Справа № 755/13391/19
"02" вересня 2019 р. суддя Дніпровського районного суду м. Києва Гаврилова О.В., розглянувши заяву представника позивача ОСОБА_1 - адвокат Фоміна Дениса Ігоровича про забезпечення позову, подану в межах розгляду цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів,
До Дніпровського районного суду м. Києва надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів.
Ухвалою Дніпровського районного суду м.Києва від 02 вересня 2019 року відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи в порядку загального позовного провадження.
До матеріалів позовної заяви долучено заяву про забезпечення позову, шляхом накладення арешту на грошові кошти від реалізації квартири в розмірі 1 563 040,00 грн., що знаходяться на депозитному рахунку приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Каращук Катерини Леонідівни у виконавчому провадженні №58308342 від 06 лютого 2019 року та заборонити вчиняти буд-які дії щодо зазначених коштів до винесення рішення у справі. Заява обґрунтована тим, що сума коштів, яка знаходиться на депозитному рахунку приватного виконавця після реалізації успадкованої ОСОБА_2 квартири, може бути повернута відповідачеві, яка протягом шести років створювала перешкоди у виконанні рішення суду, тому є підстави вважати, що в разі невжиття заходів забезпечення позову може бути утруднено чи зробить неможливим виконання рішення суду.
Суддя, вивчивши доводи поданої заяви та матеріали справи, приходить до наступного.
Відповідно до частин 1, 2 ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 150 ЦПК України, позов забезпечується шляхом, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб, забороною вчиняти певні дії.
Метою вжиття заходів забезпечення позову є охорона матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують за його позовом реальне виконання позитивно прийнятого рішення, у разі прийняття такого. Забезпечення позову має бути спрямовано проти несумлінних дій відповідача, який може сховати майно, продати, знищити або знецінити його. Таким чином усуваються утруднення і неможливості виконання рішення.
Забезпечення позову покликано, не порушуючи принципів змагальності і процесуального рівноправ'я сторін, вжити негайних заходів, направлених на недопущення утруднення чи унеможливлення виконання судового акта, а також перешкодити спричиненню значної шкоди заявнику.
В п. 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», роз'яснено: особам, які беруть участь у справі, має бути гарантована реальна можливість захистити свої права при вирішенні заяви про забезпечення позову, оскільки існує ризик спричинення їм збитків у разі, якщо сам позов або пов'язані з матеріально-правовим обмеженням заходи з його забезпечення виявляться необґрунтованими.
Згідно з роз'ясненнями, які містяться в п.4 вищевказаної Постанови Пленуму Верховного Суду України, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, у тому, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки, безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.
Як убачається з позовної заяви, предметом позову є стягнення з відповідача грошових коштів в сумі 1 563 040,00 грн, які згідно позовної заяви підлягають стягненню з відповідача з огляду на вартість спадкового майна на день його реалізації, проведеної на виконання рішення суду, яким стягнуто кошти, розмір яких обґрунтовувався виходячи з вартості спадкового майна на час розгляду справи судом.
Разом з тим, заява про забезпечення позову не містить жодних відомостей про те, чи перебувають кошти в розмірі 1 563 040,00 грн чи в будь-якому іншому розмірі на депозитному рахунку приватного виконавця в межах виконавчого провадження, за яким проведено реалізацію майна.
Крім того, слід зазначити, що з вирученої від реалізації та торгах майна суми, сплаті підлягають не лише стягнуті за рішенням суду кошти, необхідні для задоволення вимог стягувача, а й виконавчий збір, відшкодування витрат виконавчого провадження, а також сплати штрафу.
Отже відсутні й докази, що кошти у вищевказаному (чи будь-якому іншому) розмірі підлягають передачі або сплаті відповідачеві.
Слід також зазначити, що забезпечення позову у викладений в заяві спосіб фактично є втручанням в діяльність приватного виконавця, на виконанні якого перебуває певне виконавче провадження.
Таким чином, розглянувши заяву про забезпечення позову, враховуючи, що наведене позивачем обґрунтування застосування забезпечення позову є припущенням та об'єктивно не підтверджено доказами, суд приходить до висновку, що заява представника позивача ОСОБА_1 - адвокат Фоміна Дениса Ігоровича про забезпечення позову, подана в межах розгляду цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню в повному обсязі.
На підставі викладеного, керуючись статтями 149, 150, 153, 260 ЦПК України, суд,-
В задоволені заяви представника позивача ОСОБА_1 - адвокат Фоміна Дениса Ігоровича про забезпечення позову - відмовити.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Апеляційна скарга подається до Київського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
У разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручені у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.
У відповідності до п.п. 15.5) п.п.15 п. 1 Розділу ХІІІ Перехідних Положень ЦПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а саме Дніпровський районний суд м. Києва.
Суддя: