Справа № 0240/3237/18-а
Головуючий у І інстанції: Томчук А.В.
Суддя-доповідач: Граб Л.С.
16 вересня 2019 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Граб Л.С.
суддів: Сторчака В. Ю. Іваненко Т.В.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 22 травня 2019 року (повний текст рішення виготовлено 30 травня 2019 року) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Хмільницького міськрайонного відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Вінницької області про зобов'язання вчинити дії,
В вересні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом до Хмільницького міськрайонного відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Вінницької області (далі Хмільницький міськрайонний відділ ДРАЦС), в якому просила зобов'язати відповідача анулювати актовий запис про шлюб №02 від 01.11.1996 між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , складений 01.11.1996 та зареєстрований в державному реєстрі актів цивільного стану громадян щодо актового запису про шлюб за №00121284597 від 06.10.2014.
Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 22 травня 2019 року в задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням позивач подала апеляційну скаргу в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, що призвело до неповного з'ясування обставин справи і як наслідок невірного її вирішення, просить рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 22 травня 2019 року скасувати та прийняти нову постанову про задоволення позовних вимог.
В обгрунтуванні апеляційної скарги зазначено, що суд першої інстанції безпідставно прийшов до висновку, що позивачем обрано невірний спосіб захисту, оскільки ст.55 Констиуції України передбачено, що кожний має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
На переконання апелянта, звернення до адміністративного суду є єдиним ефективним способом захисту її порушеного права.
25.07.2019 від відповідача через канцелярію суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній вказав на безпідставність доводів апеляційної скарги, у зв'язку із чим просить відмовити у її задоволенні.
Сторони, будучи належним чином повідомленими про час та місце розгляду справи в судове засідання не з'явились.
Від позивача та представника відповідача надійшли заяви про розгляд справи без їх участі.
У відповідності до вимог ч.1 ст.205 КАС України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що на зберіганні в архіві Хмільницького міськрайонного відділу ДРАЦС знаходиться актовий запис про шлюб № 2 від 01 листопада 1996 року, складений Виконавчими комітетом Петриківської сільської ради Хмільницького району Вінницької області відносно ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 Даний актовий запис занесений до Державного реєстру актів цивільного стану 06 жовтня 2014 року реєстратором Відділу державної реєстрації актів цивільного стану по Хмільницькому району реєстраційної служби Хмільницького міськрайонного управління юстиції у Вінницькій області.
Відповідно до повного витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про шлюб № НОМЕР_1 , актовий запис про шлюб №2 від 01.11.1996 складений виконавчим комітетом Петриківської сільської ради Хмільницького району Вінницької області зареєстрований в реєстрі реєстратором Відділу державної реєстрації актів цивільного стану по Хмільницькому району реєстраційної служби Хмільницького міськрайонного управління юстиції у Вінницькій області 06.10.2014 за №00121284597.
Представник позивача Івашко Б.П. звернулась до відповідача з запитом про надання інформації про можливість анулювати вищевказаний актовий запис, вказуючи на те, що позивач жодних документів не підписувала, свідоцтва про шлюб з ОСОБА_2 не отримувала та надала свідоцтво про одруження НОМЕР_2 в підтвердження реєстрації шлюбу ОСОБА_1 з ОСОБА_2 від 15.05.2002.
Листом Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області Хмільницького міськрайонного відділу державної реєстрації актів цивільного стану від 07.09.2018 №1722-17.25-36 Івашко Б.П. роз'яснено, що відповідно п.4.1 Розділу ІV Наказу Міністерства юстиції України №96/5 від 12.01.2011 "Про затвердження Правил внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання" - заява про анулювання актового запису цивільного стану за встановленою формою подається заінтересованою особою до відділу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем проживання або за місцем зберігання актового запису, який підлягає анулюванню при пред'явленні паспорта або паспортного документа". Крім того, зазначено, що відповідно до п.4.4, п.19 Розділу ІV Наказу з якого слідує, що актовий запис цивільного стану може бути анульований зокрема на підставі рішення суду.
Вищезазначене слугувало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.
Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову, оскільки позивач не зверталась до відповідача з заявою встановленої форми. В свою чергу, завданням адміністративного суду у таких справах полягає насамперед у перевірці додержання процедури розгляду та прийняття органом реєстрації актів цивільного стану відповідного рішення.
Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіряючи дотримання судом першої інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ним норм матеріального права, колегія суддів виходить зі слідуючого.
Згідно частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до п.1,2 ч.1 ст.4 КАС України адміністративна справа-це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи.
Суб'єкт владних повноважень-орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (п.7 ч.1 ст.4 КАС України).
За правилами п. 1 ч. 1 ст.19 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом установлено інший порядок судового провадження.
Ужитий у цій процесуальній нормі термін "суб'єкт владних повноважень" позначає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень.
Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Таким чином, юрисдикція адміністративного суду поширюється на публічно-правові спори, ознаками яких є не лише спеціальний суб'єктний склад (хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції), але й спеціальні підстави виникнення, пов'язані з виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.
Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 , звернулась до Хмільницького міськрайонного відділу ДРАЦС з метою анулювання актового запису про шлюб №02 від 01.11.1996 між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , посилаючись на те, що шлюб з останнім не укладала.
Отже спірні правовідносини пов'язані з відмовою відповідача анулювати існуючий запис цивільного стану.
Актами цивільного стану є події та дії, які нерозривно пов'язані з фізичною особою і започатковують, змінюють, доповнюють або припиняють її можливість бути суб'єктом цивільних прав та обов'язків. Актами цивільного стану є народження фізичної особи, встановлення її походження, набуття громадянства, вихід з громадянства та його втрата, досягнення відповідного віку, надання повної цивільної дієздатності, обмеження цивільної дієздатності, визнання особи недієздатною, шлюб, розірвання шлюбу, усиновлення, позбавлення та поновлення батьківських прав, зміна імені, інвалідність, смерть тощо. Державній реєстрації підлягають народження фізичної особи та її походження, громадянство, шлюб, розірвання шлюбу у випадках, передбачених законом, зміна імені, смерть (ч. 1, 2, 3 ст. 49 Цивільного кодексу (далі - ЦК України).
Аналогічні за змістом приписи закріплені у ст. 2 Закону України від 01 липня 2010 року № 2398-VI "Про державну реєстрацію актів цивільного стану" (далі - Закон № 2398-VI).
Державна реєстрація актів цивільного стану проводиться з метою забезпечення реалізації прав фізичної особи й офіційного визнання і підтвердження державою фактів народження фізичної особи та її походження, шлюбу, розірвання шлюбу, зміни імені, смерті (ч. 1 ст. 9 Закону № 2398-VI), тобто дій/подій, що впливають на набуття, зміну чи припинення цивільних прав та обов'язків.
Анулювання актового запису цивільного стану проводиться відповідним органом державної реєстрації актів цивільного стану за наявності достатніх підстав. За наслідками перевірки зібраних документів орган державної реєстрації актів цивільного стану складає обґрунтований висновок про внесення змін до актового запису цивільного стану або про відмову в цьому. У разі відмови у внесенні змін до актового запису цивільного стану у висновку вказуються причини відмови та зазначається про можливість її оскарження в судовому порядку (ч. 1 ст. 22 Закону № 2398-VI).
Порядок анулювання актових записів цивільного стану також регулюють Правила внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання, затверджені наказом Міністерства юстиції України від 12 січня 2011 року № 96/5 (далі - Правила).
Відповідно до п. 1.4. розд. І Правил анулювання актового запису цивільного стану проводиться відділом державної реєстрації актів цивільного стану за місцем його складання на підставі рішення суду, а у випадках, передбачених статтею 39 Сімейного кодексу України,- висновку відділу державної реєстрації актів цивільного стану, дипломатичного представництва або консульської установи України.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Наведений перелік способів захисту цивільних прав та інтересів не є вичерпним, оскільки суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.
У пункті 4.1 Правил зазначено, що заява про анулювання актового запису цивільного стану за встановленою формою подається заінтересованою особою до відділу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем проживання або за місцем зберігання актового запису, який підлягає анулюванню при пред'явленні паспорта або паспортного документа.
Актовий запис цивільного стану може бути анульований на підставі:
-рішення суду;
-висновку районного, районного у містах, міського (міст обласного значення), міськрайонного, міжрайонного відділу державної реєстрації актів цивільного стану головного територіального управління юстиції, складеного у випадках, передбачених статтею 39 Сімейного кодексу України, за заявою заінтересованої особи;
-висновку відділу державної реєстрації актів цивільного стану управління державної реєстрації головних територіальних управлінь юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, в областях, містах Києві та Севастополі про анулювання поновленого або повторно складеного актового запису цивільного стану;
-висновку дипломатичного представництва або консульської установи України про анулювання первинного актового запису цивільного стану (п.4.4 Правил).
У цій справі позивач звернулася до суду для захисту права на забезпечення органом державної влади особистого немайнового права (ч. 1 ст. 273 ЦК України)- про анулювання запису про укладення шлюбу, а не для оскарження відмови органу державної реєстрації актів цивільного стану анулювати актового запису цивільного стану.
У позовній заяві відсутні доводи за ч. 3 ст. 2 КАС України, щодо неправомірності вказаної відмови відповідача, а лише вимога позивача зобов'язати відповідача анулювати актовий запис.
У справах про оскарження відмови анулювати актовий запис цивільного стану суд за правилами адміністративного судочинства вивчає наявність чи відсутність достатніх підстав для прийняття відповідного рішення, зокрема, перевіряє чи відповідні рішення прийняті на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а також, чи прийняті вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення. Завдання адміністративного суду у таких справах полягає, насамперед, у перевірці додержання процедури розгляду та прийняття органом реєстрації актів цивільного стану відповідного рішення. Адміністративний суд, розглядаючи такі справи, не вправі вийти за межі їх публічно-правових аспектів і встановлювати юридичні факти, що мають значення для внесення змін до актових записів цивільного стану.
Позивач у цій справі не просив визнати неправомірними дії відповідача, а мав намір вирішити питання про анулювання актового запису цивільного стану, отже спір у цій справі не має ознак публічно-правового та підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства.
Ураховуючи суть спірних правовідносин та суб'єктний склад сторін у справі, колегія суддів дійшла висновку, що цей спір не належить до юрисдикції адміністративних судів, а тому не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.
Аналогічну правову позицію викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 425/2737/17, від 23 січня 2019 року у справі №807/45/17.
Відповідно до ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Поняття "суд, встановлений законом" зводиться не лише до правової основи самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, тобто охоплює всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад спірних правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.
Так, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 20.07.2006р. у справі "Сокуренко і Стригун проти України" вказав, що фраза "встановленого законом" поширюється не лише на правову основу самого існування суду, але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У рішенні у справі "Занд проти Австрії" висловлено думку, що термін "судом, встановленим законом" у ч. 1 ст. 6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів".
Європейський суд з прав людини у пункті 44 Рішення від 25 лютого 1993 року у справі "Доббертен проти Франції" зазначив, що частина перша статті 6 Конвенції змушує держав-учасниць організувати їх судову систему в такий спосіб, щоб кожен з їх судів і трибуналів виконував функції, притаманні відповідній судовій установі (Dobbertin v. France № 88/1991/340/413).
Беручи до уваги те, що визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з'ясування всіх обставин у справі і обов'язок суб'єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій чи рішень, на відміну від визначального принципу цивільного судочинства, який полягає у змагальності сторін, суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися "судом, встановленим законом" у розумінні частини першої статті 6 Конвенції.
З огляду на наведене та враховуючи суть спірних правовідносин, колегія суддів дійшла висновку, що зазначена категорія спору не належить до юрисдикції адміністративних судів та підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.
Порушення правил юрисдикції адміністративних судів, встановлених ст.19 КАС України, є обов'язковою підставою для скасування рішення із закриттям провадження незалежно від доводів апеляційної скарги.
Згідно із п.1 ч.1 ст. 238 КАС України, суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Відповідно до вимог ч.1 ст.319 діючого КАС України, судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу.
За таких обставин, колегія суддів прийшла до висновку, що слід закрити провадження у справі, роз'яснивши позивачу, що даний спір підлягає до розгляду в порядку цивільного судочинства України.
Керуючись ст.ст. 2,4, 205, 242, 243, 250, 308, 311, 315, 319, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 22 травня 2019 року скасувати, а провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Хмільницького міськрайонного відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Вінницької області про зобов'язання вчинити дії закрити.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.
Головуючий Граб Л.С.
Судді Сторчак В. Ю. Іваненко Т.В.