Справа № 184/1582/18
Номер провадження 2/184/84/19
11 вересня 2019 рокум. Покров
Орджонікідзевський міський суд Дніпропетровської області в складі: головуючої судді - Малашиної Ю.Б., за участю секретаря - Попівніч Н.І., представника позивача - Жовтяк О.В., ОСОБА_1 , представника відповідача - Шаврової Н.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНОГО БАНКУ «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, -
Позивач звернувся до суду з вищезазначеним позовом, в обґрунтування своїх вимог посилається на те, що 16.02.2011 року між КБ «ПриватБанк» (з 21.05.2018 року ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» змінило назву на АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» (надалі по тексту - КБ «ПРИВАТБАНК», банк) та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір № б/н, відповідно до якого відповідач отримав кредит у розмірі 300,00 гривень у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. В порушення умов договору ОСОБА_2 зобов'язання за вказаним договором належним чином не виконав, не надав своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов Договору, тому за кредитним договором № б/н, станом на 31.05.2018 року, утворилась заборгованість у розмірі 92085,77 гривень, що складається з наступного: 2987,87 гривень - заборгованість за кредитом, 79880,99 гривень - заборгованість по процентам за користування кредитом, 4355,68 гривень - заборгованість за пенею та комісією, а також штрафи відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500,00 гривень - штраф (фіксована частина), 4361,23 гривні - штраф (процентна складова), яку позивач просить стягнути з відповідача на свою користь, а також стягнути з нього судовий збір.
Відповідач в порядку ст. 178 ЦПК України подав до суду відзив, в якому просить відмовити позивачу в задоволенні його позовних вимог, зазначивши, що взагалі не укладав з позивачем кредитного договору у розумінні діючого законодавства. Копія Умов та Правил надання банківських послуг, на яку посилається позивач, не містить підпису відповідача відносно того, що саме з наданими до позову Умовами та Правилами він був ознайомлений. Тобто Анкета - заява про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг від 02,06.2011 року, що надана банком не містить ознак узгодження в письмовій формі умов кредитування. Немає також жодних відомостей щодо зміни умов кредитування. Щодо процентів, нарахованих банком, то відповідач категорично не погоджується з розміром нарахованих процентів, розмір яких сторонами не узгоджувався, вважає неправомірними дій позивача щодо підвищення ним в односторонньому порядку процентної ставки на суму простроченої заборгованості. Боржник вважається належно повідомленим про збільшення розміру процентної ставки за користування кредитом в односторонньому порядку в тому разі, якщо банк не лише відправив на адресу такого боржника листа про зміну умов кредитного договору, а й довів факт його вручення адресатові під розписку. Розрахунок, наданий банком, є результатом інтелектуальної діяльності працівника банку, спрямованої на визначення заборгованості позичальника перед банком, або є результатом дії програмного забезпечення банку. Позивач нарахував відповідачу і проценти, і пеню поза строком дії кредитної карти, і поза строком дії кредитного договору, крім того, є підстави для застосування позовної давності, яку просить застосувати.
В порядку ст.179 ЦПК України позивач надав відповідь на відзив, в якому зазначив, що згідно з умовами договору Банком передано Відповідачу кредитну карту зі строком дії до 30.04.2016, з встановленим кредитним лімітом на платіжну картку, в обмін на зобов'язання позичальника по поверненню кредиту, сплати процентів в обумовлені у Заяві, Умовах та Правилах надання банківських послуг, Тарифах строки. Згідно з умовами Кредитного договору № б/н Позичальник зобов'язаний здійснювати повернення кредиту частинами (щомісячними платежами) з розмірі та в строки, визначені Тарифами та щомісячно сплачувати проценти за користування кредитом, а також встановлена відповідальність за порушення строку повернення кредиту та процентів за користування ним. Отже, датою 30.04.16 ( останній день строку дії карти) визначено кінцеву дату для здійснення Позичальником останнього щомісячного платежу по погашенню кредиту в розмірі та в строки, встановлені Тарифами при відсутності порушень по сплаті та простроченої заборгованості, а не кінцевий термін спливу виконання своїх грошових зобов'язань за Кредитним договором №б/н та припинення зобов'язань в цілому. Відповідно по даному договору відкрито картковий рахунок, встановлено кредитний ліміт видано картку, а сума обов'язкового мінімального щомісячного платежу залежить від суми використаного кредитного ліміту. Відповідно до Правил користування карткою строк дії картки вказано на лицевій стороні картки (місяць та рік). Картка діє до останнього календарного дня вказаного місяця. Отже, строк випущеної картки до останнього дня 04.2016 року. Позивач же звернувся до суду з позовом до Відповідача 30.07.2018 року - до спливу строку позовної давності. Згідно виписки по рахунку, вбачається, що Відповідач до певного часу належним чином виконував свої зобов'язання за кредитом, що свідчить про те, що Відповідач знав про умови кредитування та визнав свої зобов'язання за Договором. Тому посилання Відповідача про те, що він не був ознайомлений з умовами кредитування не має прийматись судом до уваги.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві та відповіді на відзив.
Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги позивача не визнала, посилаючись на обставини, викладені у відзиві на позовну заяву.
Суд, заслухавши представників позивача та представника відповідача, дослідивши матеріали справи, приходить до наступних висновків щодо фактичних обставин.
Відповідно до ч.ч. 1,2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).
Згідно із ч.1 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом ст. 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Здійснюючи оцінку обставин (фактів), якими обґрунтовані вимоги та заперечення учасників справи, та поданими ними доказами, суд звертає увагу на наступне.
Як встановлено в судовому засіданні, 16.02.2011 року між КБ «ПРИВАТБАНК» та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір № б/н у спосіб подання письмової згоди відповідача на приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг.
Згідно анкети - заяви від 16.02.2011 р. відповідач погодився, що вказана заява разом з Пам'яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами, становлять між ОСОБА_2 і банком договір про надання банківських послуг. Відповідач ознайомився з договором про надання банківських послуг, а також Тарифами банка, які були надані останньому в письмовому вигляді. Умови і Правила надання банківських послуг містяться на офіційному сайту www.privatbank.ua. У зазначеній анкеті-заяві також міститься позначка, що відповідач виявив бажання оформити на своє ім'я платіжну картку кредитка «Універсальна» (а/с.8).
На підтвердження позовних вимог банком надано витяг з Умов та правил надання банківських послуг в Приватбанку (а/с 10-33), які не містять підпису ОСОБА_2 .
Проте, згідно Довідки про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна. 55 днів льотного періоду» по договору SAMDN50000041042391 З ОСОБА_2 , встановлено базову % ставку на місяць - 2,5% UAN, строк внесення щомісячних платежів - до 25 числа місяця, що йде за звітним, передбачено механізм нарахування пені та штрафів за несвоєчасне погашення заборгованості тощо (а/с 9). Вказана довідка містить підпис відповідача, що останнім не спростовано.
Відповідно до довідки про видачу кредитної картки ОСОБА_2 згідно кредитного договору б/н від 16.02.2011 року, отримав картки № НОМЕР_1 , № НОМЕР_2 , № НОМЕР_3 , остання з них мала термін дії до 04.2016 року (а/с 175).
Відповідно до розрахунку заборгованості за кредитним договором №б/н від 16.02.2011 року, укладеного між Приватбанком та клієнтом - ОСОБА_2 (а/с 5-7): заборгованість за кредитом становить - 2987,87 гривень, заборгованість за процентами складає - 79880,99 гривень, в тому числі, несплачені проценти на прострочену заборгованість складають - 79880,99 гривень, комісія, в тому числі нарахована комісія становить - 4355,68 гривень, заборгованість по судовим штрафам складає 4861,23 гривні, що разом складає - 92085,77 гривень.
Згідно виписки по рахунку № НОМЕР_4 проводився рух коштів як шляхом поповнення картки, так зняття відповідачем коштів з картки (а/с 104 - 112).
Враховуючи зазначене, суд приходить до висновку про укладання між банком та ОСОБА_2 кредитного договору, оскільки у письмовій формі сторони домовились про сплату відсотків за користування кредитними коштами, порядок і терміни щомісячного виконання зобов'язання, порядок нарахування та розмір пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту.
Водночас, Умови та правила надання банківських послуг в Приватбанку, на яких відсутній підпис відповідача, суд не може розцінювати як стандартну (типову) форму договору приєднання. При цьому, суд керується постановою Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 р. у справі №342/180/17, в якій Судом зроблено висновок про те, що надані позивачем Умови та Правила надання банківських послуг ПриватБанку, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов'язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останнім і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.
Вирішуючи наявний спір, суд керується наступним.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). Тобто, зобов'язання з надання кредиту, його повернення та сплати процентів є основним, а зобов'язання зі сплати штрафу та пені є додатковим до основного.
Позивач обов'язки за умовами договору виконав, надавши кредитні кошти відповідачеві. Останній зобов'язався за договором повертати кредит з процентами щомісячними періодичними платежами.
Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з ч.1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Отже, для належного виконання зобов'язання необхідно дотримувати визначені у договорі строки (терміни), зокрема щодо сплати процентів, а прострочення виконання зобов'язання є його порушенням.
Відповідно до ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Таким чином, після настання терміну внесення чергового платежу за договором і після спливу строку кредитування зобов'язання простроченого боржника за договором не припиняється. Так, зобов'язання може бути належно виконане простроченим боржником і після спливу позовної давності. Згідно з ч.1 ст. 267 ЦК України особа, яка виконала зобов'язання після спливу позовної давності, не має права вимагати повернення виконаного, навіть якщо вона у момент виконання не знала про сплив позовної давності.
У випадку спливу позовної давності заява про захист цивільного права або інтересу приймається судом до розгляду, проте сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч.ч.1, 2, 4 ст. 267 ЦК України).
Відповідач у поданих заявах по суті та його представник у судовому засіданні неодноразово заявляли про застосування позовної давності як до основної вимоги банку, так і до додаткових його вимог про стягнення з відповідача штрафу та пені.
Загальна позовна давність (зокрема, до вимог про стягнення заборгованості за кредитом і процентів) встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України), а спеціальна позовна давність до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені)- тривалістю в один рік (п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України).
Відповідно до ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок. Початок перебігу позовної давності визначається ст. 261 ЦК України. Так, за загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила, а за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (ч.ч. 1, 5 ст. 261 ЦК України).
Оскільки договір встановлює окремі зобов'язання, які деталізують обов'язок відповідача повернути борг частинами та передбачають самостійну відповідальність за невиконання цього обов'язку, то незалежно від визначення у договорі строку кредитування, право позивача вважається порушеним з моменту порушення відповідачем терміну внесення чергового платежу. А відтак, перебіг позовної давності стосовно кожного щомісячного платежу починається після невиконання чи неналежного виконання (зокрема, прострочення виконання) відповідачем обов'язку з внесення чергового платежу й обчислюється окремо щодо кожного простроченого платежу.
У разі порушення позичальником терміну внесення чергового платежу, передбаченого договором (прострочення боржника), відповідно до ч.2 ст. 1050 ЦК України кредитодавець до спливу визначеного договором строку кредитування вправі заявити вимоги про дострокове повернення тієї частини кредиту, що залишилася, і нарахованих згідно зі ст. 1048 ЦК України, але не сплачених до моменту звернення кредитодавця до суду, процентів, а також попередніх невнесених до такого моменту щомісячних платежів у межах позовної давності щодо кожного із цих платежів. Невнесені до моменту звернення кредитора до суду щомісячні платежі підлягають стягненню у межах позовної давності, перебіг якої визначається за кожним з платежів окремо залежно від настання терміну сплати кожного з цих платежів.
Зазначене відповідає постанові Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 р. у справі № 444/9519/12.
Отже, оскільки за умовами договору відповідач мав виконувати зобов'язання до 25 числа кожного місяця, що йде за звітнім, перебіг позовної давності для стягнення заборгованості за кожним з цих щомісячних платежів починається з наступного дня після настання терміну внесення чергового платежу.
Із матеріалів справи вбачається, що позивач звернувся до суду з позовом 10.08.2018р., тобто після спливу позовної давності навіть щодо останнього платежу, здійсненого відповідачем відповідно до розрахунку заборгованості та виписки по рахунку - 07.05.2014 р.
Водночас, повернення штрафу за прострочений кредит на суму 50,00 грн. та автоматичне погашення простроченої заборгованості з карти 26 ** 26 на суму 244, 32 грн., здійснені відповідно до виписки по рахунку банком 03.06.2014 р. та 20.09.2015 р. відповідно та зазначені у розрахунку банку як сума погашення за наданим кредитом, суд не вважає платежами, здійсненими боржником або уповноваженою ним особою, за відсутності домовленості про таке автоматичне перерахування між сторонами кредитного договору.
Оскільки позовна давність до основної вимоги спливла до звернення позивача до суду, вважається, що позовна давність спливла і до додаткової його вимоги про стягнення з відповідача штрафу та пені.
Отже, враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог АТ КБ «ПриватБанк» у зв'язку із спливом позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі.
На підставі викладеного і керуючись ст. ст.526,527,530,615,625,1052,1054 ЦК України, ст.ст.12, 13, 81, 89, 141,258, 259, 263, 265 ЦПК України, суд,-
В задоволенні позовних вимог АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНОГО БАНКУ «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості - відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду через Орджонікідзевський міський суд Дніпропетровської області.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасники справи, яким повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Повний текст рішення складено 16.09.2019 року.
Суддя Орджонікідзевського міського суду Ю. Б. Малашина