Справа № 580/1347/19 Головуючий у 1-й інстанції: Трофімова Л.В.
Суддя-доповідач: Василенко Я.М.
03 вересня 2019 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого Василенка Я.М.,
суддів Ганечко О.М., Шурка О.І.
при секретарі Баглай О.Є.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 15.05.2019 у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 звернувся до суду першої інстанції з позовом, в якому просив:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про відмову в перерахунку пенсії ОСОБА_1 ;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області відповідно до ч. 3 ст. 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» здійснити з 20.03.2019 перерахунок ОСОБА_1 пенсії по інвалідності, обчисленої з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, та виплатити різницю між належною до сплати та фактично виплаченою пенсією за період з 20.03.2019 до моменту здійснення перерахунку.
Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 15.05.2019 позов задоволено частково: зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 , обчисленої з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01.01.2019, відповідно до ч. 3 ст. 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»; у задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з вказаним рішенням Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області звернулось із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення, як таке, що прийняте із порушенням норм матеріального і процесуального права, та ухвалити нове рішення, яким у задоволені позову відмовити повністю.
В судове засідання сторони не з'явились, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, у зв'язку із чим, колегія суддів, на підставі ч. 13 ст. 10, ч. 4 ст. 229, ч. 2 ст. 313 КАС України розглядає справу за їх відсутності без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС І категорії (а.с.62), отримує пенсію по інвалідності 2 групи від захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.
Позивач звернувся до відповідача із заявою про проведення перерахунку пенсії, обчисленої з п'ятикратного розміру заробітної плати (а.с. 6).
Листом від 04.04.2019 № 397/Н-10 відповідач відмовив у перерахунку призначеної пенсії з огляду на те, що у період ліквідації аварії на ЧАЕС позивач не проходив дійсну строкову службу, а тому права на проведення перерахунку пенсії згідно ч. 3 ст. 59 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» немає (а.с. 7).
Не погодившись із зазначеною відмовою, позивач звернувся до суду першої інстанції з даним позовом.
Суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що відповідач відмовляючи у здійснені перерахунку позивачу діяв протиправно, оскільки відповідно до діючого законодавства та практики Конституційного суду, позивач являється особою яка має право на перерахунок та виплату відповідної пенсії.
Апелянт у своїй скарзі зазначає, що Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області діяло відповідно до чинного законодавства України, та в межах повноважень покладених на органи Пенсійного фонду України, відповідно відмова у перерахунку прийнята правомірно.
Колегія суддів вважає доводи апелянта обґрунтованими та не погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я визначені Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 № 796-ХІІ.
Відповідно до ч. 3 ст. 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (у редакції, чинній з 11.10.2017) особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю, пенсія по інвалідності обчислюється відповідно до цього Закону або за бажанням таких осіб - з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року.
Механізм обчислення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи відповідно до статей 54, 57 і 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» визначає Порядок обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 № 1210 (далі - Порядок № 1210).
Приписами пункту 9-1 Порядку № 1210 визначено, що за бажанням осіб, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї під час проходження дійсної строкової служби та внаслідок цього стали особами з інвалідністю, пенсія по інвалідності обчислюється з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року.
З аналізу викладених норм слідує, що для перерахунку пенсії відповідно до частини 3 статті 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» особа має відповідати наступним критеріям: 1) особа брала участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї; 2) участь особи відбувалась під час проходження дійсної строкової служби; 3) особа набула інвалідність внаслідок вищевказаної участі.
Отже, лише наявність зазначених критеріїв у їх сукупності обумовлюють визначення військовослужбовця як такого, що має право на отримання відповідного розміру пенсійного забезпечення.
Як вбачається, з матеріалів справи, позивача у червні 1986 року як військовозобов'язаного було призвано Тальнівським районним військовим комісаріатом Черкаської області на спеціальні збори, де він у період з 19.06.1986 по 09.07.1986 виконував роботи по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а строкову службу ОСОБА_1 проходив з 10.05.1977 по 11.05.1980.
Таким чином, враховуючи, що позивач приймав участь у ліквідації наслідків Чорнобильської АЕС під час спеціальних зборів, які відбувалися поза межами проходження ним дійсної строкової служби, то колегія суддів приходить до висновку, що позивач немає права на перерахунок пенсії відповідно до ч. 3 ст. 59 Зaкoну Укрaїни «Прo стaтус і сoціaльний зaxист грoмaдян, які пoстрaждaли внaслідoк Чoрнoбильськoї кaтaстрoфи», оскільки не відповідає всім критеріям, наявність яких обумовлює право особи на вказаний перерахунок, у зв'язку із чим у задоволенні позову необхідно відмовити.
Аналогічна правова позиція викладена в ухвалах Верховного Суду від 08.05.2018 у справі № 820/1148/18 (Пз/9901/33/18) та від 11.06.2018 у справі № 825/1922/18 (Пз/9901/41/18).
Разом з тим, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що рішенням Конституційного Суду України від 25.04.2019 № 1-р(ІІ)/2019 словосполучення «дійсної строкової», яке міститься у ч. 3 ст. 59 Закону № 796-ХІІ, визнано таким, що не відповідає Конституції України.
Водночас, у даному рішенні КС України також зазначено, що вказане положення втрачає чинність з дня ухвалення КС України цього рішення, тобто з 25.04.2019.
Таким чином, оскільки спірні у цій справі правовідносини між позивачем та відповідачем виникли в кінці березня та на початку квітня 2019 року, тобто до ухвалення зазначеного рішення КС України, то підстави для його застосування для вирішення саме цього судового спору відсутні. На момент вчинення оскаржуваних позивачем дій відповідач діяв на підставі чинної на той час редакції ч. 3 ст. 59 Закону № 796-ХІІ з визначеним нею обмеженням щодо інших видів служби, крім строкової.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 15.05.2019 у справі № 640/20317/16-а.
Відповідно ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Виходячи з вказаного та перевіряючи доводи апеляційної скарги, колегія суддів встановила, що позивач був призваний на збори та направлений в зону відчуження для ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС не під час проходження дійсної строкової служби, що в сукупності з іншими обставинами даної справи виключає наявність достатніх та необхідних правових підстав для перерахунку його пенсії саме за спірний період виниклих правовідносин на підставі ч. 3 ст. 59 Закону № 796-ХІІ у редакції, що діяла станом на кінець березня - початок квітня 2019 року.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що доводи позивача щодо наявності в нього права на перерахунок пенсії за ч. 3 ст. 59 Закону № 796-ХІІ в кінці березня та на початку квітня 2019 року є безпідставними.
При цьому, у рішенні ЄСПЛ від 21.01.1999 по справі «Гарсія Руїз проти Іспанії», суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод.
Відповідно до ст. 17 Закон України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику суду як джерело права.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції прийняте рішення з порушенням норм чинного законодавства.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Апелянт надав до суду докази, що спростовують правомірність рішення суду першої інстанції.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315, п. 4 ч. 1 ст. 317 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції вирішив його скасувати та прийняти нове рішення, оскільки судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права.
Керуючись ст.ст. 229, 243, 244, 250, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області задовольнити.
Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 15.05.2019 - скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволені позовних вимог ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити повністю.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки, встановлені ст.ст. 328-331 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий: Василенко Я.М.
Судді: Ганечко О.М.
Шурко О.І.
Повний текст постанови виготовлений 09.09.2019.