про закриття провадження у справі
09 вересня 2019 рокум. ПолтаваСправа № 440/2519/19
Полтавський окружний адміністративний суд у складі судді Бойка С.С., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України, управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області в особі Ліквідаційної комісії Управління МВС України в Полтавській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
12 липня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Міністерства внутрішніх справ України, управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області в особі Ліквідаційної комісії Управління МВС України в Полтавській області про
визнання протиправними дій Міністерства внутрішніх спав України про відмову в затвердженні та призначенні ОСОБА_1 одноразово грошової допомоги у зв'язку з встановленням І-ї групи інвалідності;
визнання протиправним та скасування рішення Міністерству внутрішніх справ України, оформленого листом від 31.05.2019 №15/2-2120 про відмову в затвердженні та призначенні ОСОБА_1 одноразово грошової допомоги у зв'язку з встановленням І-ї групи інвалідності;
зобов'язання Міністерства внутрішніх справ України та управління міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області вчинити дії щодо призначення одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням І-ї групи інвалідності, в порядку та розмірі визначеному постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 №850 "Про затвердження Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції";
зобов'язання Міністерства внутрішніх справ України виділити та перерахувати на рахунок Ліквідаційної комісії управління міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області кошти в сумі 422030 грн для нарахування та виплати одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 ;
зобов'язання Ліквідаційну комісію управління міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області видати наказ для виплати одноразової допомоги інваліду І групи, ОСОБА_1 , та здійснити виплату одноразової грошової допомоги шляхом перерахування суми виплати у розмірі 422030,00 грн на рахунок позивача;
стягнення з Міністерства внутрішніх справ України моральної шкоди у розмірі 10000 грн та 20000 грн витрат на правову допомогу /в редакції від 23.07.2019/.
Позовні вимоги обґрунтував посиланням на порушення відповідачем прав та законних інтересів позивача у зв'язку з відмовою у МВС України у затвердженні висновку про виплату одноразової грошової допомоги без врахування висновків зроблених у рішенні Полтавського окружного адміністративного суду від 03.12.2018 по справі №640/3246/18.
Ухвалою суду від 29.07.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження по справі, вирішено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.
20.08.2019 до суду надійшов відзив відповідача МВС України на позов згідно якого останній просив відмовити у задоволенні позовних вимог посилаючись на те, що МВС України на виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 03.12.2018 у справі №1640/3246/18 міністерством повторно розглянуто документи подані ОСОБА_1 та прийнято рішення про відмову у затвердженні висновку про призначення йому одноразової грошової допомоги.
27.08.2019 до суду надійшов відзив відповідача управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області в особі Ліквідаційної комісії Управління МВС України в Полтавській області на позов згідно якого останній просив відмовити у задоволенні позовних вимог посилаючись на те, що одноразову грошову допомогу внаслідок визначення йому 2-ї групи інвалідності позивач отримав у 2012 році, а тому у відповідності до вимог чинного законодавства підстави для виплати такої допомоги знову внаслідок встановлення вищої групи інвалідності відсутні.
З матеріалів справи судом встановлено, що рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 03.12.18 адміністративний позов ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України, Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області в особі Ліквідаційної комісії Управління МВС України в Полтавській області про визнання протиправними дій та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії задовольнити частково.
Визнано протиправними дії Міністерства внутрішніх справ України щодо повернення висновку та документів щодо виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, як інваліду першої групи, до Ліквідаційної комісії Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області та неналежного їх розгляду Міністерством внутрішніх справ України згідно з вимогами Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 2015 року №850.
Зобов'язати Міністерство внутрішніх справ України повторно розглянути висновок з відповідними документами відносно ОСОБА_1 та прийняти рішення відповідно до Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 2015 року №850, з урахуванням висновків суду.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Дане рішення набрало законної сили 18.03.2019.
Судом досліджено листи управлінням МВС України в Полтавській області від 28.08.2018 №4/2340 та від 10.06.2019 №4/2597 та встановлено, що кожного разу підставою для відмови слугувала та обставина, що з дати первинного огляду МСЕК, за результатами якого ОСОБА_1 встановлено ІІ групу інвалідності та виплачено одноразову грошову допомогу, пройшло більше 2 років.
Вказана обставина досліджувалась судом під час розгляду справи №1640/3246/18. Судом в рішенні від 03.12.2018 зазначено, що вичерпний перелік випадків, за яких особі може бути відмовлено у призначенні грошової допомоги, визначено у пункті 14 Порядку №850 і підстави, з якої повернуто матеріали ОСОБА_1 вказана норма не містить.
Приписами ст. 129-1 Конституції України встановлено, що держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Відповідно до ч.2 ст.14 КАС України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Положеннями ст. 370 КАС України встановлено, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Суд зазначає, що Конституційний Суд України, розглядаючи справу N1-7/2013 у Рішенні від 26.06.2013, звернув увагу, що вже неодноразово зазначав про те, що виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13.12.2012 N18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25.04.2012 N11-рп/2012).
Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод та практику Суду як джерело права.
Європейський суд з прав людини в пункті 40 рішення у справі "Горнсбі проти Греції" зазначив, що право на суд було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави допускала невиконання остаточного та обов'язкового судового рішення на шкоду одній зі сторін.
Якщо адміністративний (виконавчий) орган відмовляється виконувати, не виконує чи затягує виконання судового рішення, то передбачені статтею 6 гарантії, які забезпечуються стороні на етапі судового розгляду справи, фактично втрачають свій сенс (рішення у справі "Піалопулос та інші проти Греції", пункт 68).
Конституційний Суд України бере до уваги практику Європейського суду з прав людини, який, зокрема, в рішенні у справі "Шмалько проти України" від 20.07.2004 вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду (п. 43).
Право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов'язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист.
Отже, обов'язок виконати судове рішення виникає з моменту набрання ним законної сили.
Таким чином, у відповідності до зазначених правових норм, зокрема, Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 03.12.2018 у справі №1640/3246/18 є обов'язковим до виконання на всій території України.
Саме з метою належного захисту прав щодо виконання судових рішень законодавцем нормативно врегулювано питання судового контролю за виконанням рішень в адміністративних справах, зокрема, одним із способів судового контролю є порядок визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду.
Особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду (ч. 1 ст.383 КАС України).
Зазначені правові норми КАС України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, пов'язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.
Отже, судове рішення виконується безпосередньо і для його виконання не вимагається ухвалення будь-яких інших, додаткових судових рішень.
З огляду на вищенаведене, у разі невиконання судового рішення, позивач має право вимагати вжиття спеціальних заходів впливу на боржника, передбачених законодавством про виконавче провадження, за КАС України. Невиконання судового рішення не може бути самостійним предметом окремого судового провадження.
З адміністративного позову вбачається, що фактичною підставою для звернення до суду із даними вимогами, слугувала незгода позивача із діями відповідача відмови у затвердженні висновку про виплату одноразової грошової допомоги з тих підстав які вже були предметом судового розгляду у справі №1640/3246/18 та без врахування висновків суду викладених у рішенні Полтавського окружного адміністративного суду від 03.12.2018 по вказаній справі.
Тобто, заявлені позовні вимоги стосуються саме порядку виконання судового рішення, а тому позивач, у випадку незгоди із рішеннями, діями чи бездіяльністю відповідача, має встановлене законом право в порядку статті 383 КАС України подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
Отже, новий спір не виник, а має місце спір між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, але на стадії виконання судового рішення.
Відповідно, якщо позивач вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача на виконання вищевказаного судового рішення порушувалися його права, свободи чи інтереси, то він повинен звернутись до суду в порядку судового контролю за виконанням рішення, а не пред'являти новий адміністративний позов.
Відтак, вимоги про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, які прийняті (вчинені або не вчинені) на виконання судового рішення, в окремому судовому провадженні не розглядаються.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 238 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо є такі, що набрали законної сили, постанова чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.
Спір у справі, що розглядається, виник між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, але на стадії виконання судового рішення, що зумовлює наявність підстав для закриття провадження у справі.
Зазначена правова позиція відповідає висновкам Верховного Суду викладеним в постановах від 20.02.2019 у справі №806/2143/15, а також від 03.04.2019 по справі №820/4261/18.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про закриття провадження по справі.
Керуючись ст.ст. 238, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України, управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області в особі Ліквідаційної комісії Управління МВС України в Полтавській області про визнання дій протиправними, визнання протиправним та скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії закрити.
Роз'яснити ОСОБА_1 право на звернення до Полтавського окружного адміністративного суду в порядку ст.ст. 382, 383 Кодексу адміністративного судочинства України з відповідними заявами щодо виконання судового рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 03.12.2018 у справі №1640/3246/18.
Копію ухвали направити учасникам справи.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VIII.
Суддя С.С. Бойко