про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі
09 вересня 2019 року СєвєродонецькСправа № 360/3908/19
Суддя Луганського окружного адміністративного суду Пляшкова К.О., перевіривши матеріали позовної заяви адвоката Скиртача Сергія Вікторовича в інтересах ОСОБА_1 до Марківської районної державної адміністрації Луганської області про визнання протиправним та скасування розпорядження, скасування права власності,
До Луганського окружного адміністративного суду 04 вересня 2019 року надійшов адміністративний позов ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1 до Марківської районної державної адміністрації Луганської області, в якому позивач просить:
- визнати протиправним та скасувати розпорядження голови Марківської районної державної адміністрації від 03 лютого 2017 року № 43;
- скасувати зареєстроване за ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ), право власності на земельну ділянку площею 5,8069 га, яка розташована в Марківській селищній раді, Марківського району, Луганської області, кадастровий номер: 442255100 НОМЕР_2 .
Розглянувши матеріали адміністративного позову, суд дійшов висновку про наявність підстав для відмови у відкритті провадження в адміністративній справі на підставі пункту 1 частини першої статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), з огляду на таке.
За частиною першою статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до пунктів 1, 2 частини першої статі 4 КАС України адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому:
- хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або
- хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або
- хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи.
Пунктом 1 частини першої статті 19 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом установлено інший порядок судового провадження.
Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
Публічно-правовий спір має особливий суб'єктний склад. Участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама собою участь у спорі суб'єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.
Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Разом з тим приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб'єктів владних повноважень.
Як слідує з позовної заяви, згідно з розпорядженням голови Марківської районної державної адміністрації Луганської області від 05 березня 2003 року № 80 громадянину України ОСОБА_1 був виданий Державний акт на право власності на земельну ділянку від 03 червня 2003 року серії НОМЕР_3 . Згідно з даним актом позивач є власником земельної ділянки площею 5,8069 га, яка розташована в Марківській селищній раді, Марківського району, Луганської області. Цільове призначення даної земельної ділянки: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер: НОМЕР_4 . Акт зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 658.
Невдовзі після отримання вищевказаного акту позивач виїхав на постійне проживання до Російської Федерації та в 2015 році став громадянином Російської Федерації. В червні 2019 року позивач звернувся по правову допомогу до адвоката з метою реєстрації права власності на вищевказану земельну ділянку.
Представником позивача 17.06.2019 була отримана інформаційна довідка з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 170661466, згідно з якою право власності на земельну ділянку площею 5,8069 га, яка розташована в Марківській селищній раді, Марківського району, Луганської області, кадастровий номер: НОМЕР_4 зареєстровано за ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ). Підстава виникнення права власності: розпорядження голови Марківської районної державної адміністрації Луганської області від 03 лютого 2017 року № 43. ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .
В зв'язку з тим, що розпорядженням голови Марківської районної державної адміністрації Луганської області від 03 лютого 2017 року № 43, земельна ділянка (кадастровий номер: НОМЕР_4 ), яка належить позивачу, незаконно передана іншій особі, позивач вважає дане розпорядження та здійснену на його підставі реєстрацію права власності протиправними та такими, що підлягають скасуванню, в зв'язку з чим і подано даний позов.
Тобто, з огляду на викладені обставини справи слідує, що виникнення спірних правовідносин обумовлено незгодою ОСОБА_1 з реєстрацією за ОСОБА_3 права власності на спірну земельну ділянку, здійсненою на підставі розпорядження голови Марківської районної державної адміністрації Луганської області від 03 лютого 2017 року № 43, оскільки спірна ділянка належить йому на праві власності, що свідчить про приватноправовий, а не публічно-правовий характер спірних правовідносин.
Таким чином, цей позов поданий на захист цивільного (речового) права позивача.
Згідно з статтею 19 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.
Пунктом 10 частини другої статті 16 Цивільного кодексу України передбачено, що одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, (…), їхніх посадових і службових осіб.
Згідно із часиною першою статті 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, (…), якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.
Таким чином, визнання незаконними рішень суб'єкта владних повноважень може бути способом захисту цивільного права або інтересу.
Також в постанові від 11 жовтня 2016 року у справі № 816/4340/14 за позовом селянського (фермерського) господарства «Надія» (далі - Господарство) до Головного управління Держземагентства у Полтавській області (далі - Держземагентство), третя особа - ОСОБА_1, про визнання дій неправомірними, визнання протиправним та скасування наказу (режим доступу - http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/62126186) колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що у разі прийняття суб'єктом владних повноважень рішення про передачу земельних ділянок у власність чи оренду (тобто ненормативного акта, який вичерпує свою дію після його реалізації) оспорювання правомірності набуття фізичною чи юридичною особою спірної земельної ділянки, а також правомірності надання іншій особі дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення цієї земельної ділянки має вирішуватися у порядку цивільної (господарської) юрисдикції, оскільки виникає спір про право цивільне.
У постанові від 23 січня 2019 року у справі № 815/8551/13-а Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що незважаючи на участь у спорі суб'єктів владних повноважень у разі якщо оспорюється правомірність набуття фізичною особою права власності на спірну земельну ділянку, що впливає на майнові права та інтереси цієї особи, то цей спір не є публічно-правовим та не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР 79958171).
Аналогічний висновок щодо застосування норм процесуального права у подібних відносинах викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 29 серпня 2018 року у справі № 522/23245/16-а (провадження № 11-687апп18) та від 28 листопада 2018 року у справі № 362/1038/17 (провадження № 11-1021апп18).
При цьому визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з'ясування всіх обставин у справі з обов'язком суб'єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій, бездіяльності чи рішень, на відміну від визначального принципу цивільного (господарського) судочинства, який полягає у змагальності сторін. Суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися «судом, встановленим законом» у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції.
Що стосується тверджень позивача щодо неможливості захисту його прав у порядку цивільного судочинства у зв'язку зі смертю теперішнього власника земельної ділянки, суд вважає за необхідне зазначити таке.
За статтями 125 і 126 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав, яка оформляється відповідно до Закону України від 1 липня 2004 року № 1952-IV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
Згідно з підпунктом «б» частини першої статті 140 Земельного кодексу України підставою припинення права власності на земельну ділянку є смерть власника земельної ділянки за відсутності спадкоємця.
У свою чергу статтею 378 Цивільного кодексу України визначено, що право власності особи на земельну ділянку може бути припинене за рішенням суду у випадках, встановлених законом.
Відповідно до частини першої статті 1277 Цивільного кодексу України у разі відсутності спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття орган місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини, а якщо до складу спадщини входить нерухоме майно - за його місцезнаходженням, зобов'язаний подати до суду заяву про визнання спадщини відумерлою.
Зважаючи на вищевикладене, суд дійшов висновку, що смерть ОСОБА_3 автоматично не припиняє його право власності на спірну земельну ділянку, в реєстрі речових прав на нерухоме майно відсутній запис про припинення права власності на земельну ділянку за рішенням суду.
Більш того, на думку суду, вищевказана обставина не унеможливлює та жодним чином не перешкоджає вирішенню в порядку цивільного судочинства спору, що виник між позивачем та Марківською районною державною адміністрацією.
Суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства (пункт 1 частини першої статті 170 КАС України).
Згідно вимог частини шостої статті 170 КАС України встановлено, що у разі відмови у відкритті провадження в адміністративній справі з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті, суд повинен роз'яснити заявнику, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд такої справи.
Оскільки спірні правовідносини пов'язані із захистом цивільних прав позивача на нерухоме майно, а саме: земельну ділянку, яка вже зареєстрована за іншою особою, суд дійшов висновку, що цей спір не є публічно-правовим, а тому позов адвоката Скиртача Сергія Вікторовича в інтересах ОСОБА_1 слід вирішувати в порядку цивільного судочинства.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі відмови у відкритті провадження у справі в суді першої інстанції, апеляційного та касаційного провадження у справі.
Керуючись статями 5, 160, 170, 256, 264 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Відмовити у відкритті провадження в адміністративній справі за позовом адвоката Скиртача Сергія Вікторовича в інтересах ОСОБА_1 до Марківської районної державної адміністрації Луганської області про визнання протиправними та скасування розпорядження, скасування права власності.
Повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з адміністративним позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.
Роз'яснити позивачу право звернутися з даним позовом до місцевого загального суду в порядку цивільного судочинства.
Ухвала набирає законної сили з моменту підписання суддею та може бути оскаржена в апеляційному порядку окремо від рішення суду.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
СуддяК.О. Пляшкова