Справа № 826/14210/18 Суддя (судді) суду 1-ї інст.:
Васильченко І.П.
Іменем України
13 вересня 2019 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача Сорочка Є.О.,
суддів Літвіної Н.М.,
Федотова І.В.,
за участю секретаря с/з Грисюк Г.Г.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКО" на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 травня 2019 року, що прийняте у місті Києві, у справі за адміністративним позовом Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Київській області до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКО" про застосування заходів реагування,
Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом про застосування заходів реагування у вигляді повного зупинення експлуатації (роботи) будівлі та приміщень ТОВ «ЕКО» за адресою: Київська обл., м. Буча, вул. Героїв Майдану, 12, шляхом зобов'язання відповідача повністю зупинити експлуатацію вказаного об'єкта до повного усунення порушень зазначених в акті від 18.07.2018 № 116.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 травня 2019 року позов задоволено.
Відповідач в апеляційній скарзі просить скасувати вказане судове рішення та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову, оскільки вважає, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, судом неправильно застосовано норми матеріального права, порушено норми процесуального права.
Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що підстави для застосування заходів реагування відсутні.
Позивач у відзиві на апеляційну скаргу просить відмовити у її задоволенні, посилаючись на необґрунтованість доводів скаржника.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджується, що ГУ ДСНС у Київській області у період з 17.07.2018 по 18.07.2018 проведено планову перевірку щодо додержання суб'єктом господарювання вимог законодавства у сфері цивільного захисту, техногенної та пожежної безпеки ТОВ «ЕКО», розташованого за адресою: Київська обл., м. Буча, вул. Героїв Майдану, 12.
За результатами перевірки складено акт від 18.07.2018 № 116, у якому за позивачем зафіксовано 20 порушень правил на норм пожежної і техногенної безпеки, а саме:
1) п. 2.2, розділу V ППБУ наказ МВС України від 30.12.2014 № 1417, а саме пожежні кран-комплекти не проходять технічне обслуговування не рідше одного разу на рік шляхом пуску води і відповідним записом в журналі обслуговування;
2) п. 1, п. 1.1 розділу V ППБУ наказ МВС України від 30.12.2014 № 1417, а саме не виконано ремонт системи автоматичної пожежної сигналізації та системи оповіщення про виникнення надзвичайних ситуацій в торгівельних та допоміжних приміщеннях об'єкту торгівлі;
3) п. 2, п. 2.9 розділу V ППБУ наказ МВС України від 30.12.2014 № 1417, а саме для приміщень складського призначення не визначено категорію щодо вибухопожежної та пожежної безпеки «Норми визначення категорій приміщень, будинків та зовнішніх установок за вибухопожежною та пожежною неюезпекою», а також клас зони за «Правилами будови електроустановок. Електрообладнання спеціальних установок» ГНПАОП 40.1.-32-01 та НАПБ Б.ОЗ.002-2007);
4) г. 1 п. 1.6 розділу V ППБУ наказ МВС України від 30.12.2014 № 1417, а саме електрощити в складських та адміністративних приміщеннях не оснащені схемами підключення електроспоживачів та зазначенням номінального струму апарату захисту (плавної вставки);
5) г. 3 п. 3.10 розділу V ППБУ наказ МВС України від 30.12.2014 № 1417, а саме для визначення місцезнаходження первинних засобів пожежогасіння в приміщеннях будівлі не встановлено вказівні знаки згідно з ДСТУ ІБО 6309:2007 «Протипожежний захист. Знаки безпеки. Форма та колір», ГОСТ 144.026- 76 «ССБТ. Цвета сигнальные и знаки безопасности» Знаки повинні бути розміщенні на видимих місцях на висоті 2-2,5 м від рівня підлоги»;
6) г. 1 п. 1.20 розділу V ППБУ наказ МВС України від 30.12.2014 № 1417, а саме не представлено акти заміру опору ізоляції силової та освітлювальної електромережі, заземлювальних пристроїв;
7) г. 1 п. 1.6 розділу V ППБУ наказ МВС України від 30.12.2014 № 1417, а саме з'єднання, відгалуження та окінцювання жил проводів і кабулів в електророзподільних коробках не виконано за допомогою опресування, зварювання, паяння або затискачів;
8) п. 4.5.5 наказ МВС України від 15.08.2007 р. № 557 ПТБ, а саме в адміністративних приміщеннях не встановлено куточки у сфері цивільного захисту, де повинно розміщуватись відповідні інструкції, щодо виконання вимог техногенної безпеки та порядку дій персоналу в разі виникнення аварійної ситуації (аварії, пожежі);
9) п. 1.3 наказ МВС України від 15.08.2007 № 557 ПТБ, а саме наказом не визначено відповідальну особу за стан цивільного захисту та техногенної безпеки;
10) г. 1 п. 1.1.9 розділу ІV ППБУ наказ МВС України від 30.12.2014 № 1417, а саме допускається складування горючих матеріалів, на відстані менше 1 м. до електроустаткування та силових електророзподільних щитів в складських приміщеннях;
11) п. 6.3.11 ДБН В.2.2-23-2009; СНиП 2.04.05.-91*, а саме складські приміщення не мають люків (вікон) розміром 0,9 х 1,2 м з приямками (для випускання диму в разу пожежі) або спеціальної системи димовидалення;
12) п. 6.1.7, п. 8.14 ДБН В.2.2-23-2009, а саме у складських приміщеннях не влаштовано спеціальну систему димовиведення;
13) п. 6.3.11 ДБН В.2.2-23-2009, а саме комори (склади), електрощитова не відокремлені від суміжних приміщень та торговельної зали протипожежними дверима з межею вогнестійкості не менше ЕІ 30 хвилин, що мають сертифікат відповідності Державного центру сертифікації виробів протипожежного призначення;
14) п. 6.3.9 ДБН В.2.2-23-2009, а саме двері комор (складів) не виконані протипожежними з межею вогнестійкості не менше ЕІ 30 хвилин що мають сертифікат відповідності Державного центру сертифікації виробів протипожежного призначення;
15) г. 1 п. 1.4 розділу V ППБУ наказ МВС України від 30.12.2014 № 1417, а саме відсутній запас пожежних сповіщувачів (не менше 10 % від кількості змонтованих);
16) г. 1 п. 1.1 розділу V ППБУ наказ МВС України від 30.12.2014 № 1417, а саме у приміщенні де встановлено ППКП не вивішена інструкція про порядок дій чергового (оперативного) персоналу на випадок появи сигналів про пожежу або про несправність в УПС або АУП;
17) г. 1 п. 1.4 розділу ІІІ ППБУ наказ МВС України від 30.12.2014 № 1417, а саме стоянку автомобілів виконано на підставі менше 9 м від стін будівлі з віконними отворами;
18) г. 1 п. 2.3 розділу ІІІ ППБУ наказ МВС України від 30.12.2014 № 1417, а саме в місці перетинання повітроводами, системи припливно-витяжної вентиляції, протипожежних перешкод не встановлені автоматичні пристрої які попереджають поширення продуктів горіння по цих комунікаціях;
19) г. 2 п. 2.23 розділу ІІІ ППБУ наказ МВС України від 30.12.2014 № 1417, а саме ширина основних евакуаційних проходів у торгівельному залі виконано менше 2 м;
20) г. 2 п. 2.23 розділу ІІІ ППБУ наказ МВС України від 30.12.2014 № 1417, а саме комунікаційні отвори в протипожежних перешкодах (підвальні приміщення) не зашпаровані негорючим матеріалом, який забезпечує межу вогнестійкості та димогазонепроникнення, що вимагається будівельними нормами для цих перешкод.
У зв'язку із виявленими порушеннями, позивачем винесено припис про усунення порушень вимог законодавства у сферах пожежної, техногенної, цивільного захисту № 80.
У зв'язку з невиконанням припису та не усуненням встановлених під час проведення перевірки, відповідач звернувся до суду з позовом.
Суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні дійшов висновків про те, що не усунуті на момент розгляду справи порушення не є формальними та стосуються суттєвих недоліків у протипожежній системі, що у свою чергу унеможливлює на переконання суду забезпечення безпеки працівників чи відвідувачів будівлі в разі виникнення пожежі чи іншої надзвичайної ситуації.
Колегія суддів суду апеляційної інстанції при прийнятті цієї постанови виходить з такого.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з частиною п'ятою статті 4 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" виробництво (виготовлення) або реалізація продукції, виконання робіт, надання послуг суб'єктами господарювання можуть бути зупинені повністю або частково виключно за рішенням суду.
Частиною сьомою статті 7 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" передбачено, що на підставі акта, складеного за результатами здійснення заходу, в ході якого виявлено порушення вимог законодавства, орган державного нагляду (контролю) за наявності підстав для повного або часткового зупинення виробництва (виготовлення), реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг звертається у порядку та строки, встановлені законом, з відповідним позовом до адміністративного суду. У разі необхідності вжиття інших заходів реагування орган державного нагляду (контролю) протягом п'яти робочих днів з дня завершення здійснення заходу державного нагляду (контролю) складає припис, розпорядження, інший розпорядчий документ щодо усунення порушень, виявлених під час здійснення заходу.
Згідно з частиною першою статті 67 Кодексу цивільного захисту України до повноважень центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, належить, зокрема: здійснення державного нагляду (контролю) у сфері техногенної та пожежної безпеки, цивільного захисту щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства органами та суб'єктами господарювання, аварійно-рятувальними службами, зазначеними у статті 65 цього Кодексу; звернення до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення до повного усунення порушень вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки роботи підприємств, окремих виробництв, виробничих дільниць, експлуатації будівель, об'єктів, споруд, цехів, дільниць, а також машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів, зупинення проведення робіт, у тому числі будівельно-монтажних, випуску і реалізації пожежонебезпечної продукції, систем та засобів протипожежного захисту, надання послуг, якщо ці порушення створюють загрозу життю та/або здоров'ю людей.
Відповідно до частин першої, другої статті 68 Кодексу цивільного захисту України посадові особи центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, у разі порушення вимог законодавства з питань техногенної та пожежної безпеки, у тому числі невиконання їх законних вимог, зобов'язані застосовувати санкції, визначені законом.
У разі встановлення порушення вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки, що створює загрозу життю та здоров'ю людей, посадові особи центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сферах техногенної та пожежної безпеки, звертаються до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення.
Згідно статті 70 Кодексу цивільного захисту України підставою для звернення центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення роботи підприємств, об'єктів, окремих виробництв, цехів, дільниць, експлуатації машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів є: 1) недотримання вимог пожежної безпеки, визначених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами, стандартами, нормами і правилами; 2) порушення вимог пожежної безпеки, передбачених стандартами, нормами і правилами, під час будівництва приміщень, будівель та споруд виробничого призначення; 3) випуск і реалізація вибухопожежонебезпечної продукції та продукції протипожежного призначення з відхиленням від стандартів чи технічних умов або без даних щодо відповідності такої продукції вимогам пожежної безпеки; 4) нездійснення заходів щодо захисту персоналу від шкідливого впливу ймовірних надзвичайних ситуацій; 5) відсутність на виробництвах, на яких застосовуються небезпечні речовини, паспортів (формулярів) на обладнання та апаратуру або систем із забезпечення їх безперебійної (безаварійної) роботи; 6) невідповідність кількості засобів індивідуального захисту органів дихання від небезпечних хімічних речовин нормам забезпечення ними працівників суб'єкта господарювання, їх непридатність або відсутність; 7) порушення правил поводження з небезпечними речовинами; 8) відсутність або непридатність до використання засобів індивідуального захисту в осіб, які здійснюють обслуговування потенційно небезпечних об'єктів або об'єктів підвищеної небезпеки, а також в осіб, участь яких у ліквідації наслідків надзвичайної ситуації передбачена планом локалізації і ліквідації наслідків аварій; 9) відсутність на об'єкті підвищеної небезпеки диспетчерської служби або її неготовність до виконання покладених на неї завдань, у тому числі через відсутність відповідних документів, приладів, обладнання або засобів індивідуального захисту; 10) неготовність до використання за призначенням аварійно-рятувальної техніки, засобів цивільного захисту, а також обладнання, призначеного для забезпечення безпеки суб'єктів господарювання; 11) проведення робіт з будівництва будинків та споруд, розміщення інших небезпечних об'єктів, інженерних і транспортних комунікацій, які порушують встановлений законодавством з питань техногенної безпеки порядок їх проведення або проведення яких створює загрозу безпеці населення, суб'єктам господарювання, обладнанню та майну, що в них перебувають.
Повне або часткове зупинення роботи підприємств, об'єктів, окремих виробництв, цехів, дільниць, експлуатації машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів, виконання робіт, надання послуг здійснюється виключно за рішенням адміністративного суду.
Аналіз викладених правових норм дає підстави для висновку, що застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення роботи підприємств, об'єктів, окремих виробництв, цехів, дільниць, експлуатації машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів, виконання робіт, надання послуг можливе лише за рішенням адміністративного суду, прийнятим за зверненням центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сферах техногенної та пожежної безпеки. Такі заходи можуть бути застосовані на підставі акта, складеного за результатами здійснення заходу, в ході якого виявлено порушення вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки і ці порушення створюють загрозу життю та здоров'ю людей.
Захід реагування у вигляді повного зупинення будівництва (робіт) є виключним заходом, обрання якого є можливим у разі, якщо виявлені порушення реально створюють загрозу життю та/або здоров'ю людей. При обранні такого заходу реагування, позивачем як суб'єктом владних повноважень, і судом, відповідно, мають враховуватися принцип співмірності обраного заходу реагування тим порушенням, які виникли та тим, які залишилися не усунутими на час розгляду справи, а також дотримання справедливого балансу між інтересами відповідача і публічними інтересами.
Під час прийняття судового рішення мають бути враховані не лише обставини і підстави, які спонукали позивача як суб'єкта владних повноважень звернутися до суду з позовом про застосування заходів реагування, але і ті, які існують на час ухвалення судового рішення. В протилежному випадку застосування заходів реагування, як виключного заходу, в судовому порядку поширюватиметься на всіх суб'єктів господарювання, відносно яких проведено перевірку і встановлено порушення, які за оцінкою спеціально уповноваженого органу, створюють реальну загрозу життю та/або здоров'ю людей.
Втім, за своїм змістом і суттю застосування такого заходу, він застосовується до усунення виявлених порушень та існування реальної загрози життю та/або здоров'ю людей (частина п'ята статті 4 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності»), у зв'язку з чим його застосування після усунення виявлених порушень втрачає той сенс, який законодавством покладений як основа і правова підстава його застосування.
Враховуючи, що заходи реагування вступають у дію з дня набрання судовим рішенням законної сили - у даному випадку з дня ухвалення судом апеляційної інстанції відповідного рішення, то відсутність (усунення) виявлених порушень під час апеляційного розгляду справи, нівелює необхідність застосування таких заходів - в інакшому випадку такі заходи фактично будуть застосовані до безпечного об'єкта.
Так, у ході розгляду справи в суді першої інстанції, відповідачем були надані докази про часткове усунення виявлених позивачем порушень. Під час же апеляційного розгляду справи, відповідачем були надані докази повного усунення порушень, що підтверджено самим позивачем у ході проведення позапланової перевірки спірного об'єкту щодо дотримання вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки, результати якої оформлені актом Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Київській області від 31.07.2019 № 48.
Суд апеляційної інстанції у відповідності до частини четвертої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) приймає зазначений акт як доказ у справі, оскільки він був складений вже після прийняття оскаржуваного рішення та об'єктивно не міг бути наданий до суду першої інстанції.
Згідно висновків наведеного акту (аркуш 22) за результатами проведення заходу державного нагляду (контролю) встановлено відсутність порушення вимог законодавства.
Таким чином, станом на час апеляційного розгляду справи відповідачем підтверджено усунення та відсутність порушень вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки на об'єкті за адресою Київська обл., м. Буча, вул. Героїв Майдану, 12. Відсутність порушень підтверджено також і у ході проведення позапланової перевірки позивачем як компетентним органом зі здійснення державного нагляду (контролю) у сфері техногенної та пожежної безпеки.
За таких обставин, наразі підстави для застосування заходів реагування відсутні, а тому суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для задоволення позовних вимог.
Аналогічну позицію у подібних правовідносинах підтримав Верховний Суд у постанові від 28 травня 2019 року по справі №819/1850/17.
Відповідно до пункту другого частини першої статті 315 КАС за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
За змістом частини першої статті 317 КАС підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Оскільки висновки суду не відповідають обставинам справи, то оскаржуване судове рішення підлягає скасуванню, а позов залишенню без задоволення.
Керуючись статтями 34, 243, 311, 317, 321, 325, 328, 329, 331 КАС, суд
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКО" задовольнити.
Скасувати рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 травня 2019 року та ухвалити нове судове рішення, яким позов Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Київській області до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКО" про застосування заходів реагування залишити без задоволення.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена у випадках, передбачених пунктом другим частини п'ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. В інших випадках постанова не підлягає касаційному оскарженню.
Суддя-доповідач Є.О. Сорочко
Суддя Н.М. Літвіна
Суддя І.В. Федотов