10 вересня 2019 року
Київ
справа №120/4617/18-а
адміністративне провадження №К/9901/12453/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., суддів Желєзного І.В. та Коваленко Н.В., розглянувши у письмовому провадженні у касаційному порядку адміністративну справу № 120/4617/18-а
за касаційною скаргою Мурованокуриловецького районного центру зайнятості
на ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 17 грудня 2018 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 27 березня 2019 року
за позовом Мурованокуриловецького районного центру зайнятості
до Мурованокуриловецької селищної ради, відділу державної реєстрації Мурованокуриловецької районної державної адміністрації
про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
У грудні 2018 року Мурованокуриловецький районний центр зайнятості (далі також - позивач) звернувся до Вінницького окружного адміністративного суду із позовом до Мурованокуриловецької селищної ради (далі також - відповідач 1), відділу державної реєстрації Мурованокуриловецької районної державної адміністрації (далі також - відповідач 2), у якому просив:
- визнати дії Мурованокуроливецьої селищної ради щодо визначення частки власності Спілки споживчих товариств «Мурованокуроливецька районна спілка споживчих товариств» протиправними/неправомірними;
- зобов'язати відповідача змінити частку власності на нерухоме майно, що належить Спілці споживчих товариств «Мурованокуроливецька районна спілка споживчих товариств», видати відповідний документ та повідомити про це державного реєстратора для вчинення відповідних реєстраційних дій;
- зобов'язати комунальне підприємство «Могилів-Подільське міжрайонне бюро технічної документації» надати повну інформацію про власника 2 та власника 3 з метою ідентифікації та встановлення частки кожного;
- зобов'язати відділ державної реєстрації Мурованокуриловецької районної державної адміністрації внести зміни до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права та зареєструвати право власності на нерухоме майно з урахуванням документа, виданого Мурованокуриловецькою селищною радою;
- зобов'язати відділ державної реєстрації Мурованокуриловецької районної державної адміністрації внести зміни до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права та зареєструвати право власності на нерухоме майно, що належить Мурованокуроливецькому районному центру зайнятості на підставі договору купівлі-продажу від 10 жовтня 2002 року, вказавши: власником Державу в особі Міністерства соціальної політики України, правокористувачем - Мурованокуроливецький районний центр зайнятості, вид іншого права - право оперативного управління.
В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що неправомірними діями відповідача невірно визначена частка власності Спілки споживчих товариств «Мурованокуроливецька спілка споживчих товариств», які призвели до того, що відділ державної реєстрації Мурованокуроливецької районної державної адміністрації не може внести зміни до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права та зареєструвати право власності на нерухоме майно за Мурованокуроливецьким районним центром зайнятості, а саме 50/100 частки 2-х поверхового приміщення, яке знаходиться за адресою: вул. Соборна 156, смт. Муровані Курилівці, Вінницька область, що належить позивачу на підставі договору купівлі-продажу від 10 жовтня 2002 року.
Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 17 грудня 2018 року, залишеною без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 27 березня 2019 року відмовлено у відкритті провадження.
Відмовляючи у відкритті провадження у справі, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд зазначив, що даний спір не підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства.
Не погоджуючись з ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 17 грудня 2018 року та постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 27 березня 2019 року, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, Мурованокуриловецький районний центр зайнятості звернувся з касаційною скаргою до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, у якій просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Касаційна скарга подана 25 квітня 2019 року.
Ухвалою Верховного Суду від 13 червня 2019 року відкрите касаційне провадження у справі № 120/4617/18-а, витребувано матеріали адміністративної справи та запропоновано учасникам справи подати відзив на касаційну скаргу.
У касаційній скарзі скаржник посилається на те, що судами попередніх апеляційної інстанції неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права, зокрема щодо віднесення спору у даній справі до категорії приватноправових. Зазначає, що у даній справі відсутній спір про право на нерухоме майно та про набуття права власності на це нерухоме майно, оскільки позивач не звертався до адміністративного суду з позовом про визнання належності права власності на нерухоме майно.
Від інших учасників справи заперечень на касаційну скаргу не надходило, що відповідно до статті 338 КАС України не перешкоджає перегляду рішень судів першої та апеляційної інстанцій у касаційному порядку.
Відповідно до частини шостої статті 346 КАС України справа підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду в усіх випадках, коли учасник справи оскаржує судове рішення з підстав порушення правил предметної юрисдикції.
Враховуючи, що учасник справи оскаржує рішення судів першої та апеляційної інстанцій з підстав порушення правил предметної юрисдикції, то за правилами частини шостої статті 346 КАС України є підстава для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
Конституційний Суд України у рішенні від 09 вересня 2010 року № 19-рп/2010 прийшов до наступних висновків. Відповідно до частини другої статті 3 Конституції України головним обов'язком держави є утвердження і забезпечення прав і свобод людини, за свою діяльність держава відповідає перед людиною. Забезпечення прав і свобод потребує, зокрема, законодавчого закріплення механізмів (процедур), які створюють реальні можливості для здійснення кожним громадянином прав і свобод (абзац четвертий підпункту 3.2 пункту 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 24 грудня 2004 року № 22-рп/2004). До таких механізмів належить структурована система судів і види судового провадження, встановлені державою. В Україні систему судів утворено згідно з положеннями Конституції України із застосуванням принципу спеціалізації з метою забезпечення найбільш ефективних механізмів захисту прав і свобод людини у відповідних правовідносинах.
Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що здійснення правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів, спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
Відповідно до статей 1 та 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий розгляд його справи судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо прав та обов'язків цивільного характеру. У цьому пункті закріплене «право на суд» разом із правом на доступ до суду складають єдине ціле (див. mutatis mutandis рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі «Ґолдер проти Сполученого Королівства» («Golder v. the United Kingdom»), заява № 4451/70, § 36). Проте ці права не є абсолютними та можуть бути обмежені, але лише таким способом і до такої міри, що не порушує сутність вказаних прав (див. mutatis mutandis рішення Європейського суду з прав людини у справі «Станєв проти Болгарії» («Stanev v. Bulgaria»), заява № 36760/06, § 230).
Як зазначив Європейський суд з прав людини у пунктах 23, 24 та тексті свого рішення у справа "Сокуренко і Стригун проти України" (№ 29458/04 та № 29465/04) відповідно до прецедентної практики Суду термін "встановленим законом" у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод спрямований на гарантування того, "що судова гілка влади у демократичному суспільстві керується законом, що приймається парламентом"; фраза "встановленим законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність; термін "судом, встановленим законом" у пункті 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачає усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів; вимога стосовно того, що суд має бути "встановленим законом" є однією з декількох вимог Конвенції та протоколів до неї і встановлює, що дії національних органів мають базуватись на внутрішньому праві; вся організаційна система судів, включаючи не тільки питання, які підпадають під юрисдикцію певних видів судів, але також встановлення окремих судів та визначення їх місцевої юрисдикції (Coeme and others v. Belgium № 32492/96).
Крім того, Європейський суд з прав людини у Рішенні у справі "Доббертен проти Франції" зазначив, що частина перша статті 6 Конвенції змушує держави-учасниці організувати їхню судову систему в такий спосіб, щоб їхні суди і трибунали виконували кожну зі своїх функцій (пункт 44), притаманну відповідній судовій установі (Dobbertin v. France № 88/1991/340/413).
Керуючись статтями 341, 345, 346, 347, 359 КАС України,
Справу за позовом Мурованокуриловецького районного центру зайнятості до Мурованокуриловецької селищної ради, відділу державної реєстрації Мурованокуриловецької районної державної адміністрації про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії передати на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Головуючий Я.О. Берназюк
Судді І.В. Желєзний
Н.В. Коваленко