ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
м. Київ
09 вересня 2019 року № 640/5489/19
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Погрібніченка І.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Київський БКК»
доГоловного управління Державної фіскальної служби у м. Києві
провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 21 грудня 2018 року №0965551213,
До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «Київський БКК» (далі - ТОВ «Київський БКК», позивач) з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (далі - ГУ ДФС у м. Києві, відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 21 грудня 2018 року №0965551213.
В обґрунтування позову позивач зазначив про безпідставність та необґрунтованість висновків контролюючого органу, які викладені в акті перевірки та які стали підставою для прийняття спірного податкового повідомлення - рішення, яким позивачу на підставі статті 126 Податкового кодексу України за затримку сплати грошового зобов'язання у розмірі 2 081 111, 30 грн. на один день нараховано 10 % штрафу з податку на додану вартість у розмірі 208 111, 13 грн. Позивач вказує на те, що підставою затримки сплати ним грошового зобов'язання стало те, що останній день сплати узгодженого зобов'язання припадав на вихідний день - 30 вересня 2018 року, а тому така сплата була здійснена 01 жовтня 2018 року, наступний за вихідним робочий день). Оскільки податковим законодавством вказане питання не урегульовано, позивач, з посиланням на норми пункту 56.21 статті 56 Податкового кодексу України, вважає, що ним вчасно здійснено сплату грошового зобов'язання.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 квітня 2019 року відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення (виклику сторін) та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.
Вказаною ухвалою суду відповідачу надано п'ятнадцятиденний строк з дня вручення йому даної ухвали надати відзив на позовну заяву, який повинен відповідати вимогам статті 162 КАС України, або заяву про визнання позову.
04 червня 2019 року представником Головного управління ДФС у м. Києві надано до суду відзив, в якому відповідач проти задоволення адміністративного позову заперечує та просить відмовити в його задоволенні.
Відзив обґрунтовано тим, що висновки акту перевірки є обґрунтованими, підстав для скасування спірного рішення не вбачається, оскільки, на думку податкового органу, спірне податкове повідомлення - рішення прийнято у відповідності до вимог податкового законодавства.
05 червня 2019 року позивачем надана відповідь на відзив, у якій вказано, що відповідач у відзиві на позовну заяву не спростував того факту, що строк сплати узгодженого зобов'язання зі сплати податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) припадав на вихідний день, а відтак, вважає, що ГУ ДФС у м. Києві повністю підтверджує та не заперечує проти доводів позивача, викладених у позовній заяві.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
З матеріалів справи вбачається, що ГУ ДФС у м. Києві на підставі підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 та пункту 75.1 статті 75, в порядку пункту 76.3 статті 76 Податкового кодексу України проведено камеральну перевірку дотримання вимог податкового законодавства в частині своєчасності сплати податку на додану вартість до бюджету ТОВ «Київський БКК» (код ЄДРПОУ 40877052).
За результатами камеральної перевірки податковим органом складено акт №28270/26-15-12-13-20 від 29 листопада 2018 року (далі також - акт перевірки), за висновками якого встановлено, що дані камеральної перевірки свідчать про порушення ТОВ «Київський БКК» граничних строків сплати узгодженої суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість, передбачених пунктом 50.1 статті 50, пункту 57.3 статті 57 Податкового кодексу України з урахуванням статті 102 Податкового кодексу України. Відповідальність платника передбачена пунктом 126.1 статті 126 Податкового кодексу України.
Не погоджуючись із висновками акта перевірки, позивач направив на адресу ГУ ДФС у м. Києві письмові заперечення від 12 грудня 2018 року за вих. №12/12-1, у яких зазначив, що податкове зобов'язання зі сплати податку на додану вартість було сплачено ним вчасно, а тому підстави для притягнення ТОВ «Київський БКК» до відповідальності за порушення вимог податкового законодавства у відповідача відсутні.
За результатами розгляду письмових заперечень позивача, ГУ ДФС у м. Києві прийнято рішення від 19 грудня 2018 року №126834/10/26-15-12-13-18 «Про результати розгляду заперечення до акту перевірки», яким висновки акта перевірки 28270/26-15-12-13-20 від 29 листопада 2018 року залишено без змін.
На підставі висновків акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення - рішення від 21 грудня 2018 року №0965551213, яким позивача, на підставі статті 126 Податкового кодексу України за затримку сплати грошового зобов'язання в сумі 2 081 111, 30 грн., зобов'язано сплатити штраф у розмірі 10 % у сумі 208 111, 13 грн.
Не погоджуючись з вказаним податковим повідомленням - рішенням позивач оскаржив його в адміністративному порядку до Державної фіскальної служби України (далі - ДФС України).
Рішенням ДФС України від 04 березня 2019 року №10483/6/99-99-11-06-01-25, за результатами розгляду скарги ТОВ «Київський БКК» податкове повідомлення - рішення від 21 грудня 2018 року №0965551213 залишено без змін, а скарга - без задоволення.
Незгода з вказаним податковим повідомленням - рішенням відповідача обумовила звернення позивача до суду з адміністративним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
У відповідності до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 ПК України (тут і далі в редакції, чинній на момент проведення перевірки) контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.
Відповідно до пункту 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.
Згідно з підпунктом 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 ПК України камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків, та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального.
За змістом пункту 76.1 статті 76 ПК України камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника такого органу або направлення на її проведення. Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком. Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов'язкова.
Отже, камеральна перевірка є одним з видів податкових перевірок, встановлених пунктом 75.1 статті 75 ПК України, та за своєю правовою сутністю та формою поточного документального контролю за дотриманням платником вимог податкового законодавства на підставі декларацій та інших документів податкової звітності, одержаних від платника.
Тобто, перевірка будь-яких інших відомостей, витребування у платника додаткової інформації та документів, подання яких разом з податковою декларацією чинним законодавством не передбачено, камеральною перевіркою не охоплюється.
Відповідно до підпункту 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.
У розумінні пункту 46.1 статті 46 Податкового кодексу України, податкова декларація, розрахунок, звіт (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання або відображаються обсяги операції (операцій), доходів (прибутків), щодо яких податковим та митним законодавством передбачено звільнення платника податку від обов'язку нарахування і сплати податку і збору, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.
Податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків (пункт 49.1 статті 49 Податкового кодексу України).
Підпунктом 49.18.1 пункту 49.18 статті 49 Податкового кодексу України встановлено, що податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює: календарному місяцю (у тому числі в разі сплати місячних авансових внесків) - протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.
Згідно з пунктом 49.20 статті 49 Податкового кодексу України , якщо останній день строку подання податкової декларації припадає на вихідний або святковий день, то останнім днем строку вважається операційний (банківський) день, що настає за вихідним або святковим днем.
Граничні строки подання податкової декларації можуть бути збільшені за правилами та на підставах, які передбачені цим Кодексом.
У відповідності до пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Аналогічні строки подання декларації та сплати податкового зобов'язання містяться в пунктах 203.1 та 203.2 статті 203 ПК України, а саме податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця. Сума податкового зобов'язання, зазначена платником податку в поданій ним податковій декларації, підлягає сплаті протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації.
Положеннями пункту 126.1 статті 126 ПК України передбачено, що у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання (крім випадків, передбачених пунктом 126.2 цієї статті) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.
Із аналізу вищенаведених норм законодавства вбачається, що податкові декларації подаються платником податку протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця та протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, для подання податкової декларації, платник повинен сплатити суму податкового зобов'язання. У разі порушення строків сплати такий (платник) притягується до відповідальності у вигляді штрафу.
Суд звертає увагу, що Податковим кодексом України визначено, якщо останній день строку подання податкової декларації припадає на вихідний або святковий день, то останнім днем строку вважається операційний (банківський) день, що настає за вихідним або святковим днем.
Однак, законодавцем не визначено, яким чином рахувати граничний строк сплати податків за декларацією, якщо останній день такої сплати припадає на вихідний/святковий день.
Разом з тим, у Європейській конвенції про обчислення строків (ETS № 76) від 16 травня 1972 року, яка застосовується до обчислення строків у цивільних, комерційних і адміністративних справах, у статті 5 вказано, що, при обчисленні строку, суботи, неділі та офіційні свята враховуються. Однак, якщо diesadquem (для цілей цієї Конвенції термін означає день, у який строк спливає) строк, до спливу якого має бути здійснена та чи інша дія, припадає на суботу, неділю, офіційне свято чи день, який вважається офіційним святом, то встановлений строк продовжується на перший робочий день, який настає після них.
Відповідно до пункту 56.21 статті 56 Податкового кодексу України, у разі коли норма цього кодексу чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі цього кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів, або коли норми одного і того ж нормативно-правового акта суперечать між собою та припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що у разі, якщо останній день строку сплати суми податкового зобов'язання, зазначеної платником податку в поданій ним податковій декларації припадає на вихідний або святковий день, граничним строком сплати грошового зобов'язання є перший після нього робочий день.
Аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 11 вересня 2018 року у справі №802/2229/17-а (адміністративне провадження №К/9901/55640/18), від 24 січня 2019 року у справі №820/3917/17 (адміністративне провадження №К/9901/35744/18), від 10 травня 2018 року у справі №813/2418/17 (адміністративне провадження №К/9901/39571/18), тощо.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про правомірність перенесення ТОВ «Київський БКК» граничного строку сплати податкового зобов'язання - 30 вересня 2018 року (вихідний день - неділя) на перший після нього робочий день - 01 жовтня 2018 року, що, у свою чергу, свідчить про протиправність податкового повідомлення-рішення від 21 грудня 2018 року №0965551213.
Згідно зі статтею 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Таким чином, ГУ ДФС у м. Києві приймаючи оскаржуване податкове повідомлення - рішення, діяло поза межами повноважень та у спосіб, що визначених Конституцією та законами України, необґрунтовано, упереджено, недобросовісно, не розсудливо, без дотримання принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації.
За таких обставин, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню.
Згідно з частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись статтями 2, 6, 8, 9, 77, 243 - 246, 257 - 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Київський БКК» (код ЄДРПОУ 40877052, адреса: 03148, м. Київ, вул. П. Чаадаєва, 7) задовольнити повністю.
2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 21 грудня 2018 року №0965551213, винесене Головним управлінням Державної фіскальної служби у м. Києві.
3. Присудити за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у м. Києві (код ЄДРПОУ 39439980, адреса: 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Київський БКК» (код ЄДРПОУ 40877052, адреса: 03148, м. Київ, вул. П. Чаадаєва, 7) понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 3 031, 67 грн. (три тисячі тридцять одна гривня шістдесят сім копійок).
Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Відповідно до п/п. 15.5 п. 15 Розділу VII «Перехідні положення» КАС України в редакції Закону № 2147-VIII до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Суддя І.М. Погрібніченко