13 вересня 2019 рокуЛьвів№ 857/8889/19
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:
судді-доповідача Шинкар Т.І.,
суддів Судової-Хомюк Н.М.,
Пліша М.А.,
секретаря судового засідання Цар М.М.,
розглянувши у судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 представника ОСОБА_2 на рішення Тисменицького районного суду Івано-Франківської області (головуючий суддя - Хоминець М.М.), ухвалене у відкритому судовому засіданні в м.Тисменець 20 серпня 2018 року, повне судове рішення складено 29 серпня 2018 року, у справі №352/882/18 за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Головного управління Національної поліції у Вінницькій області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення,
15.05.2018 ОСОБА_1 звернувся в суд в інтересах ОСОБА_2 з позовом до Головного управління Національної поліції у Вінницькій області, просив визнати протиправною та скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення в справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії БР №644619 від 30.03.2018 про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 340 грн. за адміністративне правопорушення, передбачене частиною 3 статті 121 Кодексу України про адміністративні правопорушення; закрити провадження по справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 за статтею 121 Кодексу України про адміністративні правопорушення у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення; стягнути з відповідача судові витрати на професійну правничу допомогу.
Рішенням Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 20 серпня 2018 року в задоволенні позову відмовлено.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що на автомобіль марки Ford Focus д.н.з. НОМЕР_1 поширюються вимоги щодо проведення обов'язкового технічного контролю технічного стану транспортного засобу.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 представник ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, просить скасувати рішення Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 20 серпня 2018 року та ухвалити нове, яким в задоволенні позову відмовити. Апеляційну скаргу мотивовано тим, що автомобіль Ford Focus д.н.з. НОМЕР_1 не належить до транспортних засобів, які підлягають обов'язковому технічному контролю. Скаржник вказує, що зазначений автомобіль не використовується для перевезення пасажирів або вантажів. Зазначає, що ВАТ «Івано-Франківський м'ясокомбінат» «Івано-Франківські ковбаси» не здійснює внутрішнє перевезення пасажирів легковими автомобілями на замовлення, тобто вказаний автомобіль використовується для інших завдань. Таким чином, вважає, що оскільки зазначений автомобіль не є таксі, не використовується для перевезення пасажирів та вантажів, використання такого не передбачає отримання прибутку, а тому такий не підлягає обов'язковому технічному контролю.
Учасники справи в судове засідання не з'явились, належним чином повідомленні про дату, час та місце розгляду справи, в порядку встановленому статтею 268 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), що відповідно до частини 2 статті 313 КАС України не перешкоджає розгляду справи.
Згідно з частиною 4 статті 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Відповідно до статті 230 КАС України секретарем забезпечено ведення протоколу судового засідання.
Згідно з ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Суд апеляційної інстанції, переглядаючи справу за наявними у ній доказами та перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які посилаються учасники справи, приходить до переконання, що оскаржуване рішення суду першої інстанції вимогам статті 242 КАС України не відповідає.
Як встановлено судом першої інстанції з матеріалів справи, 30.03.2018 поліцейським роти № 3 БУПП у Вінницькій області рядовим поліції Овчарем В.М. винесено постанову у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії БР №644619, згідно з якою ОСОБА_2 , керуючи транспортним засобом Ford Focus д.н.з. НОМЕР_1 , на 368 км автомобільної дороги М12 Стрий-Знаменка, порушив вимоги пункту 31.3 «б» Правил дорожнього руху - керував транспортним засобом із забрудненим номерним знаком, який не пройшов обов'язковий технічний контроль, чим скоїв адміністративне правопорушення передбачене частиною 3 статті 121 КУпАП. Прийнято рішення застосувати до ОСОБА_2 адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 340 грн.
Вважаючи вказану постанову незаконною та такою, що не відображає дійсних обставин справи, ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 звернувся із позовом до суду.
Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходить з наступного.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Стаття 14 Закону України «Про дорожній рух» від 30.06.1993 № 3353-XII, в редакції чинній на час винесення оскаржуваної постанови, (далі - Закон № 3353-XII) зобов'язує учасників дорожнього руху знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.
Відповідно до пункту 31.3 «б» Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306, в редакції чинній на час винесення оскаржуваної постанови, забороняється експлуатація транспортних засобів згідно із законодавством, якщо вони не пройшли обов'язковий технічний контроль (для транспортних засобів, що підлягають такому контролю).
Пунктом 1.9 Правил дорожнього руху встановлено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Згідно з частиною 3 статті 121 Кодексу України про адміністративні правопорушення, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, в редакції чинній на час винесення оскаржуваної постанови, (далі - КУпАП) керування водієм транспортним засобом, що підлягає обов'язковому технічному контролю, але своєчасно його не пройшов, - тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до частини 1 статті 29 Закону № 3353-XII до участі у дорожньому русі допускаються транспортні засоби, конструкція і технічний стан яких відповідають вимогам діючих в Україні правил, нормативів і стандартів, що мають сертифікат на відповідність цим вимогам, укомплектовані у встановленому порядку, а у разі, якщо транспортний засіб згідно з цим Законом підлягає обов'язковому технічному контролю, пройшов такий контроль.
Статтею 35 Закону № 3353-XII транспортні засоби, що беруть участь у дорожньому русі та зареєстровані територіальними органами Міністерства внутрішніх справ України, підлягають обов'язковому технічному контролю відповідно до цієї статті.
Обов'язковому технічному контролю не підлягають: 1) легкові автомобілі усіх типів, марок і моделей, причепи (напівпричепи) до них (крім таксі та автомобілів, що використовуються для перевезення пасажирів або вантажів з метою отримання прибутку), мотоцикли, мопеди, мотоколяски та інші прирівняні до них транспортні засоби - незалежно від строку експлуатації; 2) легкові автомобілі, що використовуються для перевезення пасажирів або вантажів з метою отримання прибутку, вантажні автомобілі незалежно від форми власності вантажопідйомністю до 3,5 тонни, причепи до них - із строком експлуатації до двох років; 3) технічні засоби для агропромислового комплексу, визначені Законом України «Про систему інженерно-технічного забезпечення агропромислового комплексу України».
Відповідно до пункту 1 Порядку проведення обов'язкового технічного контролю та обсяги перевірки технічного стану транспортних засобів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 30 січня 2012 року № 137, не підлягають обов'язковому технічному контролю : 1) легкові автомобілі усіх типів, марок і моделей, причепи (напівпричепи) до них (крім таксі та автомобілів, що використовуються для перевезення пасажирів або вантажів з метою отримання прибутку), мотоцикли, мопеди, мотоколяски та інші прирівняні до них транспортні засоби - незалежно від строку експлуатації; 2) легкові автомобілі, що використовуються для перевезення пасажирів або вантажів з метою отримання прибутку, вантажні автомобілі незалежно від форми власності вантажопідйомністю до 3,5 тонни, причепи до них - із строком експлуатації до двох років.
Таким чином, законодавцем встановлено умови, за яких проведення технічного огляду транспортних засобів є обов'язковим, як і періодичність такого огляду, і такі умови стосуються не тільки категорій транспортних засобів, але і строку їх експлуатації та мети використання (перевезення пасажирів або вантажу з метою отримання прибутку).
З матеріалів справи встановлено, що 01.01.2018 між ТОВ «Управлінське товариство «УЛФ» (Орендодавець) та ДП ВАТ «Івано-Франківський м'ясокомбінат» «Івано-Франківські ковбаси» (Орендар) укладено Договір оренди № 01/01/18-ОР, відповідно до умов якого Орендодавець передає, а Орендар приймає у строкове платне використання автомобілі, найменування марок, моделей, реєстраційні номери яких вказані в акті приймання-передачі, що становить невід'ємну частину Договору. Об'єкт оренди буде використовуватись орендарем у господарській діяльності для власних виробничих потреб.
На підставі акта приймання-передачі транспортних засобів № 1 від 01.01.2018 ДП ВАТ «Івано-Франківський м'ясокомбінат» «Івано-Франківські ковбаси» прийняло в оренду автомобіль Ford Focus, д.н.з. НОМЕР_1 .
Згідно з даними свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу автомобіль Ford Focus, 2011 року випуску, перебуває у власності ТОВ «Управлінське товариство «УЛФ», тип - загальний легковий хечбек - В, повна маса 1860, маса без навантаження - 1339, кількість сидячих місць з місцем водія - 5.
Суд апеляційної інстанції зауважує, що тип «В» відноситься до легкового транспорту - автомобілі, які за своєю конструкцією та обладнанням призначені для перевезення пасажирів та їхнього багажу із забезпеченням необхідного комфорту та безпеки із числом місць для сидіння не більше дев'яти, включаючи водія.
Згідно з даними з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань серед видів діяльності ДП ВАТ «Івано-Франківський м'ясокомбінат» «Івано-Франківські ковбаси» відсутня діяльність, пов'язана з перевезенням пасажирів або вантажів з метою отримання прибутку.
Як встановлено з матеріалів справи зазначений автомобіль 30.03.2018 наданий ОСОБА_2 для відрядження у с.Черемошне, Погребищенський район, Вінницька область, ТОВ «Хлібодар» для проведення інвентаризації, що підтверджено долученою до матеріалів справи копією посвідчення про відрядження.
При цьому суд апеляційної інстанції звертає увагу, що в даному випадку визначальною обставиною є саме мета фактичного використання автомобіля, а не мета діяльності Товариства в цілому чи обов'язки Орендаря за Договором оренди № 01/01/18-Ор.
Окрім того, автомобіль Ford Focus, д.н.з. НОМЕР_1 , є одним із семи транспортних засобів, переданих за актом приймання-передачі транспортних засобів № 1 від 01.01.2018, який є невід'ємною частиною зазначеного договору оренди.
Таким чином, автомобіль марки Ford Focus, д.н.з. НОМЕР_1 , за своєю конструкцією та обладнанням призначений для перевезення пасажирів та їхнього багажу із забезпеченням необхідного комфорту та безпеки, із числом місць для сидіння не більше п'яти, включаючи водія, є легковим автомобілем, який не використовується для перевезення пасажирів або вантажів з метою отримання прибутку, а тому відповідно до положень статті 35 Закону №3353-XII, Порядку проведення обов'язкового технічного контролю та обсяги перевірки технічного стану транспортних засобів, не підлягає обов'язковому технічному контролю.
Відповідно до статті 7 КУпАП України ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
З метою забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, індивідуалізації її відповідальності та реалізації вимог статті 245 КУпАП відповідно до статті 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Частиною 1 статті 268 КУпАП законодавцем визначено права особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
У наведених положеннях визначено систему правових механізмів щодо забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на стадії розгляду уповноваженим органом (посадовою особою) справи про адміністративне правопорушення, зокрема, з метою запобігти безпідставному (необґрунтованому) притягненню такої особи до відповідальності.
Статтею 251 КУпАП визначено перелік фактичних даних в справі про адміністративне правопорушення, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно з пунктом 1 статті 247 КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Відповідно до частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно з частиною 1 статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Таким чином, в адміністративному процесі, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень тягар доказування правомірності своїх рішень, дій чи бездіяльності покладається на відповідача - суб'єкта владних повноважень, який повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, що можуть бути використані як докази у справі.
За таких обставин, на підставі системного аналізу законодавчих положень, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що відповідачем не підтверджено належними та допустимими доказами правомірність притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за правопорушення, передбачене частиною 3 статті 121 КУпАП, не доведено дотримання при винесені постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БР №644619 від 30.03.2018 вимог статей 248 та 280 КУпАП щодо всебічного, повного і об'єктивного з'ясування обставин, вирішення такої в точній відповідності з законом, що призвело до порушення прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, закріплених у статті 268 КУпАП.
Вказане у своїй сукупності дозволяє суду апеляційної інстанції дійти висновку, що постанова серії БР №644619 від 30.03.2018 не відповідає критеріям законності та обґрунтованості рішення суб'єкта владних повноважень, а тому підлягає скасуванню.
У п.58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.
З огляду на викладене, враховуючи положення статей 317 та 286 КАС України, прецедентну практику ЄСПЛ, суд апеляційної інстанції приходить переконання, що суд першої інстанції при винесені оскаржуваного рішення неповно з'ясував обставин, що мають значення для справи, що має наслідком скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення, яким слід скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Щодо розподілу витрат на правову допомогу, то з врахуванням положень статтей 134, 139 КАС України, враховуючи долучені до матеріалів справи докази щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, слід стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції у Вінницькій області на користь ОСОБА_2 2000 грн. (дві тисячі гривень) витрат на правову допомогу, сплачених відповідно до прибуткового касового ордеру №3 від 13.04.2018.
Керуючись статтями 229, 241, 272, 286, 308, 310, 317, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 представника ОСОБА_2 задовольнити.
Рішення Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 20 серпня 2018 року у справі №352/882/18 скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов ОСОБА_2 до Головного управління Національної поліції у Вінницькій області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення задовольнити.
Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення в справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії БР №644619 від 30.03.2018 та закрити справу про адміністративне правопорушення.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції у Вінницькій області (місцезнаходження: вул.Театральна, 10, м.Вінниця, 21050, ідентифікаційний код юридичної особи 40108672) на користь ОСОБА_2 (місце проживання: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) 2000 грн. (дві тисячі гривень) витрат на правову допомогу, сплачених відповідно до прибуткового касового ордеру №3 від 13.04.2018.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя Т. І. Шинкар
судді Н. М. Судова-Хомюк
М. А. Пліш
Повне судове рішення складено 16 вересня 2019 року