Справа № 283/1843/19
Провадження №2/283/733/2019
09 вересня 2019 року м. Малин
Малинський районний суд Житомирської області в складі:
головуючого - судді Міхненка С.Д.
за участю
секретаря - Ільніцької С.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Малині заяву представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Кутлиєва Батира Наркулийовича, про забезпечення позову,-
16 серпня 2019 року ОСОБА_1 звернулась до Малинського районного суду із позовом до відповідача ОСОБА_2 про відшкодування майнової та моральної шкоди в розмірі 311817,10 грн., завданої внаслідок дорожньо - транспортної пригоди.
Одночасно із поданням позову, представником позивача подано до суду заяву про забезпечення позову, у якій просить накласти арешт на все майно відповідача.
Дослідивши заяву та додана до неї матеріали, суд вважає, що в задоволенні заяви про забезпечення позову слід відмовити з наступних підстав.
Відповідно до ч.1 ст.153 ЦПК України, заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду).
Згідно з ст.150 ЦПК України, позов забезпечується, зокрема: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії.
Вимогами п. 3-4 ч. 1 ст. 151 ЦПК України передбачено, що заява про забезпечення позову подається в письмовій формі, підписується заявником і повинна містити предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову, а також захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності.
Відповідно до роз'яснень п.4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.
Частина 1 статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлює, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном; ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. За змістом наведеного, жодне з положень Конвенції не може бути витлумачене як таке, що легітимізує набуття права власності одним суб'єктом за рахунок протиправного позбавлення майнового права іншого суб'єкта, із відмовою, до того ж, у можливості захисту порушеного права. Кожен, чиї права та свободи було порушено має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження (Статті 13 і 14 Конвенції).
Диспозиція ст. 149 - 153 ЦПК України, яка дозволяє суду забезпечити позов шляхом накладення арешту на майно, носить оціночний характер судом ризиків заподіяння шкоди інтересам позивача.
З приписів норм цивільно-процесуального законодавства України вбачається, що процесуальне законодавство обумовлює допустимість застосування заходів із забезпечення позову наявністю обставин, які свідчать про те, що невжиття таких заходів може ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
Забезпечення позову застосовується як засіб запобігання можливим порушенням майнових чи охоронюваних законом інтересів особи.
Однак з матеріалів заяви не вбачається підстав для задоволення заяви про вжиття заходів забезпечення позову, оскільки представником позивача жодним чином не обгрунтовано необхідність забезпечення позову, не подано жодних доказів на підтвердження заяви, не вказані та не долучені докази, які підтверджують існування майна , право власності відповідача щодо нерухомого майна, не додано підтвердження, що його права можуть бути порушені у разі невжиття заходів забезпечення позову, у зв'язку з чим не наведено достатніх підстав для необхідності застосування забезпечення позову.
Суд, вирішуючи питання про забезпечення позову, має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
Заявник просить накласти арешт на все майно відповідача, не, зазначаючи індивідуальні ознаки цього майна та його місцезнаходження.
За таких обставин, з врахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку про необґрунтованість заяви про забезпечення позову, так як вважає доводи такої недостатніми та не доведеними належними засобами, а тому в задоволенні заяви слід відмовити.
На підставі наведеного та керуючись статтями 149-154,259,260,353 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-
В задоволенні заяви представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Кутлиєва Батира Наркулийовича, про забезпечення позову - відмовити.
На ухвалу суду може бути подано апеляційну скаргу до Житомирського апеляційного суду через Малинський районний суд Житомирської області протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Учасник справи, якому ухвалу суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів дня вручення йому ухвали суду.
Суддя: С. Д. Міхненко