10 вересня 2019 рокуЛьвів№ 857/8214/19
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Заверухи О.Б.,
суддів Большакової О.О., Ніколіна В.В.,
за участю секретаря судового засідання Болюк Н.В.,
розглянувши у судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Рахівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 17 липня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Рахівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області, Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області про визнання протиправною та скасування постанови, зобов'язання вчинити певні дії,-
суддя (судді) в суді першої інстанції - Скраль Т.В,
час ухвалення рішення - не зазначено,
місце ухвалення рішення - м. Ужгород,
дата складання повного тексту рішення - 17 липня 2019 року,
10 серпня 2016 року ОСОБА_1 звернувся в суд з адміністративним позовом до Рахівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області, Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області, в якому просив: визнати протиправною та скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження від 17 березня 2016 року державного виконавця Рахівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області Приймака Василя Дмитровича у виконавчому провадженні № 50522530; зобов'язати Головне територіальне управління юстиції у Закарпатській області відмовити Управлінню Державної архітектурно-будівельної інспекції у Закарпатській області у відкритті виконавчого провадження з примусового виконання постанови Управління Державного архітектурно-будівельного контролю у Закарпатській області від 21 січня 2016 року № 10/1007, якою накладено штраф на позивача.
На обґрунтування позовних вимог зазначає, що оскаржувана постанова про відкриття виконавчого провадження не відповідає п. 3 ч. 1 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», зокрема не зазначено найменування стягувача, його місцезнаходження, ідентифікаційний код стягувача, а також строк пред'явлення виконавчого документа до виконання. Держава не значиться в переліку учасників виконавчого провадження. Крім того, державний виконавець мав відмовити у відкритті з підстав, що визначені п. 1, 2, 6, 8 ч. 1 ст. 26 чи на підставі п. 3 ч. 1 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження».
Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 15 вересня 2016 року за клопотанням представника позивача було зупинено провадження у даній справі до набрання законної сили судовим рішенням по справі № 807/1000/16.
Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 08 липня 2019 року поновлено провадження у даній справі, оскільки обставини, які були підставою для зупинення провадження у справі відпали, та судовий розгляд продовжено зі стадії, на якій воно було зупинено.
Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 17 липня 2019 року задоволено клопотання представника позивача та провадження у справі в частині позовних вимог про зобов'язання Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області відмовити Управлінню Державної архітектурно-будівельної інспекції у Закарпатській області у відкритті виконавчого провадження з примусового виконання постанови Управління Державного архітектурно-будівельного контролю у Закарпатській області від 21 січня 2016 року за № 10/1007 - залишено без розгляду. В решті позовних вимог продовжено судовий розгляд.
Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 17 липня 2019 року адміністративний позов задоволено повністю. Визнано протиправною та скасовано постанову про відкриття виконавчого провадження від 17 березня 2016 року державного виконавця Рахівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області Приймака Василя Дмитровича у виконавчому провадженні № 50522530.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що постанова про відкриття виконавчого провадження від 17 березня 2016 року ВП № 50522530 не відповідала вимогам чинного на той час законодавства.
Не погодившись з прийнятим рішенням, Рахівський районний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким в задоволенні адміністративного позову відмовити.
Доводи апеляційної скарги обґрунтовує тим, що оскаржуване рішення є незаконним та необґрунтованим, прийняте з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Зокрема, зазначає, що судом першої інстанції неправильно застосовано норми ст. 8 Закону України «Про виконавче провадження» щодо правильного розуміння поняття сторони виконавчого провадження «стягувач» при виконанні рішень про стягнення коштів на користь держави, оскільки вказаною нормою статті встановлено, що органи державної влади виступають від імені держави і не можуть ототожнюватися із поняттям «стягувач», яким є «держава».
Особи, які беруть участь у справі в судове засідання не прибули, хоча належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду, а тому у відповідності до ч. 4 ст. 229, ч. 2 ст. 313 КАС України розгляд справи проведено у їх відсутності без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції, станом на 17 липня 2019 року із автоматизованої системи виконавчих проваджень, відомості про виконавче провадження № 50522530 зазначені наступні: 17 березня 2016 року, державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Рахівського РУЮ Приймак Василем Дмитровичем розглянута заява ДАБІ у Закарпатській області про примусове виконання постанови № 10/1007 виданої 21 січня 2016 року про стягнення з ОСОБА_1 10200,00 грн штрафу на користь держави, внаслідок якої відкрито виконавче провадження та надано строк для добровільного виконання до 24 березня 2016 року.
25 березня 2016 року державним виконавцем винесено постанову про стягнення з боржника виконавчого збору у розмірі 1020,00 грн.
Постановою від 21 липня 2016 року державним виконавцем у цьому виконавчому провадження № 50522530 накладено арешт на все майно боржника та оголошення заборони його відчуження.
30 серпня 2016 року складено постанову про зупинення виконавчого провадження ВП № 50522530. Зупинення відбулося на підставі ухвали Закарпатського окружного адміністративного суду від 22 серпня 2016 року справа № 807/1000/16.
Державним виконавцем Рахівського районного відділу ДВС Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області Федірцан Василиною Іванівною 27 червня 2019 року винесено постанову про поновлено вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні ВП № 50522530, оскільки рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 20 лютого 2019 року справа №807/1000/16, яке набрало законної сили 20 червня 2019 року, постанову ДАБІ № 10/1007 від 21 січня 2016 року визнано протиправною та скасовано.
Також, 27 червня 2019 року цим же державним виконавцем стягнуто із боржника ОСОБА_1 витрати на проведення виконавчих дій у сумі 50,72 грн та винесено постанову про закінчення виконавчого провадження ВП № 50522530 на підставі п. 5 ч. 1 ст. 39, ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження» та припинено чинність арешту майна боржника.
03 липня 2019 року винесено постанову про знаття арешту з майна на підставі ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження».
Судом першої інстанції встановлено, що виконавче провадження ВП № 50522530 на день розгляду справи в суді першої інстанції, завершено (повернення без виконання).
Разом з тим, предметом оскарження є постанова від 17 березня 2016 року про відкриття виконавчого провадження.
Із зазначеної постанови про відкриття виконавчого провадження слідує, що сторонами виконавчого провадження № 50522530 по примусовому виконанню постанови № 10/1007 від 21 січня 2016 року є ОСОБА_1 (боржник) та держава (стягувач).
Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції прийшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку на час прийняття оскаржуваної постанови відповідача від 17 березня 2016 року про відкриття виконавчого провадження визначав Закон України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року №606-XIV (далі - Закон №606), частинами 1 та 2 статті 3 якого передбачено, що примусове виконання рішень державною виконавчою службою здійснюється на підставі виконавчих документів, визначених цим же Законом; відповідно до цього Закону державною виконавчою службою підлягають виконанню, зокрема, постанов органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом, та рішень інших органів державної влади, якщо їх виконання за законом покладено на державну виконавчу службу (ч. 1,2 ст. 17 Закону).
Відповідно до ст.18 Закону № 606 у виконавчому документі повинні бути зазначені: 1) назва документа, дата видачі та найменування органу, посадової особи, що видали документ; 2) дата і номер рішення, за яким видано виконавчий документ; 3) найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові за його наявності для фізичних осіб) стягувача і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код суб'єкта господарської діяльності стягувача та боржника за його наявності (для юридичних осіб), індивідуальний ідентифікаційний номер стягувача та боржника за його наявності (для фізичних осіб - платників податків), а також інші відомості, якщо вони відомі суду чи іншому органу, що видав виконавчий документ, які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню, такі як дата і місце народження боржника та його місце роботи (для фізичних осіб), місцезнаходження майна боржника тощо; 4) резолютивна частина рішення; 5) дата набрання чинності рішенням; 6) строк пред'явлення виконавчого документа до виконання.
Виконавчий документ має бути підписаний уповноваженою посадовою особою і скріплений печаткою. Законом можуть бути встановлені також інші додаткові вимоги до виконавчих документів.
Згідно із ч. 1 та ч. 2 ст. 25 Закону № 606 державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення виконавчого документа до виконання і цей документ відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, та пред'явлений до виконання до органу державної виконавчої служби за належним місцем виконання рішення. Державний виконавець у 3-денний строк з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. В постанові державний виконавець встановлює строк для добровільного виконання рішення, який не може перевищувати семи днів, а рішень про примусове виселення - п'ятнадцяти днів, та попереджає боржника про примусове виконання рішення після закінчення встановленого строку зі стягненням з нього виконавчого збору і витрат, пов'язаних з провадженням виконавчих дій, передбачених цим Законом.
З матеріалів справи слідує, що відповідно до змісту оскаржуваної постанови сторонами виконавчого провадження № 50522530 по примусовому виконанню постанови № 10/1007 від 21 січня 2016 року є ОСОБА_1 (боржник) та держава (стягувач).
У контексті фактичних обставин цієї справи слід визнати, що дійсно даний документ (постанова про відкриття виконавчого провадження від 17.03.2016 року) не містить реквізитів стягувача, визначених статтею 18 Закону № 606, а тому не відповідає вимогам до виконавчого документа.
З огляду на те, що постанова про стягнення виконавчого збору не відповідає встановленим вимогам до виконавчого документа, вона не могла бути прийнята до виконання, а тому постанова державного виконавця про відкриття виконавчого провадження від 17 березня 2016 року суперечить вимогам закону.
Стосовно доводів апеляційної скарги в частині пропуску строку на оскарження постанови про відкриття виконавчого провадження, то колегія суддів зазначає, що такі не є обґрунтованими, оскільки матеріали справи не містять відомостей про отримання такої позивачем, а тільки копію квитанції про надіслання рекомендованим листом кореспонденції позивачеві(а.с.180).
За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, тому оскаржуване рішення слід залишити без змін.
Керуючись ст. 243, ст. 268, ст. 272, ст. 287, ст. 308, ст. 310, п. 1 ч. 1 ст. 315, ст. 316, ч. 1 ст. 321, ст. 322, ст. 325 КАС України, суд -
Апеляційну скаргу Рахівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області залишити без задоволення, а рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 17 липня 2019 року у справі № 807/1015/16 - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя О. Б. Заверуха
судді О. О. Большакова
В. В. Ніколін