Справа №:755/13484/19
Провадження №: 3/755/6152/19
"11" вересня 2019 р.
м. Київ
суддя Дніпровського районного суду м. Києва Бірса О.В. розглянувши справу про адміністративне правопорушення щодо притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) про вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 163-2 Кодексу України про адміністративне правопорушення, встановив :
у провадженні суду перебуває указана справа про адміністративне правопорушення, у якій, у відповідності з положеннями ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при її розгляді зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно ст. 1 КУпАП завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом (абз. 3 ст. 7 КУпАП).
У цій справі суд, дослідивши її матеріали, у відповідності до положень ст. 252 КУпАП, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, приходить до наступного.
Статтею 251 КУпАП визначено фактичні дані, на основі яких, у визначеному законом порядку, орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення.
Статтею 256 КУпАП, регламентовано, що у протоколі про адміністративне правопорушення має бути зазначено у тому числі відомості про особу яка притягається до адміністративної відповідальності та суть порушення.
Разом з тим, виконання указаних положень КУпАП, у цій ситуації не дійсним, у світлі такого.
З протоколу слідує, що у графі «Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності» указано ПІБ та РНОКПП, але відсутній рік народження особи, та мотиви такої відсутності.
Протокол не містить чіткої суті правопорушення, з цього питання. Так, у ньому тільки процитовано норми ПК України та указано, що детальні порушення норм законодавства відображені у самому акті, однак це є неприйнятним, так як суд розглядає провадження саме на підставі даних протоколу та висунутого у ньому твердження (обвинувачення), у той час, як акт являється, лише, одним із доказів того чи іншого твердження.
Таке формування фабули порушення є неприйнятним так, як порушує конвенційні права особи відносно якої складається такий протокол, зокрема право знати у чому її звинувачують, та мати можливість будувати належний захист.
Усі ці недоліки указані саме у протоколі.
Разом з тим, уточнювати, відредактовувати протокол з цього питання суд змоги не має, адже ЄСПЛ у справі«Карелін проти Росії» («Karelin v. Russia»,заява № 926/08, рішення від 20.09.2016) розглянув ситуацію, коли національний суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення за результатами дослідження доказів притягнув особу до відповідальності, уточнивши в судовому рішенні фабулу правопорушення, усунувши певні розбіжності та неточності, які мали місце в протоколі про адміністративне правопорушення.
При цьому, за логікою ЄСПЛ, за умови відсутності сторони обвинувачення та при наявності певної неповноти чи суперечностей, суду не залишилося нічого іншого, як взяти на себе функції сторони обвинувачення, самостійно відшукуючи докази винуватості особи, що становить порушення ч.1 ст.6 Конвенції в частині дотримання принципу рівності сторін і вимог змагального процесу (за цих умов особа позбавлена можливості захищатися від висунутого проти нього обвинувачення перед незалежним судом, а навпаки вона має захищатися від обвинувачення, яке, по суті, судом підтримується). Суд, у цій справі, не може ццього допустити.
З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку про необхідність повернення справи на дооформлення, під час якого необхідно всебічно, повно, і об'єктивно з'ясувати всі обставини, що мають значення для прийняття правильного рішення, після чого, за наявності до того законних підстав, направити до суду.
Підстав для закриття провадження по справі, на даний час, суд, виходячи з норм ст.ст. 38, 247 КУпАП та ст. 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 р. № 475/97-ВР, не вбачає, оскільки дана процесуальна дія не дасть змоги забезпечити виконання норм ст. ст. 1, 6, 7, 23 КУпАП.
Керуючись ст. 62 Конституції України, ст.ст. 1, 6, 7, 163-1, 221, 245, 247, 252, 256, 277, 278, 283 КУпАП, суддя постановив :
справу про адміністративне правопорушення щодо притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 про вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 163-2 Кодексу України про адміністративне правопорушення повернути до Офісу великих платників податків ДФС у м. Києві для усунення виявлених судом недоліків та виконання вимог Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Постанова, відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 31.03.2015 в справі № 2-рп/2015, оскарженню не підлягає.
С у д д я : О.В. Бірса