Іменем України
10 вересня 2019 року
Київ
справа №808/1137/13-а
адміністративне провадження №К/9901/5789/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Хохуляка В.В., суддів: Бившевої Л.І., Шипуліної Т.М.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державного підприємства Дослідне господарство «Ізвєстія» Донецької державної сільськогосподарської дослідної станції Національної академії аграрних наук України на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 31.03.2015 (головуючий суддя: Сафронова С.В., судді: Чепурнов Д.В., Поплавський В.Ю.) у справі №808/1137/13-а за позовом Державного підприємства Дослідне господарство «Ізвєстія» Національної академії аграрних наук України до Мелітопольської об'єднаної державної податкової інспекції Запорізької області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
ДП ДГ «Ізвєстія» звернулося з позовом до Мелітопольської ОДПІ Запорізької області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 25.10.2012 №0000141600.
Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 11.04.2013 адміністративний позов задоволено.
Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 31.03.2015 рішення суду першої інстанції скасовано, ухвалено нову постанову, якою у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції ДП ДГ «Ізвєстія» Національної академії аграрних наук України звернулося з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України. У касаційній скарзі позивач просить скасувати постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 31.03.2015 та залишити в силі постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 11.04.2013.
В обґрунтування своїх вимог ДП ДГ «Ізвєстія» зазначає, що приймаючи оскаржувану постанову, суд апеляційної інстанції, дійшовши висновку про відсутність реальності господарських операцій з контрагентом позивача КП «Альянс», посилався на вирок суду, яким директора КП «Альянс» було визнано винним у скоєнні злочину, передбаченого частиною другою статті 205 Кримінального кодексу України. Як вважає позивач, при застосуванні у якості доказу вироку, судом апеляційної інстанції було невірно застосовано положення процесуального права. Позивач вказує, що факт вчинення підпису на податкових накладних іншою особою, наприклад невстановленою особою, не може свідчити про безтоварність господарських операцій. Позивач наголошує, що законодавство України не передбачає обов'язкового проведення перевірки добросовісності контрагентів. Як звертає увагу позивач, договір між сторонами не визнаний судом недійсним, крім того, позивач не погоджується, що укладені правочини мають ознаки нікчемності.
У свою чергу, податковим органом подано заперечення на касаційну скаргу, згідно яких, відповідач погоджується з рішеннями суду апеляційної інстанції, висновки, зроблені судом відповідають фактичним обставинам справи та не суперечать нормам права. Суд апеляційної інстанції правильно встановив, що матеріалами справи не підтверджено реальність здійснення господарських операцій за договорами, укладеними між позивачем та КП «Альянс», вважає відповідач. Мелітопольська ОДПІ Запорізької області просить суд касаційної інстанції залишити касаційну скаргу позивача без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 10.07.2015 відкрито касаційне провадження у справі №808/1137/13-а.
Ухвалою Верховного Суду від 06.09.2019 попередній розгляд справи призначено на 10.09.2019.
Касаційний розгляд справи здійснюється в попередньому судовому засіданні відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Згідно з частиною третьою статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, Мелітопольською ОДПІ проведено позапланову виїзну перевірку ДП ДГ «Ізвєстія» з питань дотримання вимог податкового законодавства при визначенні податку на додану вартість, а також при визначенні суми частини чистого прибутку (дивідентів), що сплачується державними підприємствами за період з 01.07.2009 по 31.03.2010.
За наслідками перевірки складено акт від 24.07.2012 №505/22/00853317, яким встановлено порушення:
частини першої, статті 203, частини другої статті 215 Цивільного кодексу України, в результаті чого правочини мають ознаки нікчемності та є нікчемними - в силу припису закону. Правочини, укладені з контрагентами порушують публічний порядок, суперечать інтересам держави та суспільства, вчинені удавано з метою ухилення від сплати податків третіх осіб. Перевіркою встановлено відсутність поставок товарів та укладення угод з метою настання реальних наслідків. Перевіркою встановлено укладання цивільно-правових відносин між КП «Альянс» і ДП «ДГ «Ізвєстія», спрямованих на надання податкової вигоди для третіх осіб з метою штучного формування податкового кредиту та проведення безтоварних операцій. Останнє, в свою чергу, свідчить про відсутність наміру створення правових наслідків, а угоди носять фіктивний характер;
підпункту 3.1.1 пункту 3.1 статті 3, пункту 4.1 статті 4, підпункту 7.2.3, пункту 7.2, підпункту 7.3.1 пункту 7.3, підпункту 7.4.1 пункту 7.4, підпункту 7.4.5 пункту 7.4, підпункту 7.5.1 пункту 7.5.статті 7, пунктів 8 .1, 8 .2 статті 8 Закону України «Про податок на додану вартість» (із змінами та доповненнями), правильності та повноти нарахування податку на додану вартість при застосуванні спеціального режиму оподаткування встановлено завищення податкового кредиту податку на додану вартість на загальну суму 30166грн., у тому числі: за вересень 2009 року в сумі 8167грн., за жовтень 2009 року в сумі 2333грн., за січень 2010 року в сумі 15583грн.. за березень 2010 року в сумі 4083грн., який проведено на підставі нікчемних правочинів, що в свою чергу призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму ПДВ 30166грн., у тому числі: за вересень 2009 року в сумі 8167грн., за жовтень 2009 року в сумі 2333грн. за січень 2010 року в сумі 15583грн., за березень 2010 року в сумі 4083грн.
На підставі акту перевірки контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 06.08.2012 №0000091600, згідно якого визначено ДП ДГ «Ізвєстія» суму грошового зобов'язання в розмірі 75415,00грн., з них: за основним платежем - 30166,00грн., за штрафними санкціями - 45249,00грн.
Не погоджуючись із таким рішенням, ДП ДГ «Ізвєстія» звернулося до ДПС Запорізької області зі скаргою.
За наслідками адміністративного оскарження податкове повідомлення-рішення, скасоване в частині надмірно нарахованих штрафних санкцій у сумі 18041,50грн., а в іншій частині - залишено без змін.
На підставі рішення ДПС у Запорізькій області від 12.10.2012 №4963/10/10-420, прийнято податкове повідомлення-рішення від 25.10.2012 №0000141600, згідно якого ДП ДГ «Ізвєстія» визначено суму грошового зобов'язання в розмірі 57373,50грн., з них за основним платежем - 30166,00грн., за штрафними санкціями - 27 207,50грн.
Вважаючи спірне податкове повідомлення-рішення протиправним, ДП ДГ «Ізвєстія» звернулося до адміністративного суду.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції вказав, щодо непідтвердження господарської діяльності КП «Альянс» (контрагент позивача), то нормативними актами України не передбачена відповідальність юридичної особи за зобов'язаннями іншої юридичної особи, в тому числі за податковими правопорушеннями, товарність операції між позивачем та його контрагентом у суду сумнівів не викликає, у зв'язку з достатністю документів які підтверджують факт поставки товару позивачу. Судом першої інстанції взято до уваги, що факт одержання вказаних засобів захисту рослин підтверджується долученими до матеріалів справи складськими документами: даними книги обліку приходу та витрат пестицидів по складу та прибутковими ордерами та звітами комірника. При цьому, посилання податкового органу на безтоварність операцій між позивачем та КП «Альянс» з підстав відсутності у позивача сертифікатів якості на придбаний товар та товарно-транспортних накладних на підтвердження його перевезення, суд першої інстанції визнав безпідставними, оскільки сертифікат якості є документом що підтверджує якість товару, і не є документом бухгалтерського обліку, а договір про перевезення між позивачем та КП «Альянс» вантажів не укладався, доставка товару здійснювалася власним транспортом продавця то і виписка товарно-транспортних документів могла не здійснюватися, тому порушення в діях посадових осіб КП «Альянс» та ДП ДГ «Ізвєстія» відсутні.
Скасувавши судове рішення, апеляційний суд вказав, що судом першої інстанції під час розгляду даної справи було неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи. Судом у даній справі не досліджено питання щодо фактичного здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом КП «Альянс», з підтвердженням відповідними доказами: факту сплати податку на додану вартість в ціні придбаного товару (робіт, послуг); фізичних, технічних та технологічних можливостей у контрагентів позивача до вчинення дій, що становлять зміст господарських операцій, відповідно. Судом проігноровано встановлення факту поставки товару контрагентом - КП «Альянс», не досліджено документів якими б підтверджувався факт руху товару до позивача саме від КП «Альянс». Посилання податкового органу на безтоварність операцій між позивачем та КП "Альянс" з підстав відсутності у позивача сертифікатів якості на придбаний товар та товарно-транспортних накладних на підтвердження його перевезення, суд першої інстанції визнав безпідставними. Судом не встановлено, що за результатом досудового розслідування Київським райсудом м.Сімферополя 10.04.2013 винесено вирок відносно директора КП «Альянс» за вчинення злочинних дій, а саме: умисного ухилення від сплати податків, фактами фіктивного підприємництва - створення, придбання суб'єктів підприємницької діяльності з метою прикриття незаконної діяльності.
Верховний Суд, переглянувши постанову суду апеляційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.
Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Положеннями пункту 14.1.36 Податкового кодексу України передбачено, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через відокремлені підрозділи, а також через будь - яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Відповідно до підпункту 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України витрати - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, яких відбувається формах, здійснених для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталі (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником.
Згідно пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Пунктом 135.4 статті 135 Податкового кодексу України встановлено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ цього Кодексу.
Згідно підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, у періоді, що підлягав перевірці, позивач перебував у господарських відносинах з КП «Альянс» відповідно до договорів купівлі-продажу засобів захисту рослин, згідно яких Продавець - КП «Альянс» зобов'язується передати Покупцю - ДП ДГ «Ізвєстія» у власність, а Покупець зобов'язується прийняти товар (засоби захист рослин) та оплатити його вартість.
На виконання умов даних договорів, КП «Альянс» здійснило поставку даного товару позивачу на загальну суму 180998,00грн. (у тому числі ПДВ 30166,00грн.), в кількості визначеній та погодженій сторонами договору.
За наслідками здійснених поставок, КП «Альянс» виписано ДП ДГ «Ізвєстія» податкові накладні, які було віднесено позивачем до складу податкового кредиту за вересень 2009 року у сумі 8167грн., за жовтень 2009 року в сумі 2333грн., за січень 2010 в сумі 15583грн., за березень 2010 в сумі 4083грн.
Факт одержання вказаних засобів захисту рослин підтверджується також складськими документами, а саме даними книги обліку приходу та витрат пестицидів по складу та прибутковими ордерами та звітами комірника, які мітяться в матеріалах справи.
При цьому, як встановлено апеляційним судом, відповідно до постанови слідчого ОВС ГСУ ДПС України від 02.04.2012 відносно директора КП «Альянс» порушено кримінальну справу за фактом умисного ухилення від сплати податків, за попередньою згодою групою осіб, що призвело до фактичного ненадходження до бюджету коштів в особливо великих розмірах, та за фактами фіктивного підприємництва - створення, придбання суб'єктів підприємницької діяльності з метою прикриття незаконної діяльності, яка полягала в сприянні в мінімізації податкових зобов'язань, скоєного повторно, за попередньою змовою групою осіб, що заподіяло велику матеріальну шкоду державі, а також пособництва ними в умисному ухиленні від сплати податків, що призвело до фактичного ненадходження до бюджетів коштів в особливо великих розмірах.
За результатом досудового розслідування вироком Київського райсуду м.Сімферополя від 10.04.2013 директора КП «Альянс» ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні злочину, передбаченого другою статті 28, частиною другою статті 205 Кримінального кодексу України.
Апеляційний суд вказав, що згідно отриманих податковим органом копій протоколів допитів директора КП «Альянс», остання стверджувала про повну непричетність до ведення фінансово-господарської діяльності КП «Альянс». Вказана особа не приймала участі у формуванні статутного фонду КП «Альянс», не підписувала податкових декларацій, первинних бухгалтерських документів, договорів, актів виконаних робіт, на посаду директора підприємства нікого не призначала, наміру займатись підприємницькою діяльністю не мала, у трудових відносинах з вказаним підприємством не перебувала та не мала реальної можливості впливати та контролювати діяльність підприємства.
З урахуванням обставин, встановлених вироком суду, який набрав законної сили, згідно якого КП «Альянс» фактично господарську діяльність не здійснювало, а також не спростованих доводів податкового органу, що підприємство не мало основних фондів, фізичних, технічних та технологічних можливостей, власних ні орендованих приміщень, будівель, споруд та транспортних засобів, суд касаційної інстанції погоджується з позицією апеляційного суду, що надані позивачем первинні документи не можна вважати такими, що підтверджують здійснення господарської операції, виходячи з чого показники податкового обліку підприємства по даним відносинам не підтверджені у встановленому порядку.
Верховний Суд вказує, що згідно правового висновку Верховного Суду України, податкові накладні, виписані від імені осіб, які заперечують свою участь у створенні та діяльності контрагентів платника податків, зокрема й у підписанні будь-яких первинних документів, не можуть вважатись належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами.
Крім цього, про відсутність факту здійснення господарської операції може свідчити, зокрема те, що результати, відображені у даних податкового обліку будь-кого з учасників господарської операції, фактично не настали внаслідок відсутності відповідних дій будь-кого з учасників такої операції (наприклад, відображення отримання послуг без їх фактичного надання або в разі їх надання іншою особою, ніж та, що вказана у даних податкового обліку чи первинних документах; імітація купівлі товару в особи, яка ніколи його не продавала тощо).
Як встановлено приписами Податкового кодексу України, підставами для віднесення до складу сум витрат, понесених на придбання товарів (робіт, послуг), є сукупність таких умов, як реальне (фактичне) придбання товарів (робіт, послуг), використання придбаних товарів (робіт, послуг) у власній господарській діяльності, а також документальне підтвердження понесених витрат.
Для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені у разі фактичного здійснення господарської операції, якщо вона спричинила реальні зміни майнового стану платника податків. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.
Суд апеляційної інстанції вірно констатував, що надані позивачем первинні документи не можна вважати такими, що підтверджують здійснення господарської операції, виходячи з чого показники податкового обліку підприємства по даним відносинам не підтверджені у встановленому порядку. Позивачем, у свою чергу, не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об'єктивній інформації та підтверджують факти господарської діяльності, яка здійснюється з розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект.
Суд касаційної інстанції звертає увагу, що платнику необхідно застосовувати розумну обережність при укладенні договорів з постачальниками. Адже за звичаями ділового обороту при здійсненні такого вибору суб'єктами господарювання оцінюються не лише умови угоди та їх комерційна привабливість, але і ділова репутація, платоспроможність контрагента, ризики невиконання зобов'язань та надання гарантій їх виконання, наявність у контрагента необхідних ресурсів (виробничих потужностей, технологічного обладнання, кваліфікованого персоналу) та відповідного досвіду.
За правилами частини другої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Судом апеляційної інстанції виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі, не вбачається.
Як встановлено пунктом 1 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.
Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Касаційну скаргу Державного підприємства Дослідне господарство «Ізвєстія» Донецької державної сільськогосподарської дослідної станції Національної академії аграрних наук України залишити без задоволення.
Постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 31.03.2015 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
В.В. Хохуляк
Л.І. Бившева
Т.М. Шипуліна
Судді Верховного Суду