09 вересня 2019 року
Київ
справа №0840/3164/18
адміністративне провадження №К/9901/25102/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Гімона М.М.,
суддів: Гусака М.Б., Усенко Є.А.,
перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДФС у Запорізькій області на ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 31.07.2019 у справі № 0840/3164/18 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ "ДОБРА ХАТА" до Державної фіскальної служби України, Головного управління ДФС у Запорізькій області про визнання протиправними та скасування рішень, зобов'язання вчинити певні дії ,
02.09.2019 до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Головного управління ДФС у Запорізькій області (далі - ГУ ДФС) на ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 31.07.2019 про відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ДФС на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 04.12.2018.
З поданих матеріалів касаційної скарги вбачається, що ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 19.06.2019 апеляційну скаргу ГУ ДФС у цій справі залишено без руху з наданням строку для усунення недоліків, шляхом подання до суду заяви про поновлення строку апеляційного оскарження вказавши інші поважні підстави для його поновлення. Підставою для залишення апеляційної скарги без руху стало зокрема те, що апеляційну скаргу подано після спливу строку встановленого для її подання та наведені скаржником підстави для його поновлення визнані судом неповажними, з огляду на наступне.
Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційним судом встановлено, що апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції від 04.12.2018 подано 06.06.2019 , тобто після спливу строку на апеляційне оскарження. При цьому, оскаржуваного рішення суду першої інстанції відповідачем отримано 14.12.2018, а первинно подану апеляційну скаргу було повернута скаржнику ухвалою суду від 15.03.2019 року, яка набрала статусу остаточної та оскаржена не була. Ухвалу про повернення попередньоподаної апеляційної скарги отримано відповідачем 01.04.2019, проте з повторною апеляційною скаргою до суду відповідач звернувся більш ніж через два місяці.
У клопотанні про поновлення строку відповідачем зазначено, що первинна апеляційна скарга була подана у строк, визначений законодавством.
Апеляційний суд, оцінивши наведені скаржником підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження дійшов висновку, що зазначені ГУ ДФС причини пропуску строку апеляційного оскарження є неповажними, оскільки надання особі, яка бере участь у справі права на повторне звернення до суду з апеляційною скаргою, не звільняє таку особу від дотримання встановленого законом строку на подання апеляційної скарги. Подання первинної апеляційної скарги відповідачем в установлений законом строк не передбачає зупинення строку на апеляційне оскарження для нього та можливості у зв'язку з цим у подальшому у будь-який час оскаржувати судове рішення.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 299 КАС України суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.
Як вбачається з оскаржуваної ухвали Третього апеляційного адміністративного суду від 31.07.2019 на виконання вимог ухвали суду апеляційної інстанції 05.07.2019 ГУ ДФС подало клопотання, в якому просило поновити йому строк на апеляційне оскарження, оскільки він своєчасно звернувся до суду з первинною апеляційною скаргою та відповідно до платіжного доручення №118 від 12.02.2019 сплатив судовий збір, однак ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 15.03.2019 апеляційну скаргу було повернуто з підстав неусунення недоліку апеляційної скарги у встановлений судом строк.
Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження суд виходив з того, що зазначені обставини не можуть бути поважними підставами для поновлення строку звернення до суду, оскільки зазначені обставини фактично зводяться до незгоди скаржника з підставами повернення йому попередньоподаної апеляційної скарги, яка відповідачем оскаржена не була. Між тим, дослідивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції прийняв до уваги, що на виконання ухвали суду про залишення вперше поданої апеляційної скарги без руху, платіжне доручення №118 від 12.02.2019 про сплату судового збору у цій справі ГУ ДФС не подавалося, а отже ці твердження скаржника є безпідставними та необґрунтованими. Також суд зазначив, що повторне звернення з вже оформленою апеляційною скаргою більш ніж через два місяці після повернення попередньої невиправдано тривалилим строком для повторного звернення до апеляційного суду.
У касаційній скарзі відповідач зазначає, що не погоджується з такими висновками апеляційного суду, оскільки повідомлені ним підстави для поновлення строку є поважними, а судом не враховано, що сплата судового збору не повинна перешкоджати доступу до суду, а тому є недопустимим позбавлення відповідача права на оскарження судового рішення з підстав неможливості своєчасної підготовки платіжного доручення для сплати судового збору.
Проте, колегія суддів вважає, що доводи касаційної скарги не спростовують правильність висновків апеляційного суду, оскільки неналежна організація трудового процесу з боку відповідальних осіб, виникнення організаційних чи фінансових складнощів у суб'єкта владних повноважень для своєчасної сплати судового збору є суто суб'єктивною причиною, а негативні наслідки, які настали у зв'язку з такою причиною є певною мірою відповідальністю за неналежне виконання своїх процесуальних обов'язків, які для усіх учасників справи мають бути рівними. Відповідач, що діє від імені держави, як суб'єкт владних повноважень, не може та не повинен намагатись отримати вигоду від фінансових складнощів, які склались у нього на поточний день, шляхом уникнення або зволікання виконання ним своїх процесуальних обов'язків, в тому числі і щодо сплати судового збору.
Сама по собі сплата судового збору суб'єктом владних повноважень не може бути безумовною підставою для поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції за відсутності належного підтвердження вчинення таким суб'єктом дій, спрямованих на забезпечення апеляційного оскарження судового рішення.
Крім того, за встановленими судом апеляційної інстанції обставинами, судовий збір було сплачено 12.02.2019, проте платіжне доручення було надано суду лише при повторному зверненні з апеляційною скаргою - 06.06.2019, тобто майже через чотири місяці після фактичної сплати, що правильно визнано апеляційним судом як необґрунтоване зволікання з боку скаржника як щодо надання суду доказів про сплату судового збору протягом часу наданого судом для усунення недоліків первинної апеляційної скарги, так і щодо наступного звернення до апеляційного суду з апеляційною скаргою у найкоротший термін.
Та обставина, що повернення апеляційної скарги не позбавляє повторного звернення до апеляційного суду не означає наявність у особи безумовного права оскаржувати судові рішення у будь-який момент після повернення вперше поданої апеляційної скарги без урахування процесуальних строків встановлених для цього, а у Суду - обов'язку поновлювати такий строк, у разі його пропуску, тим більш за відсутності поважних причин.
Щодо доводів скаржника, що сплата судового збору не повинна перешкоджати доступу до суду, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що обов'язок сплати судового збору слугує гарантуванню принципу рівності всіх осіб у правах щодо доступу до суду. При цьому, судовий збір виконує не тільки фіскальну, а й дисциплінуючу функцію. Він є одним із способів стимулювання належного виконання учасниками відповідних правовідносин своїх прав та обов'язків, передбачених законами України.
Слід зазначити, що право на апеляційний та у визначених законом випадках касаційний перегляд судових рішень кореспондується з обов'язком дотримуватися процесуального законодавства щодо порядку, строків і умов реалізації цього права. Такі процесуальні обов'язки для всіх учасників судового процесу є однаковими, що забезпечує принцип рівності сторін.
Як зазначив Європейський суд з прав людини у рішенні від 15 травня 2008 року "Надточій проти України" принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище у порівнянні з опонентом.
Відповідно до пункту 2 частини другої статті 333 КАС України, у справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), а також у випадку оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи), суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
З огляду на наведене та виходячи з того, що правильне застосовування апеляційним судом норм права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення та доводи наведені у касаційній скарзі не спростовують наведеного, колегія суддів вважає, що у відкритті касаційного провадження за поданою касаційною скаргою слід відмовити.
На підставі вищенаведеного та керуючись статтями 133, 169, 295, 299, 333, 359 КАС України,
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління ДФС у Запорізькій області на ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 31.07.2019 у справі № 0840/3164/18.
Копію ухвали разом з касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити заявникові.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
...........................
...........................
...........................
М.М. Гімон
М.Б. Гусак
Є.А. Усенко ,
Судді Верховного Суду