Провадження № 11-кп/803/2301/19 Справа № 175/3434/18 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
09 вересня 2019 року м. Дніпро
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі ОСОБА_5 ,
за участю:
прокурора ОСОБА_6
неповнолітнього обвинуваченого ОСОБА_7 ,
його законного представника ОСОБА_8 ,
захисника - адвоката ОСОБА_9 ,
потерпілих ОСОБА_10 , ОСОБА_11 ,
представника потерпілих ОСОБА_12 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі апеляційного суду кримінальне провадження за апеляційними скаргами обвинуваченого ОСОБА_7 та його захисника - адвоката ОСОБА_9 на вирок Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 11 червня 2019 року щодо ОСОБА_7 у кримінальному провадженні № 12018040390000935,-
цим вироком
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Іларіонове Синельніковського району Дніпропетровської області, громадянина України, учня 9-го класу КОЗНЗ «Іларіонівська СЗШ 1-3 ступенів», проживаючого та зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
визнано винуватим у вчиненні злочинів, передбачених п.2 ч.2 ст.115, ч.1 ст.185 КК України, та призначено покарання:
- за п.2 ч.2 ст.115 КК України - у виді позбавлення волі на строк 10 років;
- за ч.1 ст.185 КК України - у виді позбавлення волі на строк 1 рік 6 місяців.
На підставі ч.1 ст.70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 10 років.
Строк покарання ухвалено обчислювати з 03 червня 2018 року.
До набрання вироком законної сили запобіжний захід у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_7 , - залишено без змін.
Ухвалено стягнути з неповнолітнього обвинуваченого ОСОБА_7 та законного представника ОСОБА_8 , солідарно, на користь потерпілого ОСОБА_11 , - 29 010 гривень у рахунок відшкодування матеріальної шкоди, тобто з кожного по 14 505 гривень; та 50 000 гривень, тобто з кожного по 25 000 гривень, у рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої злочином.
У задоволенні іншої частини позовних вимог, - відмовлено.
Вирішено питання щодо речових доказів та судових витрат.
Вказаним вироком неповнолітнього ОСОБА_7 визнано винуватим у тому, що він близько 22.00 години 01 червня 2018 року, разом з раніше йому знайомою малолітньою ОСОБА_13 знаходячись в закладі «Ель бар», розташованому по вул.Центральній, 2в у смт. Іларіонове Синельниківського району Дніпропетровської області, вживали спиртні напої. Приблизно о 01 годині 40 хвилин ОСОБА_13 запропонувала ОСОБА_14 піти до Тисенського ставка, розташованого на околиці смт.Іларіонове, на що останній погодився.
Знаходячись біля вищевказаного водоймища на ділянці місцевості зі сторони дачних ділянок, розташованих на землях Любимівської сільської ради, близько 02 години 10 хвилин 02 червня 2018 року у ОСОБА_15 , який перебував в стані алкогольного сп'яніння, з ОСОБА_13 виникла словесна сварка, під час якої обвинувачений став умисно наносити численні удари руками в голову та тулуб, потім схопив руками за шию ОСОБА_13 та став утримувати її за шию до моменту втрати свідомості. Впевнившись, що ОСОБА_13 не подає ознак життя, взявшись за верхні кінцівки труп ОСОБА_13 перетягнув до струмка, де залишив обличчям донизу.
Смерть малолітньої ОСОБА_16 настала у короткий проміжок часу з моменту їх отримання від асфіксії внаслідок здавлювання органів шиї рукою, а саме 02 червня 2018 року, на місці скоєння злочину.
Після скоєння вбивства ОСОБА_13 , він виявив на землі мобільний телефон з сім карткою вартістю 1744 грн 20 коп, який належить потерпілій, та з місця скоєння злочину зник, розпорядившись викраденим на власний розсуд.
В апеляційних скаргах:
- обвинувачений просить вирок скасувати, у зв'язку з неправильною, на його думку, кваліфікацією його дій за ст. 115 КК України, виключити з обвинувачення ст. 115 КК України, та призначити йому покарання, з врахуванням даних про його особу, не пов'язане з позбавленням волі.
- захисник просить вирок скасувати та ухвалити новий, яким перекваліфікувати дії неповнолітнього обвинуваченого на ст. 119 КК України.
Вважає, що судом не було взято до уваги те, що ОСОБА_7 свою вину не визнав, та пояснив, що наміру вбивати ОСОБА_13 у нього не було. Як вбачається з матеріалів кримінальної справи і показань ОСОБА_7 , між ОСОБА_7 та ОСОБА_13 сталася сварка, яка раптово переросла у бійку. Правою рукою ОСОБА_7 відбивався від ОСОБА_13 , а лівою рукою взяв за горло, з метою відштовхнути її від себе.
Також вважає, що судом не взято до уваги, що ОСОБА_7 намагався врятувати ОСОБА_13 , перетягнувши її до струмка, з метою надання допомоги. Апелянт вказує, що будь - яких доказів про те, що у ОСОБА_7 був умисел на вбивство потерпілої, добуто не було. Висновки суду вважає невірними.
Заслухавши суддю-доповідача, думки обвинуваченого та його захисника, які підтримали вимоги своїх апеляційних скарг, просили перекваліфікувати дії ОСОБА_7 з п.2 ч.2 ст.115 КК України на ст.119 КК України та призначити йому покарання не пов'язане з позбавлення волі, думку прокурора, потерпілих та їх представника, які заперечували проти задоволення апеляційних вимог сторони захисту,перевіривши надані матеріали, співставивши їх з доводами апеляційних скарг, колегія суддів прийшла до наступних висновків.
Виходячи із вимог ст. 404 КПК України, колегія суддів перевіряє судове рішення в межах поданих апеляційних скарг.
Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбаченим цим кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Як вбачається з вироку, судом першої інстанції вказані вимоги закону були дотримані в повному обсязі.
Висновки суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень при обставинах, викладених у вироку, правильність кваліфікації його дій за п.2 ч.2 ст.115, ч.1 ст. 185 КК України, вид та міра призначеного покарання, - вірні та ґрунтуються на всебічному, повному та неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, оцінці сукупності доказів з точки зору належності, допустимості та достовірності.
Аналізуючи доводи обвинуваченого та його захисника про необхідність перекваліфікації дій обвинуваченого ОСОБА_7 з п.2 ч.2 ст.115 КК України на ст. 119 КК України, колегія суддів зазначає наступне.
Свої висновки про доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні злочину, передбаченого п.2 ч.2 ст.115 КК України, як умисне вбивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті малолітньої дитини, судом першої інстанції зроблено на підставі доказів, досліджених та оцінених у сукупності, із дотриманням вимог кримінального процесуального законодавства, про що у вироку наведено докладні мотиви.
Доводи обвинуваченого та адвоката про недоведеність винуватості ОСОБА_7 у скоєному спростовані:
- поясненнями потерпілої ОСОБА_17 про те, що її донька ОСОБА_18 о 14.00 годині 01 червня 2018 року прибула з табору та пішла на свято з ОСОБА_19 . Приблизно о 19.00 годині зателефонувала та повідомила, що на святі сумно, після чого о 21.00 годині пішла до клубу «Ель бару». Приблизно о 02.00 годині вона зателефонувала доньці, але телефон уже не відповідав, о 07.00 годині повернулася додому, але доньки вдома не було та пішла шукати. Коли прийшла до подвір'я де мешкав ОСОБА_20 , то останній повідомив, що ОСОБА_18 була з хлопцем на ім'я ОСОБА_21 . Донька розповідала, що вона переписувалася з ОСОБА_21 в контакті. Запитавши в нього через інтернет зі сторінки ОСОБА_22 , ОСОБА_21 їй повідомив, що бачив останній раз з іншими дівчатами;
- поясненнями свідка ОСОБА_23 , який повідомив, що 02 червня 2018 року він знаходився на сінокосі та йому зателефонувала донька та повідомила про те що виявила тіло жінки біля струмка. Приїхавши через деякий час, дійсно виявив тіло дівчини, одяг нижче пояса був знятий та тримався на п'ятах, тіло лежало обличчям до низу. Після чого він повідомив у поліцію;
- поясненнями свідка ОСОБА_24 , яка вказала, що в ніч з 01 на 02 червня 2018 року знаходилась в Ель Барі в смт. Ілларіонове та спілкувалась з ОСОБА_25 , до неї підходив невідомий хлопець, як з'ясувалось ОСОБА_26 . Після дискотеки вона зі ОСОБА_13 домовились разом піти додому, але її телефон був вимкнений. Потім дізналась, що ОСОБА_13 зникла.
Аналогічні пояснення надали свідки ОСОБА_27 , ОСОБА_28 .
Отже, поясненнями вказаних свідків встановлено, що в ніч з 01 на 02 червня 2018 року, саме ОСОБА_7 був зі ОСОБА_13 , і останній не заперечував, що в той вечір він з нею був біля ставка.
Винуватість ОСОБА_7 у вчиненні навмисного вбивства потерпілої також доведена:
Протоколом огляду трупа від 03 червня 2018 року та фото-таблицями, з яких вбачається, що в період часу з 02.30 годині по 04.30 годину 03 червня 2018 року було оглянуто територію біля водойми та встановлено, що труп ОСОБА_13 лежить головою з волоссям в струмок, верхні кінцівки відведені в плечових суглобах від тулубу. Ліва верхня кінцівка долоневою по верхньою відвернута догори та знаходиться у воді. Кисть правої верхньої кінцівки, передньою поверхнею торкається ґрунту. Нижні кінцівки протягнуті уздовж струмку. На трупі мається одяг: футболка рожевого кольору, синього кольору, зверху тулубу накрита спортивною кофтою з синтетичної тканини синього кольору. Труси та джинсові штани блакитного кольору, спущені до стоп.
Отже, з даних протоколу вбачається, що труп ОСОБА_13 лежить головою з волоссям в струмок. Даним фактом спростовується довід апелянта про те, що він намагався врятувати потерпілу.
Протоколом проведення слідчого експерименту за участю ОСОБА_15 від 03 червня 2018 року встановлено, що останній розповів про обставини вчиненого ним злочину відносно ОСОБА_13 та розповів про місце, спосіб та часйого вчинення, та як саме заволодів її мобільним телефоном.
Також з протокол проведення слідчого експерименту за участю ОСОБА_15 від 27 липня 2018 року, з відеозаписом цих слідчих дій, убачається, що обвинувачений у присутності захисника і понятих розповів про обставини вчиненого ним злочину відносно ОСОБА_13 , але пояснив, що завдав удар ребром долоні у горло, коли вона стояла до нього обличчям, від чого вона знепритомніла.
Протоколом огляду місця події та фото-таблицями, встановлено, що при огляді домоволодіння по АДРЕСА_1 , виявлено телефон ОСОБА_13 за вказівкою ОСОБА_15 , який самостійно витягнув телефон марки «HUAWEI» з землі;
Висновком судово-медичного експерта №187 від 30 червня 2018 року встановлено, що на трупі ОСОБА_13 виявлені тілесні ушкодження у вигляді: численних дрібних саден шкіри в області лоба зліва, верхнього і нижнього повік лівого ока, у проекції лівої вилиці, в області перенісся зліва, в області лоба справа, верхнього і нижнього повік правого ока, у проекції правої вилиці, правої щоки, на кінчику носа, синця в проекції правої велиці на тлі якого розташовані дрібні садна шкіри. Крововиливу в області червоної кайми нижньої губи з переходом на слизову оболонку, численних синців на передньобокових поверхнях шиї справа і зліва в середній і нижній третях, а також численні дрібні садна шкіри у даних ділянках. Численні великовогнищеві крововиливи у м'які тканини шиї і органокомплексу шиї, численних дрібних саден шкіри в області правого надпліччя, смуго подібного садна шкіри на заднє-зовнішній поверхні правого плеча, саден шкіри на задній поверхні правого ліктьового суглобу і на задній поверхні правого плеча в нижній третині, на заднє-зовнішній поверхні лівого ліктьового суглобу, 5-ти дрібних саден шкіри в області верхньоввнутрішнього квадранту лівої молочної залози, 2-х смуго подібних переривчастих саден шкіри на лівій боковій поверхні живота, дрібних саден шкіри і синців на передніх поверхнях обох колінних суглобів, поширених саден шкіри в проекції крижі, в області верхніх і нижнє-зовнішніх квадрантів обох сідниць з вертикальним кресленням (посмертні).
Зазначені експертні дані та результати досліджень, вказують на те, що сукупність ушкоджень ділянки шиї у вигляді саден шкіри і синців її передньо-бокових поверхонь, крововиливів в м'яких тканинах органокомплексу шиї, а також наявність загальноасфісичних ознак, свідчать про здавлювання органів шиї, рукою людини, що призвело до розвитку асфіксії, яка і явилася безпосередньою причиною смерті ОСОБА_29 . Тілесні ушкодження відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, за ознакою небезпеки для життя.
Смерть настала від асфіксії внаслідок здавлювання органів шиї кистю руки людини, що підтверджується даними судово-медичного дослідження трупа і вище зазначеними результатами досліджень.
Всі тілесні ушкодження прижиттєві, крім саден шкіри у крижовій області і обох сідниць.
Характер тілесних ушкоджень, виявлених на трупі ОСОБА_16 у вигляді численних півовальної форми синців на переднє-бокових поверхнях шиї справа і зліва в середній і нижній її третинах, а також численні дрібні садна шкіри у даних ділянках, деякі з них переривчастого смуго подібного характеру, деякі -півмісячної форми свідчать про те, що вони виникли від дії тупих твердих предметів, якими могли бути пальці та нігті кисті людини при здавлюванні шиї.
Висновком судово-медичної експертизи (цитологічної) №667 від 29 червня - 18 липня 2018 року встановлено, що на трусах підозрюваного ОСОБА_15 встановлена наявність слини та клітини з ядрами, що не виключають можливість походження їх з піхви статевозрілої жінки. Наявність слини, крові та калу не визначена, клітини піхвового епітелію, слизової оболонки ротової порожнини та прямої кишки не виявлені. Враховуючи, що результати дослідження та групові властивості крові ОСОБА_13 встановлено, що сліди виділень на трусах підозрюваного могли походити від ОСОБА_13 , але для підтвердження необхідно провести кольпоцитологічне дослідження вмісту піхви ОСОБА_13 з встановленням її статевої зрілості. На шортах та штанях встановлена наявність слини з домішком поту. Також на штанях виявлено клітини з ядрами, які походять з піхви статевозрілої жінки. Присутність слідів ОСОБА_13 на шортах і штанях підозрюваного ОСОБА_15 не виключається, враховуючи групову характеристику її крові;
Висновком судово-імунологічної експертизи №715 від 20 червня - 25 червня 2018 року, зазначано, що в слідах на трусах малолітньої ОСОБА_30 та в слідах на її штанах сперматозоїди не знайдені.
З висновку судово-медичної експертизи №298-Е від 06 серпня 2018 року вбачається, що у ОСОБА_15 будь-яких тілесних ушкоджень на тілі та статевих органів по строкам, що відносяться до 01 - 02 червня 2018 року не встановлено. (т2 а.п.206-207);
Згідно висновку додаткової судово-медичної експертизи №299 від 06 серпня 2018 року, згідно якого механізм виникнення тілесних ушкоджень в області шиї на трупі ОСОБА_13 під час слідчого експерименту за участі ОСОБА_15 суперечить механізму виникнення тілесних ушкоджень, встановлених при дослідженні, тобто проведенні експертизи всі тілесні є прижиттєві та могли виникнути лише під час здавлювання шиї кистю людини.
Колегія суддів зазначає, що наведене вище, в своїй сукупності, свідчить про наявність в діях обвинуваченого прямого умислу на позбавлення життя потерпілої, адже він умисно наніс удари по голові та тулубу потерпілої, та схопивши руками за шию потерпілої, умисно утримував її до того моменту, коли ОСОБА_13 не втратила свідомість. Впевнившись, що ОСОБА_13 не подає ознак життя, він відтягнув її до струмка та з місця скоєння вбивства потерпілої зник.
Із журналу судових засідань та технічного запису вбачається, що в ході судового розгляду було ретельно перевірено обставини скоєного правопорушення, перевірено всі доводи обвинуваченого, захисту, в тому числі і ті, які зазначені в апеляційній скарзі, та зібраним доказам надано належну оцінку. Докази було перевірено на їх достатність, допустимість та належність.
Обґрунтованість висновків суду не викликає сумніву в своїй правильності та об'єктивності.
Колегія суддів зазначає, що визначальним при кваліфікації дій особи за ст. 115 КК України є наявність прямого умислу на позбавлення життя потерпілого.
Питання про умисел вирішується виходячи із сукупності всіх обставин вчиненого діяння, зокрема враховуючи спосіб, знаряддя злочину, кількість, характер і локалізацію тілесних ушкоджень, причини припинення злочинних дій, поведінку винного і потерпілого, що передувала події, їх стосунки.
Як вбачається з пояснень обвинуваченого в судовому засіданні суду першої інстанції, під час перебування біля ставку, між ним та ОСОБА_29 . Виник словесний конфлікт, який переріс у бійку, під час якої він лівою рукою схопив її зашию, а правою тримав за плече та здавлював горло близько 30 секунд. Коли побачив, що потерпіла втратила свідомість, він злякався та взявши її під руки потягнув до струмка обличчям донизу. Побачивши, що у неї випав мобільний телефон, взяв його та пішов додому. Телефон залишив дома біля дерева, провів вдома цілий день, оскільки був наляканий.
Отже, послідуюча поведінка ОСОБА_7 також свідчить про навмисний характер дій обвинуваченого та його бажання уникнути кримінальної відповідальності за скоєний злочин.
Стосовно доводів апелянтів, що вбивство потерпілої було скоєно з необережності, колегія суддів наголошує, що об'єктивна сторона злочину, передбаченого ст.119 КК України, а саме, вбивства через необережність, характеризується діянням у вигляді посягання на життя іншої людини; наслідком у вигляді смерті людини; причинним зв'язком між зазначеним діянням та наслідком. Злочин вважається закінченим з моменту настання смерті людини.
Із суб'єктивної сторони вбивство через необережність може бути вчинено внаслідок як злочинної самовпевненості, так і злочинної недбалості.
Апеляційним переглядом встановлено, що доводи обвинуваченого та його захисника про необхідність перекваліфікації дій ОСОБА_7 з п.2 ч.2 ст.115 КК України на ст. 119 КК України, є безпідставними, виходячи з наведених вище доказів та показів самого обвинуваченого про те, що між ним та потерпілою біла ставка виникла сварка, яка переросла у бійку, під час якої він руками здавив горло ОСОБА_13 та утримував до тих пір, поки вона перестала подавати ознаки життя. Побачивши, що вона втратила свідомість, він злякався та перетягнув її до струмка, поклавши обличчям донизу у воду. Потім, взявши її телефон, пішов додому та провів там увесь день, бо був наляканий. Нікому про скоєний злочин він спочатку не говорив.
Доводи обвинуваченого ОСОБА_7 про те, що він не мав наміру вбивати ОСОБА_13 , не знайшли свого підтвердження в ході апеляційного перегляду, та є безпідставними.
Як вбачається з технічного запису судових засідань, дане твердження було ретельно перевірено судом першої інстанції та йому надано оцінку.
Позицію обвинуваченого колегія суддів розцінює як його намагання уникнути покарання за фактично вчинений особливо тяжкий умисний злочин.
Обговорюючи доводи апеляцій про суворість призначеного ОСОБА_7 покарання, колегія суддів зазначає.
Зі змісту закону України про кримінальну відповідальність, а саме ст. 50 КК України, випливає, що покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення особи, яка вчинила злочин, та попередження вчиненню нею нових злочинів.
Також слід зазначити, що при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного обвинуваченого, який визнається винним у вчиненні кримінального правопорушення, суди мають суворо дотримуватись вимог ст. 65 КК України стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.
Призначаючи ОСОБА_7 покарання, суд першої інстанції повністю дотримався вимог кримінального та кримінального процесуального закону щодо призначення покарання.
Як убачається з вироку, при обранні обвинуваченому виду та міри покарання, суд першої інстанції враховував тяжкість вчинених злочинів, які згідно вимог ст. 12 КК України, відносяться до категорії особливо тяжкого злочину та злочину середньої тяжкості, ступінь суспільної небезпеки вчиненого, його характер. Судом враховано і молодий вік обвинуваченого, відсутність судимостей, умови його життя, виховання, рівень його розвитку, а саме те, що він навчався у 9-му класі КОЗНЗ “Іларіонівська СЗШ 1-3 ступенів”,за місцем проживання характеризувався посередньо, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебував, на період вчинення злочину хронічним душевним захворюванням, тимчасовим розладом психічної діяльності психіка не страждав і не страждає, по своєму психічному стану в той період і в теперішній час міг і може усвідомлювати свої дії (бездіяльність) і керувати ними, застосування примусових заходів медичного характеру не потребує.
Судом також враховано відсутність обставин, що помякшують покарання ОСОБА_7 , та наявність обставини, що його обтяжує, - вчинення злочину в стані алкогольного сп'яніння.
Тому, суд обґрунтовано прийшов до висновку про необхідність призначення обвинуваченому реального позбавлення волі, в межах санкції ч.2 ст. 115 КК України, та необхідності призначення остаточного покарання, згідно вимог ч.1 ст.70 КК України, шляхом поглиненням менш суворого покарання більш суворим.
Зазначений висновок суду першої інстанції є обґрунтованим та відповідає вимогам ст. 65 - 67 КК України, а призначене судом першої покарання згідно ст. 50 КК України, є необхідним і достатнім для виправлення ОСОБА_7 , та для запобігання вчиненню ним нових злочинів.
При цьому, колегія суддів враховує положення Міжнародної конвенції про права дитини, відповідно до ст. 37 якої, необхідно гуманно підходити до застосування засобів до неповнолітніх, а арешт, позбавлення волі та тюремне ув'язнення дитини здійснювати відповідно до Закону і використовувати лише в якості виключного засобу і на протязі як найменшого періоду часу.
В той же час, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що згідно ст. 2 Конвенції “Про захист прав людини та основоположних свобод”, право кожного громадянина на життя охороняється законом. Відповідно до ст. ст. 3, 27 Конституції України людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю, ніхто не може бути свавільно позбавлений життя.
Також колегія суддів враховує і практику рішень Європейського суду з прав людини. Так, в справі “Скополла проти Італії” від 17.09.2009 року, суд зазначив, що складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним.
Істотних порушень норм КПК України, які тягнуть за собою обов'язкове скасування або зміну оскаржуваного вироку, під час перевірки кримінального провадження в порядку апеляційної процедури, - не встановлено.
Докази було перевірено на належність, допустимість та достовірність.
Вирок суду за своїм змістом є обґрунтованим, вмотивованим та законним.
Виходячи з наведеного, підстав для задоволення апеляційних скарг обвинуваченого та його захисника, колегія суддів апеляційної інстанції не вбачає.
Керуючись ст.ст. 404,405,407,419 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_7 та його захисника - адвоката ОСОБА_9 , - залишити без задоволення.
Вирок Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 11 червня 2019 року щодо ОСОБА_7 , - залишити без зміни.
Ухвала набирає законної сили з дня проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку відповідно до ст. 426 КПК України до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня проголошення, а обвинуваченим, який перебуває під вартою, -у той же строк, з моменту вручення йому копії судового рішення.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4