Провадження № 22-ц/803/5371/19 Справа № 173/436/18 Головуючий у першій інстанції: Петрюк Т. М. Суддя-доповідач: Красвітна Т. П.
09 липня 2019 року колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого - Красвітної Т.П.,
суддів: Свистунової О.В., Єлізаренко І.А.,
при секретарі Сіленко Н.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу по апеляційній скарзі Акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" на рішення Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 27 лютого 2019 року по справі за позовом Акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
У лютому 2018 року АТ КБ "ПриватБанк" звернулось до суду з даним позовом, посилаючись на те, що між позивачем та відповідачем був укладений кредитний договір №б/н від 09.06.2008 року, згідно якого ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 6400,00 грн., у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 36,00% на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. У зв'язку з порушенням зобов'язань за кредитним договором відповідач ОСОБА_1 , станом на 31.01.2018 року має заборгованість в загальній сумі 106273,26 грн., яка складається з наступного: 6397,62 грн. - заборгованість за кредитом, 90576,91 грн. - заборгованість за відсотками за користування кредитом, 4000,00 грн.. заборгованість за пенею та комісією, 250,00 грн., - штраф (фіксована частина), 5048,73 - штраф (процентна складова). Тому позивач просив стягнути на свою користь з відповідача вказану заборгованість в загальному розмірі 106273,26 грн.
Рішенням Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 27 лютого 2019 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі АТ КБ "ПриватБанк", посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, ставить питання про скасування оскаржуваного рішення та ухвалення нового судового рішення про задоволення позовних вимог банку в повному обсязі.
Колегія суддів звертає увагу, що про час та місце слухання даної справи апеляційним судом сторони повідомлені належним чином у відповідності до вимог ст. 128-130 ЦПК України, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення їм судових повісток, які долучені до матеріалів справи.
Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія не знаходить підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування оскаржуваного рішення, виходячи з наступного.
Встановлено, що на підтвердження позовних вимог АТ КБ "ПриватБанк" надано копію заяви ОСОБА_1 від 09.06.2008 року, в якій він виявляє бажання оформити на своє їм'я кредитку "Універсальна" (30 днів пільгового періоду) зі встановленим кредитним лімітом 1000,00 грн., базовою відсотковою ставкою на рівні 3% в місяць на залишок заборгованості (а.с. 14).
Зазначена вище заява не містить відомостей про строк дії кредитного договору, відсутня також інформація про розмір комісії, неустойки.
Згідно змісту вказаної вище заяви, позичальник погоджується з тим, що дана заява разом з Пам'яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами складає між ним та банком договір про надання банківських послуг (а.с. 14 зворот).
Долучені до позовної заяви Умови та Правила надання банківських послуг ПриватБанку, якими передбачено порядок надання та умови погашення кредиту, погашення заборгованості по кредиту, сплату нарахованих за період користування кредитом відсотків, комісії за користування кредитом та інших витрат, визначено права та обов'язки сторін договору надання банківських послуг, - відповідачем не підписані (а.с.15-20).
Анкета-заява містить текст про погодження споживача з Умовами та Правилами надання банківських послуг, але не конкретизовано яка саме редакція Умов та Правил надання банківських послуг погоджена споживачем.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 категорично заперечує факт укладення із АТ КБ "ПриватБанк" (ЗАТ КБ "ПриватБанк") кредитного договору від 09.06.2008 року, зазначаючи також, що він не отримував у 2008 році кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку, що підтверджується письмовими запереченнями відповідача (а.с. 36-38).
На підтвердження свого позову банком представлено розрахунок заборгованості за кредитним договором від 09.06.2008 року, згідно якого, станом 31.01.2018 року позивачем нарахована заборгованість в загальному розмірі 106273,26 грн., яка складається з наступного: 6397,62 грн. - заборгованість за кредитом, 90576,91 грн. - заборгованість за відсотками за користування кредитом, 4000,00 грн.. заборгованість за пенею та комісією, 250,00 грн., - штраф (фіксована частина), 5048,73 - штраф (процентна складова). Даний розрахунок не доводить факту досягнення сторонами домовленостей щодо усіх істотних умов кредитного договору від 09.06.2008 року (а.с.8-13).
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч.1 ст.626 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно ст. 1055 ЦК України, кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.
Відповідно до частин 1, 2 статті 207 ЦК України, зокрема, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний стороною (сторонами).
За положеннями ч.ч. 1, 2 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
Відповідно до ч. 1 статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»).
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
Виходячи з викладеного, надавши належної оцінки представленим у справі доказам, у їх сукупності; приймаючи до уваги що банком не надано суду доказів укладення з ОСОБА_1 09.06.2008 року у простій письмовій формі кредитного договору, не надано доказів досягнення сторонами домовленості щодо усіх істотних умов кредитного договору, зокрема щодо строку дії кредитного договору, терміну повернення кредиту; враховуючи відсутність доказів визнання відповідачем наявності між сторонами кредитних правовідносин за договором від 09.06.2008 року; банком не представлено суду доказів, що відповідали б положенням статей 77, 78 ЦПК України, отримання відповідачем тіла кредиту у будь-якому розмірі; враховуючи також непредставлення позивачем Умов та Правила надання банківських послуг, які були б підписані відповідачем, - колегія приходить до висновку про те, що АТ КБ «ПриватБанк» не доведено факт укладення з відповідачем 09.06.2008 року саме кредитного договору та не доведено його умови.
Посилання апелянта на те, що конкретні умови кредитування, в тому числі розмір комісії, неустойки (пені, штрафів) визначаються Умовами та Правилами надання банківських послуг, - безпідставні, оскільки зазначені Умови та Правила не містять підпису відповідача. Доказів, які б підтверджували, що саме ці Умови є складовою частиною укладеного між сторонами кредитного договору і що саме ці Умови та Правила мав на увазі відповідач, підписуючи анкету-заяву, банком не надано, а відтак підстави брати їх до уваги відсутні.
Саме такий висновок міститься у постановах Верховного Суду України, зокрема, від 14 грудня 2016 року у справі №6-2462цс16; від 22 березня 2017 року у справі №6-2320цс16, а також постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі №342/180/17 (14-131цс19), де вказано, що Умови та правила надання банківських послуг, які не містять підпису позичальника, не можна вважати складовою частиною укладеного між сторонами договору.
Колегія також звертає увагу, що згідно змісту анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку, відповідач лише виявляє бажання отримати платіжну карту.
Однак, суду не надано доказів, що відповідають положенням ст.ст. 77 - 80 ЦПК України, щодо отримання відповідачем кредитної картки за договором від 09.06.2008 року. Представлена банком довідка про видачу трьох банківських карток не підтверджує факту отримання будь-якої із карток відповідачем, враховуючи, що відповідачем викладена в довідці інформація не визнається, а письмового доказу з підписом клієнта про отримання банківської картки позивачем не представлено.
Долучена до апеляційної скарги виписка з особового рахунку не спростовує наведених вище висновків суду, не доводить факту отримання відповідачем кредиту у будь-якому розмірі. Крім того, надана банком виписка складена за період з 03.02.2010 року, що суперечить змісту позовних вимог, де позивач посилається на кредитний договір від 09.06.2008 року.
В даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» в період - з часу виникнення спірних правовідносин (09.06.2008 року) до моменту звернення до суду із вказаним позовом (26.02.2018 року), тобто кредитор міг додати до позовної заяви витяг з Умов та Правил у будь-яких редакції, що найбільш сприятлива для задоволення позову.
За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про строк дії кредитного договору, розмір пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Умов та Правил не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.
Клопотань про витребування будь-яких доказів судом позивачем не заявлено, що стверджується письмовими матеріалами справи, протоколом судового засідання.
Враховуючи викладене, колегія дійшла висновку про наявність підстав для відмови у позові з підстав недоведеності позивачем факту укладення з відповідачем кредитного договору від 09.06.2008 року у простій письмовій формі та недоведеність факту отримання відповідачем за вказаним кредитним договором кредиту у будь-якому розмірі. Місцевий суд дійшов помилкового висновку про укладення кредитного договору та відмовив у задоволенні позову за спливом позовної давності, що, однак, не є підставою для скасування оскаржуваного рішення, оскільки не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення з одних лише формальних міркувань.
Суд звертає увагу, що, відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно ст. 89 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Отже, колегія приходить до висновку про необхідність залишення апеляційної скарги без задоволення, а оскаржуваного рішення місцевого суду - без змін.
Керуючись ст.ст. 259, 268, 367, 375, 381-383 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" - залишити без задоволення.
Рішення Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 27 лютого 2019 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та протягом тридцяти днів може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги до Верховного Суду.
Головуючий
Судді