Справа № 359/3278/19
Провадження №2/359/1766/2019
29 липня 2019 року Бориспільський міськрайонний суд Київської області у складі:
головуючого судді - Муранової-Лесів І.В.
при секретарі - Степаненко А.О.,
за участі позивача - ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Борисполі Київської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості по аліментах та неустойки, -
12.04.2019 ОСОБА_1 звернулась до Бориспільського міськрайонного суду Київської області з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості та пені по виплаті аліментів в розмірі 38 384,44 гривень.
Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що у шлюбі з відповідачем вони перебували з 2008 по 2012 роки. Від шлюбу мають сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Їх син народився з вадою та потребує постійного догляду, лікування та реабілітації. Рішенням Оболонського районного суду м. Києва та виданим виконавчим листом від 28.03.2012 з відповідача стягнуто аліменти на її користь на утримання сина 600 гривень. Крім того рішенням від 04.09.2017 року цього ж суду збільшено розмір аліментів та стягнуто 1000 гривень щомісячно.
Позивач зазначає, що відповідач не виконує покладені на нього обов'язки щодо сплати аліментів та допустив заборгованість за період з жовтня 2017 року по січень 2019 року в розмірі 38 384,44 гривень, в зв'язку з чим також зобов'язаний сплатити неустойку за прострочення аліментів на її користь в розмірі 36 480 гривень.
У судовому засіданні позивач підтримала позовні вимоги та просила задовольнити.
Відповідач у судове засідання повторно не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, за зареєстрованим місцем проживання, заяви про розгляд справи за його відсутністю та відзиву на позовну заяву суду не направив.
Відповідно до вимог ст. ст. 223, 280, 281 Цивільного процесуального кодексу України, суд постановив ухвалу про заочний розгляд справи, проти такого вирішення справи позивач не заперечує.
Заслухавши пояснення позивача, дослідивши письмові матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до вимог ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до вимог ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексу.
У судовому засіданні встановлено, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 13 вересня 2008 року, який Оболонським районним судом м. Києва було розірвано 27 січня 2012 року, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 та копією рішення ухваленого у справі № 2-1106/12 (а. с. 6, 7).
Від шлюбу мають дитину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується відповідним свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 ( а. с. 5).
Позивач змінила прізвище з ОСОБА_1 на ОСОБА_1, що підтверджується свідоцтвом про зміну імені Серії НОМЕР_3 (а.с. 8).
Рішенням Оболонського районного суду м. Києві від 19 березня 2012 року стягнуто з відповідача на користь позивача аліменти на утримання сина сторін в розмірі 600 гривень (а. с. 10).
З довідки від 05.02.2019 № 4732, виданої Бориспільським міськрайонним відділом державної виконавчої служби Головного Територіального управління юстиції у Київської області встановлено, що на виконанні знаходиться виконавчий лист № 2-2145 від 28.03.2012 року, виданий Оболонським районним судом м. Києві про стягнення аліментів з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1000 гривень щомісячно до досягнення дитиною повноліття (а. с. 11).
Крім того, з вказаної довідки встановлено, що за період з жовтня 2017 року та станом на 31.01.2019 року виникла заборгованість по аліментам в розмірі 38 384,44 гривень (а. с. 11).
Згідно ч. 4 ст. 195 Сімейного кодексу України, розмір заборгованості за аліментами обчислюється державним виконавцем, приватним виконавцем, а в разі виникнення спору - судом.
Будь-яких доказів щодо матеріального стану відповідача суду надано не було.
Встановлено, що довідка-розрахунок відповідачем не оскаржувалася, а отже відсутній спір між боржником та отримувачем аліментів.
Разом з тим, суд вважає, що позовна вимога про стягнення заборгованості по аліментах, не підлягає задоволенню виходячи із наступного.
Порядок стягнення аліментів на виконання рішення суду, передбачений ст. 71 Закону України «Про виконавче провадження» і відповідно до ч. 7 цієї статті, суд вирішує питання заборгованості по аліментах лише у разі спору про її розмір. При відсутності такого спору заборгованість стягується державним виконавцем відповідно до положень Закону, а не на підставі рішення суду про стягнення заборгованості. Повторне стягнення із боржника суми, яка має бути ним виплачена в порядку виконання рішення суду про стягнення аліментів недопустиме та призведе до подвійного стягнення.
Таким чином, для стягнення заборгованості за аліментами, які стягуються на підставі судового рішення, законодавець не вимагає окремого рішення суду про стягнення такої заборгованості, а встановлює порядок її стягнення в межах виконавчого провадження за рішенням суду про стягнення аліментів.
Оскільки стягнення заборгованості по аліментах, як самостійний предмет позову при наявності виконавчого листа про стягнення аліментів, не передбачений нормами матеріального права, а порядок стягнення аліментів та заборгованості за ними проводиться в порядку ст.ст. 194-195 СК України та ст. 71 Закону України «Про виконавче провадження», тому позовні вимоги в частині стягнення із відповідача заборгованості по аліментах задоволенню не підлягають.
Щодо вимоги про стягнення неустойки (пені) суд зазначає наступне.
Згідно з ч. 1 ст. 196 СК України, тобто на момент звернення з позовом до суду, у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості.
Відповідно до ч. 2 цієї статті, розмір неустойки може бути зменшений судом з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів.
Отже, пеня у розмірі 1 відсотка суми несплачених аліментів нараховується на суму виникнення заборгованості (щодо кожного місячного платежу окремо) від дня прострочення до дня її повного погашення, проте, не має бути більше 100 відсотків заборгованості.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в п.22 постанови «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» №3 від 15 травня 2006 року передбачена статтею 196 Сімейного кодексу України відповідальність платника аліментів за прострочення їх сплати у виді неустойки настає за наявності вини цієї особи. На платника аліментів не можна покладати таку відповідальність, якщо заборгованість утворилася з незалежних від нього причин, зокрема, у зв'язку з несвоєчасною виплатою заробітної плати, затримкою або неправильним перерахуванням аліментів банками. В інших випадках стягується неустойка за весь час прострочення сплати аліментів.
Судом встановлено, що відповідачем у добровільному порядку не вживалися заходи щодо сплати аліментів у визначеному судом розмірі, а отже зазначена вище заборгованість по аліментам виникла з вини відповідача, який не мав об'єктивних перешкод для своєчасної сплати аліментів. Доказів протилежного суду надано не було.
Перевіривши, зазначений позивачем, розрахунок суми пені (а. с. 12), правильність якого не викликає сумнівів, враховуючи вищенаведені вимоги ч. 1 ст. 196 Сімейного кодексу України, а також встановлені в судовому засіданні обставини, що заборгованість з аліментів виникла з вини відповідача, який, починаючи з жовтня 2017 року, у добровільному порядку не вживав заходи щодо сплати аліментів у визначеному судом розмірі, суд вважає, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня, розмір якої згідно з розрахунком складає 36 480 гривень та не перевищує розмір заборгованості з аліментів, який становить 38 384 гривень 44 копійок.
Будь-яких заперечень щодо розміру нарахованої неустойки (пені), а також доказів, які це підтверджують, відповідачем не надано та не зазначено джерел їх здобуття.
Таким чином суд прийшов до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення неустойки за прострочення сплати аліментів в сумі 36 480 гривень підлягають задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. У разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи, що дане рішення частково ухвалюється на користь позивача, яка на підставі п. 3 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», звільнена від сплати судового збору за вимогу про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, тому в цій частині судові витрати в розмірі 768 гривні 40 копійок підлягають стягненню з відповідача на користь держави, а за позовні вимоги про стягнення заборгованості по аліментам суд відносить за рахунок держави.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 141, 196 Сімейного кодексу України та ст.ст. 2, 12, 13, 81, 82, 89, 141, 206, 223,258, 259, 263-265, 266, 273, 280-284 ЦПК України, суд,-
Позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ,паспорт НОМЕР_4 , виданий 5 травня 1996 року Бориспільським МРВ ГУ ПВС України в Київській області, на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_5 , неустойку (пеню) у розмірі 36480 гривень (тридцять шість тисяч чотириста вісімдесят гривень).
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ,паспорт НОМЕР_4 , виданий 5 травня 1996 року Бориспільським МРВ ГУ ПВС України в Київській області,, на користь держави судовий збір у розмірі 768 гривень 40 копійок (сімсот шістдесят вісім гривень сорок копійок).
В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте Бориспільським міськрайонним судом Київської області за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. На рішення суду позивачем може бути подана апеляційна скарга Київському апеляційному суду через Бориспільський міськрайонний суд протягом тридцяти днів, який обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Повний текст рішення виготовле ний 16.08.2019.
Суддя І. В. Муранова-Лесів