03 вересня 2019 року м. ПолтаваСправа № 440/2124/19
Полтавський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Головка А.Б.,
за участю:
секретаря судового засідання - Крутько О.В.,
позивача - ОСОБА_1 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Полтавського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області про визнання дій незаконними та зобов'язання вчинити дії.
14 червня 2019 року ОСОБА_1 звернулася до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, з урахуванням заяв про уточнення позовних вимог, до Полтавського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області , у якій просила, :
1. Визнати незаконними дії управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо:
- порушення конституційних прав людини, стосовно зменшення розміру пенсії;
- коригування довідки № 540/10-05-046 від 24.03.2008 по постанові КМУ № 34 від 06.02.2008;
- періоду для перерахунку 17.10.2018;
- не проведення перерахунку «інших виплат» після підвищення пенсії, з 01.02.2008 згідно поданої заяви та наданих довідок;
- сума фіксованої індексації не є постійною, а залежить від суми нарахованої пенсії та фіксованого індекса (13,65%) на момент звернення.
2. Зобов'язати:
- період для перерахунку вважати момент поданої заяви (21.12.2016);
- «інші виплати» перерахувати станом на 01.02.2008 по постанові КМУ № 34 від 06.02.2008 згідно поданої заяви та оновленої довідки № 540/10-05-046 від 24.03.2008. Матеріальна допомога на вирішення соціально-побутових питань та матеріальна допомога на оздоровлення рахувати в розмірі середньомісячної заробітної плати ( 3210 грн. 90 коп.);
- донарахувати фіксовану суму індексації (13,65 % від нарахованої суми пенсії).
4. Виплатити:
- заборгованість по перерахунку пенсії з 21.12.2016;
- витрати на лікування та протезування зубів згідно квитанцій про оплату вартості послуг.
В обґрунтування своїх вимог посилалася на те, що не погоджується із розміром пенсії перерахованого відповідачем на виконання рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 24 січня 2017 року у справі № 545/42/17.
26.07.2019 від Полтавського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області надійшов відзив на позов, у якому представник відповідача посилався на те, що управлінням виконано свої зобов'язання виключно на підставі судового рішення від 24.1.2017 та у спосіб, передбачений законодавством /а.с. 63-64/.
Позивач у судовому засіданні підтримав позовні вимоги, просив їх задовольнити.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.
Суд, заслухавши пояснення позивача, дослідивши матеріали справи, дійшов до наступних висновків.
ОСОБА_1 перебуває на обліку в Полтавському об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України Полтавської області.
Постановою Полтавського районного суду Полтавської області від 24 січня 2017 року у справі № 545/42/17 (Провадження № 2-а/545/15/17) визнано неправомірними дії Полтавського об'єднаного Управління Пенсійного фонду України у Полтавській області щодо відмови ОСОБА_1 у перерахунку раніше призначеної пенсії, виходячи із 84 % суми заробітної плати з урахуванням не врахованих раніше виплат: матеріальної допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги на вирішення соціально - побутових проблем та індексації заробітної плати, які були нараховані та отримані та на них були нараховані та сплачені страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування; зобов'язано Полтавське об'єднане Управління Пенсійного фонду України у Полтавській області здійснити перерахунок та виплату пенсії державного службовця на підставі норм Закону України «Про державну службу», що діяв на час призначення пенсії ОСОБА_1 , виходячи із 84 % суми заробітної плати, з урахуванням раніше не врахованих при призначенні пенсії «інших виплат» (матеріальної допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги на вирішення соціально - побутових проблем та індексації заробітної плати), згідно з заявленою оновленою довідкою Державної фіскальної служби у Полтавській області від 19.12.2016 р. № 535/10/16-31-05-58.
Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 21 березня 2017 року апеляційну скаргу Полтавського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області було задоволено. Постанову Полтавського районного суду Полтавської області від 24 січня 2017 року - скасовано та ухвалено нову, якою у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 - відмовлено.
Постановою Верховного Суду від 17.10.2018 Постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 21 березня 2017 року - скасовано. Постанову Полтавського районного суду Полтавської області від 24 січня 2017 року - залишено в силі.
Відповідачем здійснено перерахунок пенсії державного службовця відповідно до постанови Полтавського районного суду, виходячи із 84% суми заробітної плати, з урахуванням раніше не врахованих при призначенні пенсії "інших виплат" (матеріальної допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань та індексації заробітної плати), визначених у довідці Державної фіскальної служби у Полтавській області від 19.12.2016 №535/10/16-31-05-58.
Позивач не погодився із розміром здійсненого перерахунку її пенсії, у зв'язку із чим звернулася до суду із цим позовом.
Оцінюючи обґрунтованість позовних вимог, суд дійшов до наступних висновків.
Статтею 370 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Отже, набрання рішенням суду законної сили породжує наступні правові наслідки, а саме: вирішується спір між сторонами, рішення суду стає загальнообов'язковим, є незмінним та остаточним та може бути виконано примусово.
Закон України "Про виконавче провадження" визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 07 травня 2002 року у справі "Бурдов проти Росії" визначив, що у контексті статті 6 Конвенції виконання судового рішення, прийнятого будь-яким судом, має розглядатися як складова "судового розгляду".
Відповідно до приписів статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду. У такій заяві зазначаються: 1) найменування адміністративного суду, до якого подається заява; 2) ім'я (найменування) позивача, поштова адреса, а також номер засобу зв'язку, адреса електронної пошти, якщо вони відомі; 3) ім'я (найменування) відповідача, посада і місце служби посадової чи службової особи, поштова адреса, а також номер засобу зв'язку, адреса електронної пошти, якщо вони відомі; 4) ім'я (найменування) третіх осіб, які брали участь у розгляді справи, поштова адреса, номер засобу зв'язку, адреса електронної пошти, якщо вони відомі; 5) номер адміністративної справи; 6) відомості про набрання рішенням законної сили та про наявність відкритого касаційного провадження; 7) інформація про день пред'явлення виконавчого листа до виконання; 8) інформація про хід виконавчого провадження; 9) документ про сплату судового збору, крім випадків, коли його не належить сплачувати за подання відповідної заяви; 10) перелік документів та інших матеріалів, що додаються. На підтвердження обставин, якими обґрунтовуються вимоги, позивач зазначає докази, про які йому відомо і які можуть бути використані судом. До заяви додаються докази її надсилання іншим учасникам справи. Заяву, зазначену у частині першій цієї статті, може бути подано протягом десяти днів з дня, коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, але не пізніше дня завершення строку пред'явлення до виконання виконавчого листа, виданого за відповідним рішенням суду.
Частиною 6 статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що за відсутності обставин протиправності відповідних рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень - відповідача та порушення ним прав, свобод, інтересів особи-позивача, суд залишає заяву без задоволення. За наявності підстав для задоволення заяви суд постановляє ухвалу в порядку, передбаченому статтею 249 цього Кодексу.
Проаналізувавши наведені законодавчі норми, суд дійшов висновку, що суб'єкт владних повноважень не може бути зобов'язаний виконувати судове рішення шляхом ухвалення судом іншого рішення, оскільки примусове виконання рішення суду здійснюється в порядку, передбаченому Законом України "Про виконавче провадження", в рамках виконавчого провадження з виконання виконавчою листа.
Позивачем подано позовну заяву у загальному порядку з вимогою про зобов'язання провести повторний перерахунок (обчислення) пенсії на підставі постанови Полтавського районного суду Полтавської області від 24 січня 2017 року у справі № 545/42/17, яка набрала законної сили, а не в порядку, передбаченому статтею 383 Кодексу адміністративного судочинства України, хоча зміст вказаної вище позовної вимоги зводиться до оскарження бездіяльності відповідача при виконанні судового рішення, винесених в іншій справі.
При цьому, публічно-правовий спір в частині вказаної позовної вимоги вже вирішений судом у межах вищевказаної справи.
З наведеного вбачається що обраний позивачем спосіб захисту не усуває юридичний конфлікт та не відповідає об'єкту порушеного права, тому в такий спосіб неможливо захистити чи відновити право у разі визнання його судом порушеним, при розгляді позовної вимоги позивача щодо виконання окремого судового рішення у іншій справі, суд не має права зобов'язувати виконувати рішення суду шляхом ухвалення нового судового рішення, оскільки порушуються процесуальні норми Кодексу адміністративного судочинства України, зокрема, що виконавче провадження являє собою завершальну стадію судового провадження, а тому позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України,
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Полтавського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області про визнання дій незаконними та зобов'язання вчинити дії відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених пунктом 15.5 частини 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції від 03.10.2017 року.
Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 09 вересня 2019 року.
Суддя А.Б. Головко