ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 49089 м. Дніпро, вул. Академіка Янгеля, 4, (веб адреса сторінки на офіційному веб -порталі судової влади України в мережі Інтернет - http://adm.dp.court.gov.ua)
03 червня 2019 року Справа № 160/2291/19
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді: Жукової Є.О.,
за участі секретаря судового засідання: Рубані А.В.
розглянувши в порядку письмового провадження у місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНЖЕНЕРНІ СВІТЛОТЕХНІЧНІ ТЕХНОЛОГІЇ" до Київської міської митниці ДФС про визнання протиправними та скасування рішень про коригування митної вартості, а саме: від 07.02.2019 р. №UA100000/2019/000021/2; від 12.02.2019 Р. №UA100000/2019/000029/2; визнання протиправними та скасування карток відмови в прийняття митних декларацій, митному оформленні випуску чи пропуску товарів від 07.02.2019 р. №UA100030/2019/00084, від 12.02.2019 р. №UA100030/2019/00109,-
12.03.2019 р. до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНЖЕНЕРНІ СВІТЛОТЕХНІЧНІ ТЕХНОЛОГІЇ" до Київської міської митниці ДФС про визнання протиправними та скасування рішень про коригування митної вартості, а саме: від 07.02.2019 р. №UA100000/2019/000021/2; від 12.02.2019 Р. №UA100000/2019/000029/2; визнання протиправними та скасування карток відмови в прийняття митних декларацій, митному оформленні випуску чи пропуску товарів від 07.02.2019 р. №UA100030/2019/00084, від 12.02.2019 р. №UA100030/2019/00109.
В обґрунтування позову позивач посилається на те, що заявлена митна вартість товару підтверджується необхідними супроводжуючими документами, а отже підстав для коригування заявленої митної вартості не вбачається. Позивач зазначає, що оскаржуване рішення Київської міської митниці ДФС є протиправним, оскільки, воно прийняте з порушенням зазначеного законом порядку, без дотримання основних принципів митного регулювання: законності та визнання рівності і правомірності інтересів усіх суб'єктів господарювання.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.03.2019 року провадження у справі №160/2291/19 було відкрито, та призначено справу до розгляду у порядку підготовчого провадження за правилами загального позовного провадження.
29.05.2019 р. повноважним представником відповідача, шляхом поштового зв'язку було подано клопотання про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції від 29.05.2019 р. вх.№3682/19-ел.
Ухвалами Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.05.2019 року та від 30.05.2019 року відмовлено в задоволенні клопотання повноважного представника відповідача - Київської міської митниці ДФС про проведення судового засідання в режимі відеоконференції у справі №160/2291/19 за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНЖЕНЕРНІ СВІТЛОТЕХНІЧНІ ТЕХНОЛОГІЇ" до Київської міської митниці ДФС про визнання протиправними та скасування рішень про коригування митної вартості, а саме: від 07.02.2019 р. №UA100000/2019/000021/2; від 12.02.2019 Р. №UA100000/2019/000029/2; визнання протиправними та скасування картки відмови в прийняття митних декларацій, митному оформленні випуску чи пропуску товарів від 07.02.2019 р. №UA100030/2019/00084, від 12.02.2019 р. №UA100030/2019/00109.
Відповідач вимоги адміністративного позову не визнав, просив у задоволенні позову відмовити, надав письмові заперечення, відповідно до тексту яких зазначено, що Київська міська митниця ДФС під час здійснення контролю митної вартості товарів позивача та прийняття рішення про коригування заявленої позивачем митної вартості діяла у відповідності до вимог законів та інших нормативно-правових актів України, не порушувала права та законні інтереси позивача, а отже, у ТОВ "ІСТ" відсутні підстави для задоволення адміністративного позову. Відповідач звернув увагу суду на те, що відповідно дост.54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. При цьому, митний орган має право упевнитися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відповідач зазначає про те, що оскільки товариством не було подано усіх додаткових документів (які було наведено у вимозі), що підтверджують митну вартість товару, через відсутність в поданих документах усієї необхідної інформації щодо заявленої митної вартості товару, тому це призвело до невиконання умов застосування основного методу визначення митної вартості товарів, що імпортуються, - за ціною договору, і митна вартість імпортованого товару була визначена ним за резервним методом відповідно до положень ст.64 МК України.
Представник позивача у судовому засіданні вимоги адміністративного позову підтримав та просив задовольнити його у повному обсязі.
В судове засідання представники сторін не прибули, вповноваженим представником позивача до суду надано клопотання про розгляд справи без участі представника позивача в порядку письмового провадження.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.
Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Інженерні Світлотехнічні Технології» (ТОВ «ІСТ», далі - Покупець) та AVKUN TRADING LLC (адреса реєстрації: One Commerce Center, 1201 N.Orange St.. Suite 762, Wilmington, New Castle County, DE 19801, USA; адреса представництва: 71 Tutrakan blvd., 7003 Rousse, Bulgaria; далі по тексту - Постачальник) 09.07.2018 уклали Договір поставки №09.07.18 на поставку товарів.
У лютому 2019 року за наведеним Договором Постачальник здійснив поставку Товару торговельної марки VIKO (виробник: Panasonic Eco Solutions Elektrik San, ve Tic. A.S., країна виробництва-TR (Турецька Республіка):
- на суму 50 430,04 USD (доларів США) - по електронній митній декларації №UA100030/2019/397079 від 06.02.2019 - відповідно до Invoice №240119-1 від 28.01.2019.
- на суму 55 480,56 USD (доларів США) - по електронній митній декларації №UA100030/2019/397482 від 12.02.2019 - відповідно до Invoice № 280119-1 від 30.01.2019.
Так, для здійснення митного оформлення вказаного товару позивач подав до Київської міської митниці ДФС електронну наступні митні декларації в яких митна вартість товару визначена ним за основним методом - за ціною договору (метод №1) у відповідності до ст.ст. 57, 58 МК України.
На підтвердження обгрунтованості заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення, разом з кожною із зазначених декларацій Позивач надав митному органу документи, що перелічені у графі 44 кожної з ВМД і посвідчують підстави придбання товару, його кількісні та якісні характеристики, цінове та вартісне обґрунтування, в тому числі, такі документи, як:
по ВМД №UA100030/2019/397079 від 06.02.2019: рахунок-фактура (інвойс) (Commercial invoice) №240119-1 від 28.01.2019 (код документу 0380 у графі 44 ВМД), автотранспортна накладна (Road consignment note) (CMR) № 280119 від 28.01.2019 (код документу 0730 у графі 44 ВМД), документ про походження товару (Declaration of origin) - зокрема, інвойс №240119-1 від 28.01.2019 (код документу 0862 у графі 44 ВМД), книжка МДП (TIR carnet) - зокрема, carnet TIR № RX.82167155 від 28.01.2019 (код документу 0952 у графі 44 ВМД), страховий поліс № 97021910000008 від 28.01.2019 (код документу 3530 у графі 44 ВМД), зовнішньоекономічний Договір поставки № 09.07.18 від 09.07.2018 (код документу т4100 у графі 44 ВМД), інші некласифіковані документи (код документу 9000 у графі 44 ВМД), зокрема: лист б/н від 07.02.2019 про відсутність можливості надання інших додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості за ВМД №UA100030/2019/397079 від 06.02.2019,
по ВМД №UA100030/2019/397482 від 11,02.2019: рахунок-фактура (інвойс) (Commercial invoice) №280119-1 від 30.01.2019 (код документу 0380 у графі 44 ВМД), автотранспортна накладна (Road consignment note) (CMR) № 162813 від 31.01.2019 (код документу 0730 у графі 44 ВМД), документ про походження товару (Declaration of origin) - зокрема, інвойс №280119-1 від 30.01.2019 (код документу 0862 у графі 44 ВМД), книжка МДП (TIR carnet) - зокрема, carnet TIR № XZ.82170464 від 31.01.2019 (код документу 0952 у графі 44 ВМД), страховий поліс № 97021910000009 від 31.01.2019 (код документу 3530 у графі 44 ВМД), зовнішньоекономічний Договір поставки № 09.07.18 від 09.07.2018 (код документу т4100 у графі 44 ВМД), інші некласифіковані документи (код документу 9000 у графі 44 ВМД), зокрема: лист б/н від 12.02.2019 про відсутність можливості надання інших додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості за ВМД №UA 100030/2019/397482 від 12.02.2019.
На етапі перевірки кожної з перелічених митних декларацій Відповідач повідомив Позивача про відмову у митному оформленні (випуску) товарів в зв'язку із винесенням наведених вище рішень про коригування митної вартості згідно ст.55 МК України та необхідності внесення змін згідно ст.269 Митного кодексу України, а також про виникнення необхідності надання додаткових документів за наведеним вище переліком з метою підтвердження митної вартості товару. Оскільки, ніби-то було встановлено, що документи, які подані декларантом для підтвердження заявленої митної вартості товару містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, та відомостей щодо ціни,що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а саме:
1) в інвойсах від 28.01.2019 № 240119-1 і від 30.01.2019 № 280119-1 та контракті від 09.07.2018 № 09.07.18 не зазначено умови оплати за товар:
2) в страховому полісі від 28.01.2019 № 97021910000008 зазначено інвойс № 170119-1, відповідно до якого здійснювалося страхування товару, тоді як до митного оформлення подано інвойс від 28.01.2019№ 240119-1;
3) відповідно до пункту 3.8 контракту від 09.07.2018 № 09.07.18 в ціну товару включені вартість тари та упаковки, а відповідно до інвойсів від 21.01.2019 № 170119-1 та від 30.01.2019 № 280119- 1 товар поставляється на умовах CIP-Дніпро (термін СІР «страхування та фрахт/перевезення» означає, що продавець виконав своє зобов'язання по поставці, коли товар передано в місті призначення, а продажна ціна товару включає вартість товару, вартість страхування та фрахт/перевезення) - до ціни товару відповідно до пункту 3.8 контракту не включено витрати на транспортування та страхування:
4) декларантом не подано достовірних відомостей щодо включення до ціни товару на умовах поставки СІР витрат й ризиків, пов'язаних з транспортуванням та страхуванням товару в місце призначення:
5) відповідно до п.5.1 контракту від 09.07.2018 № 09.07.18 товар повинен мати належне маркування, разом із тим, відомості щодо включення вартості маркування у ціну товару відсутні.
У складі документів, які необхідно додатково надати, відповідач, з посиланням на ст.53 Митного кодексу України, перелічив наступні документи:
по рішенню №UA100000/2019/21/2 від 07.02.2019:
1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається - контракт з виробником товару компанією Panasonic Eco Solutions Elektrik San, ve Tic. A.S: 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продаєш, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом) - рахунок від виробника товару компанії Panasonic Eco Solutions Elektrik San, ve Tic. A.S: 3) виписку з бухгалтерської документації; 4) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 5) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару компанії Panasonic Eco Solutions Elektrik San, ve Tic. A.S: 6) копію митної декларації країни відправлення: 7) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями.
по рішенню №UA100000/2019/29/2 від 07.02.2019:
1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається - контракт між компанією A VKUN TRADING LLC та виробником товару компанією GUNSAN ELEKTRIK MALZEMELERI SAN. VE TIC. A.S.; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продаєш, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом) - рахунок від виробника товару компанії GUNSAN ELEKTRIK MA LZEMELERI SAN. VE TIC. A.S. на компанію AVKUN TRADING LLC; 3) виписку з бухгалтерської документації: 4) ліцензійний чи авторський договір покупця. що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 5) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару компанії GUNSAN ELEKTRIK MALZEMELERI SAN. VE TIC. A.S.: 6) копію митної декларації країни відправлення: 7) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями.
За наявності зазначених розбіжностей та відповідно до приписів ч.6 ст.54 МК України відповідач прийняв рішення про коригування митної вартості товарів та відмови у їх митному оформленні за митною вартістю, заявленою декларантом.
Так, Рішеннями Київської міської митниці ДФС від О7Г02.2О19 року №11А100000/2019/000021/2, від 12.02.2019 року № ПАЇ00000/2019/000029/2 скориговано митну вартість товарів в сторону збільшення на 105 400,21 ІІБП (долари США), яка вплинула на збільшення на 739 260,90 грн. відповідних платежів, що нараховуються за митною вартістю, в т.ч.:
- на збільшення ПДВ на 597 305,33 грн.,
- на збільшення ввізного мита на 141 955,57 грн.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Відповідно до ч. 5 ст. 382 Господарського кодексу України права та обов'язки сторін зовнішньоекономічного договору (контракту) визначаються правом місця його укладення, якщо сторони не погодили інше. Порядок визначення права, яке має застосовуватися до договору (контракту) у разі недосягнення згоди сторін стосовно вказаного порядку, встановлюється законом про зовнішньоекономічну діяльність.
За загальним правилом, передбаченим нормами ст.692 Цивільного Кодексу України, оплата товару за договором передбачена після передання товару чи товаророзпорядчих документів.
Відповідно до ч. 1 ст. 693 Цивільного Кодексу України, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), то покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу. А якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.
Згідно з ч. 2 ст. 530 Цивільного Кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 49 Митного кодексу України (далі - МК України), митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Відповідно до ч.1 ст.50 Митного кодексу України відомості про митну вартість товарів використовуються для: 1) нарахування митних платежів; 2) застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; 3) ведення митної статистики; 4) розрахунку податкового зобов'язання, визначеного за результатами документальної перевірки.
Згідно з ч.ч.1, 2 ст. 51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.52 Митного кодексу України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.
Згідно з ч.1 ст. 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Суд зазначає, що ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України містить вичерпний перелік документів, які подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення. До них відносяться: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
За правилами ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України, у разі якщо зазначені документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Таким чином, право митного органу на витребування додаткових документів не є абсолютним, а виникає за наявності хоча б однієї з таких підстав: надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Така ж позиція знайшла своє відображення у Постанові Пленуму Вищого Адміністративного суду України від 13.03.2017 № 2 «Про Довідку щодо узагальнення практики застосування адміністративними судами положень Митного кодексу України в редакції від 13 березня 2012 року».
З наведеним висновком кореспондуються положення п. 2 ч. 5 ст. 54 Митного кодексу України, за змістом якої Відповідач має право письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості лише у випадках, встановлених цим Кодексом.
Статтею 54 МК України передбачено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом.
Відповідно до ч.3 ст. 54 МК України, за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 6 ст. 54 Митного кодексу України орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Відповідно до ч. 1 ст. 55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Згідно з ч. 1 ст. 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Відповідно до ч.ч. 2-8 ст. 57 Митного кодексу України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.
Частиною 7 ст. 54 МК України передбачено, що у разі, якщо під час проведення митного контролю орган доходів і зборів не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.
Як вже було зазначено судом, відповідач під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів, заявлених за електронною митною декларацією, встановив, що в наданих позивачем документах є розбіжності: в інвойсі поставка товару здійснюється на умовах поставки CIР-Дніпро, а відповідно до п.3.8. договору поставки не вказано, що витрати на транспортування та страхування включені до вартості товару. За умовами поставки витрати на транспортування та страхування повинні бути включені до вартості товару.
Зауваження, що викладені відповідачем у Рішенні про коригування митної вартості товарів, суд вважає помилковими, оскільки їх не можна віднести до таких, які можуть слугувати підставою для відмови у визначенні митної вартості товарів за ціною договору (контракту), адже вказані обставини не впливають на формування митної вартості товару.
Відповідно до Інкотермс-2010 CIР ("фрахт/перевезення та страхування оплачено до (назва місця призначення)" означає, що продавець здійснює поставку товару шляхом його передання перевізнику, призначеному ним самим. Додатково до цього продавець зобов'язаний оплатити витрати перевезення товару до названого місця призначення. Це означає, що покупець приймає на себе всі ризики та будь-які додаткові витрати, що можуть виникнути після здійснення поставки у вищезазначений спосіб. За умовами терміна CIP на продавця покладається також обов'язок забезпечення страхування на користь покупця проти ризику втрати чи пошкодження товару під час перевезення.
Таким чином, поставка товару на умовах CIР зобов'язує продавця оплатити витрати перевезення товару до названого місця призначення, забезпечити страхування на користь покупця та забезпечення здійснення митного оформлення товару при експорті.
З урахуванням вказаного поставка товару на умовах CIР передбачає, що у фактурну вартість товару вже включені витрати, які впливають на митну вартість товару (в тому числі перевезення), тому для цілей визначення митної вартості товару ця вартість не потребує коригування.
Відтак, додаткові витрати на транспортування товару ТОВ "ІСТ" не понесло.
Також, судом встановлено, що наведеними умовами поставки CIР (в редакції Incoterms 2010) не врегульоване питання включення у ціну товару тари та упаковки. Тому позивач додатково виніс ці відомості окремо у п.3.8. договору як такі, які були погоджені ним з постачальником при укладенні цього Договору. При цьому, постачальник не висунув покупцю вимоги відшкодувати витрати на страхування та транспортні витрати за наведеними умовами поставки.
Згідно з п. 7 ч. 10 ст. 58 Митного кодексу України при визначенні митної вартості до ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються подальші витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті, зокрема витрати на страхування товарів.
Таким чином, відповідно до умов поставки за договором поставки №09.07.18 від 09.07.2018 та наявними у справі товаросупровідними документами, всі витрати (транспортування, страхування товару тощо) вже були включені продавцем в ціну товару, відображену у документах, наданих митному органу для митного оформлення. Тому надання додаткових документів, як і необхідність окремого відображення в них вартості витрат зі страхування, митним законодавством не передбачається.
У зв'язку з наведеним суд вважає, що доводи, які зазначені відповідачем у рішенні про коригування митної вартості, не є підставою для коригування митної вартості товару, оскільки в документах відсутні розбіжності, або явні ознаки підробки. Відповідач не надав до суду доказів того, що документи, які подані позивачем для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації. А надані позивачем до митного оформлення документи містять всі необхідні реквізити та відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, відомостей щодо ціни, що була сплачена за ці товари. Таким чином, суд прийшов до висновку, що у відповідача були в наявності всі документи, які давали можливість встановити дійсну митну вартість товару за ціною договору.
Суд звертає увагу, що факт неподання декларантом додаткових документів без належного обґрунтування відповідачем, що вони можуть усунути сумніви спірних відомостей, не може слугувати підставою для відмови в митному оформленні товару.
Суд також звертає увагу, що приписами ч. 6 ст. 54 Митного кодексу України встановлено правило, за яким митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю, виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів.
Відповідно до ч. 3 ст.53 Митного кодексу України, у разі якщо документи, подані для підтвердження митної вартості товару, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: для підтвердження митної вартості товару.
На підставі аналізу наведених норм, суд приходить до висновоку, що законом чітко встановлено умови, за наявності яких у відповідача виникає право на застосування таких повноважень, як витребування додаткових документів та відмова у митному оформленні за заявленою декларантом митною вартістю товарів.
Такою імперативною умовою є наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів.
На думку законодавця, сумніви є обґрунтованими, якщо документи: містять розбіжності; наявні ознаки підробки; не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Відтак, приписи вказаних статей зобов'язують відповідача зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.
Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, відповідач повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
Проте, відповідачем не було вказано, які саме підстави дають обґрунтовану можливість вважати, що заявлено неповні чи/або недостовірні відомості до митної вартості товару, зокрема не вказано які саме складові митної вартості є непідтвердженими, а також не зазначено чому саме з документів, які було подано декларантом, неможливим є встановлення даних складових.
Згідно з положеннями ст. 6 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність», зовнішньоекономічний договір (контракт) складається відповідно до цього та інших законів України з урахуванням міжнародних договорів України. Суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності мають право укладати будь-які види зовнішньоекономічних договорів (контрактів), крім тих, які прямо та у виключній формі заборонені законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 6 Господарського кодексу України загальними принципами господарювання в Україні є: забезпечення економічної багатоманітності та рівний захист державою усіх суб'єктів господарювання; свобода підприємницької діяльності у межах, визначених законом; вільний рух капіталів, товарів та послуг на території України; обмеження державного регулювання економічних процесів у зв'язку з необхідністю забезпечення соціальної спрямованості економіки, добросовісної конкуренції у підприємництві, екологічного захисту населення, захисту прав споживачів та безпеки суспільства і держави; захист національного товаровиробника; заборона незаконного втручання органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб у господарські відносини.
Згідно з положеннями ст.ст. 179, 189, 190 Господарського кодексу України при укладенні господарських договорів сторони можуть визначити зміст договору на основі вільного волевиявлення; суб'єкти господарювання можуть використовувати у господарській діяльності вільні ціни; ціни у зовнішньоекономічних договорах (контрактах) можуть визначатися в іноземній валюті за згодою сторін; вільні ціни визначаються суб'єктами господарювання самостійно за згодою сторін, а у внутрішньогосподарських відносинах - також за рішенням суб'єкта господарювання.
Отже, під час розгляду справи відповідач не підтвердив належними та допустимими доказами, а також аргументованими доводами про наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутності всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари.
Тобто, правильність визначення позивачем митної вартості товару за ціною договору, а також об'єктивна можливість застосування першого методу не були спростовані відповідачем.
Відповідно до ч. 3 ст. 318 Митного кодексу України митний контроль має передбачати виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.
Ця норма також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15.02.2011 року № 3018-VI «Про внесення змін до Закону України «Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур», якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.
Крім того, це узгоджується з проголошеними у ст.8 Митного кодексу України принципами здійснення державної митної справи на засадах законності та презумпції невинуватості, єдиного порядку переміщення товарів, транспортних засобів через митний кордон України, спрощення законної торгівлі, заохочення доброчесності та інших.
З урахуванням зазначеного, суд прийшов до висновку, що митний орган не навів доказів того, що документи подані декларантом є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, невідповідності обраного позивачем методу визначення митної вартості товарів. В поданих при митному оформленні товарів документах відсутні розбіжності, оскільки вони містять всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару та щодо ціни, що підлягала сплаті за цей товар.
Приймаючи до уваги, що відсутність у позивача витребуваних відповідачем додаткових документів ніяким чином не впливає на правильність визначення позивачем (декларантом) митної вартості товарів за основним методом, що підтверджується наданими до митного оформлення документами. А наявність однієї лише вказівки відповідача на перелічені ним розбіжності та недоліки у поданих позивачем документах, без роз'яснення, в чому такі розбіжності полягають, який їхній вплив на митну вартість оцінюваного товару і чому без їх усунення заявлена митна вартість не може бути визнана, не може бути достатньо для висновку про неможливість застосування основного методу визначення митної вартості. У зв'язку з цим неподання позивачем (декларантом) запитуваних (витребуваних) відповідачем додаткових документів з об'єктивних причин, зокрема з причин їх невизначеності та відсутності, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товарів за першим методом, не може бути достатнім для висновку щодо наявності підстав для застосування відповідачем іншого методу визначення митної вартості, а також не може бути підставою для прийняття оскаржуваного рішення та здійснення коригування митної вартості.
Аналогічна правова позиція висловлена і Верховним Судом у справах №804/16980/14, № 815/2013/15.
За таких обставин, рішення про коригування митної вартості товарів від 07.02.2019 р. №UA100000/2019/000021/2; від 12.02.2019 Р. №UA100000/2019/000029/2; а також картки відмови в прийняття митних декларацій, митному оформленні випуску чи пропуску товарів від 07.02.2019 р. №UA100030/2019/00084, від 12.02.2019 р. №UA100030/2019/00109- є протиправними та підлягають скасуванню.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Згідно з ч.1 та ч. 2 ст. 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Відповідно до положень ст. 9 Конституції України та ст.17, ч.5 ст.19 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди та органи державної влади повинні дотримуватись положень Європейської конвенції з прав людини та її основоположних свобод 1950 року, застосовувати в своїй діяльності рішення Європейського суду з прав людини з питань застосування окремих положень цієї Конвенції.
Європейський Суд підкреслює особливу важливість принципу «належного урядування». Він передбачає, що в разі коли йдеться про питання загального інтересу, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (див. рішення у справах «Беєлер проти Італії» [ВП] (Beyeler v. Italy [GC]), заява № 33202/96, п. 120, ECHR 2000, «Онер'їлдіз проти Туреччини» [ВП] (Oneryэldэz v. Turkey [GC]), заява № 48939/99, п. 128, ECHR 2004-XII, «Megadat.com S.r.l. проти Молдови» (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), заява № 21151/04, п. 72, від 8 квітня 2008 року, і «Москаль проти Польщі» (Moskal v. Poland), заява № 10373/05, п. 51, від 15 вересня 2009 року). Також, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, п. 74, від 20.05.2010 року, і «Тошкуце та інші проти Румунії» (Toscuta and Others v. Romania), заява № 36900/03, п. 37, від 25.11.2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах.
Крім того, ЄСПЛ у своєму рішенні по справі Yvonne van Duyn v.Home Office зазначив, що «принцип юридичної визначеності означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатися на зобов'язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов'язання містяться в законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії». З огляду на принцип юридичної визначеності, держава не може посилатись на відсутність певного нормативного акта, який би визначав механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституції чи інших актах. Така дія названого принципу пов'язана з іншим принципом - відповідальності держави, який полягає в тому, що держава не може посилатися на власне порушення зобов'язань для запобігання відповідальності. Захист принципу обґрунтованих сподівань та юридичної визначеності є досить важливим у сфері державного управління та соціального захисту. Так, якщо держава чи орган публічної влади схвалили певну концепцію своєї політики чи поведінки, така держава чи такий орган вважатимуться такими, що діють протиправно, якщо вони відступлять від такої політики чи поведінки щодо фізичних та юридичних осіб на власний розсуд та без завчасного повідомлення про зміни у такій політиці чи поведінці, позаяк схвалення названої політики чи поведінки дало підстави для виникнення обґрунтованих сподівань у названих осіб стосовно додержання державою чи органом публічної влади такої політики чи поведінки.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Суд зазначає, що відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів правомірність своїх дій. Натомість, позивачем доведено та підтверджено належними доказами обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги.
Згідно з ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.
Відповідно до п.58 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010 року, заява 4909/04, Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 09.12.1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
Частиною 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань субєкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відповідно до платіжного доручення №468 від 07.03.2019 р. за подання адміністративного позову позивачем був сплачений судовий збір у розмірі 11 088,91 грн. (Одинадцять тисяч вісімдесят вісім гривень 91 копійка), який у повному розмірі зараховано до Державного бюджету України.
Враховуючи задоволення позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНЖЕНЕРНІ СВІТЛОТЕХНІЧНІ ТЕХНОЛОГІЇ" до Київської міської митниці ДФС про визнання протиправними та скасування рішень про коригування митної вартості, а саме: від 07.02.2019 р. №UA100000/2019/000021/2; від 12.02.2019 Р. №UA100000/2019/000029/2; а також картки відмови в прийняття митних декларацій, митному оформленні випуску чи пропуску товарів від 07.02.2019 р. №UA100030/2019/00084, від 12.02.2019 р. №UA100030/2019/00109, суд приходить до висновку про наявність підстав для часткового присудження здійснених позивачем документально підтверджених судових витрат з Державного бюджету України, а саме, судового збору у розмірі 11 088,91 грн. (Одинадцять тисяч вісімдесят вісім гривень 91 копійка).
Керуючись ст. ст.243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНЖЕНЕРНІ СВІТЛОТЕХНІЧНІ ТЕХНОЛОГІЇ" до Київської міської митниці ДФС про визнання протиправними та скасування рішень про коригування митної вартості, а саме від 07.02.2019 р. №UA100000/2019/000021/2; від 12.02.2019 Р. №UA100000/2019/000029/2; а також картки відмови в прийняття митних декларацій, митному оформленні випуску чи пропуску товарів від 07.02.2019 р. №UA100030/2019/00084, від 12.02.2019 р. №UA100030/2019/00109 - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Київської міської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів, від 07.02.2019 р. №UA100000/2019/000021/2; від 12.02.2019 Р. №UA100000/2019/000029/2.
Визнати протиправними та скасувати картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Київської міської митниці ДФС від 07.02.2019 р. №UA100030/2019/00084, від 12.02.2019 р. №UA100030/2019/00109.
Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Інженерні Світлотехнічні Технології" (пр. Гагаріна, буд.92 кв.44, м. Дніпро, 49000, код ЄДРПОУ -1648343,) судовий збір у розмірі 11 088,91 грн. (Одинадцять тисяч вісімдесят вісім гривень 91 копійка) за рахунок бюджетних асигнувань Київської міської митниці ДФС (вул.Бульвар Вацлава Гавела, 8-А, м. Київ, 03124,код ЄДРПОУ 39422888).
Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено в порядку та у строки, встановлені ст.295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Суддя Є.О. Жукова