09 вересня 2019 року
Київ
справа №1.380.2019.000782
адміністративне провадження №К/9901/24924/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Тацій Л.В.,
суддів: Рибачука А.І., Стеценка С.Г.,
перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 30 липня 2019 року по справі № 1.380.2019.000782 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про зобов'язання до вчинення дій, -
У лютому 2019 року позивач, ОСОБА_1 , звернулася до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, в якому просила:
- зобов'язати відповідача врахувати їй період роботи з 31 жовтня 1994 року по 25 липня 1996 року на посаді друкарки прокуратури області, з 25 липня 1996 року по 27 серпня 2000 року на посаді старшого інспектора прокуратури Львівської області, до стажу який дає право на пенсію за вислугу років відповідно до статті 86 Закону України «Про прокуратуру»;
- зобов'язати відповідача обчислити, призначити та виплачувати їй пенсію за вислугу років відповідно до статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII з 14 січня 2019 року, враховуючи період її роботи з 31 жовтня 1994 року по 25 липня 1996 року на посаді друкарки прокуратури області, з 25 липня 1996 року по 27 серпня 2000 року на посаді старшого інспектора прокуратури Львівської області до стажу, який дає право на пенсію за вислугу років відповідно до статті 86 Закону України «Про прокуратуру».
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 25 квітня 2019 року позов задоволено повністю.
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 30 липня 2019 року, апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області - задоволено.
Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 25 квітня 2019 року по справі № 1.380.2019.000782 скасовано та прийнято нову постанову, якою в задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про зобов'язання до вчинення дій - відмовлено.
Вважаючи таку постанову ухвалену з порушенням норм матеріального та процесуального права позивач подала касаційну скаргу, яку зареєстровано у Верховному Суді 30 серпня 2019 року.
При вирішенні питання про відкриття касаційного провадження у справі колегією суддів встановлено таке.
Предметом розгляду в цій справі є оскарження дій Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо відмови у призначенні та виплаті пенсії ОСОБА_1 за вислугу років відповідно до статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII з 14 січня 2019 року.
Таким чином, спір у даній справі виник з приводу оскарження фізичною особою рішення та дій суб'єкта владних повноважень щодо перерахунку пенсійних виплат.
Колегія суддів перевірила наведені в касаційній скарзі обґрунтування підстав для задоволення заявлених у ній вимог, дослідила додані до скарги матеріали і дійшла висновку про таке.
Частиною 3 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) передбачено, що провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частини 1 статті 257 КАС України визначено, що за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.
Справа розглянута за правилами спрощеного позовного провадження.
Пункт 8 частини 2 статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Наведеним конституційним положенням кореспондують положення статті 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» і статті 13 КАС України.
Пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України обумовлено, що не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності, крім випадків, якщо:
а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;
б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;
в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;
г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
За змістом пункту 3 частини 6 статті 12 КАС України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.
Таким чином, справа в силу пункту 3 частини 6 статті 12 КАС України віднесена до справ незначної складності.
Судові рішення, ухвалені у справах незначної складності, підлягають касаційному оскарженню у виключних випадках, виключний перелік яких передбачений підпунктами «а» - «г» пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України.
Аналіз доводів касаційної скарги в сукупності з відображеними в судових рішеннях судів першої інстанції та апеляційної інстанції обставинами справи не дають підстав для висновку про наявність у даному випадку обставин, наведених у підпунктах «а» - «г» пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України.
Характер спірних правовідносин, предмет і категорія спору, коло учасників спірних правовідносин, правозастосовча практика, що складалася з приводу спорів цієї категорії, непоодинока кількість справ з подібними позовними вимогами, відсутність ознак, які роблять цю касаційну скаргу відмінною від інших, дають підстави вважати, що судові рішення, які ухвалені у справі № 1.380.2019.000782, як у справі незначної складності, не підлягають касаційному оскарженню.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Таким чином, оскільки оскаржувані судові рішення прийняті у справі незначної складності, передбачені пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України виняткові обставини відсутні і обґрунтування щодо їх наявності не наведено, тому у відкритті касаційного провадження у даній справі слід відмовити.
Суд враховує правову позицію Європейського суду з прав людини, висловлену в ухвалі щодо неприйнятності у справі Азюковська проти України (Azyukovska v. Ukraine) від 09 жовтня 2018 року (заява № 26293/18), в якій заявником оскаржувалась відмова суду касаційної інстанції у відкритті касаційного провадження у зв'язку з віднесенням справи до категорії справ незначної складності. Так, Суд вказав, що застосування критерію малозначності справи у цій справі було передбачуваним, справа розглянута судами двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію, заявниця не продемонструвала наявності інших виключних обставин, які за положеннями кодексу могли вимагати касаційного розгляду справи.
На підставі вищенаведеного та керуючись статтями 328, 333, 359 КАС України, -
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 30 липня 2019 року по справі № 1.380.2019.000782 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про зобов'язання до вчинення дій.
Надіслати ОСОБА_1 копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач Л.В. Тацій
Суддя А.І. Рибачук
Суддя С.Г. Стеценко