09 вересня 2019 року
м. Київ
справа №826/12196/17
адміністративне провадження №К/9901/24722/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Стеценка С.Г.,
суддів: Рибачука А.І., Тацій Л.В.,
перевіривши касаційну скаргу Державної архітектурно - будівельної інспекції на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 14.12.2017 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 16.07.2019 у справі № 826/12196/17 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрбуд Девелопмент» до Департаменту охорони культурної спадщини Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Державної архітектурно-будівельної інспекції України, треті особи: Релігійне управління екзархів української греко-католицької церкви, громадська організація «Микільська Слобідка», Державна екологічна інспекція у м.Києві про визнання протиправними та скасування постанови, приписів та наказу, -
29.08.2019 до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга Державної архітектурно - будівельної інспекції на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 14.12.2017 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 16.07.2019.
Так, як убачається з матеріалів касаційної скарги, заявник просив поновити строк на касаційне оскарження на підставі приписів частини другої статті 329 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), оскільки копія оскаржуваного судового рішення, виготовленого у повному обсязі, отримана ним лише 29.07.2019, про що свідчить відбиток штампу вхідної кореспонденції на супровідному листі, копія якого додається.
Водночас, частиною другою статті 329 КАС України встановлено, що учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
Тобто, початок перебігу тридцятиденного строку, вказаного у цій правовій нормі процесуального закону, пов'язано саме з днем вручення судового рішення учаснику справи.
Питання ж, пов'язані з врученням судового рішення, врегульовані статтею 251 КАС України, частинами 6, 7 якої визначено, що днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси. Якщо судове рішення надіслано на офіційну електронну адресу пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення. Якщо копію судового рішення вручено представникові, вважається, що його вручено й особі, яку він представляє.
Відмітка ж про реєстрацію вхідної кореспонденції на супровідному листі у розумінні названих вище положень процесуального закону не вказує на день вручення копії судового рішення учаснику справи, а лише засвідчує дату реєстрації відповідного документа в канцелярії установи і не може беззаперечно свідчити про дату фактичного отримання відповідачем копії оскаржуваної постанови апеляційного суду.
При цьому, скаржник може підтвердити дату отримання ним копії оскаржуваного рішення, надавши поштовий конверт зі штрихкодовим ідентифікатором (копію чи оригінал) та роздруківку з офіційного сайту ПАТ "Укрпошта" щодо відстеження даного поштового відправлення за відповідним штрихкодовим ідентифікатором.
Таким чином, вказані заявником доводи, в обсязі поданих на їх підтвердження доказів, не свідчать про наявність обставин, які би могли зумовити поновлення строку касаційного оскарження згідно з частиною другою статті 329 КАС України.
За правилами пункту третього частини першої статті 333 КАС України касаційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо підстави, вказані скаржником у заяві, визнані судом неповажними.
Крім того, при вивченні вказаної касаційної скарги було також виявлено, що вона не оформлена згідно вимог, встановлених статтею 330 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Вказаною правовою нормою процесуального закону встановлено вимоги до форми і змісту касаційної скарги, а її частиною четвертою передбачено, що до касаційної скарги додається документ про сплату судового збору.
У даному ж випадку, вказані приписи КАС України скаржником не виконано, натомість порушується питання про відстрочення сплати судового збору до закінчення касаційного перегляду вказаної судової справи.
Так, згідно з частиною першою статті 133 КАС України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.
Наведені положення процесуального закону дають підстави для висновку, що відстрочення сплати судового збору, є правом, а не обов'язком суду, при цьому суд, вирішуючи це питання, враховує майновий стан сторони.
Втім визначення майнового стану сторони є оціночним та залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень її майнового стану. Якщо залежно від рівня майнового стану сторона позбавлена можливості сплатити судовий збір, то такі обставини є підставою на відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати.
Що ж стосується заявника, який, маючи однаковий обсяг процесуальних прав та обов'язків поряд з іншими учасниками справи, діє як суб'єкт владних повноважень і є бюджетною установою, фінансування якої здійснюється з Державного бюджету України, в тому числі щодо видатків на сплату судового збору, то кошти на вказані цілі повинні бути передбачені у кошторисі такої установи своєчасно і у повному обсязі з урахуванням здійснених видатків за минулий бюджетний період, що кореспондується з пунктами 44, 45 Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2002 року №228, якими, крім іншого, визначено, що штатні розписи бюджетних установ затверджуються в установленому порядку у місячний строк з початку року. До затвердження в установленому порядку кошторисів використання бюджетних коштів підставою для здійснення видатків бюджету є проекти зазначених кошторисів (з довідками про зміни до них у разі їх внесення), засвідчені підписами керівника установи та керівника її фінансового підрозділу або бухгалтерської служби. У разі коли бюджетний розпис на наступний рік не затверджено в установлений законодавством термін, в обов'язковому порядку складається тимчасовий розпис бюджету на відповідний період. Бюджетні установи складають на цей період тимчасові індивідуальні кошториси (з довідками про зміни до них у разі їх внесення), а під час складання кошторисів на наступний рік враховуються обсяги здійснених видатків.
З огляду на наведене, відповідач не позбавлений можливості протягом усього поточного бюджетного року здійснювати видатки бюджету, передбачені для сплати судового збору, на підставі кошторису, а у разі його відсутності - проекту кошторису, тимчасового індивідуального кошторису, тимчасового розпису бюджету в обсязі, не меншому за розмір використаних бюджетних коштів у минулому періоді й, при цьому має право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів з метою забезпечення своєчасної сплати судового збору з урахуванням обставин і факторів, які впливають на тривалість процедури проведення відповідних платежів.
Також за приписами частини другої статті 132 КАС України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України від 08.07.2011 №3674-VI "Про судовий збір" (далі - Закон №3674-VI).
Відповідно до статті 8 Закону №3674-VI враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
Отже наведеними правовими нормами КАС України та Закону №3674-VI встановлено чіткий і вичерпний перелік умов, а також суб'єктних та предметних критеріїв, за наявності яких, з огляду на майновий стан сторони, суд може, зокрема, відстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі.
Разом з тим, оцінивши доводи, вказані скаржником на обґрунтування вимог поданого ним клопотання, суд касаційної інстанції не вбачає, у даному випадку, наявності обставин, які би відповідали зазначеним вище критеріям, узгоджувались з наведеними законодавчими приписами в контексті визначених законодавцем умов та підстав для відстрочення сплати судового збору, й могли би зумовити вчинення такої процесуальної дії.
Так, згідно пп. 1 п. 3 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" (в редакції, що діяла на момент подання адміністративного позову), за подання юридичною особою до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру ставка судового збору становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до пп. 1 п. 3 ч. 2 ст. 4 вказаного Закону, за подання юридичною особою до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру ставка судового збору становить 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Положеннями Закону України "Про Державний бюджет України на 2017 рік" у 2017 році прожитковий мінімум для працездатних осіб складав 1600,00 грн.
Відповідно до частини 3 статті 6 Закону України "Про судовий збір", за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру.
У разі коли в позовній заяві об'єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.
Позовна заява подана позивачем - ТОВ у 2017 році та заявлено 3 вимоги немайнового характеру, які підлягають оскарженню, а також оскаржується постанова, винесена відповідачем про накладення фінансових санкцій на суму 357 000,00 грн., що є вимогою майнового характеру.
Відповідно до пп. 3 п. 3 ч. 2 ст. 4 вказаного Закону, за подання до адміністративного суду касаційної скарги на рішення суду розмір судового збору складає 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви.
Отже, за подання касаційної скарги сума судового збору, яка підлягає сплаті, становить 20 310,00 грн. (5355,00 грн. - судовий збір за одну вимогу майнового характеру (оскільки в даній справі позивач просить скасувати постанову, винесену відповідачем про накладення стягнення на суму 357 000, 00 грн.; відповідно 1, 5 % від вказаної суми становить 5355, 00 грн.); 1600 грн. - судовий збір за одну вимогу немайнового характеру ( 1 прожитковий мінімум для працездатних осіб, що станом на 01.01.2017 становив 1600 грн.); враховуючи, що позивачем заявлено 3 вимоги немайнового характеру, в частині задоволення яких оскаржується постанова суду апеляційної інстанції, судовий збір за вказану кількість немайнових вимог становить 4800 грн. (1600, 00 грн. х 3); отже ставка судового збору, в частині оскаржуваних вимог, за подання вказаного позову до суду першої інстанції становила 10 155 грн. (5355,00 грн. + 4800 грн.); таким чином, ставка судового збору за звернення скаржника до Верховного Суду з даною касаційною скаргою становить 20 310,00 грн. ( 10 155,00 грн. х 200 %).
Згідно із частиною 2 статті 332 Кодексу адміністративного судочинства України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.
Відповідно до частини шостої статті 332 Кодексу адміністративного судочинства України питання про залишення касаційної скарги без руху суддя-доповідач вирішує протягом десяти днів з дня надходження касаційної скарги. Питання про повернення касаційної скарги суд касаційної інстанції вирішує протягом десяти днів з дня надходження касаційної скарги або з дня закінчення строку на усунення недоліків.
Виходячи з наведеного, касаційну скаргу слід залишити без руху та надати скаржнику строк десять днів з моменту отримання копії даної ухвали для усунення згаданого вище недоліку, шляхом подання документа про сплату судового збору у сумі 20 310,00 грн. , який підлягає зарахуванню на розрахунковий рахунок 31219207026007, отримувач коштів: УК у Печер. р-ні/Печерс. р-н, код отримувача (код за ЄДРПОУ): 38004897, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), код банку отримувача (МФО): 899998, код класифікації доходів бюджету: 22030102, Судовий збір за позовом (ПІБ чи назва установи, організації позивача), номер справи (чи номер касаційного провадження), Верховний Суд.
У випадку неусунення недоліків, касаційна скарга буде повернута скаржнику відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 169 та частини другої статті 332 КАС України.
Керуючись ст.ст. 132, 169, 248, 330, 332, 359 КАС України,
Касаційну скаргу Державної архітектурно - будівельної інспекції на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 14.12.2017 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 16.07.2019 у справі № 826/12196/17 - залишити без руху.
Надати скаржнику - Державній архітектурно - будівельній інспекції строк для усунення недоліків касаційної скарги шляхом зазначення належного обґрунтування наявності підстав для поновлення строку на касаційне оскарження та надання документа про сплату судового збору, терміном десять днів з дня вручення копії цієї ухвали.
Роз'яснити, що у разі невиконання вимог статті 332 КАС України, в установлений судом строк, касаційна скарга разом із доданими до неї матеріалами буде повернута скаржнику.
Роз'яснити, що у разі невиконання вимог статті 333 КАС України, в установлений судом строк, скаржнику буде відмовлено у відкритті касаційного провадження.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає
...........................
...........................
...........................
С.Г. Стеценко
А.І. Рибачук
Л.В. Тацій ,
Судді Верховного Суду