ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
про закриття провадження у справі
13 вересня 2019 року м. Київ№ 826/8769/18
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: судді Добрянської Я.І., розглянувши матеріали справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Естер Компані"
доШпитьківської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області
провизнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії
Товариство з обмеженою відповідальністю "Естер Компані" звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва із позовною заявою до Шпитівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, в якій просить суд скасувати Рішення Шпитівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області від 28.09.2007 №618, яким : 1) відмінено рішення 16-ої сесії 24-го скликання Шпитівської сільської ради від 20.10.2004 №931 «Про надання попередньої згоди на безоплатну приватизацію земельних ділянок членами громадської організації «Об'єднання громадян «Лісне 2» та надання дозволу на розробку проекту відведення земельних ділянок» та рішення 16-ої сесії 24-го скликання Шпитівської сільської ради від 20.10.2004 № 939 «Про передачу власність земельних ділянок 129 членам ГО ОГ «Лісне 2» під будівництво і обслуговування житлових будинків, господарських будівель і споруд в межах с.Лісне»; 2) скасовано державні акти на право власності на земельні ділянки 129 членів громадської організації «Об'єднання громадян «Лісне 2».
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.06.2018, прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі №826/8769/18 та призначено дану адміністративну справу до судового розгляду по суті.
Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.
Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Етер Компані» є власником десяти земельних ділянок, загальною площею : 15, 5048 га. На підставі нотаріально посвідченого Договору поповнення статутного капіталу товариства з обмеженою відповідальністю від 08.06.2015 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, Григорян Д.І. та зареєстровано в реєстрі за № 262 та Акту приймання-передачі до вищезазначеного Договору від 08.06.2015р.. згідно якого ОСОБА_3. вніс в статутний капітал ТОВ «Етер Компані» земельні ділянки. На підставі такого правочину ТОВ «Етер Компані» зареєструвало своє право власності на земельні ділянки, що підтверджується Витягами № 39548292, №39547374, №39546168, №39542661, №39541222, №39540331, №39538428, №39539227, №39536545, №39555463 від 23.06.2015р. та Свідоцтвами про право власності на нерухоме майно №38548086, №39547140, №39545803, №395423943, №39541017, №39540009, №39538211, №39538928, №39536244, №39552335 від 23.06.2015 року.
Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області по справі №2-456/10 від 01.10.2010р., якою затверджено мирову угоду між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 та Витягами з державного реєстру речових прав на нерухоме майно №38343974, №38235737, №38235011, №38238750, №38244612, №38236532, №38238010, №38237229, №38343625, №38344153.
Протоколом загальних зборів учасників ТзОВ «Етер Компані» №4 від 20.04.2018р. прийнято рішення про передачу зазначених ділянок в оренду.
Між тим, Товариство з обмеженою відповідальністю «Чайка Девелопмент», з яким позивач вів переговори про укладення Договору оренди земельних ділянок, 10.05.2018р. відмовився взяти в оренду вказані земельні ділянки через Рішення Шпитівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області №618 від 28.09.2007, яким було вирішено відмінити Рішення 16-ої сесії 24-го скликання Шпитівської сільської ради від 20.10.2004р. за №931 «Про надання попередньої згоди на безоплатну приватизацію земельних ділянок членами громадської організації «Об'єднання громадян «Лісне 2» та надання дозволу на розробку проекту відведення земельних ділянок» та рішення 16-ої сесії 24-го скликання Шпитівської сільської ради від 20.10.2004 № 939 «Про передачу власність земельних ділянок 129 членам ГО ОГ «Лісне 2» під будівництво і обслуговування житлових будинків, господарських будівель і споруд в межах с.Лісне» і скасувати державні акти на право власності на земельні ділянки 129 членів громадської організації «Об'єднання громадян «Лісне 2».
Як вбачаєтеся з тексту позовної заяви, вимоги позивача щодо скасування Рішення Шпитівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області від 28.09.2007 №618 обґрунтовані тим, що оспорюване рішення порушує право власності ТОВ «Етер Компані» на земельні ділянки.
Позивач наголошує, що на момент прийняття рішення № 618 від 28.09.2007р. 129 членів Громадської організації «Об'єданння громадян «Лісне 2» та ОСОБА_2 вже отримали земельні ділянки у власність та зареєстрували на них своє право власності на виконання приписів рішень №931, №939. Тобто громадяни реалізували своє право на отримання у приватну власність земельних ділянок.
Тобто, з наведеного вбачається, що спірним в даному випадку питанням постає питання права власності на зазначені земельні ділянки.
При цьому, позов не містить обґрунтувань та посилань на порушення відповідачем владних управлінських функцій, порядку, процедури прийняття відповідного рішення.
Із листа ТОВ «Чайка Девелопмент» вих.№ 13/0 від 10.05.2018р. вбачається, що з приводу прав на вказану землю давно тривають судові спори між прокуратурою Київської області- з однієї сторони, яка діє в інтересах держави в особі Шпитівської сільської ради та ОСОБА_2 - з іншої сторони. Останнім судовим рішенням, ухвалою по цивільній справі № 2/369/30/13 від 23.11.2017р., яку залишено в силі Постановою Верховного Суду від 12.04.2018р. суд залишив в силі рішення від 24.04.2014р., яким було скасовано правовстановлюючі документи ОСОБА_2 та прийнято рішення повернути 10 земельних ділянок площею 15, 5048 у власність Шпитівської сільської ради, обгрунтувавши свою позицію на підставі Рішення №618 Шпитівської сільської ради Києво-Святошинського районного суду Київської області від 28.09.2007р. (а.с.46)
Відтак, суд приходить до висновку, що існує спір про право між сторонами. Доводів на порушення вимог законодавства саме відповідачем позов не містить.
Згідно зі статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України, адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.
Публічно-правовий спір - спір, у якому:
- хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або
- хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або
- хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи.
Частиною першою статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах.
Водночас, частиною третьою вказаної статті встановлено, що адміністративні суди не розглядають позовні вимоги, які є похідними від вимог у приватно-правовому спорі і заявлені разом з ними, якщо цей спір підлягає розгляду в порядку іншого, ніж адміністративне, судочинства і знаходиться на розгляді відповідного суду.
Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Разом з тим приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника.
Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило, майнового, конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин. Спір є приватноправовим також у тому випадку, якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб'єктів владних повноважень.
Так, суд звертає увагу, що при вирішенні питання про розмежування компетенції судів щодо розгляду адміністративних, цивільних і господарських справ недостатньо застосовувати виключно формальний критерій - визначення суб'єктного складу спірних правовідносин (участь у них суб'єкта владних повноважень), тоді як визначальною ознакою для правильного вирішення спору є характер правовідносин, з яких виник спір.
Відповідно до статті 2 Земельного кодексу України - земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею. Суб'єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади. Об'єктами земельних відносин є землі в межах території України, земельні ділянки та права на них, у тому числі на земельні частки (паї).
Статтею 5 Земельного кодексу України передбачено, що земельне законодавство базується, в тому числі на принципі забезпечення рівності права власності на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави.
Статтею 80 Земельного кодексу України встановлено, що суб'єктами права власності на землю є: громадяни та юридичні особи - на землі приватної власності, територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності та держава, яка реалізує це право через відповідні органи державної влади, - на землі державної власності.
Громадяни та юридичні особи у визначеному законом порядку набувають прав власності та користування земельними ділянками відповідно до їх цільового призначення для ведення господарської діяльності або задоволення особистих потреб.
Відносини, пов'язані з набуттям та реалізацією громадянами, юридичними особами прав на земельні ділянки та з цивільним оборотом земельних ділянок ґрунтуються на засадах рівності сторін і є цивільно-правовими.
Суд наголошує, що визначальними ознаками приватноправових відносин є юридична рівність та майнова самостійність їх учасників, наявність майнового чи немайнового, особистого інтересу суб'єкта. Спір буде мати приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням приватного права (як правило майнового) певного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть і в тому випадку, якщо до порушення приватного права призвели владні управлінські дії суб'єкта владних повноважень.
Кодекс адміністративного судочинства України містить визначення терміну "публічно-правовий спір". Для розгляду спору адміністративним судом необхідно встановити його публічно-правовий зміст (характер). Для з'ясування характеру спору суди повинні враховувати, що протилежним за змістом є приватноправовий спір. Це означає, що в основі розмежування спорів лежить поділ права на публічне та приватне.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 12 жовтня 1978 року у справі "Zand v. Austria" вказав, що словосполучення "встановлений законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття "суд, встановлений законом" у частині першій статті 6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з <…> питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів <…>". З огляду на це не вважається "судом, встановленим законом" орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.
Як вбачається з позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Естер Компані", спірні правовідносини стосуються питання визначення права власності на земельні ділянки, тобто даний спір обумовлено порушенням приватного права (майнового) позивача щодо визначення власника земельних ділянок, а відтак, такий спір має приватноправовий характер та не може віршуватись за правилами адміністративного судочинства.
Конституційний Суд України в пункті 4 мотивувальної частини рішення від 16 квітня 2009 року №7-рп/2009 "У справі за конституційним поданням Харківської міської ради щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 19, статті 144 Конституції України, статті 25, частини чотирнадцятої статті 46, частин першої, десятої статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування) зазначив, що органи місцевого самоврядування, вирішуючи питання місцевого значення, представляючи спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст, приймають нормативні та ненормативні акти. До ненормативних належать акти, які передбачають конкретні приписи, звернені до окремого суб'єкта чи юридичної особи, застосовуються одноразово і після реалізації вичерпують свою дію фактом їхнього виконання. У зв'язку з прийняттям цих рішень виникають правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, у тому числі отримання державного акта на право власності на земельну ділянку, укладення договору оренди землі.
При цьому визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з'ясування всіх обставин у справі з обов'язком суб'єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій, бездіяльності чи рішень, на відміну від визначального принципу цивільного, господарського судочинства, який полягає у змагальності сторін. Суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися "судом, встановленим законом" у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 03 та 18 квітня 2018 року у справах №761/33504/14-а та № 802/950/17-а, від 14 листопада 2018 року у справі №826/240/16.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Слід наголосити позивачу, що у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.
Також, на виконання вимог частини першої статті 239 Кодексу адміністративного судочинства України суд вважає за необхідне роз'яснити позивачу, що розгляд даної справи належить до юрисдикції відповідного господарського суду.
Керуючись статтями 238, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,-
1. Закрити провадження у справі №826/8769/18.
2. Повторне звернення до суду зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.
Ухвала суду набирає законної сили в порядку передбаченому статтею 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Я.І. Добрянська