ЖОВТНЕВИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ДНІПРОПЕТРОВСЬКА
Справа № 201/9866/19
Провадження № 1-кс/201/5329/2019
28 серпня 2019 року Жовтневий районний суд
м. Дніпропетровська
у складі: головуючого
судді ОСОБА_1
з секретарем ОСОБА_2
розглянувши клопотання старшого слідчого СВ Соборного ВП ДВП ГУНП України в Дніпропетровській області ОСОБА_3 , погодженого з прокурором Дніпропетровської місцевої прокуратури №2 Дніпропетровської області ОСОБА_4 , про арешт майна у кримінальному провадженні №42017040000000989 від 04.08.2017 року за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 203-2 КК України, -
Слідчий звернувся до суду з клопотанням погодженим з прокурором про арешт майна.
В обґрунтування заявленого клопотання слідчий посилався на те, що невідомі особи протягом 2017 року, діючи всупереч діючому законодавству України про заборону грального бізнесу, організували на території Дніпропетровської області заклади, діяльність яких пов'язана з організацією, проведенням та наданням можливості доступу до азартних ігор у тому числі «казино».
В ході проведення досудового розслідування даного кримінального провадження, були встановлені свідки, які в своїх показав підтвердили, що за адресою: АДРЕСА_1 , не встановлені особи організували та утримують заклад, в якому надаються послуги в сфері грального бізнесу.
Згідно показів, гра в ігровому залі здійснюється наступним чином: клієнт передає касиру, який знаходиться в касі грошові кошти, після чого касир підходить до будь-якого вільного ігрового автомату на, якому хоче пограти клієнт і здійснює ставку, де відвідувач вибравши гру на моніторі починає грати. Гра на моніторі позначається наступним чином: при натисненні кнопки на клавіатурі, на моніторі починають обертатися різні фігурки, які зупиняються поле натискання кнопки через кілька секунд один біля одного і якщо однакові фігурки співпали між собою, то в залежності від поставленої ставки гравцем налічується виграш. У разі виграшу гравець підходить до касира і повідомляє йому про те що хоче зняти виграш, касир в свою чергу перевіривши інформацію видає кошти виграні гравцем на даному ігровому комп'ютері (автоматі).
Відповідно до Закону України "Про заборону грального бізнесу в Україні", запроваджуються обмеження щодо здійснення грального бізнесу в України, виходячи з конституційних принципів пріоритету прав і свобод людини і громадянина, захисту моральності та здоров'я населенню.
Згідно ст. 1 п.2 вищевказаного Закону, азартна гра - будь - яка гра, обов'язковою умовою участі в якій є сплата гравцем грошей, у тому числі через систему електронних платежів, що дає змогу учаснику як отримати виграш (приз) у будь - якому вигляді, так і не отримати його залежно від випадковості.
Так, 15.08.2019 за дозволом Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська, було проведено обшук за адресою: АДРЕСА_1 , в ході якого виявлено та вилучено: 14 ігрових автоматів, 5 системних блоків, грошові кошти у розмірі 8000 гривень, мобільний телефон «Хуавей», мобільний телефон «Нокіа», планшет «Самсунг», блок відеоспостереження з жорстким диском «Western Digital» на 2 ТВ, s|n WCC4MOEY7ZV7, ключі від гральних автоматів, чорнові записи з показами лічильників гральних автоматів, копія документів в файлі на приміщення.
На підставі викладеного слідчий просив накласти арешт на зазначене в клопотанні майно.
Слідчий клопотання підтримав з підстав зазначених в останньому, просив розглянути без його участі та засобів технічної фіксації.
Відповідно до абз.2 ч.1 ст.170 КПК України, завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.
Згідно до п.1 ч.2, ч.3 ст.170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів по кримінальному провадженню.
У випадку, передбаченому п.1 ч.2 цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст.98 цього Кодексу.
Приписами ч.1 ст.98 КПК України встановлено, що речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Відповідно до абз.1 ч.1, 2 ст.173 КПК України, слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абз.2 ч.1 ст.170 цього Кодексу.
При вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому п.1 ч.2 ст.170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених п.п.3, 4 ч.2 ст.170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому п.2 ч.2 ст.170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому п.4 ч.2 ст.170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Відповідно до п.п. 2, 3 ч.2 ст.131 КПК України, арешт майна є одним з видів заходів забезпечення кримінального провадження, а отже за правилами ст.132 КПК України його застосування не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що: потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи, про який йдеться у клопотанні слідчого або прокурора; може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається з клопотанням.
Дослідивши матеріали клопотання, суддя вважає клопотання не обґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню, оскільки слідчим та прокурором не зазначено, які ознаки речового доказу має вилучене майно, а тільки зазначено, що є розумні підозри вважати, що воно є доказом, не доведено можливість його використання як доказу у кримінальному провадженні та не доведено наявності ризиків його приховування, псування, знищення, передачі, а дані, викладені у клопотанні, дають підстави для висновку, що вилучене в ході обшуку майно не відповідає критеріям, передбаченим ч.2 ст.167 КПК України, а тому не вбачається необхідності накладання арешту на зазначене майно.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 07.06.2007 року у справі «Смирнов проти України» було висловлено правову позицію про те, що при вирішенні питання про можливість утримання державою майна у кримінальному провадженні належить забезпечувати справедливу рівновагу між, з одного боку, суспільним інтересом та правомірною метою, а з іншого боку вимагати охорони фундаментальних прав особи. Для утримання речей (майна) державою у кожному випадку має існувати очевидна істотна причина.
Відповідно до п.18 ч.1 ст.3 КПК України, до повноважень слідчого судді належить здійснення судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні.
Враховуючи вищевикладене, суддя приходить до висновку, що клопотання старшого слідчого СВ Соборного ВП ДВП ГУНП України в Дніпропетровській області ОСОБА_3 , погодженого з прокурором Дніпропетровської місцевої прокуратури №2 Дніпропетровської області ОСОБА_4 , про арешт майна не підлягає задоволенню.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 110, 168-169, 170-173 КПК України,
В задоволені клопотання старшого слідчого СВ Соборного ВП ДВП ГУНП України в Дніпропетровській області ОСОБА_3 , погодженого з прокурором Дніпропетровської місцевої прокуратури №2 Дніпропетровської області ОСОБА_4 , про арешт майна у кримінальному провадженні №42017040000000989 від 04.08.2017 року за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 203-2 КК України, відмовити.
Строк оскарження ухвали п'ять днів з моменту її проголошення.
Суддя ОСОБА_1