Постанова
Іменем України
04 вересня 2019 року
м. Київ
справа № 522/16964/15
провадження № 61-8105 св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М. (суддя-доповідач), Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - військова частина НОМЕР_1 ;
представник позивача - ОСОБА_1 ;
відповідач - ОСОБА_2 ;
представник відповідача - ОСОБА_3 ;
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу військової частини НОМЕР_1 на рішення апеляційного суду Одеської області від 18 квітня 2016 року у складі колегії суддів: Станкевича В. А., Варикаші О. Д., Ступакова О. А.,
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2015 року військова частина НОМЕР_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди.
Позовна заява мотивована тим, що 12 вересня 2014 року на перехресті вулиць Прохорівська - Генерала Ватутіна у м. Одеса, який є нерегульованим, сталося зіткнення автомобіля УАЗ-31514, військовий номер НОМЕР_2 , під керуванням матроса ОСОБА_2 , який належить військовій частині НОМЕР_1 , з автомобілем ВАЗ-21099, реєстраційний номер НОМЕР_3 , під керуванням ОСОБА_4 , після чого автомобіль ВАЗ-21099 відкинуло на припаркований попереду автомобіль Nissan Almera Classiс, реєстраційний номер НОМЕР_4 , який належить ОСОБА_5 , який після зіткнення відкинуло на правий тротуар, після чого вказаний автомобіль скоїв наїзд на малолітнього пішохода ОСОБА_6 .
У результаті дорожньо-транспортної пригоди (далі - ДТП) автомобіль Nissan Almera Classiс, реєстраційний номер НОМЕР_4 , отримав механічні пошкодження, унаслідок чого ОСОБА_5 було завдано майнової шкоди.
Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 07 квітня 2015 року та рішенням Апеляційного суду Одеської області від 14 липня 2015 року позов ОСОБА_5 до військової частини НОМЕР_1 про відшкодування майнової шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, та відшкодування моральної шкоди задоволено частково. Стягнуто з військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_5 48 709 грн 19 коп. на відшкодування майнової шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Вирішено питання розподілу судових витрат.
На виконання вказаних судових рішень 25 червня 2015 року військова частина НОМЕР_1 перерахувала на особовий рахунок ОСОБА_5 грошову суму у розмірі 49 702 грн 87 коп.
Зазначала, що відповідач у добровільному порядку відмовляється відшкодовувати завдані військовій частині НОМЕР_1 збитки.
Ураховуючи викладене, позивач просив суд стягнути з відповідача на його користь суму заданих збитків у розмірі 49 196 грн 28 коп., а також судові витрати, понесені позивачем при розгляді справи за позовом ОСОБА_5 , та судові витрати, понесені позивачем у цій справі.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 29 січня 2016 року позов військової частини НОМЕР_1 задоволено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь військової частини НОМЕР_1 49 196 грн 28 коп. на відшкодування майнової шкоди. Вирішено питання розподілу судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що вина відповідача у скоєні ДТП, яка мала місце 12 вересня 2014 року, встановлена судовими рішеннями, а шкода, заподіяна третій особі унаслідок ДТП, відшкодована військовою частиною. Відтак, у силу статті 1191 ЦК України позивач має право на стягнення з відповідача у порядку регресу сплаченої ним третій особі суми відшкодування. При цьому суд вважав, що наявні підстави для покладення на відповідача повної матеріальної відповідальності у силу пункту 8 Положення про матеріальну відповідальність військовослужбовців за шкоду, заподіяну державі, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 23 червня 1995 року № 243/95-ВР, оскільки відповідач мав технічну можливість уникнути ДТП.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Рішенням апеляційного суду Одеської області від 18 квітня 2016 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 -задоволено частково. Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 29 січня 2016 року змінено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь військової частини НОМЕР_1 3 654 грн 30 коп. на відшкодування майнової шкоди. Вирішено питання розподілу судових витрат.
Рішення суду апеляційної інстанції мотивоване тим, що вина відповідача у скоєні ДТП, яка мала місце 12 вересня 2014 року, встановлена судовими рішеннями, а шкода, заподіяна третій особі унаслідок ДТП, відшкодована військовою частиною. Майнова шкода, завдана унаслідок ДТП, сталася з вини відповідача під час проходження ним військової служби, а, відтак, наявні підстави для застосування пунктів 7 та 10 Положення про матеріальну відповідальність військовослужбовців за шкоду, заподіяну державі, затверджене Постановою Верховної Ради України від 23 червня 1995 року № 243/95-ВР, та покладення на відповідача обмеженої матеріальної відповідальності у розмірі заподіяної шкоди, але не більше місячного грошового забезпечення, оскільки підстав для покладення на відповідача повної матеріальної відповідальності позивачем не доведено, а судом їх не встановлено.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У серпні 2016 року військова частина НОМЕР_1 подала до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій просила рішення апеляційного суду скасувати, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, й залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 05 вересня 2016 року касаційне провадження у вказаній справі відкрито та витребувано цивільну справу № 522/16964/15 із Приморського районного суду м. Одеси.
Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
У лютому 2018 року справу передано до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 11 лютого 2019 року справу призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21 червня 2019 року справу передано судді-доповідачеві Осіяну О. М.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що судом апеляційної інстанції встановлено, що ДТП сталася з вини відповідача. Вважала помилковим висновок суду апеляційної інстанції про те, що відсутні підстави для покладення на відповідача повної матеріальної відповідальності.
Відзив на касаційну скаргу не надійшов.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
12 вересня 2014 року близько 17 год. 15 хв. на перехресті вулиць Прохорівська - Генерала Ватутіна у м. Одеса, який є нерегульованим, сталося зіткнення автомобіля УАЗ-31514, військовий номер НОМЕР_2 , під керуванням матроса ОСОБА_2 , який належить військовій частині НОМЕР_1 , з автомобілем ВАЗ-21099, реєстраційний номер НОМЕР_3 , під керуванням ОСОБА_4 , після чого автомобіль ВАЗ-21099 відкинуло на припаркований попереду автомобіль Nissan Almera Classiс, реєстраційний номер НОМЕР_4 , що належить ОСОБА_5 , який після зіткнення відкинуло на правий тротуар, після чого вказаний автомобіль скоїв наїзд на малолітнього пішохода ОСОБА_6 .
У результаті ДТП автомобіль Nissan Almera Classiс, реєстраційний номер НОМЕР_4 , отримав механічні пошкодження, унаслідок чого ОСОБА_5 було завдано майнової шкоди.
Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 07 квітня 2015 року та рішенням Апеляційного суду Одеської області від 14 липня 2015 року позов ОСОБА_5 до військової частини НОМЕР_1 про відшкодування майнової шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, та відшкодування моральної шкоди задоволено частково. Стягнуто з військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_5 48 709 грн 19 коп. на відшкодування майнової шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Вирішено питання розподілу судових витрат.
Судовими рішеннями встановлено, що згідно з постановою про закриття кримінального провадження від 08 грудня 2014 року водій транспортного засобу УАЗ-31514, військовий номер НОМЕР_2 , військовослужбовець військової частини НОМЕР_1 (колишня військова частина НОМЕР_5 ) матрос ОСОБА_2 порушив правила керування транспортною машиною, що спричинило потерпілому ОСОБА_6 легкі тілесні ушкодження які спричинили короткочасний розлад здоров'я, а також завдало майнову та моральну шкоду потерпілим: ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_5 .
Згідно з висновком судової автотехнічної експертизи Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз від 12 листопада 2014 року № 5202, який знаходиться в матеріалах досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12014160000000922 від 13 вересня 2014 року, обставини зіткнення автомобілів: УАЗ-31514, військовий номер НОМЕР_2 , ВАЗ-21099, реєстраційний номер НОМЕР_6 , Nissan Almera classic, реєстраційний номер НОМЕР_4 , в розглянутих умовах ДТП належні дії водія автомобіля УАЗ-31514, військовий номер НОМЕР_2 , регламентувалися вимогами пунктів 10.1 та 16.13 Правил дорожнього руху, відповідно до якого при повороті ліворуч водію ОСОБА_2 слід було дати дорогу зустрічним транспортним засобам. Тобто в умовах даного нерегульованого перехрестя, де водій автомобілю УАЗ перетинав дві зустрічні смуги, йому слід було впевнитися в безпеці руху для водіїв, що знаходилися в обох смугах, у тому числі й для водія автомобіля ВАЗ-21099, реєстраційний номер НОМЕР_3 . Оскільки автомобіль УАЗ-31514 знаходився в технічно справному стані у водія цього транспортного засобу ОСОБА_2 була наявність технічної можливості уникнути зіткнення з автомобілем ВАЗ-21099. Оскільки з моменту цього зіткнення водій автомобіля ВАЗ-21099 рухався вже в аварійній обстановці, що призвело до зіткнення з автомобілем Nissan Almera classic, реєстраційний номер НОМЕР_4 , його відкидання з наїздом на пішохода, водій автомобілю УАЗ-31514 належним виконанням вказаних вимог мав технічну можливість уникнути всієї ДТП в цілому.
Наявність технічної можливості у водія автомобілю УАЗ-31514 уникнути подію належним виконанням вимог пунктів 10.1 та 16.13 Правил дорожнього руху, відсутність у водія ВАЗ-21099 технічної можливості уникнути подію належним виконанням вимоги пункту 12.3 Правил дорожнього руху означає, що в причинному зв'язку з фактом ДТП, з експертної точки зору, знаходяться фактичні дії водія автомобіля УАЗ-31514, які не відповідати вимогам пунктів 10.1 та 16.13 Правил дорожнього руху.
Згідно з висновком судової автотоварознавчої експертизи від 10 листопада 2014 року № 5200 розмір майнової шкоди, завданої власнику автомобілю Nissan Almera, реєстраційний номер НОМЕР_4 , пошкодженого при ДТП від 12 вересня 2014 року, становить 48 709 грн 19 коп.
Згідно з частиною четвертою статті 61 ЦПК України 2004 року вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.
На виконання вказаних судових рішень 25 червня 2015 року військова частина НОМЕР_1 перерахувала на особовий рахунок ОСОБА_5 грошову суму у розмірі 49 702 грн 87 коп.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга військової частини НОМЕР_1 підлягає частковому задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до положень частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Згідно з вимогами частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Провадження у справі необхідно закрити з таких підстав.
Згідно із частиною першою статті 15 ЦПК України (у редакції, чинній на час розгляду справи судом першої інстанції) суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо: захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин; інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.
Аналогічна норма закріплена в частині першій статті 19 ЦПК України (в редакції, чинній на час розгляду справи судами апеляційної та касаційної інстанцій).
Відповідно до частини другої статті 4, пункту 2 частини другої статті 17 КАС України (у редакції, чинній на час розгляду справи судом першої інстанції) юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення. Зокрема, юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.
Публічна служба - це діяльність на державних політичних посадах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, дипломатична служба, інша державна служба, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування (пункт 15 частини першої статті 3 КАС України у редакції, чинній на час розгляду справи в суді першої інстанції).
Норму щодо віднесення військової служби до публічної закріплено також у пункті 17 частини першої статті 4 КАС України (у редакції, чинній на час розгляду справи судами апеляційної та касаційної інстанцій).
Частиною третьою статті 6 КАС України (у редакції, чинній на час розгляду справи судом першої інстанції) передбачено, що суб'єкти владних повноважень мають право звернутися до адміністративного суду у випадках, передбачених Конституцією та законами України.
Із матеріалів справи вбачається, що спір між сторонами виник з приводу проходження відповідачем військової служби, під час якої ОСОБА_2 визнано винним у ДТП, що сталася 12 вересня 2015 року.
Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 07 квітня 2015 року та рішенням Апеляційного суду Одеської області від 14 липня 2015 року позов ОСОБА_5 до військової частини НОМЕР_1 про відшкодування майнової шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, та відшкодування моральної шкоди задоволено частково. Стягнуто з військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_5 48 709 грн 19 коп. на відшкодування майнової шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Вирішено питання розподілу судових витрат.
Позивач, як військова частина, у якій ОСОБА_2 проходив військову службу, заявила вимоги про стягнення саме на користь військової частини НОМЕР_1 завдані державі збитки у розмірі 48 709 грн 19 коп.
Відповідно до частин першої та другої статті 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, пов'язаній із захистом Вітчизни. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Порядок проходження громадянами України військової служби, їх права та обов'язки визначаються цим Законом, іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби громадянами України, які затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.
Зазначеними нормами права прямо передбачено, що військова служба є публічною службою.
Таким чином, відповідач, перебуваючи на посаді, що відноситься до публічної служби, як матеріально відповідальна особа, завдав шкоду державі в особі військової частини у зв'язку з відшкодуванням збитків внаслідок ДТП у період здійснення ним повноважень, пов'язаних з виконанням завдань і функцій військовослужбовця.
Підстави і порядок притягнення до матеріальної відповідальності військовослужбовців і призваних на збори військовозобов'язаних, винних у заподіянні шкоди державі під час виконання ними службових обов'язків, передбачених актами законодавства, військовими статутами, порадниками, інструкціями та іншими нормативними актами визначено Положенням.
Відповідно до пункту 10 Положення військовослужбовці і призвані на збори військовозобов'язані за шкоду, заподіяну недбалим виконанням ними службових обов'язків, передбачених військовими статутами, порадниками, інструкціями та іншими нормативними актами, несуть матеріальну відповідальність у розмірі заподіяної шкоди, але не більше місячного грошового забезпечення.
За змістом пункту 2 Положення військове майно - це державне майно, закріплене за відповідними військовими частинами.
У пункті 3 Положення передбачено, що військовослужбовці і призвані на збори військовозобов'язані несуть матеріальну відповідальність за наявності: а) заподіяння прямої дійсної шкоди; б) протиправної їх поведінки;
в) причинного зв'язку між протиправною поведінкою і настанням шкоди; г) вини у заподіянні шкоди.
У пунктах 10-12 Положення передбачені підстави обмеженої матеріальної відповідальності.
У пунктах 13-15 Положення - підстави повної та підвищеної матеріальної відповідальності.
У разі якщо до прийняття рішення про стягнення матеріальної шкоди винну в її заподіянні особу було звільнено в запас чи у відставку або така особа вибула з військової частини, командир (начальник) військової частини у порядку, встановленому чинним законодавством, подає позов до суду на суму заподіяної цією особою шкоди (пункт 31 Положення).
У випадку зобов'язання особи, яка перебуває на посаді державної/публічної служби, відшкодувати шкоду або збитки, завдані внаслідок виконання нею службових/посадових обов'язків, перед судом обов'язково постане питання не лише встановлення обсягу завданої шкоди/збитків, а й оцінки правомірності дій такої особи.
Водночас у рамках цивільного процесу суд не може досліджувати та встановлювати правомірність дій, рішень чи бездіяльності службовця або посадовця, оскільки така можливість передбачена лише в адміністративному процесі в силу приписів статті 17 КАС України (у редакції, чинній на час звернення з позовом та розгляду справи в суді першої інстанції), а також статті 19 КАС України (в редакції, чинній на час розгляду справи судами апеляційної та касаційної інстанцій), якими охоплюється питання прийняття на публічну службу, її проходження та звільнення.
Отже, цей спір підлягає вирішенню в порядку адміністративного судочинства як такий, що пов'язаний з питаннями реалізації правового статусу особи, яка перебуває на посаді публічної служби, від моменту її прийняття на посаду і до звільнення з публічної служби, зокрема, й питаннями відповідальності за рішення, дії чи бездіяльність на відповідній посаді, що призвели до завдання шкоди/збитків, навіть якщо притягнення її до відповідальності шляхом подання відповідного позову про стягнення такої шкоди/збитків відбувається після її звільнення з державної служби.
Аналогічні висновки викладені Великою Палатою Верховного Суду у постановах: від 05 грудня 2018 року у справі № 818/1688/16 (провадження № 11-892апп18), від 12 грудня 2018 року у справі № 826/7431/16 (провадження № 14-481цс18) та від 13 лютого 2019 року у справі № 727/10968/17 (провадження № 14-524цс18).
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 205 ЦПК України 2004 року суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Аналогічна норма закріплена у пункті 1 частини першої статті 255 ЦПК України.
Із урахуванням викладеного, правовідносини, які виникли між сторонами у справі, є адміністративно-правовими, справа підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства, тому провадження у справі необхідно закрити, а судові рішення скасувати, оскільки суди обох інстанцій вирішили спір з порушенням правил юрисдикції.
Відповідно до частини другої статті 414 ЦПК України порушення правил юрисдикції загальних судів, визначених статтями 19-22 цього Кодексу, є обов'язковою підставою для скасування рішення незалежно від доводів касаційної скарги.
За таких обставин судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій не відповідають вимогам статті 263 ЦПК України та ухвалені з порушення норм процесуального права, що в силу частини другої статті 414 ЦПК України є підставою для їхнього скасування із закриттям провадження у справі.
Роз?яснити сторонам, що спір підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.
Керуючись статтями 255, 256, 400, 409, 414, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу військової частини НОМЕР_1 задовольнити частково.
Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 29 січня 2016 року та рішення апеляційного суду Одеської області від 18 квітня 2016 року скасувати.
Провадження у справі за позовом військової частини НОМЕР_7 до ОСОБА_2 про відшкодування шкодизакрити.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Є. В. Синельников
Судді: О. В. Білоконь
О. М. Осіян
Н. Ю. Сакара
В. В. Шипович