Провадження № 33/803/822/19 Справа № 213/1855/19 Суддя у 1-й інстанції - Алексєєв О. В. Суддя у 2-й інстанції - Коваленко Н. В.
12 вересня 2019 року м. Дніпро
Суддя-доповідач Дніпровського апеляційного суду Коваленко Н.В., розглянувши апеляційну скаргу особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 на постанову Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 05 червня 2019 року, якою
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, мешкає за адресою: АДРЕСА_1 ,
визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, -
Постановою Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 05 червня 2019 року, ОСОБА_1 визнано винуватим у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 10200 грн. в дохід держави з позбавлення права керування транспортними засобами на 1 рік. Стягнуто судовий збір у розмірі 384 гр. 20 коп.
Згідно з оскаржуваною постановою, ОСОБА_1 , 20 квітня 2019 року, приблизно о 07 год. 00 хв. рухаючись по автодорозі М-04 Знамянка-Луганськ-Ізварино на 327 км керував транспортним засобом марки "ВАЗ 2104", державний номерний знак НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння (різкий запах алкоголю з порожнини рота), в присутності двох свідків відмовився від проходження в установленому порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння. Дії водія ОСОБА_1 кваліфіковані як порушення п. 2.5 Правил Дорожнього руху України, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить постанову скасувати, справу про адміністративне правопорушення направити до сектору ПП Павлоградської ВП ГУНП в Дніпропетровській області для доопрацювання.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги ОСОБА_1 зазначив, що з фактами викладеними в протоколі про адміністративне правопорушення не згоден в повному обсязі, вину не визнає, та від огляду на стан сп'яніння не відмовлявся. Зазначає, що працівники поліції не хотіли виконувати вимоги п. 7 розділу 1 «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої Наказом МВС України МОЗ України №1452/735 від 09.11.2015, та почали вимагати від нього грошові кошти за не притягнення його до адміністративної відповідальності. При цьому, після його відмови надавати грошові кошти, працівники поліції повідомили, що відпустять його тільки після написання пояснення, а тому він змушений був його написати. Звертає увагу, що при складанні протоколу працівниками поліції не було роз'яснено його права та обов'язки, передбачені ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП, не було роз'яснено порядок застосування спеціального технічного засобу та не надано на його вимогу сертифікат відповідності та свідоцтво про повірку робочого засобу вимірювальної техніки і тому він виявив бажання провести медичний огляд у спеціальному закладі, за результатами якого він був визнаний тверезим. Окрім того, звертає увагу, що в протоколі зазначено свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , але вони не були присутні при складанні протоколу, їх пояснення складені працівником поліції, а не особисто, та не містять відомості щодо суті вчиненого правопорушення. До того ж, звертає увагу, що в протоколі містяться неправдиві відомості, так як автомобіль яким він керував є ВАЗ 21099, а не ВАЗ 2104.
Перевіривши матеріали справи та дослідивши доводи апеляційної скарги, суд дійшов такого висновку.
Відповідно до вимог ст. ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП, суд зобов'язаний повно, всебічно та об'єктивно з'ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення.
Ці вимоги, судом першої інстанції були виконані в повному обсязі.
Висновок суду про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, відповідає фактичним обставинам справи, є законним та обґрунтованим.
Цей висновок суду підтверджується доказами, що містяться в матеріалах справи, зокрема: протоколом про адміністративне правопорушення серії ОБ № 016174 від 20 квітня 2019 року, письмовими поясненнями свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , а також самого ОСОБА_1
Ці докази у своїй сукупності є підтвердженням наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, яке виразилося у відмові від проходження у встановленому законом порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння, а також доведеності його вини.
Об'єктивних підстав ставити під сумнів достовірність наведених доказів та викладених обставин суд апеляційної інстанції не вбачає.
Суд звертає увагу на те, що ч. 1 ст. 130 КУпАП передбачає відповідальність за керування транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння, за наявності відповідного медичного висновку, а так само й за відмову від проходження огляду з метою його встановлення. При цьому, обставини самої відмови від проходження огляду повністю підтверджені поясненнями свідків та ОСОБА_1 , який засвідчив це письмово.
Посилання ОСОБА_1 на порушення судом вимог ст. 266 КУпАП не заслуговують на увагу як такі, що не відповідають матеріалам справи.
Судом апеляційної інстанції об'єктивно встановлено, що ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду, що тягне за собою відповідальність, передбачену ч. 1 ст. 130 КУпАП.
При цьому, поважність причин, які зумовили саме таку поведінку ОСОБА_1 , апелянт в своїй скарзі не навів.
З огляду на викладене, у суду апеляційної інстанції не виникає сумніву щодо доведеності вини ОСОБА_1 у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, що виразилося у відмові від проходження у встановленому законом порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння.
Що стосується наявного у матеріалах провадження висновку результатів медичного огляду, то він спростувати висновків суду не може, оскільки в силу вимог ст. 266 КУпАП такий огляд має бути проведений протягом двох годин з моменту зупинки водія, а також виключно у присутності працівника поліції.
Доводи ОСОБА_1 про упереджене ставлення до нього з боку працівників поліції суд також розцінює як необґрунтовані, оскільки вони не підтверджуються жодними належними та допустимими доказами.
При апеляційному перегляді не встановлено порушень судом першої інстанції ст. ст. 279, 280 КУпАП, докази перевірені на їх допустимість, належність та достатність відповідно до ст. 252 КУпАП, а усі обставини, що мають значення для вирішення справи, суд з наведенням відповідних мотивів встановив та правильно кваліфікував дії ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Накладаючи адміністративне стягнення, суд також дотримався вимог ст.ст.30, 33 КУпАП і призначив його в межах санкції ч.1 ст.130 КУпАП, врахувавши, що вчинене ним правопорушення є одним із найнебезпечніших правопорушень в сфері безпеки дорожнього руху і найгрубішим порушенням порядку користування правом керування транспортними засобами та становить велику суспільну небезпеку.
Неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які б були підставою для скасування постанови, апеляційним переглядом не встановлено.
Отже, доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 є необґрунтованими, у зв'язку з чим його апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст. 294 КУпАП, суд, -
Апеляційну скаргу особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 05 червня 2019 року, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, залишити без змін.
Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя Дніпровського
апеляційного суду Н.В. Коваленко