10 вересня 2019 р.Справа № 520/11592/18
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Бартош Н.С.,
Суддів: Подобайло З.Г. , Григорова А.М. ,
за участю секретаря судового засідання Мороза М.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на додаткове рішення Харківського окружного адміністративного суду (головуючий І інстанції Горшкова О.О., м. Харків) від 19.07.2019 року по справі № 520/11592/18
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області
про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
Позивач, ОСОБА_1 , звернулася до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просила: визнати протиправними дії Голового управління Пенсійного фонду України в Харківській області, які полягають у зменшенні розміру пенсії ОСОБА_1 з 90% грошового забезпечення до 70% та відмові здійснити перерахунок без обмеження максимальним розміром пенсії; вВизнати протиправними дії Голового управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо відмови виплатити ОСОБА_1 суму перерахованої пенсії за період з 01.01.2016 р. по 31.12.2017 р.; зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області перерахувати та виплачувати пенсію ОСОБА_1 в розмірі 90% грошового забезпечення без обмеження максимальним розміром з 01.01.2016 р. та виплатити ОСОБА_1 суму перерахованої пенсії за період з 01.01.2018 року з компенсацією за несвоєчасну виплату пенсії по день виплати, згідно Постанови Кабінету Міністрів № 159 від 21.02.2001 року "Про затвердження Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати"; зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області виплатити ОСОБА_1 суму перерахованої пенсії за період з 01.01.2016 року по 31.12.2017 року без відстрочення та прив'язки до періодів, які встановлено постановою Кабінету Міністрів України № 103 від 21.02.2018 року з компенсацією за несвоєчасну виплату пенсії по день виплати, згідно Постанови Кабінету Міністрів № 159 від 21.02.2001 року "Про затвердження Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати".
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 12.02.2019 року по справі № 520/11592/18 позовні вимоги задоволено частково: зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області перерахувати з 01.01.2016 року та виплачувати пенсію ОСОБА_1 в розмірі 90 відсотків відповідних сум грошового забезпечення, з урахуванням проведених платежів, без застосування положень п.3 Постанови Кабінету Міністрів України "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб" № 103 від 21.02.2018 року в контексті строковості та відсотковості виплат відповідних сум підвищення пенсії; зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області провести нарахування та виплату ОСОБА_1 компенсації втрати частини грошових доходів у зв'язку з невиплатою перерахованої пенсії за період з 01.01.2016 р. по 31.12.2017 р. відповідно до Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" та постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 р. № 159.
Позивачем до суду першої інстанції подано заяву від 04.07.2019 р. (вх. № 01/40456/19), в якій заявник просить суд ухвалити додаткове судове рішення, яким зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області перерахувати з 01.01.2016 року та виплачувати пенсію ОСОБА_1 в розмірі 90 відсотків відповідних сум грошового забезпечення без обмеження максимальним розміром, з урахуванням проведених платежів, без застосування положень п. 3 Постанови Кабінету Міністрів України "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб" № 103 від 21.02.2018 року в контексті строковості та відсотковості виплат відповідних сум, оскільки вказане питання не було вирішено судом під час прийняття рішення від 12.02.2019 року № 520/11592/18.
Додатковим рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 19.07.2019 року по справі № 520/11592/18 заяву ОСОБА_1 задоволено: зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області перерахувати з 01.01.2016 року та виплачувати пенсію ОСОБА_1 в розмірі 90 відсотків відповідних сум грошового забезпечення без обмеження максимальним розміром, з урахуванням проведених платежів, без застосування положень п. 3 Постанови Кабінету Міністрів України "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб" № 103 від 21.02.2018 року в контексті строковості та відсотковості виплат відповідних сум.
Відповідач не погодився з додатковим рішенням суду першої інстанції та подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права з підстав, викладених в апеляційній скарзі.
Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому наполягає на законності рішення суду першої інстанції, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Сторони про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, що підтверджується повідомленнями про вручення рекомендованих поштових відправлень.
Колегія суддів визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу у відповідності до ч. 4 ст. 229 КАС України.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши додаткове рішення суду першої інстанції, дослідивши доводи апеляційної скарги та відзив на неї, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач є пенсіонером, перебуває на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України в Харківській області та отримує пенсію у відповідності до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.1992 року № 2262-ХII (далі - Закон № 2262-ХII). Пенсію їй було призначено у розмірі 90% грошового забезпечення відповідно до ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", в редакції, чинній на момент призначення пенсії.
Позивач, у зв'язку з набранням чинності Законом України від 23 грудня 2015 року № 900-VIII "Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення гарантій соціального захисту колишніх працівників органів внутрішніх справ України та членів їх сімей" (далі - Закон № 900-VIII) набула право на перерахунок пенсії з 01.01.2016 року.
Також, судом першої інстанції встановлено, що відповідачем проведено перерахунок пенсії позивача з 01.01.2016 р. на підставі довідки № 100/27162 від 21.03.2018 року про грошове забезпечення для перерахунку пенсії, наданої Ліквідаційною комісією УМВС України в Харківській області, відповідно до Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення гарантій соціального захисту колишніх працівників органів внутрішніх справ України та членів їх сімей" № 900 від 23.12.2015 р., ст. 63 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", постанови КМУ № 988 від 11.11.2015 р. "Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції", постанови КМУ № 947 від 18.11.2015 р. та постанови КМУ від 21.02.2018 р. № 103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб".
У урахуванням того, що розмір пенсії позивача до проведеного перерахунку складав 90% грошового забезпечення та з тих підстав, що строки, передбачені постановою КМУ № 103 не повинні застосовуватись до правовідносин, які виникли до її прийняття, позивач звернулась до відповідача заявою про перерахунок пенсії, виходячи з її початкової відсотковості та про сплату компенсації втрати частини доходу за період з 01.01.2016 року по 31.12.2017 року, на яку отримала відповідь від 11.12.2018 р. про відсутність підстав для вчинення зазначених дій з посиланням на ч. 2 ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" в редакції, чинній на момент виникнення права на перерахунок з 01.01.2016 року, як правомірності визначення пенсії - 70% від грошового забезпечення та з посиланням на Постанову КМ України № 103, щодо відсутності порушень строків виплати перерахованої пенсії, а отже - відсутності підстав для нарахування та виплати компенсації втрати частини доходів відповідно до Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати".
Позивач, вбачаючи в зазначеному порушення своїх прав, звернулась до суду за їх захистом.
Частково задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції дійшов до висновку, що при розрахунку розміру підвищення до пенсії максимальний її розмір має обраховуватися із вказаного у довідці грошового забезпечення, але, виходячи із розміру пенсії у відсотках, право на які особа набула на момент виходу на пенсію і розмір яких не може бути зменшено наступними змінами в законодавстві.
Ухвалюючи додаткове рішення у справі суд першої інстанції зазначив, що протягом 2017 року ст. 43 Закону № 2262-ХІІ не передбачала положення про те, що максимальний розмір пенсії не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів. Отже, внесені Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 6 грудня 2016 року №1774 до частини сьомої зазначеної статті, яка визнана неконституційною і втратила чинність, зміни (щодо періоду, протягом якого діють обмеження пенсії), самі по собі не створюють підстав для такого обмеження.
В доводах апеляційної скарги відповідач по справі послався на те, що з 01.01.2017 р. із набуттям чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06.12.2016 р. № 1774-VIII, набрали чинності положення статті 43 Закону № 2262-ХІІ, які не були предметом розгляду Конституційного Суду України та регулювали норми статті в межах дії іншого бюджетного року. Згідно вказаної норми, «максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Тимчасово, по 31 грудня 2017 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень».
Оскільки зазначені зміни не визнавались такими, що не відповідають Конституції України, апелянт вважає, що підстави для їх незастосування та виплати пенсії у розмірі, що перевищує десять прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність відсутні.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції та відхиляє доводи апеляційної скарги, з огляду на наступне.
Судовим розглядом встановлено, що рішенням суду від 12.02.2019 р. по справі № 520/11592/18 не вирішено позовні вимоги позивача в частині зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області провести перерахунок пенсії ОСОБА_1 відповідних сум грошового забезпечення без обмеження максимальним розміром, що стало підставою для звернення позивача до суду із заявою про ухвалення додаткового судового рішення у відповідності до вимог ст. 252 КАС України.
У зв'язку з прийняттям Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08.07.2011 року № 3668-VI, ще в 2011 році редакція ч. 7 ст. 43 Закону № 2262-ХІІ викладена у наступній редакції: «Максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність». Аналогічні зміни були внесені до ч. 3 ст. 27 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Відповідно до вимог п. 2 розд. ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 3668-VI, обмеження пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) максимальним розміром, встановленим цим Законом, не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом.
Пенсіонерам, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом і в яких розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) перевищує максимальний розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), встановлений цим Законом, виплата пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) здійснюється без індексації, без застосування положень частин другої та третьої статті 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та проведення інших перерахунків, передбачених законодавством, до того часу, коли розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) відповідатиме максимальному розміру пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), встановленому цим Законом.
Порядок виплати пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) працюючим пенсіонерам встановлюється законодавством незалежно від дати призначення пенсії (щомісячного довічного грошового утримання).
Якщо внаслідок прийняття цього Закону розмір пенсії зменшується, пенсія виплачується в раніше встановленому розмірі.
Буквальний та системний аналіз наведених норм Закону № 3668-VI дає підстави для висновку, що вони не звужують зміст вже набутих прав пенсіонерів, розмір призначеної пенсії яких більший зазначеного максимального розміру. Водночас, запроваджують обмеження, щодо розміру призначених після 1 жовтня 2011 року та перерахованих пенсій, зокрема, відповідно до Закону № 2262-ХІІ.
Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що наведені вище положення першого речення ч. 7 ст. 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (а саме: про те, що максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність, - в цілому визнано неконституційним відповідно до рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 року № 7-рп/2016.
Так, згідно із п. 2 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 року №7-рп/2016, зокрема, частина 7 статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» втратила чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Таким чином, з 20 грудня 2016 року відсутня частина 7 статті 43 в Законі України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Відповідно до Законів України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24.12.2015 року № 911-VIII та «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06.12.2016 року №1774-VIII, у частині 7 статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» вносились лише зміни до другого речення зазначеної частини ст.43 Закону №2262-ХІІ.
Таким чином, буквальне розуміння змін внесених Законами України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24.12.2015 року №911-VIII та «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06.12.2016 року №1774-VIII з урахуванням змісту рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 року №7-рп/2016 дозволяє стверджувати, що у Законі України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» відсутня частина 7 статті 43, а внесені до неї зміни, що полягають у зміні слів і цифр, є нереалізованими.
Так, після прийняття Конституційним Судом України описаного вище рішення від 20.12.2016, зміни до першого речення ч. 7 ст. 43 Закону аналогічного змісту новими законами не вносились.
Це означає, що починаючи з 2017 року стаття 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» не передбачала положення про те, що максимальний розмір пенсії не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів.
Зазначений висновок суду узгоджується із правовою позицією, що викладена в постановах Верховного Суду від 03.10.2018 року у справі № 127/4267/17, від 16.10.2018 року у справі № 522/16882/17 та від 06.11.2018 року у справі № 522/3093/17.
Крім того, передбачені ст. 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" обмеження пенсій максимальним розміром введені в дію Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 24.12.2015 № 911-VIII.
В той же час, п. 2 Прикінцевих положень Закону № 911-VIII передбачено, що дія положень цього Закону щодо визначення максимального розміру пенсії застосовується лише до пенсій, які призначаються починаючи з 01.01.2016, при цьому судами встановлено, що пенсія позивачу призначена до 01.01.2016 р.
За аналогічних обставин безпідставними є і посилання на Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06.12.2016 р. № 1774-VIII.
Згідно з ч. 3 ст. 51 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (в редакції Закону № 614-VIII від 15.07.2015) перерахунок пенсій у зв'язку із зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на такий перерахунок згідно з цим Законом, або у зв'язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством, не проведений з вини органів Пенсійного фонду України та/або державних органів, які видають довідки для перерахунку пенсії, провадиться з дати виникнення права на нього без обмеження строком.
З урахуванням дати призначення пенсії позивачу і пункту 2 Прикінцевих положень Закону № 911-VIII обмеження пенсії максимальним розміром, до позивача не застосовується, про що правильно зазначив суд першої інстанції у своєму рішенні.
Враховуючи вищенаведене, доводи Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо правомірності обмеження пенсії позивача граничним розміром є помилковими, у зв'язку з чим суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для ухвалення додаткового рішення у справі.
Відповідно до ч. 1-3 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Згідно зі ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Таким чином, колегія суддів, переглянувши рішення суду першої інстанції, дійшла висновку, що при прийнятті рішення суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.
Враховуючи те, що додаткове рішення Харківського окружного адміністративного суду від 19.07.2019 року по справі № 520/11592/18 прийняте з дотриманням норм матеріального та процесуального права, колегія суддів не виявила підстав для його скасування.
З урахуванням того, що відповідно до п. 3 ч. 6 ст. 12 КАС України справами незначної складності є справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг, ця справа відноситься до справ незначної складності і відповідно до ч. 5 ст. 328 КАС України не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Керуючись ст. ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 326, 327 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на додаткове рішення Харківського окружного адміністративного суду від 19.07.2019 року по справі № 520/11592/18 - залишити без задоволення.
Додаткове рішення Харківського окружного адміністративного суду від 19.07.2019 року по справі № 520/11592/18 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя (підпис)Н.С. Бартош
Судді(підпис) (підпис) З.Г. Подобайло А.М. Григоров
Повний текст постанови складено 16.09.2019 року