в розмірі 169,21 грн., заборгованість за пенею в розмірі 10282,39 грн., штрафу (фіксована частина) в розмірі 500,00 грн., штрафу (процентна складова) в розмірі 547,42 грн. Даний розрахунок не доводить факту досягнення сторонами домовленостей щодо усіх істотних умов кредитного договору (а.с. 4-5, 6-7).
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч.1 ст.626 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно ст. 1055 ЦК України, кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.
Відповідно до частин 1, 2 статті 207 ЦК України, зокрема, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний стороною (сторонами).
За положеннями ч.ч. 1, 2 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
Відповідно до ч. 1 статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»).
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
Виходячи з викладеного, надавши належної оцінки представленим у справі доказам, у їх сукупності; приймаючи до уваги що банком не надано суду доказів укладення з ОСОБА_1 23.07.2010 року у простій письмовій формі кредитного договору, не надано доказів досягнення сторонами домовленості щодо усіх істотних умов кредитного договору, зокрема щодо строку дії кредитного договору, терміну повернення кредиту, розміру відсотків за користування кредитом; враховуючи відсутність доказів визнання відповідачем наявності між сторонами кредитних правовідносин; враховуючи, що банком не представлено суду доказів, що відповідали б положенням статей 77, 78 ЦПК України, отримання відповідачем тіла кредиту у будь-якому розмірі (платіжні, касові документи тощо); враховуючи також непредставлення позивачем Умов та Правила надання банківських послуг, які були б підписані відповідачем, - колегія приходить до висновку про те, що АТ КБ «ПриватБанк» не доведено факт укладення з відповідачем саме кредитного договору та не доведено його умови.
Посилання апелянта на те, що конкретні умови кредитування, в тому числі розмір процентів, комісії, неустойки (пені, штрафів) визначаються Умовами та Правилами надання банківських послуг, - безпідставні, оскільки зазначені Умови та Правила не містять підпису відповідача. Доказів, які б підтверджували, що саме ці Умови є складовою частиною укладеного між сторонами кредитного договору і що саме ці Умови та Правила мав на увазі відповідач, підписуючи анкету-заяву, банком не надано, а відтак підстави брати їх до уваги відсутні.
Саме такий висновок міститься у постановах Верховного Суду України, зокрема, від 14 грудня 2016 року у справі №6-2462цс16; від 22 березня 2017 року у справі №6-2320цс16, а також постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі №342/180/17 (14-131цс19), де вказано, що Умови та правила надання банківських послуг, які не містять підпису позичальника, не можна вважати складовою частиною укладеного між сторонами договору.
Колегія також звертає увагу, що згідно змісту анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку, відповідач лише виявляє бажання отримати платіжну карту. При цьому доказів отримання ОСОБА_1 кредитної карти, позивачем не надано.
Крім того, суду не надано будь-яких доказів на підтвердження доводів позовної заяви про отримання відповідачем кредиту у розмірі 13000,0 грн.; у наданій суду копії анкети вказано про встановлення кредитного ліміту у розмірі 5000,00 грн.; доказів щодо узвстановленим кредитним лімітом 5000,00 грн. годження сторонами зміни кредитного ліміту суду не надано.
Долучена до позовної заяви довідка про умови кредитування з використанням кредитки "універсальна, 30 днів пільгового періоду" не може вважатись складовою кредитного договору, оскільки форма такого документу, як довідка, носить інформаційний характер та не є складовою кредитного договору (а.с. 8).
В даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» в період - з часу виникнення спірних правовідносин (23.07.2010 року) до моменту звернення до суду із вказаним позовом (22.05.2018 року), тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Умов та Правил у будь-якій редакції, що найбільш сприятлива для задоволення позову.
За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та Правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, порядку погашення заборгованості, строків повернення кредиту, - надані банком Витяг з Умов та Правил не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджує вказаних обставин.
Доказів на підтвердження фактів отримання відповідачем кредиту у будь-якому розмірі або отримання кредитної картки - банком не надано.
Клопотань про витребування доказів судом, позивачем не заявлено, що стверджується письмовими матеріалами справи, протоколом судового засідання.
На викладене вище місцевий суд уваги не звернув, не надав належної оцінки представленим у справі доказам, що призвело до неправильного застосування норм матеріального права та ухвалення незаконного рішення про часткове задоволення позовних вимог.
Частиною 4 статті 367 ЦПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
З урахуванням викладеного, колегія дійшла висновку про наявність підстав для виходу за межі апеляційної скарги банку за ознакою неправильного застосування місцевим судом норм матеріального права.
Отже, оскаржуване рішення підлягає скасуванню у повному обсязі з постановленням нового судового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Суд звертає увагу, що, відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно ст. 89 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
З урахуванням наведеного, приймаючи до уваги положення ч. 4 ст. 367 ЦПК України, колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, заочне рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухвалення нового судового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Керуючись ст.ст. 259, 268, 367, 376, 381-383 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" - задовольнити частково.
Заочне рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 15 листопада 2018 року - скасувати та ухвалити нове судове рішення.
В задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" (Публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк") до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - відмовити у повному обсязі.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та протягом тридцяти днів може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги до Верховного Суду.
Головуючий
Судді