09 вересня 2019 р. Справа № 480/2711/19
Сумський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Осіпової О.О., розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини № НОМЕР_1 Національної гвардії України про визнання бездіяльності протиправною та стягнення грошової компенсації,-
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до Військової частини № НОМЕР_1 Національної гвардії України, в якій просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо невиплати йому грошової компенсації вартості за неотримане речове майно;
- стягнути з військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України на свою користь грошову компенсацію вартості за неотримане під час проходження військової служби речове майно у розмірі 57460 грн.
Свої вимоги мотивує тим, що після його звільнення зі служби військовою частиною не проведено з ним остаточний розрахунок, а саме не виплачено грошову компенсацію за належні до видачі предмети речового майна у сумі 57460 грн., з приводу чого позивач звернувся до керівництва державної установи із заявою про погашення вказаної заборгованості. Проте у здійсненні виплат відповідачем було відмовлено з підстав відсутності фінансування. На думку позивача, такі дії є протиправними, оскільки вказані підстави відмови не передбачені чинним законодавством.
Ухвалою суду від 26.07.2019 відкрито провадження у даній справі, справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
19.08.2019 до суду надійшов відзив військової частини № НОМЕР_1 Національної гвардії України, у якому відповідач проти позовних вимог заперечував та зазначив, що, враховуючи відсутність коштів на виплату грошової компенсації, та той факт, що бюджетні асигнування на компенсацію за речове майно установі виділені не були, здійснити зазначену виплату на час звільнення та на теперішній час немає підстав. За наявності кошторисних призначень та наявності коштів на відповідні цілі компенсація буде виплачена.
Суд, вивчивши письмові матеріали справи, оцінівши наявні в ній докази в їх сукупності, вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Наказом командира військової частини № НОМЕР_1 Національної гвардії України від 24.05.2019 № 109 ОСОБА_1 24.05.2019 звільнено у запас з військової служби відповідно до п.п. "б" п. 2 ч. 5 ст. 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" наказом командувача Національної гвардії України від 26.04.2019 № 65 о/с (за станом здоров'я) (а.с.16).
Перед звільненням позивач 21.05.2019 звернувся із рапортом на ім'я командира військової частини № НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо виплати йому грошової компенсації за неотримане речове майно (а.с. 15). Керівництво військової частини відповіді на вказаний рапорт не надало.
В подальшому ОСОБА_1 звернувся до військової частини № НОМЕР_1 Національної гвардії України із заявою від 02.07.2019 про погашення заборгованості з виплати компенсації за належні до видачі предмети речового майна у сумі 57460 грн. (а.с. 18).
Листом від 24.07.2019 № 2/22-845 військова частина № НОМЕР_1 Національної гвардії України повідомила ОСОБА_1 про те, що сума грошової компенсації за не отримане речове майно в кошторисі військової частини на 2019 рік не передбачена. Погашення заборгованості щодо виплати грошової компенсації за неотримане речове майно під час проходження служби буде проведена після надходження додаткового фінансування (а.с. 22).
Оскільки відповідачем не було здійснено виплату грошової компенсації, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Відповідно до частини 2 статті 24 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України.
Спеціальним законом, який, відповідно до Конституції України, визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі, є Закон України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (надалі - Закон № 2011-XII), відповідно до статті 1 якого соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.
Згідно зі статтею 1-2 Закону №2011-XII військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами.
У зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.
Ніхто не вправі обмежувати військовослужбовців та членів їх сімей у правах і свободах, визначених законодавством України (стаття 2 Закону № 2011-XII).
Згідно з частиною 1 статті 9-1 Закону № 2011-XII речове забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що визначаються відповідно Міністерством оборони України, у тому числі для Державної спеціальної служби транспорту, іншими центральними органами виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні військові формування, Головою Служби безпеки України, начальником Управління державної охорони України, Головою Служби зовнішньої розвідки України, Головою Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, а порядок грошової компенсації вартості за неотримане речове майно визначається Кабінетом Міністрів України.
Порядок здійснення всіх видів матеріального забезпечення військовослужбовців, відряджених до державних органів, підприємств, установ, організацій, а також державних та комунальних навчальних закладів, та виплати грошової компенсації вартості за речове майно, що не отримано такими військовослужбовцями, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
На виконання вищевказаної статті постановою Кабінету Міністрів України від 16.03.2016 № 178 затверджений Порядок виплати військовослужбовцям грошової компенсації вартості за неотримане речове майно (надалі - Порядок № 178), пунктами 2, 3 якого визначено, що виплата грошової компенсації здійснюється особам офіцерського, старшинського, сержантського і рядового складу. Грошова компенсація виплачується військовослужбовцям з моменту виникнення права на отримання предметів речового майна відповідно до норм забезпечення у разі: звільнення з військової служби; загибелі (смерті) військовослужбовця.
Відповідно до пунктів 4, 5 вказаного Порядку грошова компенсація виплачується військовослужбовцям за місцем військової служби за їх заявою (рапортом) на підставі наказу командира (начальника) військової частини, територіального органу, територіального підрозділу, закладу, установи, організації, а командирам (начальникам) військової частини - наказу старшого командира (начальника), у якому зазначається розмір грошової компенсації на підставі довідки про вартість речового майна, що належить до видачі, оригінал якої додається до відомості щодо виплати грошової компенсації. Довідка про вартість речового майна, що належить до видачі, видається речовою службою військової частини виходячи із закупівельної вартості такого майна, розрахованої Міноборони, МВС, Головним управлінням Національної гвардії, СБУ, Службою зовнішньої розвідки, Адміністрацією Держприкордонслужби, Адміністрацією Держспецтрансслужби, Адміністрацією Держспецзв'язку, Головним управлінням розвідки Міноборони та Управлінням державної охорони станом на 1 січня поточного року, та оформляється згідно з додатком.
Згідно з пунктом 15 розділу ІІІ Інструкції з організації речового забезпечення в Національній гвардії України в мирний час та особливий період, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.06.2017 №475 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 29 червня 2017 року за № 797/30665 (далі - Інструкція № 475), військовослужбовці, які звільняються з військової служби в запас або відставку, отримують грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно відповідно до затвердженого Урядом Порядку № 178.
Військовослужбовці, які звільняються з військової служби в запас або відставку з правом носіння військової форми одягу, за їх бажанням можуть отримати речове майно, яке не було отримане під час проходження служби. Закупівельна вартість речового майна, що використовується для нарахування грошової компенсації, доводиться ВРЗ до військових частин на початку року.
З вищенаведених законодавчих приписів випливає, що у разі звільнення військовослужбовця з військової служби у нього виникає право на грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно, яке реалізується шляхом подання військовослужбовцем відповідної заяви (рапорту) за місцем військової служби. Застосовування в пункті 3 Порядку виплати військовослужбовцям грошової компенсації вартості за неотримане речове майно словосполучення "у разі звільнення з військової служби", а не, наприклад, "при звільненні з військової служби", дозволяє дійти висновку, що право на грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно не залежить від факту закінчення проходження військової служби (виключення військовослужбовця зі списків особового складу).
Отже військовослужбовці після звільнення їх з військової служби зберігають право на грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно.
На користь вказаного висновку свідчить те, що в пункті 4 Порядку № 178 виплати військовослужбовцям грошової компенсації вартості за неотримане речове майно передбачено застосування різних форм звернення про виплату грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, а саме рапорту, як особливої, передбаченої спеціальним законодавством форми доповіді військовослужбовця при його зверненні до вищого начальника в різних випадках службової діяльності, так і заяви, як звернення громадянина із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством його прав та інтересів.
Вказаний висновок щодо застосування норм права узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеної у постанові від 03.10.2018 у справі № 803/756/17 (адміністративне провадження № К/9901/38716/18).
За таких обставин, суд зазначає про наявність підстав для виплати позивачу грошової компенсації за неотримане речове майно з підстав того, що останній звільнений з військової служби та 21.05.2019р. подав командирові військової частини НОМЕР_1 рапорт про виплату йому грошової компенсації за нетримане речове майно в сумі 57460 грн. (а.с. 15).
Відповідно до абзаців 1 та 3 пункту 242 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 № 1153/2008, (дія якого відповідно до ч. 3 Указу поширюється і на військовослужбовців Національної гвардії України) після надходження до військової частини письмового повідомлення про звільнення військовослужбовця з військової служби або після видання наказу командира (начальника) військової частини про звільнення військовослужбовець повинен здати в установлені строки посаду та підлягає розрахунку, виключенню зі списків особового складу військової частини і направленню на військовий облік до районного (міського) військового комісаріату за вибраним місцем проживання.
Особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням. Військовослужбовець до проведення з ним усіх необхідних розрахунків не виключається без його згоди зі списків особового складу військової частини.
Як встановлено судом, станом на день виключення ОСОБА_1 зі списків особового складу військової частини сума заборгованості за неотримане речове майно склала 57460 грн.(а.с. 17).
Отже станом на момент виключення зі списків особового складу за відповідачем обліковувалася заборгованість перед позивачем в сумі 57460,00 грн, яку відповідач відмовився виплачувати без наявності достатніх правових підстав.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що бездіяльність відповідача щодо невиплати позивачу грошової компенсації вартості за неотримане речове майно є протиправною, а тому необхідно стягнути таку суми заборгованості з військової частини
При цьому, суд не погоджується з посиланням відповідача на відсутність достатнього фінансування як на підставу для невиплати цієї заборгованості (а.с. 22, 30), оскільки як зазначив Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях, державні органи не вправі посилатись на відсутність коштів, як на підставу невиконання своїх зобов'язань і виправдання своєї бездіяльності, що узгоджується з практикою Європейського суду с прав людини (рішення "Кечко проти України", "Сук проти України").
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що відповідач допустив протиправну бездіяльність, яка полягає у невиплаті під час звільнення позивача грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, не провівши із позивачем повний розрахунок грошового забезпечення.
З приводу посилань представника відповідача у відзиві на не стягнення судового збору з військової частини у розмірі 768,40 грн. в разі задоволення позову, суд зазначає, що відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Отже, стягнення судового збору із суб'єкта владних повноважень при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, передбачено нормами процесуального закону, а обставини, пов'язані з фінансуванням установи чи організації з Державного бюджету України та відсутністю у ньому коштів, призначених для сплати судового збору, не можуть вважатися достатньою підставою для звільнення суб'єкта владних повноважень від такої сплати.
Враховуючи викладене, судовий збір у розмірі 768,40 грн. підлягає стягненню з військової частини на користь позивача.
Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241- 246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до військової частини № НОМЕР_1 Національної гвардії України про визнання бездіяльності протиправною та стягнення грошової компенсації - задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації вартості за неотримане речове майно.
Стягнути з військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний код НОМЕР_3 ) грошову компенсацію вартості за неотримане під час проходження військової служби речове майно у розмірі 57460 грн. (п'ятдесят сім тисяч чотириста шістдесят грн.00коп.).
Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний код НОМЕР_3 ) з військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) судові витрати у вигляді судового збору в сумі 768,40 грн. (сімсот шістдесят вісім грн. сорок коп.), сплаченого при зверненні до суду.
Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Апеляційні скарги до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подаються через Сумський окружний адміністративний суд.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя О.О. Осіпова