Україна
Донецький окружний адміністративний суд
12 вересня 2019 р. Справа №200/680/19-а
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Суддя Донецького окружного адміністративного суду Кошкош О.О., розглянувши в порядку письмового провадження заяву Центрального відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області про зміну способу та порядку виконання рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до Маріупольського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії,
04 вересня 2019 року до Донецького окружного адміністративного суду надійшла заява Центрального відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області, в якій заявник просив змінити спосіб і порядок виконання рішення суду шляхом заміни «зобов'язання виплатити пенсію» на «стягнення з відповідача на користь ОСОБА_1 заборгованість з пенсійних виплат у сумі 94086,25 грн.».
В обґрунтування заяви, державний виконавець посилається на те, що боржником до відділу надіслано відповідь, де зазначено, що рішення суду по справі №200/680/19-а виконано частково. Заборгованість за минулий період буде виплачена після надходження додаткового фінансування.
Представники сторін до судового засідання не з'явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Суд визнав за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження на підставі наявних в матеріалах справи доказів.
Розглянувши матеріали справи суд встановив наступне.
15 березня 2019 року рішенням Донецького окружного адміністративного суду зобов'язано Маріупольське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області (ідентифікаційний код 42171861, 87548, Донецька обл., місто Маріуполь, вулиця Зелінського, будинок 27А) поновити нарахування та виплату пенсії ОСОБА_1 за період з 01.09.2018 по 31.10.2018 (включно) та з 1 грудня 2018 року.
Рішення набрало законної сили.
17 травня 2019 року Донецьким окружним адміністративним судом видано виконавчий лист №200/680/19-а зобов'язального характеру.
Частиною другою статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
За приписами частини першої статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
У разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, що передбачено п.4 ч. 2 ст. 245 КАС України.
Аналіз резолютивної частини рішення Донецького окружного адміністративного суду від 15.03.2019 по справі №200/680/19-а та синтез наведених процесуальних норм дають підстави зробити висновок про те, що зобов'язання, покладені на відповідача, є позовними вимогами як обраним видом захисту порушених прав позивача, які суд задовольнив.
За таких обставин, у наданій заяві позивач просить змінити не спосіб виконання постанови суду, а судове рішення по суті позовних вимог і вирішити додаткову позовну вимогу про стягнення коштів, яка не була предметом розгляду та дослідження адміністративного суду під час прийняття цього рішення.
Частинами першою, третьої статті 378 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду. Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Суд зауважує, що по зазначені у заяві обставини не дають підстав для висновку про неможливість виконання судового рішення, що відповідно до статті 378 Кодексу адміністративного судочинства України було б підставою для зміни способу і порядку його виконання, адже виплата нарахованих сум допомоги буде здійснена управлінням Пенсійного фонду після надходження відповідних сум із державного бюджету.
Отже, виконання постанови суду фактично можливе, хоча й за певних умов, тому відсутні підстави для зміни способу виконання рішення суду першої інстанції.
З огляду на положення статті 129-1 Конституції України та статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення є обов'язковим до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України, незалежно від обраного судом способу захисту порушеного права позивача (зобов'язання відповідача вчинити певні дії чи стягнення з нього коштів).
Ураховуючи викладене, суд дійшов висновку, що зміна способу і порядку виконання судового рішення не передбачає зміни обраного судом відповідно до статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України при ухваленні рішення способу відновлення порушеного права.
Таким чином, зміна способу і порядку виконання рішення суду про зобов'язання органу Пенсійного фонду здійснити виплату із «зобов'язання» на «стягнення» такої виплати є необґрунтованою.
Аналогічний правовий висновок щодо застосування зазначених норм права містять постанови Верховного Суду України від 11 листопада 2014 року № 21-394а14, № 21-475а14, від 13 січня 2015 року № 21-604а14 та від 17 лютого 2015 року № 21-622а14, який повинен враховуватися іншими судами загальної юрисдикції відповідно до абзацу 2 частини 1 статті 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України.
Щодо встановлення відповідачу строку для подання звіту про виконання рішення суду в порядку ст. 382 КАС України, суд виходить з того, що передуванню цій вимозі є вимога про встановлення способу виконання рішення суду шляхом зміни «зобов'язання відповідача сплатити пенсію» на «стягнення з відповідача розміру пенсії у відповідному розмірі», у задоволені якої відмовлено. Інших умов застосування судового контролю у заяві не визначено, у зв'язку з чим суд дійшов висновку щодо відмови у її задоволені.
На підставі викладеного, суд вважає за необхідне відмовити у задоволені заяви відділу примусового виконання рішень про зміну способу чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення, встановлення строку для подання звіту.
Керуючись ст. ст. 169, 378 КАС України,
У задоволенні заяви Центрального відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області про зміну способу та порядку виконання рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до Маріупольського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Ухвала суду першої інстанції може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Донецький окружний адміністративний суд.
Суддя О.О. Кошкош