Ухвала
11 вересня 2019 року
м. Київ
справа № 500/3884/17
провадження № 61-16423ск19
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Стрільчука В. А., розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Одеського апеляційного суду від 18 липня 2019 року в справі за позовом Акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення заборгованості, за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Укрсоцбанк», треті особи на стороні позивача, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , про визнання недійсними договорів та припинення поруки,
Рішенням Ізмаїльського міськрайонного суду від 17 грудня 2018 року в задоволенні первісного позову відмовлено. Зустрічний позов задоволено. Визнано недійсним договір кредиту № 2006/13-2.06/1065 від 25 грудня 2006 року.
Постановою Одеського апеляційного суду від 18 липня 2019 року апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Укрсоцбанк» (далі - АТ «Укрсоцбанк») задоволено частково. Рішення Ізмаїльського міськрайонного суду від 17 грудня 2018 року скасовано. Позов АТ «Укрсоцбанк» задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «Укрсоцбанк» заборгованість за договором кредиту № 2006/13-2.06/1065 від 25 грудня 2006 року станом на 30 травня 2017 року в розмірі 27 982,66 доларів США, судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 10 923,05 грн за розгляд справи в суді першої інстанції та 16 384,57 грн за розгляд справи в суді апеляційної інстанції. Відмовлено АТ «Укрсоцбанк» у позові до ОСОБА_2 ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , про стягнення заборгованості за договором кредиту № 2006/13-2.06/1065 від 25 грудня 2006 року. Зустрічний позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано припиненим договори поруки від 25 грудня 2006 року № 07-15/1320, № 07-15/1321, № 07-15/1322. Відмовлено у позові ОСОБА_1 про визнання недійсними договорів кредиту та іпотеки від 25 грудня 2006 року.
28 серпня 2019 року ОСОБА_1 подала засобами поштового зв'язку касаційну скаргу на постанову Одеського апеляційного суду від 18 липня 2019 року (повний текст якої складено 29 липня 2019 року), в якій просила скасувати постанову апеляційного суду в частині задоволення первісного позову про стягнення боргу з позичальника та відмови в задоволенні зустрічних вимог про визнання недійними кредитного договору та договору іпотеки і залишити в силі рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 17 грудня 2018 року.
Касаційна скарга не може бути прийнята касаційним судом до розгляду та вирішення питання про відкриття касаційного провадження, оскільки в порушення пункту 3 частини четвертої статті 392 ЦПК України до касаційної скарги не додано документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.
Ставка судового збору, чинна на час подання касаційної скарги на рішення суду, встановлена статтею 4 Закону України «Про судовий збір» та визначена у розмірі 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.
Посилання ОСОБА_1 у касаційній скарзі на положення статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів» як на підставу звільнення від сплати судового збору є необґрунтованим, з огляду на таке.
За змістом частини третьої статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів» споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що пов'язані з порушенням їх прав.
Отже, ОСОБА_1 звільнена від сплати судового збору як споживач за її зустрічним позовом про визнання недійсними кредитного та іпотечного договорів, припинення поруки.
Однак ОСОБА_1 оскаржила рішення апеляційного суду також в частині задоволення первісного позову Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» про стягнення заборгованості за договором кредиту в розмірі 27 982,66 доларів США. В частині такого оскарження ОСОБА_1 не може бути звільнена від сплати судового збору на підставі Закону України «Про захист прав споживачів».
Відповідно до частини четвертої статті 6 Закону України «Про судовий збір», якщо скаргу (заяву) подано про перегляд судового рішення в частині позовних вимог (сум, що підлягають стягненню за судовим рішенням), судовий збір за подання скарги (заяви) вираховується та сплачується лише щодо перегляду судового рішення в частині таких позовних вимог (оспорюваних сум).
Частиною першою статті 6 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що за подання позовів, ціна яких визначається в іноземній валюті, судовий збір сплачується у гривнях з урахуванням офіційного курсу гривні до іноземної валюти, встановленого Національним банком України на день сплати.
Станом на день подання ОСОБА_1 касаційної скарги, 28 серпня 2019 року, офіційний курс долара США, встановлений Національним банком України, становив 25,16493 грн за 1 долар США. Отже, визначена судом сума, що підлягає стягненню, в національній валюті становить 704 181,68 грн (27 982,66 х 25,16493).
Відповідно до частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви майнового характеру юридичною особою справляється судовий збір у розмірі 1,5 відсотку ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Ставка судового збору за подання касаційної скарги становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.
Таким чином, за подання касаційної скарги ОСОБА_1 необхідно сплатити 21 125, 45 грн судового збору ((704 181,68 грн х 1,5 %) х 200%).
Судовий збір за подання касаційної скарги до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у розмірі 21 125, 45 грн має бути перерахований або внесений за реквізитами: отримувач коштів - УК у Печер. р-ні/Печерс. р-н/22030102, ЄДРПОУ - 38004897, банк отримувача - Казначейство України (ЕАП), МФО - 899998, рахунок отримувача - 31219207026007, ККДБ - 22030102 «Судовий збір (Верховний Суд, 055)», символ звітності банку - 207.
Порядок сплати судового збору визначено статтею 6 Закону України «Про судовий збір». На підтвердження сплати судового збору необхідно надати Верховному Суду оригінал квитанції (платіжного доручення).
Відповідно до частини другою статті 393 ЦПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.
Отже касаційну скаргу ОСОБА_1 необхідно залишити без руху з наданням можливості усунути вищевказані недоліки.
Керуючись статтями 185, 392, 393 ЦПК України,
Касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Одеського апеляційного суду від 18 липня 2019 року залишити без руху та надати для усунення зазначених вище недоліків строк десять днів з дня вручення цієї ухвали.
У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали в частині сплати судового збору касаційна скарга вважатиметься неподаною і буде повернута заявнику.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя В. А. Стрільчук