09 вересня 2019 рокуЛьвів№ 857/8682/19
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючий-суддя Довга О.І.,
суддя Глушко І.В.,
суддя Запотічний І.І.
секретар судового засідання Гнатик А.З.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Закарпатського окружного адміністративного суду від 31 липня 2019 року (головуючий суддя Гаврилко С.Є., м.Ужгород, проголошено 15:19:09) у справі № 260/336/19 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Ужгородської міської ради, Виконавчого комітету Ужгородської міської ради та Управління містобудування та архітектури Ужгородської міської ради про визнання бездіяльності протиправною та визнання протиправними та скасування рішень,-
12 березня 2019 року позивач звернувся до суду першої інстанції з адміністративним позовом до Ужгородської міської ради, Виконавчого комітету Ужгородської міської ради Закарпатської області, Управління містобудування та архітектури Ужгородської міської ради, в якому просив: визнати протиправною бездіяльність виконавчого комітету Ужгородської міської ради по невнесенню з метою подальшого затвердження Ужгородською міською радою змін до генерального плану міста Ужгорода, затвердженого рішенням XXIX сесії Ужгородської міської ради IV скликання № 313 від 04.06.2004р., щодо змін функціонального призначення території міста Ужгород в межах пров. АДРЕСА_1 позиція 1 , з врахуванням існуючого права власності ОСОБА_1 , з "зеленої зони загального користування" на землі з цільовим призначенням "для будівництва та обслуговування будівель торгівлі"; визнати протиправним і скасувати Рішення І сесії VII скликання Ужгородської міської ради № 119 від 10.03.2016 р. в частині, що стосується мораторію на прийняття рішень по затвердженню містобудівної документації щодо земельної ділянки ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2 , за кадастровим номером 2110100000:01:001:0109 (п.17 Додатку до рішення "Перелік територій м. Ужгород щодо яких встановлено мораторій на прийняття рішень сесії міської ради до затвердження в установленому порядку містобудівної документації "Внесення змін до генерального плану" та плану зонування території міста"); 3. Визнати протиправним і скасувати Рішення XVII сесії VII скликання Ужгородської міської ради № 846 від 09.11.2017 р. "Про зміни та доповнення Рішення Ужгородської міської ради № 119 від 10.03.2016 р.", в частині, що стосується земельної ділянки ОСОБА_1 за адресою АДРЕСА_2 , за кадастровим номером 2110100000:01:001:0109 ; 4. Визнати протиправним і скасувати Рішення XXIV сесії VII скликання Ужгородської міської ради № 1141 від 26.06.2018р. "Про зміни та доповнення Рішення Ужгородської міської ради № 119 від 10.03.2016р." в частині, що стосується земельної ділянки ОСОБА_1 за адресою АДРЕСА_2 , за кадастровим номером 2110100000:01:001:0109.
Позов обґрунтовує тим, що своїми рішеннями орган місцевого самоврядування посягає на власність фізичних осіб у протиправний спосіб. Прийняті рішення суперечать гарантіям щодо непорушності права власності передбачених Цивільним кодексом України.
Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 31 липня 2019 року провадження у справі закрито.
Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, покликаючись на порушенням норм процесуального права просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та прийняти постанову, якою справу направити в суд першої інстанції для продовження розгляду.
З урахуванням приписів ч.4 ст.229, ч.2 ст.313 КАС України, розгляд справи здійснювався за відсутності сторін, в зв'язку з чим колегія суддів вважає за можливе фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювати.
Колегія суддів не приймає до уваги клопотання сторони позивача про необхідність відкладення розгляду справи з огляду на те, що представник позивача перебуває за кордоном, так як таке не підтверджено документально. Окрім цього колегія суддів зазначає, що явка сторін в судове засідання не визнавалась обов'язковою.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з огляду на наступні підстави.
Судом встановлені наступні обставини.
Відповідно до копії Державного акту зареєстрованого в реєстрі за № 011023500282 та виданого на підставі Договору купівлі-продажу № 2597 від 26 жовтня 2009 року, ОСОБА_2 , є власником земельної ділянки площею 0,2000 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 позиція 1 , за кадастровим номером 2110100000:01:001:0109.
18 серпня 2016 року Управлінням Державної архітектурно-будівельної інспекції у Закарпатській області видано ОСОБА_1 Декларацію про початок виконання будівельних робіт "Будівництво офісних приміщень з підземним паркінгом на 40 машиномісць"
Відповідно до договору Дарування № 3692 від 27 березня 2017 року ОСОБА_2 передав безоплатно ОСОБА_1 у дар земельну ділянку площею 0,2000 га, що розташована за адресою АДРЕСА_1 позиція 1 , за кадастровим номером 2110100000:01:001:0109.
З інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 27 березня 2017 року щодо вказаної земельної ділянки було внесено запис про право приватної власності номер 19660359 за власником ОСОБА_1 .
Рішенням І сесії VII скликання Ужгородської міської ради № 119 від 10 березня 2016 року в частині, що стосується земельної ділянки ОСОБА_1 за адресою АДРЕСА_2 , за кадастровим номером 2110100000:01:001:0109 ухвалено встановити мораторій на прийняття рішень сесією Ужгородською міською радою щодо надання дозволів на розробку проектів землеустрою згідно Переліку територій м. Ужгород щодо яких встановлено мораторій на прийняття рішень сесії міської ради до затвердження в установленому порядку містобудівної документації "Внесення змін до генерального плану" та плану зонування території міста.
Рішенням XVII сесії VII скликання Ужгородської міської ради № 846 від 09 листопада 2017 року "Про зміни та доповнення Рішення Ужгородської міської ради № 119 від 10 березня 2016 року", було внесено зміни, що стосується земельної ділянки ОСОБА_1 за адресою АДРЕСА_2 , за кадастровим номером 2110100000:01:001:0109, шляхом припинення відділом Державного архітектурно-будівельного контролю згідно з додатком реєстрацію повідомлення про початок виконання підготовчих чи будівельних робіт та інші дії, що відповідно стосується, зокрема вказаної земельної ділянки
Рішенням XXIV сесії VII скликання Ужгородської міської ради № 1141 від 26 червня 2018 року "Про зміни та доповнення Рішення Ужгородської міської ради № 119 від 10 березня 2016 року", яким ухвалено тимчасово припинити видавати містобудівні умови та обмеження забудови земельних ділянок на об'єкти та на земельні ділянки вказані в додатку в частині, що стосується земельної ділянки ОСОБА_1 за адресою АДРЕСА_2 , за кадастровим номером 2110100000:01:001:0109.
Приймаючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції дійшов висновку, що справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Суд апеляційної інстанції погоджується з таким висновком з огляду на наступне.
Відповідно до частини першої статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України), кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства є суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.
Отже, одним із учасників адміністративного спору є суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства.
Відповідно до положень статті 4 КАС України адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.
Публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг.
При вирішенні питання щодо компетенції суду слід врахувати критерій суб'єктного складу спірних правовідносин, одним з яких є участь суб'єкта владних повноважень, визначити характер правовідносин, із яких виник спір, і кінцеву мету пред'явлення позову. За своїм змістом земельний спір, що виник із розпорядження органом місцевого самоврядування землею комунальної власності, є складним і комплексним із правової точки зору. При прийнятті рішення про передачу земельної ділянки у власність ці органи, з одного боку, перебувають у статусі суб'єкта владних повноважень, а з другого - реалізують право власності на землю територіальної громади. Крім того, таке рішення як правовий акт індивідуальної дії є підставою, з якої виникає речове право власності чи користування землею у суб'єктів приватного права.
Необхідною ознакою суб'єкта владних повноважень є здійснення ним публічно-владних управлінських функцій. Ці функції суб'єкт повинен виконувати саме в тих правовідносинах, у яких виник спір.
До юрисдикції адміністративного суду належить спір, який виник між двома (кількома) суб'єктами стосовно їх прав та обов'язків у конкретних правових відносинах, у яких хоча б один суб'єкт законодавчо вповноважений владно керувати поведінкою іншого (інших) суб'єкта (суб'єктів), а останній (останні) відповідно зобов'язаний виконувати вимоги та приписи такого суб'єкта владних повноважень. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі № 914/2006/17.
Натомість, приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення, як правило, майнового приватного права чи інтересу.
Колегія суддів приходить до висновку, що спір який розглядається, не є спором між учасниками публічно-правових відносин, оскільки спірні правовідносини між учасниками справи, безпосередньо пов'язані із реалізацією права власності та користування земельною ділянкою. Із змісту позовної заяви вбачається, що предметом позову є, зокрема визнання протиправною бездіяльності виконавчого комітету Ужгородської міської ради по невнесенню з метою подальшого затвердження Ужгородською міською радою змін до генерального плану міста Ужгорода, затвердженого рішенням XXIX сесії Ужгородської міської ради IV скликання № 313 від 04.06.2004р., щодо змін функціонального призначення території міста Ужгород в межах АДРЕСА_2 з врахуванням існуючого права власності ОСОБА_1 , з "зеленої зони загального користування" на землі з цільовим призначенням "для будівництва та обслуговування будівель торгівлі"; рішення Ужгородської міської ради № 119 від 10 березня 2016 року, рішення Ужгородської міської ради № 846 від 09 листопада 2017 року "Про зміни та доповнення Рішення Ужгородської міської ради № 119 від 10 березня 2016 року" та рішення Ужгородської міської ради № 1141 від 26 червня 2018 року "Про зміни та доповнення Рішення Ужгородської міської ради № 119 від 10 березня 2016 року" в частині, зокрема, що стосується мораторію на прийняття рішень по затвердженню містобудівної документації щодо земельної ділянки ОСОБА_1 за адресою АДРЕСА_2 , за кадастровим номером 2110100000:01:001:0109, яка належить ОСОБА_1 на праві власності.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 238 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
За таких обставин суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що окружний суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює, та погоджується з висновками суду першої інстанції, а тому доводи апелянта слід відхилити.
Згідно з ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Зазначене положення поширюється на доказування правомірності оскаржуваного рішення (дії чи бездіяльності). Окрім доказування правових підстав для рішення (тобто правомірності), суб'єкт владних повноважень повинен доказувати фактичну підставу, тобто наявність фактів, з якими закон пов'язує можливість прийняття рішення, вчинення дії чи утримання від неї.
В розумінні ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним, обґрунтованим та відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та прийняв рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, тому оскаржуване рішення слід залишити без змін.
Відповідно до ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Закарпатського окружного адміністративного суду від 31 липня 2019 року у справі № 260/336/19 - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня проголошення.
У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя О. І. Довга
судді І. В. Глушко
І. І. Запотічний
Повне судове рішення складено 10 вересня 2019 року.