Постанова
Іменем України
14 серпня 2019 року
м. Київ
справа № 361/4513/14-ц
провадження № 61-24444 ск18
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Сімоненко В.М.,
суддів:Калараша А. А. (суддя-доповідач), Лесько А. О., Петрова Є. В., Штелик С. П.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
представник позивача - ОСОБА_2 ,
позивач - ОСОБА_3 ,
відповідач - ОСОБА_4 ,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Апеляційного суду Київської області від 07 червня 2017 року, ухвалене у складі колегії суддів Приходька К. П., Сушко Л. П., Таргоній Д. О.,
Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У червні 2014 року ОСОБА_1 , ОСОБА_3 звернулись до Броварського міськрайонного суду Київської області з позовом до ОСОБА_4 про поділ в натурі житлового будинку з відповідними надвірними будівлями та спорудами і земельних ділянок, які знаходяться у спільній частковій власності та усунення перешкод у користуванні будинком та земельними ділянками.
Позовні вимоги мотивовані тим, що ОСОБА_1 і ОСОБА_3 на підставі рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 05 грудня 2011 року являються власниками 1/2 (кожна по 1/4) частини житлового будинку за АДРЕСА_1 , а також власниками 1/2 (кожна по 1/4) частини двох земельних земельної площею 0,2500 га, і 0,3052 га за вказаною адресою. Посилаючись на те, що відповідач ОСОБА_4 не виконує зобов'язання, встановленого рішенням суду, перешкоджає користуватись належним їм майном, ухиляється від укладання будь-якого договору про виділ належних їм частин житлового будинку та земельних ділянок, просили виділити їм за вказаною адресою частину житлового будинку з відповідними надвірними будівлями та спорудами, дві земельні ділянки площею 0,1250 га, і 0,1526 га відповідно до їх частки у спільній частковій власності, а також зобов'язати ОСОБА_4 не чинити їм перешкод у користуванні виділеними частинами житлового будинку і земельних ділянок.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 22 грудня 2015 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , ОСОБА_3 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що в матеріалах справи відсутній дозвіл виконкому ради про переобладнання і перепланування житлового будинку на дві рівні частини. Доказів того, що сторони зверталися із заявами до компетентного органу про надання дозволу на переобладнання і перепланування житлового будинку, сторонами не було надано.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Рішенням апеляційного суду Київської області від 07 червня 2017 року рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 22 грудня 2015 року скасовано та ухвалене нове судове рішення.
Позовні вимоги ОСОБА_1 та ОСОБА_3 до ОСОБА_4 задоволено.
Поділено в натурі земельні ділянки і житловий будинок з відповідними надвірними будівлями та спорудами, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , між співвласниками ОСОБА_3 , ОСОБА_1 та ОСОБА_4 з відступом від ідеальних часток за І варіантом висновку судової будівельно-технічної, земельно-технічної, оціночно-будівельної та оціночно-земельної експертизи від 23 березня 2017 року, за № 11566/16-43, встановлені межі розподілу.
Стягнуто з ОСОБА_3 та ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 грошову компенсацію у розмірі 40 896 грн як співвласнику, частка якого в натурі після поділу є меншою від ідеальної частки.
Рішення суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що позивачі, як власники Ѕ частини спірного житлового будинку і земельних ділянок мають право на виділ у натурі частки майна, що є у спільній частковій власності.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
Заявник просить скасувати рішення Апеляційного суду Київської області від 07 червня 2017 року та залишити в силі рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 22 грудня 2015 року.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
У червні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ надійшла касаційна скарга ОСОБА_4 на рішення Апеляційного суду Київської області від 07 червня 2017 року.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 27 червня 2017 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою у вказаній справі і витребувано цивільну справу № 361/4513/14-ц з Броварського міськрайонного суду Київської області.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 08 листопада 2017 року вказану справу призначено до судового розгляду.
Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
У травні 2018 року цивільна справа № 361/4513/14-ц була передана до Верховного Суду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що у відповідача фізично не було часу на ознайомлення з матеріалами справи, оскільки розгляд справи відбувся 07 червня 2017 року, а договір з його представником було укладено 06 червня 2017 року.
Головуючий суддя у справі Приходько К. П. не мав права розглядати справу і підлягав відводу, оскільки він вже приймав участі у розгляді справи між цими ж учасниками справи про визнання права власності на нерухоме майно ( том 1, а.с.33).
Суд апеляційної інстанції порушив право власності позивачів, оскільки позивачам належить по ј частини а не Ѕ частини.
Суд апеляційної інстанції не вивчив належним чином обставину чи є будинок неподільним відповідно до статті 183 ЦК України.
Суд апеляційної інстанції в судовому рішенні виділив позивачам санвузол і кухню, а відповідачу тамбур, спальні, проте не зазначив , як провести газо- і водопостачання.
Суд апеляційної інстанції не прийняв до уваги, що висновок експерта від 23 березня 2017 року складено на підставі документів, які не є матеріалами справи, а саме технічний паспорт на житловий будинок, складений ПП «ОСОБА_7» від 18 жовтня 2016 року та схеми земельних ділянок, складених ПП «Перше земельне бюро», тому це є доказами, які подані з порушенням вимог передбачених стаття 130 ЦПК України ( у редакції, діючій до 15 грудня 2017 року).
Суд апеляційної інстанції необґрунтовано посилався, як на докази на Технічний паспорт та Інвентарну справу, оскільки оригінали вказаних документів суду не було надано.
Відзив позивача ОСОБА_1 на касаційну скаргу мотивовано тим, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, доводи касаційної скарги не відповідають фактичним обставинам, не підтверджені конкретними доказами, апеляційною інстанцією рішення постановлене з додержанням норм процесуального і матеріального права, просить залишити його без змін.
Інші учасники наданим їм правом на подачу відзиву не скористались.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 05 грудня 2011 року в справі №2-447/11, в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , за позивачами ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , визнано право власності за кожним по 1/4 частині на житловий будинок за АДРЕСА_1 , загальною площею 118,9 кв. м, житловою площею - 72,3 кв. м з відповідними надвірними будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , а також право власності за кожним по 1/4 частині на земельну ділянку площею 0,2500 га, для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських споруд, та земельну ділянку площею 0,3052 га, для ведення особистого селянського господарства, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .
Зобов'язано ОСОБА_4 не чинити ОСОБА_3 та ОСОБА_1 перешкод в користуванні належним їм. майном (том 1, а.с.24-31).
За позивачами ОСОБА_3 та ОСОБА_1 зареєстровано право власності за кожним на 1/4 частину вказаного житлового будинку та земельних ділянок площею 0,2500 га і 0,3052 га (том 1, а.с.32, 45-49).
Згоди між сторонами стосовно поділу житлового будинку та земельних ділянок не досягнуто.
Житловий будинок за АДРЕСА_1 загальною площею 118,9 кв.м., житловою площею - 72,3 кв.м, складається з приміщень: веранда 1-1 площею 18,5 кв.м; коридор 1-2 площею 5,2 кв.м; житлова 1-3 площею 15,6 кв.м; житлова 1-4 площею 21,7 кв.м; житлова 1-5 площею 10,7 кв.м; житлова 1-6 площею 14,2 кв.м; кухня 1-7 площею 8,3 кв.м; коридор 1-8 площею 5,0 кв.м; ванна 1-9 площею 2,7 кв.м; кухня 1-10 площею 6,9 кв.м; житлова 1-11 площею 10,10 кв.м з відповідними надвірними будівлями та спорудами: сараєм - «Б», сараєм - «В», сараєм - «Г», сараєм - «Д», сараєм - «Е», гаражем - «Є», погребом - «Ж», душем - «З», вбиральнею - «И», колодязем - «К», тротуаром - «Т», огорожею - «N». (том 1, а.с.14-17,145-148,198-206).
15 червня 2012 року відділом державної виконавчої служби Броварського міськрайонного управляння юстиції винесено постанову про відкриття виконавчого провадження по примусовому виконанні рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 05 грудня 2011 року в справі №2-447/11(том 1, а.с.22).
Відповідно до Витягів з Державного реєстру прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності за номерами 299991, 301494, 302834, 413019 за позивачами ОСОБА_3 та ОСОБА_1 зареєстровано право власності за кожним на 1/4 частину земельної ділянки площею 0,2500 га, для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських споруд, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 3221286401:01:035:0020 та земельної ділянки площею 0,3052 га, для ведення особистого селянського господарства, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 3221286401:01:035:0021 (том 1, а.с.45-49).
Згідно технічного паспорту на житловий будинок та інвентаризаційної справи на житловий будинок, складеної КП КОР «Лівобережне БТІ» за адресою: Київська область, Броварський АДРЕСА_1 , розташовані житловий будинок - «А-1», сарай - «Б», сарай - «В», сарай - «Г», сарай - «Д», сарай - «Е», гараж - «Є», погріб - «Ж», душ - «З», вбиральня - «И», колодязь - «К», тротуар - «Т», огорожа - «N» (том 1, а.с.14-17,145-148,198-206).
Згідно висновку №04-25/11 від 07 квітня 2015 року судової будівельно-технічної експертизи у справі складеного експертом ДП «Судовий будівельно-експертний центр», встановити чи є технічна можливість відповідно до вимог нормативно-правових актів у галузі будівництва розділити та визначити варіанти розподілу житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , не надається можливим, тому що план земельної ділянки з технічного паспорту БТІ у матеріалах справи відсутній, площі господарських будівель та споруд у технічному паспорті БТІ не зазначені, кількість та розміри будівель та споруд на загальному кадастровому плані земельних ділянок від 25 вересня 2013 року (том 1, а.с.49) не відповідають даним, що зазначені у технічному паспорті БТІ станом на 03 вересня 1997 року (том 1, а.с.14-17), у матеріалах технічного паспорту БТІ відсутні відомості про вартість прибудов, надбудов, веранд, тамбурів тощо та житлового будинку досліджуваного житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами. В зв'язку із вищевикладеним, надати варіанти розподілу між сторонами по справі земельних ділянок не надається можливим (том 1, а.с.153-173).
Представником позивачів ОСОБА_2 було надано суду висновок комплексного експертного будівельно-технічного дослідження №8-15/д від 09 грудня 2015 року, виконаний судовим експертом Бойко М.В., який діяв на підставі свідоцтва №1474 від 28 січня 2011 року.
Вищезазначеним висновком було досліджено питання щодо дійсної (ринкової) вартості житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, земельних ділянок площею 0,2500 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, та господарських споруд, кадастровий номер 3221286401:01:035:0020 та площею 0,3052 га для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 3221286401:01:035:0021, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , а також було запропоновано на розгляд два варіанти розподілу в рівних частинах між позивачами ОСОБА_3 та ОСОБА_1 і відповідачем ОСОБА_5 спірного житлового будинку та спірних земельних ділянок (том 2, а.с.39-74).
Відповідно до висновку експерта від 23 березня 2017 року за № 11566/16-43 за результатами проведення судової будівельно-технічної, земельно-технічної, оціночно-будівельної та оціночно-земельної експертизи, встановлено можливість поділу житлового будинку, надвірних будівель, споруд та земельних ділянок розташованих за адресою: АДРЕСА_1 , з незначним відхиленням від часток співвласників. Запропоновані два варіанти поділу, перелік ремонтно-будівельних робіт, визначена ринкова вартість житлового будинку , надвірних будівель і споруд, земельних ділянок.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Перевіривши наведені у касаційній скарзі доводи, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про задоволення позовних вимог, суд апеляційної інстанції виходив з того, що позивачі, як співвласники спірного житлового будинку і земельних ділянок, вправі на виділ у натурі частки з майна, що є у спільній частковій власності, є технічна можливість переобладнання будинку в ізольовані квартири.
Колегія суддів погоджується з вказаними висновками суду апеляційної інстанції, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 364 ЦК України співвласник має право на виділ у натурі частки з майна, що є у спільній частковій власності.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 ЦК України річ, яку можна поділити без втрати її цільового призначення, є подільною.
Виходячи з аналізу змісту зазначених правових норм слід дійти висновку, що виділ часток (поділ) жилого будинку, що перебуває у спільній частковій власності, є можливим, якщо кожній зі сторін може бути виділено відокремлену частину будинку із самостійним виходом (квартиру) або у разі, коли є технічна можливість переобладнання будинку в ізольовані квартири, які за розміром відповідають розміру часток співвласників у праві власності.
Як зазначено вище, позивачам ОСОБА_3 та ОСОБА_1 належить на праві власності по 1/4 частині житлового будинку і земельних ділянок, а інша частина належить відповідачу ОСОБА_5 .
На протязі тривалого часу ОСОБА_5 перешкоджає позивачам користуватись належним їм частками майна, не допускаючи їх до нього.
Висновком судової будівельно-технічної, земельно-технічної, оціночно-будівельної та оціночно-земельної експертизи від 23 березня 2017 року за № 11566/16-43 встановлено технічно можливий поділ житлового будинку з незначним відхиленням від ідеальних часток. Вибраний апеляційним судом варіант 1 арифметичних часток поділу для співвласників становить 54 до 46, а земельних ділянок в рівних частинах.
Якщо виділ (поділ) технічно можливий, але з відхиленням від розміру ідеальних часток співвласників з урахуванням конкретних обставин поділ (виділ) може бути проведений зі зміною ідеальних часток і присудженням грошової компенсації співвласнику, частка якого зменшилась.
Відтак, визначальним для виділу частки або поділу будинку в натурі, який перебуває у спільній частковій власності, є не порядок користування будинком, а розмір часток співвласників та технічна можливість виділу частки або поділу будинку відповідно до часток співвласників.
Оскільки учасники спільної часткової власності мають рівні права стосовно спільного майна пропорційно своїй частці в ньому, суд, здійснюючи поділ майна в натурі (виділ частки), повинен передати співвласнику частки жилого будинку та нежилих будівель, яка відповідає розміру й вартості його частки, якщо це можливо без завдання неспівмірної шкоди господарському призначенню будівлі. Під неспівмірною шкодою господарського призначення слід розуміти суттєве погіршення технічного стану жилого будинку, перетворення в результаті переобладнання жилих приміщень у нежитлові, надання в рахунок частки приміщень, які не можуть бути використані як житлові через невеликий розмір площі або через неможливість їх використання (відсутність денного світла тощо).
Таким чином, суд апеляційної інстанції, враховуючи обставини справи, дійшов правильного висновку про те, що житловий будинок підлягає розподілу між його співвласниками у спосіб визначений варіантом 1 вищезазначеного висновку експертизи.
Доводи касаційної скарги відносно того, що у відповідача не вистачило часу на ознайомлення з матеріалами справи, оскільки розгляд справи відбувся 07 червня 2017 року, а договір з його представником було укладено 06 червня 2017 року, не заслуговують на увагу, оскільки колегія суддів вважає , що у відповідача протягом судового розгляду справи було достатньо часу на реалізацію свого права на захист.
Доводи касаційної скарги відносно того, що головуючий суддя у справі Приходько К.П. не мав права розглядати справу і підлягав відводу, оскільки він вже приймав участі у розгляді справи між тими самими учасниками справи про визнання права власності на нерухоме майно , не заслуговують на увагу, з огляду на наступне.
Справа № 2-447/11 і справа №361/4513/14-ц не є тотожними за предметом спору.
Суддя Приходько К. П. приймав участь у апеляційному розгляді справи № 2-447/11.
Матеріали справи не містять даних, що з вказаних підстав судді Приходько К. П. заявлявся відвід.
Таким чином, участь судді Приходько К. П. в апеляційному розгляді справи №361/4513/14-ц не є безумовною підставою для скасування судового рішення.
Доводи касаційної скарги відносно того, що суд апеляційної інстанції порушив право власності позивачів, оскільки позивачам належить по ј частини, а не Ѕ частини, не заслуговують на увагу, з огляду на наступне.
Відповідно до частини 1 статті 319 ЦП України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Позивачі звернулись до суду з позовними вимогами про виділення їм у спільну часткову власність нерухомості з розрахунку Ѕ частки на двох, тобто об'єднавши, як співвласники свої ј частини в одну, відповідно вказаний розмір частки було правомірно виділено позивачам в судовому рішенні.
Посилання скаржника на те, що це є зміною форми права власності зі спільної часткової на спільну сумісну є хибними.
Окрім того, виділення Ѕ частини житлового будинку позивачам на двох, а не по ј на кожного, не впливає на розмір частки житлового будинку відповідача.
Доводи касаційної скарги відносно того, що суд апеляційної інстанції не вивчив належним чином чи є будинок неподільним відповідно до статті 183 ЦК України, не заслуговують на увагу, оскільки суд апеляційної інстанції встановивши обставини справи та врахувавши технічну можливість поділу вказаного житлового будинку відповідно до висновку експерта судової будівельно-технічної, земельно-технічної, оціночно-будівельної та оціночно-земельної експертизи від 23 березня 2017 року за № 11566/16-43 встановив, що будинок є подільним.
Доводи касаційної скарги відносно того, що суд апеляційної інстанції в судовому рішенні виділив позивачам санвузол і кухню, а відповідачу тамбур, спальні, проте не зазначив , як провести комунікації газо- і водопостачання, також не заслуговують на увагу, виходячи з наступного.
Висновок експерта судової будівельно-технічної, земельно-технічної, оціночно-будівельної та оціночно-земельної експертизи від 23 березня 2017 року за № 11566/16-43 передбачав 2 варіанти розподілу житлового будинку. Обидві варіанти виключали можливість розподілу санвузлу та кухні таким чином, щоб один з елементів входив до кожної частини будинку. Отже, який би варіант розподілу житлового будинку зазначений висновком експерта не обрав суд, одному із співвласників необхідно було б проводити комунікації газо- та водопостачання у свою частину будинку.
Відповідач ОСОБА_5 , ознайомившись з матеріалами висновку експерта судової будівельно-технічної, земельно-технічної, оціночно-будівельної та оціночно-земельної експертизи від 23 березня 2017 року за № 11566/16-43, не висловив своєї незгоди з ним та не скористався своїм правом про проведення додаткової судової експертизи.
Відповідач ОСОБА_5 не позбавлений можливості на власний розсуд вирішити питання про проведення комунікацій газо- і водопостачання.
Стосовно доводу касаційної скарги відносно того, що суд апеляційної інстанції не прийняв до уваги, що висновок експерта від 23 березня 2017 року складено на підставі документів, які не є матеріалами справи, а саме: технічний паспорт на житловий будинок, складений ПП «ОСОБА_7.» від 18 жовтня 2016 року та схеми земельних ділянок, складених ПП «Перше земельне бюро», тому це є доказами, які подані з порушенням вимог передбачених ст. 131 ЦПК України ( у редакції діючій до 15 грудня 2017 року), колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до статті 57 ЦПК України ( у редакції , діючій до 15 грудня 2017 року) доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до статті 131 ЦПК України (у редакції, чинній до 15 грудня 2017 року) сторони зобов'язані подати свої докази суду до або під час попереднього судового засідання у справі, а якщо попереднє судове засідання у справі не проводиться, - до початку розгляду справи по суті. Докази, подані з порушенням вимог, встановлених частиною першою цієї статті, не приймаються, якщо сторона не доведе, що докази подано несвоєчасно з поважних причин.
Відповідно до статті 13 Закону України «Про судову експертизу» судовий експерт має право подавати клопотання про надання додаткових матеріалів, якщо експертиза призначена судом або органом досудового розслідування або ознайомлюватися з матеріалами справи, що стосуються предмета судової експертизи.
Ухвалою Апеляційного суду Київської області від 16 червня 2016 року у справі було призначено судову будівельно-технічну, земельно-технічну, оціночно-будівельну та оціночно-земельну експертизу, проведення якої було доручено експертам Київського науково-дослідного інституту судових експертиз.
У серпні 2016 року до Апеляційного суду Київської області надійшло клопотання експерта про надання йому для проведення експертизи: технічний паспорт на домоволодіння АДРЕСА_1 станом на час проведення експертизи; геодезичну зйомку земельної ділянки АДРЕСА_1 , площею 0,25 га та земельну ділянку площею 0,3052 га, з прив'язкою всіх будівель та споруд на паперовому та електронних носіях, виконану в програмному комплексі AutoCAD.
На виконання вказаного клопотання судового експерта 31 жовтня 2016 року представником позивачів ОСОБА_2 було направлено технічний паспорт на житловий будинок, складений ПП «ОСОБА_7 . » від 18.10.2016 року та схеми земельних ділянок, складених ПП «Перше земельне бюро».
Таким чином, дані матеріали, які витребовувались судовим експертом не є новими доказами по справі, а є матеріалами, необхідними для визначення технічних можливостей поділу житлового приміщення та земельної ділянки, та не впливають на встановлення наявності або відсутності обставин справи.
Доводи касаційної скарги відносно того, що суд апеляційної інстанції необґрунтовано посилався як на докази на Технічний паспорт та Інвентарну справу, оскільки оригінали вказаних документів суду не було надано, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки в матеріалах справи наявна копія Технічного паспорту на житловий будинок АДРЕСА_1 , відповідність оригіналу якої завірено суддею, що спростовує доводи касаційної скарги ( том 1, а.с.14-17).
Аналізуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції правильно застосував до даних правовідносин норми матеріального права та процесуального права та дійшов обґрунтованого і справедливого висновку про задоволення позовних вимог позивачів, а тому колегія суддів приходить до висновку, що оскаржене судове рішення ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цього висновку не спростовують.
Частиною першою статті 410 ЦПК України визначено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 400, 402, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду ,
Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення.
Рішення Апеляційного суду Київської області від 07 червня 2017 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий В. М. Сімоненко
Судді: А. А. Калараш
Є. В. Петров
А. О. Лесько
С. П. Штелик